Повістка

від 04.04.2024 по справі 907/787/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ Рішення

04.04.2024 м. Ужгород Справа №907/787/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.

при секретарі судового засідання Іваниш Д.П.,

розглянувши із власної ініціативи матеріали справи №907/787/22

За позовом Приватного підприємства Варта І П, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 310 877,95 грн, в тому числі 278 810,98 грн заборгованості за надані послуги, 26 612,99 грн пені та 5453,98 грн відсотків за користування грошовими коштами,

з участю представників сторін:

позивача (заявника) без виклику

відповідача без виклику

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2023 у справі №907/787/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, вул. Собранецька, будинок 39, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31179046) на користь Приватного підприємства Варта І П, вул. Луначарського, будинок 17, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40679124) суму 227 037,28 грн (Двісті двадцять сім тисяч тридцять сім гривень 28 коп), у тому числі 210 961 грн (Двісті десять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня) заборгованості за надані послуги, 11 949,54 грн (Одинадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 54 коп) пені та 4126,74 грн (Чотири тисячі сто двадцять шість гривень 74 коп) трьох процентів річних, а також 3405,56 грн (Три тисячі чотириста п`ять гривень 56 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Водночас при ухваленні рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2023 у справі №907/787/22 судом не вирішено питання про судові витрати в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 призначено судове засідання з метою вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог у справі №907/787/22 на 22.02.2024 без виклику учасників процесу та з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, графіку розгляду призначених до слухань інших справ, які перебувають у провадженні судді Пригари Л.І., і запланованої відпустки судді Пригари Л.І. у грудні 2023 року січні 2024 року.

Ухвалою суду від 26.02.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін справи №907/787/22 про те, що судове засідання з метою вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі №907/787/22 призначено на 18.03.2024 без виклику уповноважених представників сторін.

Ухвалою суду від 21.03.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін справи №907/787/22 про те, що судове засідання з метою вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі №907/787/22 призначено на 04.04.2024 без виклику уповноважених представників сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача в поданій суду позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства Варта І П, м. Мукачево Закарпатської області суму 20 000 грн у відшкодування витрат на професійну правову допомогу, понесених останнім у зв`язку із розглядом даної справи.

Представник відповідача в поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву б/н, б/д (вх. №02.3.1-02/6983/22 від 19.12.2022) наголосила на тому, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення представником позивача, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а тому, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На переконання представника відповідача, з матеріалів справи не вбачається фактичного врегулювання оплати витрат на правову допомогу між позивачем та адвокатом, оскільки разом із Договором останнім не долучено узгодження вартості послуг, а також Додатку №2 до Договору.

Представник відповідача зауважує про те, що ні в акті наданих послуг, ні в інших документах не міститься відомостей щодо того, в чому саме полягало консультування замовника, яке тривало 2 години, як зазначив представник позивача.

Необґрунтованим представник відповідача вважає й виокремлення адвокатом ознайомлення з матеріалами справи як самостійної послуги, оскільки останнє охоплюється діями адвоката зі збору документів юридичної експертизи договорів та інших документів, а тому, заявлені до відшкодування витрати в цій частині є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

За твердженням представника відповідача, зазначена представником позивача послуга зі збору документів включає також і юридичний висновок, водночас адвокатом не подано суду жодного підтвердження щодо реального виконання такого виду послуги, як і самого юридичного висновку, із огляду на що вартість останньої повинна бути зменшена.

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що вартість канцелярських товарів та бензину взагалі не відноситься до витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим має бути виключена із загальної вартості наданих позивачу адвокатом послуг.

Таким чином, на переконання представника відповідача, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правову допомогу є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом, витраченим на надання вказаних послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи, кількості та тривалості судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Водночас представник відповідача наголошує на тому, що строк дії Договору про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020, укладений між позивачем та його уповноваженим представником, закінчився 14.02.2021 та, згідно з його умовами, пролонгації не підлягає.

Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про відсутність законних підстав для надання адвокатом правової допомоги позивачу.

Представник позивача на адресу суду надіслав відповідь на відзив б/н від 19.12.2022 (вх. №02.3.1-02/7124/22 від 23.12.2022), в якій стверджує про те, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правову допомогу в розмірі 20 000 грн є співмірною із обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, та ціною позову, а відтак, така підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Поданим через канцелярію суду клопотанням б/н від 08.02.2023 (вх. №02.3.1-02/938/23 від 09.02.2023) представник позивача долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Додаткової угоди б/н від 11.02.2021 до Договору про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено судом, між позивачем Приватним підприємством Варта І П та адвокатом Печункою Віктором Омеляновичем укладено Договір про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020, до якого сторонами в подальшому були внесені зміни шляхом укладення Додаткової угоди б/н від 11.02.2021.

Так, при поданні заяви про розподіл судових витрат представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України. До матеріалів справи додано копію Договору про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020, копію Додаткової угоди б/н від 11.02.2021 до Договору про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020, копію акта наданих послуг б/н від 14.07.2022 на суму 20 000 грн, копію рахунку фактури №221 від 14.07.2022 на суму 20 000 грн, копію квитанції серії ААЗ №773417 на суму 20 000 грн та копію довідки №221 від 14.07.2022 про отримання гонорару в розмірі 20 000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

На підтвердження понесених витрат на загальну суму 20 000 грн представником позивача подано суду копію Договору про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020, копію Додаткової угоди б/н від 11.02.2021 до Договору про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020, копію акта наданих послуг б/н від 14.07.2022 на суму 20 000 грн, копію рахунку фактури №221 від 14.07.2022 на суму 20 000 грн, копію квитанції серії ААЗ №773417 на суму 20 000 грн та копію довідки №221 від 14.07.2022 про отримання гонорару в розмірі 20 000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_1 в особі директора ПП Варта І П (клієнтом, позивачем у справі) та адвокатом Печункою Віктором Омеляновичем (адвокатом) укладено Договір про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020 (далі Договір), предметом якого є: - забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного; обвинуваченого; підсудного; засудженого; виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; - надання правової допомоги клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні; - надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; - представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; - представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (п. 1.1. Договору).

Згідно із п. 4.1. Договору, гонорар винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і порядку, що визначені Договором.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього Договору (п. 4.6. Договору).

Відповідно до п. 4.7. 4.9. Договору, підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, зразок якого є Додатком 3 до цього Договору. Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою адвокат видає довідку, зразок якої є Додатком 4 до цього Договору.

На підставі п. 5.1. Договору Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців.

Додатковою угодою б/н від 11.02.2021 сторони дійшли згоди про укладення Договору про надання правової допомоги №221 від 14.02.2020 на новий строк 36 наступних календарних місяців після підписання Додаткової угоди.

Наведеним, у свою чергу, спростовуються доводи представника відповідача про відсутність у адвоката Печунки В.О. законних підстав для здійснення представництва інтересів позивача при розгляді даної справи.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акта наданих послуг від 14.07.2022, адвокатом було виконано, а клієнтом прийнято наступні юридичні послуги:

1) зустріч та усна консультація клієнта; кількість затраченого часу на надання послуги 2 години, вартість послуги 1000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 500 грн, помноженої на кількість годин (2), затрачених на надання послуги (500 грн х 2 год = 1000 грн));

2) складання позовної заяви; кількість затраченого часу на надання послуги 5 годин, вартість послуги 7500 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1500 грн, помноженої на кількість годин (5), затрачених на надання послуги (1500 грн х 5 год = 7500 грн));

3) збір документів, юридична експертиза договорів та інших документів (включаючи юридичний висновок); кількість затраченого часу на надання послуги 8 годин, вартість послуги 8000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (8), затрачених на надання послуги (1000 грн х 8 год = 8000 грн));

4) ознайомлення з матеріалами справи; кількість затраченого часу на надання послуги 7 годин, вартість послуги 2300 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 330 грн, помноженої на кількість годин (7), затрачених на надання послуги (330 грн х 7 год = 2300 грн));

5) канцелярські товари (папір, роздруківка тощо) вартістю 500 грн;

6) підготовка листів претензій; кількість затраченого часу на надання послуги 1 година, вартість послуги 500 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 500 грн, помноженої на кількість годин (1), затрачених на надання послуги (500 грн х 1 год = 500 грн));

7) бензин вартістю 200 грн.

Аналогічний перелік послуг міститься і в рахунку фактурі №221 від 14.07.2022 на суму 20 000 грн, що долучений представником позивача до матеріалів справи.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь сторони позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість вимог представника позивача про стягнення з відповідача суми 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що знайшла свій вияв у наступному.

Стосовно наведеної в акті наданих послуг б/н від 14.07.2022 послуги Зустріч та усна консультація клієнта суд вважає за доцільне відзначити про те, що представником позивача не надано суду належних доказів надання ним відповідної консультації, зокрема, яким засобом комунікації така надавалася, в які дату та час, який характер питань був її предметом, доказів фіксації та обліку витраченого часу тощо, а відтак, заявлені до стягнення судові витрати в цій частині є недоведеними. Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Із приводу зазначеної в акті наданих послуг б/н від 14.07.2022 послуги Складання позовної заяви, надання якої визначене адвокатом тривалістю в 5 годин, слід взяти до уваги, що вказаний процесуальний документ виготовлений на 8 аркушах, 3 із яких фактично займають титульна сторінка, прохальна частина позову і зазначення додатків, доданих до позовної заяви, та переважну більшість тексту в якому складають цитування норм права і табличні розрахунки заявлених до стягнення сум; крім того, між багатьма абзацами зроблено значний інтервал, що збільшує обсяг документу. Відтак, суд вважає, що написання позовної заяви не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи, а тому, обґрунтованим видається затрачений на складання цього документу час тривалістю 3 години, а вартість наданих адвокатом послуг, із урахуванням наведеного, становить 4500 грн. Крім того, суд бере до уваги також і ту обставину, що позовна заява в даній справі не налічує великої кількості додатків, що би підтверджувало необхідність значних затрат часу адвокатом по збиранню доказів у справі, а також не містить жодного посилання на правові висновки Верховного Суду, які підлягали дослідженню і застосуванню адвокатом під час формування позиції позивача щодо спірних правовідносин.

Що стосується послуги Збір документів, юридична експертиза договорів та інших документів (включаючи юридичний висновок), слід зауважити, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, а також правовий аналіз документів є невід`ємною частиною складання позовної заяви, адже обов`язок позивача додати до останньої всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені у справі позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, витрати в цій частині є недоведеними.

Стосовно заявленої до відшкодування вартості послуги Ознайомлення з матеріалами справи суд відзначає, що представник позивача не ознайомлювався із матеріалами справи №907/787/22 ні у приміщенні Господарського суду Закарпатської області, ні в електронному вигляді у підсистемі Електронний суд, із огляду на що включення означених витрат до акту наданих послуг б/н від 14.07.2022 є безпідставним.

Необґрунтованою суд вважає також і вимогу представника позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на канцелярські товари (папір, роздруківка тощо), а також на бензин, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів у підтвердження факту понесення вказаних витрат стороною позивача та їх дійсної вартості.

Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18 наведено правовий висновок про те, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду. Водночас вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

При цьому, документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (надалі Закон).

Згідно абзацу 17 статті 2 Закону, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 у справі №524/6442/16-а.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що представником позивача не обґрунтовано понесення витрат на участь у справі з використанням особистого автотранспорту, в тому числі з урахуванням неминучості саме таких витрат, критеріїв необхідності, розумності та виправданості, як і не подано документальних доказів у підтвердження понесених адвокатом таких витрат у розмірі, зазначеному у акті виконаних робіт.

Із приводу заявленої до відшкодування вартості послуги Підготовка листів претензій суд зауважує, що претензія це форма досудового врегулювання спорів між контрагентами, котра надсилається стороною, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє розв`язання спору, а відтак, витрати з написання останньої, в розумінні ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути віднесені до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Більше того, спірні правовідносини не вимагають та не передбачають обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом проведення претензійної роботи; фактично, звернення до боржника із вимогою (претензією) є правом, а не обов`язком потерпілої сторони.

Водночас суд бере до уваги той факт, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь Приватного підприємства Варта І П, м. Мукачево Закарпатської області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Стягнути з Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, вул. Собранецька, будинок 39, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31179046) на користь Приватного підприємства Варта І П, вул. Луначарського, будинок 17, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40679124) суму 4500 грн (Чотири тисячі п`ятсот гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

2. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

3. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (без виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Додаткове судове рішення складено та підписано 26.04.2024.

Суддя Пригара Л.І.