ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року Справа № 915/588/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; адреса електронної пошти: info@porschefinance.ua; ідентифікаційний код 35571472)
до відповідача-1: Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16; адреса електронної пошти: lisp.ne@gmail.com; ідентифікаційний код 35723438)
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Пилипенко Ігоря Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про: стягнення 325 340,07 грн, витребування об`єкту лізингу,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Головатюк В.О., адвокат за ордером,
від відповідача-1: не з`явився,
від відповідача-2: не з`явився,
Суть спору:
18.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 04.04.2023 (вх. № 4815/23) (з додатками), в якій просить суд:
1. Стягнути з Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (Ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) та Фізичної особи-підприємця Пилипенко Ігоря Сергійовича, як поручителя (Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 35571472) заборгованість за Договором лізингу №00016484 від 13.07.2018, яка станом на 20.02.2023 становить 325 340,07 грн та складається з:
- 127 061,92 грн - неоплачені чергові лізингові платежі;
- 13 379,10 грн - інфляційні втрати у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;
- 2 500,80 грн - 3% річних у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;
- 8 335,95 грн - пеня за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;
- 174 062,30 грн - неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення Об`єкта лізингу за період з 25.10.2022 по 20.02.2023;
2. Зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (Ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) та Фізичної особи-підприємця Пилипеико Ігоря Сергійовича (Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) до моменту повного виконання рішення суду.
3. Витребувати у Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (Ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) транспортний засіб - автомобіль VW LNF Crafter35 Kasten MR HD EXPRES, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна»;
4. Стягнути з Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (Ідентифікаційний код юридичної особи 35723438) та Фізичної особи-підприємця Пилипенко Ігоря Сергійовича (Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» судові витрати.
Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: Договору про фінансовий лізинг № 00016484 від 13.07.2018 з додатком до нього; Договору № 821433 від 13.07.2018 купівлі-продажу автомобіля, з додатком до нього; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ; Акту прийому-передачі від 31.07.2018; б/н від 15.08.2022; вимог про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00016484 від 19.09.2022, № 00016484 від 19.09.2022; рахунків-фактур (9 шт.); зведеної облікової виписки з рахунку клієнта Анега плюс, ПП; застосування норм статей 526, 530, 549, 552, 553, 610, 611, 625, 628, 785, 806 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 7, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»; та мотивовані, зокрема, таким:
З метою виконання своїх зобов`язань за Договором лізингу, ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» 31.07.2018 передало ПП «АНЕГА ПЛЮС» для користування Автомобіль як Об`єкт лізингу, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 31.07.2018 до Договору про фінансовий лізинг № 00016484 від 13.07.2018.
Протягом 2018, 2019, 2020, 2021 та частини 2022 років відповідач сплачував лізингові платежі, а з лютого 2022 року - перестав сплачувати лізингові платежі, чим порушив свої зобов`язання за Договором лізингу.
У зв`язку із несплатою лізингоодержувачем у встановлений строк виставлених рахунків позивач 26.09.2022 направив лізингоодержувачу та поручителю Вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору.
За такого, за розрахунком позивача, у зв`язку з достроковим припиненням Договору лізингу, заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів 127 061,92 грн за період з 01.02.2022 до 10.10.2022.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки Договір лізингу достроково припинив свою дію 10.10.2022, то останнім днем виконання відповідачами обов`язку з повернення автомобіля лізингодавцю є 24.10.2022. Проте відповідач автомобіль у визначений Договором лізингу строк позивачеві не повернув. Тобто, на переконання позивача, з 25.10.2022 по теперішній час відповідач без належних для цього підстав продовжує володіти та користуватися автомобілем, що є об`єктом лізингу, порушуючи свій обов`язок повернути автомобіль позивачу як лізингодавцю у зв`язку з припиненням Договору лізингу. Зважаючи на той факт, що відповідач відмовився повертати об`єкт лізингу у встановлений позивачем у Вимозі строк, позивач на підставі на підставі ч. ч. 2 ст.785 ЦК України з урахуванням ч. 2 ст. 806 ЦК України нарахував до стягнення із відповідача неустойку у розмірі подвійного розміру лізингового платежу, яка станом на 20.02.2023 складає 174 062,30 грн.
Позивачем також нараховано до стягнення з відповідача за прострочення оплати по лізинговим платежам пеню інфляційні втрати та 3% річних.
Також позивач наголошує, що станом на дату звернення із позовною заявою відповідач як лізингоодержувач об`єкт лізингу (автомобіль) не повернув. У зв`язку із цим ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» звертається до суду для ефективного захисту і відновлення порушених прав та інтересів з вимогою Витребувати у Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» транспортний засіб - автомобіль VW LNF Crafter35 Kasten MR HD EXPRES, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна».
Ухвалою суду від 21.04.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/588/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16 травня 2023 року о 12:40; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
10.05.2023 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява б/н від 09.05.2023 (вх. № 5882/23) про вступ у справу як представника.
12.05.2023 до суду від представника Товариства обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» надійшла заява б/н від 11.05.2023 (вх. № 6010/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 15.05.2023.
15.05.2023 до суду надійшла така кореспонденція:
- клопотання представника відповідача-1 б/н від 15.05.2023 (вх. № 6130/23) про відкладення судового розгляду;
- відзив відповідача-1 на позовну заяву б/н від 14.05.2023 (вх. № 6081/23), у якому заявник просить суд: визнати поважними причини пропуску строку на подачу відзиву та поновити ПП «АНЕГА ПЛЮС» строк на подачу відзиву та долучити його до матеріалів справи; відмовити у задоволенні позову в повному обсязі;
- відзив відповідача-2 на позовну заяву б/н від 14.05.2023 (вх. № 6087/23), у якому заявник просить суд: визнати поважними причини пропуску строку на подачу відзиву та поновити ФОП Пилипенко І.С. строк на подачу відзиву та долучити його до матеріалів справи; відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд зауважує, що заперечення відповідачів, викладені у відзивах, ґрунтуються, зокрема, на такому:
Указом президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести по всій території Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Із початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, було окуповано частину Миколаївської області, у тому числі, Снігурівський район, що підтверджується, зокрема, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
ПП «Анега Плюс» як господарське товариство здійснювало свою діяльність фактично на території м. Снігурівка Миколаївської області, крім того у м. Снігурівка відповідно проживав та був зареєстрований директор та засновник підприємства, відповідно підприємство об`єктивно не могло здійснювати свою діяльність та виплачувати кошти за договором лізингу.
Відповідачі також вказують, що об`єкт лізингу був знищений військовослужбовцями РФ під час окупації м.Снігурівка Миколаївської області. За такого, посилаючись на знищення спірного об`єкту лізингу військовослужбовцями РФ у м.Снігурівка Миколаївської області відповідачі вважають, що договір лізингу № 00016484 від 18.07.2018 припинив свою дію в силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 291 ГК України у зв`язку зі знищенням об`єкту лізингу 19.03.2022.
Отже, на переконання відповідачів, нарахування штрафних санкцій є незаконним та необґрунтованим як у зв`язку із знищенням об`єкту лізингу так і з форс-мажорними обставинами, на підтвердження яких відповідачі посилаються на лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Крім наведеного, відповідачі також зазначають, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу, предметом якого визначений транспортний засіб, є змішаним договором, тому що містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, але в порушення статті 799ЦК України не був нотаріально посвідчений. Враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для укладення спірного договору, а також порушення нормами договору вимог ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачі вважають, що укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ПП «Анега Плюс» та ФОП Пилипенко І.С. договір фінансового лізингу є недійсним. Відповідно позивач не має права стягувати кошти з відповідачів за недійсним договором.
Також відповідачі посилаються на те, що позивачем не було дотримано правову процедуру при припиненні договору лізингу №00016484 від 13.07.2018. Так, відповідачі вважають що позивачем було невірно обрано спосіб застосування п.12-13 договору, а саме не скеровано другу та третю вимогу Боржнику. Враховуючи, що позивачем було скеровано, лише першу вимогу до відповідачів, то відповідно, за відсутності другої та третьої, підстави для припинення договору відсутні, як і та підстави для стягнення боргу та нарахування штрафних санкцій.
Відповідачі вважають, що одночасне стягнення коштів та повернення об`єкта лізингу не є ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Відповідачі також зазначають про не співмірність із складністю справи, ціною позову, виконаною адвокатом роботою розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
16.05.2023 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 16.05.2023 (вх. № 6180/23) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 16.05.2023 підготовче засідання було відкладено на 13 червня 2023 року о 12:10.
06.06.2023 до суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 07.06.2023.
07.06.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 12.06.2023.
13.06.2023 до суду надійшла така кореспонденція:
- Повідомлення № 18263 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС;
- відповідь на відзив б/н від 12.06.2023 (вх. № 7618/23), у якій позивач заперечує проти аргументів відповідачів, викладених у відзивах, вважає їх необґрунтованими, заснованими на неправильному застосуванні та тлумаченні норм законодавства, та недоведеності обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх заперечень.
Так, посилаючись на норми ч. 2 ст. 218 ГК України, п.1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, позивач зазначає, що для посилання на форс-мажор потрібно довести: (1) яке саме зобов`язання було порушене, (2) настання непередбачуваної події (3) вплив цієї події на конкретне зобов`язання, яке порушене (4) зусилля, які вживала сторона для мінімізації впливу форс-мажору на стан виконання нею своїх зобов`язань. На переконання позивача, відповідачі помиляються у праві посилатися на форс-мажор щодо грошового зобов`язання з запропонованою ними аргументацією, адже: (1) підприємництво відповідно до ст. 42 ГК України здійснюється на власний ризик, (2) підприємництво відповідно до ст. 44 ГК України, здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, (3) відсутність у боржника коштів за будь-яких обставин не є підставою для звільнення його від відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, (4) предметом зобов`язання, яке порушив відповідач-1, є не здійснення чи нездійснення ним діяльності, а сплата ним лізингових платежів (грошове зобов`язання). Заявляючи про настання форс-мажорних обставин, відповідачі не надали належних та допустимих доказів настання таких обставин, що обумовлюють звільнення їх від відповідальності. Відповідач-1 як сторона яка заявляє, що для неї настали форс-мажорні обставини, взагалі не поінформував про них та не надав жодних доказів їх настання. Позивач також зазначає, що усі ризики випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу покладаються на лізингоодержувача.
Крім наведеного, позивач зазначає, що лізингодавець скористався своїм правом достроково припинити Договір лізингу, яке передбачено у п.п. 8.3.2. та 12.6.1 Загальних умов, які чітко узгоджуються із положенням ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка встановлює таке право для лізингодавця.
Стосовно аргументів відповідачів про нікчемність договору лізингу, позивач наголошує, що сторонами договору лізингу є ПП «АНЕГА ПЛЮС» та ФОП Пилипенко. Тобто Пилипенко І.С. підписував договір саме як підприємець і при його укладенні реалізовував свою саме господарську компетенцію. Крім того, відповідач-2 є стороною договору в частині поруки, для якої не встановлено нотаріальної форми.
Щодо доводів відповідачів про неефективність способу захисту, позивач зазначає, що позиція Великої палати Верховного Суду викладена в постанові 904/5726/19 від 15.06.2021, як єдиний аргумент відповідачів щодо неефективності обраного способу захисту, не спростовує право лізингодавця повернути об`єкт лізингу, а лише конкретизує ряд формулювань та нормативних обґрунтувань в частині правомірного нарахування плати за користування об`єктом лізингу. Обов`язок лізингоодержувача повернути автомобіль у разі дострокового припинення договору лізингу передбачено у ч. 1 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 7, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, чинній на дату укладення договору), а також у п. 13.1. Загальних умов.
Позивач також зазначає, що у відзивах на позовну заяву відповідачі не мотивують та не наводить жодних конкретних посилань, в чому саме полягає неспівмірність та нерозумність заявленої позивачем суми фіксованого гонорару адвоката, а тому твердження щодо не співмірності є необґрунтованими.
Ухвалою суду від 13.06.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11 липня 2023 року об 11:40.
26.06.2023 до суду від представника відповідачів надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 8300/23) про долучення документів, а саме - копії адвокатського запиту від 13.06.2023 та відповіді на нього Баштанського районного відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
29.06.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 29.06.2023 (вх. № 8518/23) щодо наданих представником відповідачів доказів - копії адвокатського запиту від 13.06.2023 та відповіді на нього Баштанського районного відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
03.07.2023 до суду від представника відповідачів надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 8661/23) про долучення документів - Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 337698271 від 03.07.2023 щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень Пилипенка Ігоря Сергійовича .
04.07.2023 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:
- повідомлення № 19692 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС;
- заява б/н від 03.07.2023 (вх. № 8714/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 06.07.2023.
Ухвалою суду від 11.07.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/588/23 та призначено її до судового розгляду по суті на 08 серпня 2023 року о 13:00.
В судовому засіданні 08.08.2023, за участю представників позивача та відповідачів, було розпочато розгляд справи № 915/588/23 по суті, заслухано вступні слова учасників справи. За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 04 жовтня 2023 року о 10:00.
04.10.2023 до суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 03.10.2023 (вх. № 13028/23) про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
В судовому засіданні 04.10.2023 розгляд справи № 915/588/23 по суті було відкладено на 25 жовтня 2023 року о 12:15.
10.10.2023 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 10.10.2023 (вх. № 13361/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 11.10.2023.
У зв`язку з перебуванням судді Смородінової О.Г. в період з 25.10.2023 по 27.10.2023 у відпустці (наказ господарського суду № 186-б від 19.10.2023), ухвалою суду від 23.10.2023 розгляд справи № 915/588/23 по суті було призначено на 01 листопада 2023 року о 12:15.
01.11.2023 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 14431/23) про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень, яке залишено судом без розгляду, у зв`язку порушенням порядку його подання.
Крім того, 01.11.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 31.10.2023 (вх. № 14438/23).
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
01.11.2023 в судове засідання з`явився лише повноважний представник позивача, якого суд заслухав. Відповідачі свого представника в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідачів.
Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття відповідного судового рішення.
Після виходу з нарадчої кімнати, за відсутності представників учасників справи, суд відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 01.11.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В:
13 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», як лізингодавцем, Приватним підприємством «Анега Плюс», як лізингоодержувачем, та Фізичною особою-підприємцем Пилипенком Ігорем Сергійовичем, як поручителем, було укладено Договір про фінансовий лізинг № 00016484 (далі - Договір про фінансовий лізинг), відповідно до умов якого:
- об`єктом лізингу є транспортний засіб - автомобіль VW LNF Crafter35 Kasten MR HD EXPRES, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ;
- вартість об`єкта лізингу - 915746,00 грн;
- авансовий платіж - 137361,90 грн;
- обсяг фінансування - 778384,10 грн;
- кількість лізингових платежів - 60 платежів;
- строк лізингу - 60 місяців;
- лізинговий платіж (зі строком сплати до 15-го числа відповідно до Графіка, якщо інший розмір не передбачено Графіком) - 23962,49 грн;
- процентна ставка - 19,99% річних (змінювана відповідно до п. 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).
Сторони Договору про фінансовий лізинг погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Договору про фінансовий лізинг (далі - Графік відшкодування).
Крім того, сторони також підписали між собою Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, які є додатком до Договору про фінансовий лізинг (далі - Загальні умови).
Відповідно до вищевказаних Загальних умов між сторонами було погоджено, зокрема, таке:
- Порше Лізинг Україна придбаває об`єкт лізингу (отримує право власності на об`єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту (п. 3.2);
- Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли лізингодавець матиме право припинити цей контракт/відмовитись від контракту та вимагати повернення об`єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті) (п. 4.1);
- лізингоодержувач зобов`язаний негайно повідомити Порше Лізинг Україна про будь-які факти або дії третьої сторони стосовно об`єкта лізингу, а також про будь-які вчинені або очікувані дії третіх сторін у зв`язку з примусовим виконанням, включаючи, окрім іншого, конфіскацію, затримання, вилучення об`єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач уповноважений та зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів і вчиняти всі дії з метою захисту права власності Порше Лізинг Україна, нести всі витрати, пов`язані із зазначеним вище, якщо тільки такі дії не були спричинені діяльністю Порше Лізинг Україна. Лізингоодержувач зобов`язаний відшкодувати Порше Лізинг Україна всі витрати, понесені у зв`язку із вищезазначеним, протягом 10 робочих дів із моменту направлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги. Порше Лізинг Україна подає лізингоодержувачу необхідні документи, які підтверджують понесені витрати. Неподання таких документів не звільняє лізингоодержувача від компенсації від компенсації та не вважається підставою для відстрочення компенсаційних платежів (п. 4.10);
- для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає, зокрема: частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкту лізингу); проценти (винагорода Порше Лізинг Україна за отримання та використання об`єкту лізингу лізингоодержувачем); комісії (п. 6.1);
- сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об`єкта лізингу. Розмір Лізингових платежів та інших Платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладення Контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати Лізингових платежів (План відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру Лізингових платежів відповідно до умов Контракту (п. 6.3);
- у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання об`єкта лізингу, розмір яких (якої) узгоджений сторонами в контракті. Процентна ставка за Контрактом може бути фіксованою чи змінюватися відповідно до умов Контракту (п. 6.4);
- лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом (п. 6.5);
- лізингоодержувач зобов`язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для продовження строку здійснення платежу (п. 8.1);
- у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції, зокрема: пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1);
- якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 Контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за цим контрактом (п.8.3.1);
- якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Порше Лізинг Україна має право припинити Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п.8.3.2);
- строк лізингу за цим Контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (п. 12.1);
- Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, а у випадку нотаріального посвідчення - з моменту такого посвідчення, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Контракт достроково припиняється: в односторонньому порядку у випадках передбачених цим Контрактом та законом; за згодою сторін; за рішенням суду у встановлених законом випадках (п. 12.3);
- Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку припинити цей Контракт/відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів (12.6.1);
- день, що вважатиметься датою припинення/відмови від Контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомлення/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від Контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними засобами зв`язку для повідомлення про припинення/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та Фізичних осіб-підприємців)/місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправки (п. 12.7);
- у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об`єкта лізингу або, якщо об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/припинення контракту (п. 12.9);
- у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п.12.13);
- лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об`єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення Об`єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1);
- якщо внаслідок форс-мажорних обставин будь-яка сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов`язань за цим контрактом та негайно інформує про це іншу сторону, зазначаючи обставини, що становлять форс-мажор, разом із тими доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов`язань за цим контрактом такою стороною буде унеможливлене або відстрочене. Сторона, яка зазнала впливу таких форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов`язань за цим контрактом (п. 17.1).
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зобов`язання за вищевказаним Договором про фінансовий лізинг забезпечено порукою.
Так, Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, які є додатком до Договору про фінансовий лізинг містять розділ Умови поруки, відповідно до якого Порше Лізинг Україна по Поручитель (як зазначено в Контракті) відповідно до параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України узгодили наступні умови поруки, зокрема:
- поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань лізингоодержувача на підставі або у зв`язку із цим Контрактом або будь-якою його невід`ємною частиною, а також за будь-якого лізингоодержувача, в разі переведення боргу/заміни особи лізингоодержувача або смерті лізингоодержувача (п. 1);
- зобов`язання поручителя включають, окрім іншого, лізингові платежі, інші платежі, штрафні санкції та відшкодування збитків, що підлягають сплаті лізингоодержувачем відповідно до положень цього Контракту (п. 2);
- ці Умови поруки набирають чинності з моменту їх підписання Порше Лізинг Україна та поручителем і залишаються чинними до повного виконання зобов`язань лізингоодержувача, передбачених пунктом 12 цього Контракту (п. 12).
Вищевказаний Договір про фінансовий лізинг, з Загальними умовами та Графіком відшкодування скріплені підписами усіх сторін, а також печатками лізингодавця та лізингоодержувача.
Суд відхиляє заперечення відповідачів щодо недійсності зазначеного Договору про фінансовий лізинг у зв`язку з відсутністю його нотаріального посвідчення, та погоджується з доводами позивача про те, що сторонами вказаного договору є Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», як лізингодавець, Приватне підприємство «Анега Плюс», як лізингоодержувач, та Фізична особа-підприємець Пилипенко Ігор Сергійович, як поручитель. Фізична особа-підприємець Пилипенко Ігор Сергійович підписував вказаний договір саме як суб`єкт господарювання і при його укладенні реалізовував свою саме господарську компетенцію, а, отже стороною договору не є фізична особа, у разі участі якої в укладенні договору найму транспортного засобу приписи ч. 2 ст. 799 ЦК України встановлюють обов`язковість нотаріального посвідчення договору. Суд також вважає слушними посилання позивача на те, що відповідач-2 є стороною договору в частині поруки, для якої не встановлено обов`язкової нотаріальної форми.
Предметом даного позову виступають вимоги позивача, як лізингодавця, щодо стягнення з відповідача-1, як лізингоодержувача, та відповідача-2, як поручителя, заборгованості з лізингових платежів, а також штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором, а також вимога позивача, як лізингодавця, до відповідача-1, як лізингоодержувача, про витребування об`єкту лізингу.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачами грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором, а також зобов`язань щодо повернення лізингодавцю об`єкта лізингу.
Позивач підтверджує власну правову позицію по суті спору такими доказами:
- Договір про фінансовий лізинг № 00016484 від 13.07.2018 з додатком до нього;
- Договір № 821433 від 13.07.2018 купівлі-продажу автомобіля, з додатком до нього;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ;
- Акт прийому-передачі від 31.07.2018;
- повідомлення про коригування процентної ставки б/н від 15.08.2022;
- вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00016484 від 19.09.2022, № 00016484 від 19.09.2022;
- рахунки-фактури (№ 59101-00591120 від 01.02.2022, № 59101-00598594 від 01.03.2022, № 59101-00599736 від 01.04.2022, № 59101-00603495 від 02.05.2022, № 59101-00607430 від 01.06.2022, № 59101-00611761 від 01.07.2022, № 59101-00616673 від 01.08.2022, № 59101-00620798 від 01.09.2022, № 59101-00624608 від 03.10.2022);
- зведена облікова виписка з рахунку клієнта Анега плюс, ПП.
Відповідачі на підтвердження власної правової позиції щодо суті спору надали суду такі докази:
- лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження № 22023150000000056);
- рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 12.05.2023;
- ліцензії Головного управління ДПС у Миколаївській області на право Роздрібної торгівлі тютюновими виробами;
- адвокатський запит від 13.06.2023 та відповідь на нього Баштанського районного відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № С-06оз/66-2023 від 20.06.2023;
- фотоматеріали;
- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 337698271 від 03.07.2023.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі здебільшого є правовідносинами фінансового лізингу.
Так, відповідно до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
За приписами ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
При цьому, умовами Договору про фінансовий лізинг передбачено, що поручитель своїм підписом на цьому документі підтверджує, що як поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг та його невід`ємними частинами, а також Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, рахунками для лізингових платежів/Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування).
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами на підставі спірного договору одночасно виникли правовідносини фінансового лізингу та поруки, у яких позивач є лізингодавцем, відповідач-1 - лізингоодержувачем, а відповідач-2 - поручителем. В укладеному Договорі лізингу сторони погодили усі істотні умови та на основі вільного волевиявлення домовились про взаємні права та обов`язки.
Суд також зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Таким чином, Договір про фінансовий лізинг № 00016484 від 13.07.2018 є змішаним договором, який поєднує в собі, окрім як встановлено вище умов поруки, також і елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ст.697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Матеріали справи свідчать про те, що з метою виконання своїх зобов`язань за Договором про фінансовий лізинг, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», як покупець, уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автогранд Миколаїв», як продавцем, Договір купівлі-продажу автомобіля № 821433 від 13.07.2028, за умовами якого продавець зобов`язався поставити і передати у власність покупця автомобіль марки VW Crafter Kasten, дизельний двигун об`ємом 1968 см3, номер двигуна НОМЕР_3 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , потужність 140 к.с., 6-ступ. МКП, 4 дверей, колір білий, рік випуску 2018, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такий товар відповідно до отриманого від продавця рахунку. Ціна товару, що продається за цим договором становить 915 746,00 грн з ПДВ.
У подальшому, 31.07.2018 територіальним сервісним центром МВС зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» на вказаний автомобіль, про що видано відповідне Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , копія якого надана позивачем до матеріалів справи.
На виконання умов укладеного між сторонами Договору про фінансовий лізинг 31.07.2018 автомобіль (вид автомобіля: вантажний; марка автомобіля: VW LNF; модель автомобіля: Crafter Kasten Crafter 35 Kasten EXPR; номер кузова/шасі: НОМЕР_2 ; державний реєстраційний номер: НОМЕР_6 ; колір автомобіля: білий Candy White; новий/бувший у використанні: новий; вартість об`єкта лізингу, включаючи ПДВ: 915 746,00 грн) як об`єкт лізингу переданий лізингоодержувачу для користування, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 31.07.2018 до Договору про фінансовий лізинг № 00016484 від 13.07.2018.
Відповідно до Графіку відшкодування лізингоодержувач мав здійснювати лізингові платежі до 15 числа кожного місяця, перший платіж - 13.07.2018, останній платіж мав бути здійснений 15.10.2023 (з урахуванням Повідомлення лізингодавця про коригування процентної ставки відповідно до умов Контракту та оновленого Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) від 15.08.2022).
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», не спростованими та не запереченими Приватним підприємством «АНЕГА ПЛЮС» та Фізичною особою-підприємцем Пилипенком Ігорем Сергійовичем, протягом 2018, 2019, 2020, 2021 та частини 2022 років лізингоодержувач сплачував лізингові платежі, а з лютого 2022 року відповідач перестав сплачувати лізингові платежі, чим порушив свої зобов`язання за Договором про фінансовий лізинг.
Так, для здійснення лізингоодержувачем оплати лізингових платежів у період з лютого 2022 року лізингодавцем виставлялися, зокрема такі рахунки-фактури:
- № 59101-00591120 від 01.02.2022 на суму 22528,12 грн;
- № 59101-00598594 від 01.03.2022 на суму 3344,40 грн;
- № 59101-00599736 від 01.04.2022 на суму 3344,40 грн;
- № 59101-00603495 від 02.05.2022 на суму 3344,40 грн;
- № 59101-00607430 від 01.06.2022 на суму 22528,11 грн;
- № 59101-00611761 від 01.07.2022 на суму 22528,11 грн;
- № 59101-00616673 від 01.08.2022 на суму 22528,11 грн;
- № 59101-00620798 від 01.09.2022 на суму 22528,11 грн;
- № 59101-00624608 від 03.10.2022 на суму 22 671,98 грн.
У зв`язку із несплатою лізингоодержувачем у встановлений строк рахунків відповідних рахунків позивач 26.09.2022 направив відповідачам як лізингоодержувачу та поручителю Вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00016484 від 19.09.2022, № 00016484 від 19.09.2022. У відповідних вимогах Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» вимагало протягом 10 робочих днів погасити поточну заборгованість лізингоодержувача за несплаченими лізинговими платежами (станом на 19.09.2022) в розмірі 122 673,76 грн. У вимогах лізингодавець також повідомив про відмову від Договору про фінансовий лізинг та вимагав повернути автомобіль, як об`єкт лізингу, протягом 10 робочих днів з дати припинення контракту.
З наданих позивачем роздруківок з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення вбачається, що відповідні поштові відправлення зі штрих кодовими ідентифікаторами 0503217580198, 0503217581259 відповідачі не отримали.
Позивач зазначає, що оскільки вимоги ним надіслані відповідачам 26.09.2022, то спірний договір фінансового лізингу достроково припинив свою дію 10.10.2022, з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення об`єкту лізингу до 24.10.2022.
За даними позивача, відповідачі на вказані вимоги не відреагували, наявну заборгованість не погасили, автомобіль у визначений Договором про фінансовий лізинг строк не повернули, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом з метою ефективного захисту і відновлення своїх порушених прав та інтересів.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Разом із тим, у спірних правовідносинах відповідачі належним чином не виконували своїх зобов`язань з оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором лізингу за фактичне користування об`єктом лізингу за період з 01.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов`язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов`язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
За приписами ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як уже було наведено вище, у зв`язку з невиконанням лізингоодержувачем свого обов`язку щодо своєчасного та у повному обсязі здійснення оплати лізингових платежів, 26.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» були направлені Вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору за вих. № 00016484 від 19.09.2022, № 00016484 від 19.09.2022.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки вимоги позивачем надіслані відповідачам 26.09.2022, то спірний договір фінансового лізингу достроково припинив свою дію 10.10.2022, з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення об`єкту лізингу до 24.10.2022.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення лізингових платежів закон покладає на лізингоодержувача.
При цьому, суд наголошує, що цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов`язковість виконання, зміст якого в силу статті 628 Цивільного кодексу України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторонами договору лізингу погоджено умови щодо розміру плати за користування об`єктом лізингу після розірвання договору, а відповідний обов`язок із сплати зазначеної плати випливає із загальних умов, які визначають право особи, якій не повернуто річ після розірвання договору, вимагати від особи, яка безпідставно користується цією річчю, відшкодування плати за весь час користування цією річчю, що є способом захисту майнових прав власника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 03.07.2018 у справі № 904/6270/16, від 11.04.2019 у справі № 924/590/18, від 13.05.2019 у справі № 924/569/18.
Станом на момент розгляду справи, відповідачі не сплатили заборгованості та не надали суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості неоплачених чергових лізингових платежів у розмірі 127 061,92 грн, виходячи з такого розрахунку:
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00591120 від 01.02.2022 на суму 22528,12 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00598594 від 01.03.2022 на суму 3344,40 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00599736 від 01.04.2022 на суму 3344,40 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00603495 від 02.05.2022 на суму 3344,40 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00607430 від 01.06.2022 на суму 22528,11 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00611761 від 01.07.2022 на суму 22528,11 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00616673 від 01.08.2022 на суму 22528,11 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00620798 від 01.09.2022 на суму 22528,11 грн;
- заборгованість за рахунком-фактурою № 59101-00624608 від 03.10.2022 на суму 4388,16 грн.
При цьому, позивач зауважує, що ним було виставлено рахунок від 03.10.2022 зі сплати лізингового платежу на суму 22 671,98 грн. У зв`язку з достроковим розірванням Договору про фінансовий лізинг нарахуванню підлягає лише частина цієї суми в розмірі 4 388,16 грн за період з 01.10.2022 по 06.10.2022 включно.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок основної заборгованості та встановлено, що, з урахуванням диспозитивності позовних вимог (щодо визначеного позивачем на власний розсуд періоду нарахування лізингового платежу за жовтень 2022 року), Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» суму заборгованості відповідачів з неоплачених лізингових платежів в розмірі 127 061,92 грн зазначено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Окрім основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку (згідно з наданими до позовної заяви розрахунками):
- 3 % річних у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 20.02.2023 на загальну суму 2 500,80 грн;
- інфляційні втрати у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 20.02.2023 на загальну суму 13 379,10 грн;
- пеню за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.02.2022 по 20.02.2023 на загальну суму 8 335,95 грн;
- неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу за період з 25.10.2022 по 20.02.2023 на загальну суму 174 062,30 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.
Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено в межах зазначених законодавчих норм, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС та Фізичної особи-підприємця Пилипеико Ігоря Сергійовича до моменту повного виконання рішення суду.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частина 10 ст. 238 ГПК України введена в дію з 01.01.2019. Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п. 8.2.1 Загальних умов у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції, зокрема, пеня у poзмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та відповідних положень договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
За перевіркою суду, відповідні розрахунки позивачем проведено в межах зазначених законодавчих норм, а, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем до стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу суд зазначає таке.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, i є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 22.06.2021 у справі № 904/4512/20, від 08.06.2021 у справі № 906/564/20.
Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.02.2020 у справі №915/1429/19 про те, що визначальним для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі ст. 785 ЦК України.
За змістом п. 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку припинення контракту/відмови від контракту за ініціативою лізингодавця відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.
Зважаючи на те, що лізингоодержувач не повернув лізингодавцю за його вимогою об`єкт лізингу, суд вважає, що позивач має право на стягнення неустойки у розмірі подвійного розміру лізингового платежу згідно Графіку відшкодування, який відповідно до п.6.18 Загальних умов, визначений сторонами платою за користування об`єктом лізингу за увесь час прострочення.
За розрахунком позивача, станом на 20.02.2023 неустойка за порушення обов`язку з повернення об`єкту лізингу складає 174 062,30 грн.
Відповідачами такий розрахунок не спростовано, контррозрахунок не надано, доводи позивача не заперечено.
Судом перевірено розрахунок неустойки та встановлено, відповідне нарахування проведено в межах зазначених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Слід зауважити, що судом було досліджено доводи відповідачів про наявність у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, які свідчать про незаконність нарахування штрафних санкцій.
Так, відповідачі вказують, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України було окуповано частину Миколаївської області у тому числі Снігурівський район та місто Снігурівку, на території якого Приватне підприємство «Анега Плюс» здійснювало господарську діяльність та, відповідно, був зареєстрований і проживав директор підприємства - Пилипенко Ігор Сергійович .
Відповідачі стверджують, що у зв`язку з окупацією міста Снігурівки Приватне підприємство «Анега Плюс» об`єктивно не могло здійснювати свою господарську діяльність та виплачувати кошти за договором лізингу, а тому нарахування штрафних санкцій на думку відповідачів є необґрунтованим у зв`язку з вказаними форс-мажорними обставинами.
Заперечення відповідача щодо форс-мажорних обстави, відхиляються судом з огляду на таке.
Так, дійсно, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.
При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.
Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).
При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин. Крім того, як встановлено з матеріалів справи, відповідачі не інформували позивача про настання форс мажорних обставин чи про втрату автомобіля у відповідності з умовами п. 17.1 Загальних умов, не надали доказів їх настання. Відповідачі не інформували позивача і щодо стану автомобіля чи імовірну його втрату.
З зазначеного витікає, що вказані вище аргументи відповідачів є безпідставними та такими, що не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що відповідачами не надано суду жодних доказів того, що вони зверталися до позивача з повідомленням щодо настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ними зобов`язань щодо здійснення чергових лізингових платежів за спірним договором лізингу починаючи з лютого 2022 року.
Крім наведеного, щодо позовної вимоги про витребування у Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» транспортного засобу, суд зазначає, що після припинення дії Договору про фінансовий лізинг невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов`язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення предмета лізингу.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов`язаний, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідно до ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Суд констатує, що станом на момент розгляду справи, лізингоодержувач не надав суду доказів повернення лізингодавцю об`єкту лізингу.
В матеріалах справи також відсутні належні докази на підтвердження факту знищення об`єкту лізингу, отже доводи відповідачів в цій частині судом не беруться до уваги.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача витребування у лізингоодержувача об`єкту лізингу, є правомірними та обґрунтованими, не спростовані відповідачами, а тому підлягають задоволенню.
Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідачів пропорційно до заявлених до кожного з відповідачів вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16; ідентифікаційний код 35723438) та Фізичної особи-підприємця Пилипенка Ігоря Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472) заборгованість за Договором лізингу №00016484 від 13.07.2018, яка станом на 20.02.2023 становить 325 340,07 грн та складається з:
- 127 061,92 грн - неоплачені чергові лізингові платежі;
- 13 379,10 грн - інфляційні втрати у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;
- 2 500,80 грн - 3% річних у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;
- 8 335,95 грн - пеня за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.02.2022 по 20.02.2023;
- 174 062,30 грн - неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення Об`єкта лізингу за період з 25.10.2022 по 20.02.2023.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 21.02.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму пені із боржника, вказаного в наказі, виданому на виконання цього рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472).
3. Витребувати у Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16; ідентифікаційний код 35723438) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472) транспортний засіб - автомобіль VW LNF Crafter35 Kasten MR HD EXPRES, шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .
4. Стягнути з Приватного підприємства «АНЕГА ПЛЮС» (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16; ідентифікаційний код 35723438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 5 124,05 грн судового збору.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пилипенка Ігоря Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 2 440,05 грн судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472);
Відповідач-1: Приватне підприємство «АНЕГА ПЛЮС» (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 16; ідентифікаційний код 35723438);
Відповідач-2: Фізична особа-підприємець Пилипенко Ігор Сергійович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Смородінової О.Г. у період з 07.11.2023 по 14.11.2023 повне рішення складено та підписано судом 15.11.2023.
Суддя О.Г. Смородінова
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2023 |
Оприлюднено | 17.11.2023 |
Номер документу | 114923574 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань лізингу |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Смородінова О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні