Вирок

від 15.11.2023 по справі 386/745/22

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/745/22

Провадження № 1-кп/385/83/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2023 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Гайвороні, Голованівського району, Кіровоградської області в залі судових засідань Гайворонського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження №12022121110000144 від 14.04.2022 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Голованівськ, Голованівського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив придбання і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу і вбивство, вчинене через необережність за таких обставин:

в липні 2012 року, точного часу та дати судом не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні гаража на території домоволодіння за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в ящику з інструментами, що залишився від його покійного батька, виявив предмет ззовні схожий на пістолет та чотири предмети, ззовні схожі на набої до вогнепальної зброї калібром 5,6 мм.

В подальшому ОСОБА_3 переслідуючи мету незаконного зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, вищевказаний предмет ззовні схожий на пістолет та чотири предмета ззовні схожих на набої до вогнепальної зброї, з метою використання в подальшому у власних цілях, залишив зберігати за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим вчинив незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

14.04.2022 в період з 00 год. 20 хв. по 01 год. 50 хв. працівниками поліції Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на підставі заяви ОСОБА_3 про надання добровільної згоди на проведення огляду, було проведено огляд домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В ході огляду в приміщенні житлового будинку виявлено та вилучено: предмет ззовні схожий на пістолет, три предмета ззовні схожих на набої до вогнепальної зброї та стріляну гільзу.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/112-22/2370-БЛ від 29.04.2022

- вилучений предмет схожий на пістолет, являється нарізною вогнепальною зброєю, однозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом пневматичного пружинно-поршневого пістолету «ИЖ-40», калібру 4,5 мм., серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виробництва СРСР, шляхом видалення манжету з поршня, розсвердлення каналу ствола до діаметру 5,7 мм. з послідуючою нарізкою нарізів, розсвердлення патронника до діаметру 5,9 мм. з пазом під фланець, встановлення в повітропровідний канал втулки з ударником, видалення мушки, для стрільби спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання, калібру 5,6 мм. та придатний для неодноразового проведення пострілів з використанням спортивно-мисливських патронів калібру 5,6 мм.;

- вилучені три предмети схожі на патрони, являються боєприпасами - 5,6 мм. спортивно-мисливського виготовлення, які можуть використовуватись для стрільби зі спортивної та мисливської нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм (22 LR) (пістолет Марголіна, карабіни ТОЗ-11, ТОЗ-21, ТОЗ-8м, ТОЗ-17-01, ТОЗ-99 та ін.), які придатні для стрільби;

- вилучена гільза - стріляна з наданого на дослідження пістолету, виготовленого шляхом переробки саморобним способом пневматичного пружинно-поршневого пістолету «ИЖ-40», калібру 4,5 мм. серійний номер НОМЕР_1 .

Крім того 13.04.2022 близько 22 год. ОСОБА_3 перебував в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час на територію домоволодіння прийшов ОСОБА_12 , який постукавши у вікно будинку почав виражатись нецензурною лайкою та вимагав відчинити. Внаслідок чого ОСОБА_3 , не з`ясовуючи хто до нього прийшов, та не маючи наміру заподіяти ОСОБА_13 смерті, виявляючи необережність у виді злочинної недбалості, оскільки не передбачав наслідку у вигляді смерті потерпілого, хоча повинен і міг передбачити, взявши в приміщенні будинку пневматичний пістолет, який перероблено під пістолет для відстрілу набоїв калібру 5,6 мм., відчинив вхідні двері будинку. Стоячи в дверях будинку ОСОБА_3 побачивши за два метри від себе силует людини, який почав рухатися в його напрямку, не усвідомлюючи, однак маючи можливість в обстановці яка склалася, усвідомлювати відсутність реального суспільного небезпечного посягання, здійснив один постріл з вищевказаного пістолету в область голови ОСОБА_12 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: рани у ділянці лівої брови, що проникає у черепну порожнину з забоєм та розтрощенням головного мозку, субдуральною гематомою праворуч, субарахноїдальним крововиливом, переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливу в м`які тканини голови, стороннього тіла.

Внаслідок отриманого поранення ОСОБА_12 було доставлено до лікувальної установи, де 26.04.2022 о 21 год. 30 хв. він перебуваючи у відділенні реанімації комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Університетський, 2/5, не приходячи до свідомості від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Відповідно до висновку експерта № 565 від 26.05.2022, наявність рани в ділянці лівої брови, що проникає у черепну порожнину, ранового каналу, сторонніх тіл у обох півкулях головного мозку, дозволяє говорити, що дане ушкодження є вогнепальним. Вогнепальне ушкодження знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Наявні тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що винним себе визнає по обвинуваченню за ч. 1 ст. 263 КК України та не визнає своєї вини за ч. 1 ст. 115 КК України. В зв`язку з війною всі члени його родини виїхали за кордон і він залишився проживати сам. Він добровільно подав свої відомості до військкомату, та чекав своєї відправки на війну. Ввечері 13.04.2022 року, близько 22 год. коли вже була комендантська година, він був вдома та відпочивав. Він нікого не чекав, проте почув, як хтось стукає у вікно. Він піднявся, підійшов ближче та почув, як хтось лайливо кричить, щоб він відкрив двері, а потім той невідомий крикнув «слава росії», після цього він розвернувся, відкрив шухляду та дістав звідти пістолет, привів його в бойовий стан, вийшов на веранду та відкрив двері. Стоячи в дверях десь за два метри від себе він побачив силует людини, яка почала рухатись до нього. Після цього він одразу вистрелив в напрямку силуету. Силует впав, а він зайшов в будинок та зачинив за собою двері, пістолет поклав на комод. Він дуже злякався, оскільки не знав чи там була одна людина. Крім того, перед цим він чув, як в лісі знайшли гранату і що можливо десь знаходиться ворожа розвід група. Десь впродовж 10 хв. було тихо, тому він повернувся та відкрив двері і почув важке дихання. Оскільки на вулиці було темно, так як в нього в будинку було виключено освітлення та відсутнє освітлення на вулиці, він присвітив та побачив, що в двох мерах від його будинку на спині лежить його сусід ОСОБА_14 , на обличчі якого була кров. Від цього йому стало дуже погано, тому він не зміг сам подзвонити на швидку, а побіг до сусіда, який працює працівником поліції. Там він зустрів пасинка сусіда і сказав останньому, щоб той дзвонив в поліцію і швидку. Коли приїхала поліція він сам їм показав де він залишив пістолет та надав згоду на обшук домоволодіння. В нього ніколи не було неприязні до ОСОБА_14 і вони ніколи раніше не сварилися. Вони разом працювали в лісі, але в різних бригадах, стосунки між ним були добрі. Напередодні, 12.04.2022 року він зустрічався з ОСОБА_14 , вони вирішували господарські питання, після цього в нього вдома вживали спиртне. Потім вони мирно розійшлись. Наступного дня він знову бачив ОСОБА_14 , коли той їхав в ліс, вони трохи переговорили.

Стосовно пістолета пояснив, що знайшов його в 2012 році в ящику з ключами до машини його покійного батька. Йому було відомо, що батько мав якогось пістолета. Разом з пістолетом він знайшов 7-8 патронів. Пістолет був пневматичний, але перероблений під мілкокаліберні патрони, однозарядний. Коли він знайшов пістолет то два-три рази вистрілив з нього. Цей пістолет зберігав на горищі, але коли почалась війна і його сім`я поїхала, то він з метою самозахисту переніс цей пістолет, спорядив його одним патроном, та залишив зберігати в будинку в шухляді.

Заявлений позов про стягнення 1000000 грн. моральної шкоди не визнає.

Вивчивши обставини кримінального провадження та оцінивши кожен наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про доведеність подій та винуватості ОСОБА_3 у вчиненні описаних вище кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними.

Ст. 7 КПК Українизакріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимогст. 8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5ст.9 КПК Українипід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченніст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачає, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 06.12.1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" (Capeau v. Belgium) № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Згідно з положеннямист.17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Судовий вирок, який проголошується ім`ям держави, має бути законним, обґрунтованим і справедливим.

У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя»визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

В судовому засіданні була допитана потерпіла ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона поїхала в понеділок приглянути до будинку сина, який був в теробороні. В четвер подзвонив син і сказав, що її чоловікові вистрілив в голову сусід і той знаходиться в лікарні. Обвинувачений є сусідом. ОСОБА_12 разом з ОСОБА_3 працював у лісі. Чоловік інколи приходив до ОСОБА_3 в гості і навпаки, вони спілкувались. Коли прийшла до чоловіка в лікарню, у того була перебинтована голова, він був без свідомості. Потім чоловіка відправили реанімобілем в Кропивницький, де йому провели операцію, але він там помер. У чоловіка з обвинуваченим були хороші стосунки, вони працювали разом у лісі, інколи раз у рік зустрічались удвох. Вона не чула, щоб чоловік з ОСОБА_3 сварилися, і щоб там між ними були конфлікти, чоловік все їй розказував про зустрічі з ОСОБА_3 . Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні безпосередньо була допитана свідок ОСОБА_15 , яка пояснила, що до неї прибіг сусідський хлопець ОСОБА_16 , і спитав за чоловіка. Чоловіка не було. Хлопець сказав, що ОСОБА_17 стріляв у ОСОБА_12 . Тоді вони вибігли з її участка і пішли на подвір`я ОСОБА_3 . Побачила, що ОСОБА_12 лежить на спині і в нього рана голови. Потім зрозуміла, що нічого тут не допоможе і пішла. Вона є сусідкою ОСОБА_3 , але з останнім майже не спілкувалася. ОСОБА_12 лежав на спині біля веранди, ногами до веранди. ОСОБА_3 на той час проживав сам. Це було близько 23 год. 13.04.2022 року. Вуличного освітлення не було.

В судовому засіданні безпосередньо була допитана свідок ОСОБА_18 , яка пояснила, що бачила, як ОСОБА_19 приїжджав до ОСОБА_17 12 і 13 квітня 2022 року. ОСОБА_12 приїжджав до ОСОБА_3 скутером. Останнім часом обвинувачений і потерпілий разом робили в лісі. З березня місяця ОСОБА_3 проживав сам. Вуличного освітлення не було. Вже зранку прийшла сусідка, яка повідомила про те, що сталося вночі. Стосунки між ОСОБА_20 і ОСОБА_14 були робочі, вона не чула, щоб останні конфліктували.

В судовому засіданні безпосередньо був допитаний свідок ОСОБА_21 , який пояснив, що знає обох, як жителів села близько 10 років. Вранці почув від сусідів, що вночі трапився цей нещасний випадок. Сусіди сказали, що ОСОБА_17 ранив ОСОБА_22 і того відвезли в лікарню. На той час, вже близько місяця ОСОБА_3 проживав сам, оскільки оружина останнього з дітьми виїхала за кордон. ОСОБА_12 інколи приходив в гості до ОСОБА_3 . Останні також раніше працювали в лісі. Вдень події бачив, як ОСОБА_12 проїжджав скутером в бік лісу, тобто в бік ОСОБА_3 , це було в обідню пору. ОСОБА_3 збирався йти на війну, вже був зібрав валізу. ОСОБА_3 просив його приглянути за будинком. Між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 були дружні стосунки, вони ніколи не сварилися, не конфліктували.

В судовому засіданні безпосередньо був допитаний свідок ОСОБА_23 який пояснив, що це було в квітні 2022 року, він був на чергуванні, оскільки є поліцейським. До нього на телефон подзвонив пасинок і сказав, що дядя ОСОБА_17 хоче поговорити з ним і дав останньому трубку. ОСОБА_17 повідомив, що здається вбив ОСОБА_12 . Тоді він про даний факт повідомив керівництво. Потерпілий і обвинувачений товаришували і не конфліктували. Напередодні обоє разом вживали спиртне. Пасинок сказав, що прийшов ОСОБА_17 і був дуже схвильованим, в шоковому стані. ОСОБА_17 сказав, що вистрелив в око з пістолета, який залишився від батька. Перед зміною він зайшов до ОСОБА_17 , там був ОСОБА_12 , вони обоє вживали спиртні напої в будинку ОСОБА_3 . Дзвінок від пасинка поступив в 22 год. 54 хв. 13.04.2022 року. Він передзвонив в 23 год. 31 хв., після розмови з пасинком, одразу ж повідомив про подію керівництву. З ОСОБА_3 говорив і в поліції, коли того привезли з місця події. Між потерпілим і обвинуваченим були дружні стосунки, вони не конфліктували.

В судовому засіданні був відтворений та переглянутий відеозапис проведений 09.11.2022 року Голованівським районним судом Кіровоградської області допиту свідка ОСОБА_24 на якому останній показав, що це було в 2022 році числа та місяця він вже не пам`ятає. Близько 23 год. до нього додому прийшов ОСОБА_20 і попросив зателефонувати його вітчиму, щоб повідомити, що він підстрелив людину. Після цього він зателефонував до вітчима, а також на швидку допомогу. Потім він разом з сусідкою ОСОБА_25 пішов на місце події. ОСОБА_20 розповів, що спав коли хтось прийшов, тому ОСОБА_20 злякався і вистрелив. Коли він прийшов до будинку ОСОБА_20 , то там на землі біля вхідних дверей головою до хвіртки лежав ОСОБА_14 . В будинку та на вулиці світло не горіло. Коли до нього прийшов ОСОБА_20 , той був дуже наляканий. Суд зазначає, що відеозапис зазначеної процесуальної дії допиту свідка був здійснений та перенесений на відповідний оптичний диск DVD, відповідно до приписів КПК України.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції була допитана свідок ОСОБА_26 , яка пояснила, що є сестрою обвинуваченого ОСОБА_3 та вже 13 років проживає в Австрії. 13.04.2022 року після 22 год. до неї передзвонила дружина її брата. Остання повідомила, що сталося горе, так як до тої дзвонив ОСОБА_17 який розповів, що вистрелив в односельця ОСОБА_14 . Вона з ОСОБА_14 особисто не була знайома, однак неодноразово чула про нього від брата. ОСОБА_17 розповідав, що працював разом з ОСОБА_14 та спілкувався з останнім, в них були дружні стосунки та він завжди про нього позитивно відгукувався. Потім десь через годину, вже вона передзвонила до ОСОБА_17 та сказала, що знає про те, що сталося. ОСОБА_17 був дуже схвильований, мова заплутувалася, голос був змінений, майже її не чув. Він розповів їй, що був сам в себе у будинку і вже відпочивав, коли почув, як хтось стукає по вікнах та нецензурно виражається. ОСОБА_17 злякався, тому взяв пістолет, вийшов з будинку, там було темно, побачив постать, яка до нього наближалась і вистрілив, а потім зачинив двері. Хвилин через п`ять, ОСОБА_17 відчинив двері, присвітив і побачив, що це був його односельчанин ОСОБА_14 . Тарас постійно повторював, чому ОСОБА_19 прийшов до нього та стукав. Вона знала, що від покійного батька лишилась якась зброя, здається пістолет.

Крім цього, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується також дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до обвинувального акта, а саме:

- витягами з ЄРДР №12022121110000144 від 14.04.2022 року про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 1-4),

-рапортом ст. інспектора ОСОБА_23 від 14.04.2022 р. про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 5);

- заявою ОСОБА_3 від 14.04.2022 р. про надання дозволу на огляд належного йому будинку (т. 2 а.с. 6);

- протоколом огляду місця події від 14.04.2022 р. та фототаблицями до нього в яких зафіксовано, що об`єктом огляду є домоволодіння належне ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 8-24);

-постановою пропризначення групислідчих вкримінальному провадженню від 14.04.2022 р. (т. 2 а.с. 25);

- постановою про призначення групи процесуальних прокурорів від 14.04.2022 р. (т. 2 а.с. 26);

- довідкою № 423/01-25 від 14.04.2022 р. КНП «Голованівської ЦРЛ» (т. 2 а.с. 27);

- постановою про допуск захисника до участі в кримінальному провадженні від 14.04.2022 р. (т. 2 а.с. 28);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 14.04.2022 р. (т. 2 а.с. 29-31);

- ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2022 р. про дозвіл на огляд (т. 2 а.с. 35-38);

- постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 14.04.2022 р. (т. 2 а.с. 39-40);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 14.04.2022 р. (т. 2 а.с. 41);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.04.2022 року за участю ОСОБА_3 та картою пам`яті з відеозаписом ходу проведення слідчого експерименту до нього, які булидосліджені судомбезпосередньо всудовому засіданні, в яких зафіксовано, що ОСОБА_3 спочатку розповів, а потім на місці відтворив обставини вчинення кримінального правопорушення (т. 2, а.с. 54-57); ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що думав, що здійснює постріл над головою потерпілого.

- висновком експерта від 29.04.2022 № СЕ-19/112-22/2370-БЛ, з якого вбачається, що предмет, схожий на пістолет, вилучений 14.04.2022 в ході огляду місця події в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , являється нарізною вогнепальною зброєю, однозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом пневматичного пружинно-поршневого пістолету "ИЖ-40", калібру 4,5 мм, серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виробництва СРСР, шляхом видалення манжету з поршня, розсвердлення каналу ствола до діаметру 5,7 мм з послідуючою нарізкою нарізів, розсвердлення патронника до діаметру 5,9 мм з пазом під фланець, встановлення в повітропровідний канал втулки з ударником, видалення мушки, для стрільби спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання, калібру 5,6 мм. Наданий пістолет придатний для неодноразового проведення пострілів з використанням спортивно-мисливських патронів калібру 5,6 мм. Гільза, вилучена 14.04.2022 в ході огляду місця події в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , стріляна з наданого на дослідження пістолету, виготовленого шляхом переробки саморобним способом пневматичного пружинно-поршневого пістолету "ИЖ-40", калібру 4,5 мм, серійний номер НОМЕР_1 . Три предмети, схожі на патрони, вилучені 14.04.2022 в ході огляду місця події в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , являються боєприпасами - 5,6-мм спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання (калібру .22 LR), промислового виготовлення, які можуть використовуватись для стрільби зі спортивної та мисливської нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм (.22 LR) (пістолет Марголіна, карабіни ТОЗ-11, ТОЗ-21, ТОЗ-8м, ТОЗ-17-01, ТОЗ-99 та ін.). Надані три патрони придатні для стрільби (т. 2 а.с. 61-71);

- протоколом огляду предмету від 04.05.2022 року (т. 2, а.с. 73);

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.05.2022 р. (т. 2 а.с. 74-76);

- корінцем квитанції №000084 на прийняту зброю і боєприпаси від 05.05.2022 р. (т. 2 а.с. 77);

- висновком експерта від 26.05.2022 № 565, з якого вбачається, що на підставі наданої медичної карти стаціонарного хворого №3099 у ОСОБА_12 тілесні ушкодження: рани у ділянці лівої брові, що проникає у черепну порожнину з забоєм та розтрощенням головного мозку, субдуральною гематомою праворуч, субарахноїдальним крововиливом, переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливу в м`які тканини голови, стороннього тіла. Враховуючи наявність рани в ділянці лівої брові, що проникає у черепну порожнину, ранового каналу, сторонніх тіл у обох півкулях головного мозку (згідно медичної карти стаціонарного хворого №3099 видалення стороннього тіла - операція 14.04.2022) дозволяє говорити, що дане ушкодження є вогнепальним. Вогнепальне ушкодження знаходиться в прямому причинному зв`язку із смертю. Наявні тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя, згідно п.2.1.3.в «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6. Смерть ОСОБА_12 настала від розтрощення головного мозку, перебіг якого ускладнився вклиненням стовбуру головного мозку, про що свідчать дані судово-медичної експертизи трупа і дані судово-медичної гістологічної експертизи (т. 2 а.с. 83-90);

- копією паспорта ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 93-95);

- висновком експерта від 29.04.2022 № 215, з якого вбачається, що при визначенні групової належності в зразку рідкої крові трупа ОСОБА_12 1965 року народження, виявлено тільки антиген В за ізосерологічною системою АВ0. Подальше дослідження зразка крові на марлі буде проводитися в разі призначення експертизи речових доказів (т. 2 а.с. 96-97);

- висновком експерта від 10.05.2022 № 313, з якого вбачається забій та набухання головного мозку. Субарахноїдальний крововилив (т. 2 а.с. 98);

- висновком експерта від 05.04.2022 № 222, з якого вбачається, що кров підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до групи АВ ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 105-106);

- висновком експерта від 10.05.2022 № 221, з якого вбачається, що при визначенні групової належності в зразку рідкої крові трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено антиген В за ізосерологічною системою AB0. При визначенні групової належності в зразку крові на марлі трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено аглютинін а за ізосерологічною системою AB0. Кров потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 належить до групи Ва за ізосерологічною системою AB0 (т. 2 а.с. 108-109);

- висновком експерта від 09.05.2022 № 75, з якого вбачається, що у марлевих тампонах зі змивами з правої і лівої кистей ОСОБА_3 не

знайдено хімічних елементів, відкладення яких є специфічним для здійснення пострілу з вогнепальної зброї або поводження з вогнепальною зброєю. Результати досліджень є відносними через відсутність даних про техніку отримання змивів, про речовину-носій, через відсутність контрольного зразка марлі (т. 2 а.с. 111-115);

- протоколом огляду предмету від 11.05.2022 року (т. 2, а.с. 116);

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11.05.2022 р. (т. 2 а.с. 117-118);

- квитанцією №184 про отримання речових доказів від 25.05.2022 р. (т. 2 а.с. 119);

- квитанцією №185 про отримання речових доказів від 25.05.2022 р. (т. 2 а.с. 120);

- висновком експерта від 16.05.2022 № 223, з якого вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_12 належить до групи Ва за ізосерологічною системою AB0. Кров підозрюваного ОСОБА_3 належить до групи A? за ізосерологічною системою AB0. На змиві з цементного покриття (об`єкт № 1), на двох фрагментах марлі (об`єкти №№ 2, 3), на протезі верхньої щелепи (об`єкт № 4), знайдено кров людини. При визначенні групової належності крові в об`єктах №№ 2, 3 за ізосерологічною системою AB0 встановлено групу Ва, в об`єктах №№ 1, 4 виявлено лише антиген В, що передбачає групу Ва. Таким чином, отримані результати свідчать про те, що кров у вказаних об`єктах може належати потерпілому ОСОБА_12 і не може належати підозрюваному ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 123-125);

- протоколом огляду предмету від 17.06.2022 року(т. 2, а.с. 126);

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.06.2022 р. (т. 2 а.с. 127-129);

- квитанцією №195 про отримання речових доказів від 17.06.2022 р. (т. 2 а.с. 130);

- висновком експерта від 26.05.2022 № 79, з якого вбачається, що на лицевій поверхні бортика шапки спереду слідів, що звичайно супроводжують постріл з вогнепальної зброї у вигляді незгорілих порошинок, частково згорілих порошинок і згорілих порохових залишків; кіптяви пострілу за рахунок сполук вуглецю, що поглинають інфрачервоні промені; слідів рушничного мастила та осалки патрона, які люмінесціюють в ультрафіолетових променях, а також основного металу пострілу (свинцю) при проведенні контактно-дифузійного дослідження, не знайдено (т. 2 а.с. 132-139);

- висновком експерта від 10.04.2022 № 225, з якого вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_12 належить до групи Ва за ізосерологічною системою АВ0. Кров підозрюваного ОСОБА_3 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0. На шапці з місця події (об`єкт 1) знайдено сліди крові людини. При визначенні групової належності в об`єкті 1 виявлено антиген В. Таким чином, кров в даному об`єкті може походити від особи (осіб) групи Ва і може належати потерпілому ОСОБА_12 і не може належати підозрюваному ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 141-143);

- протоколом огляду предмету від 17.06.2022 року(т. 2, а.с. 144);

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.06.2022 р. (т. 2 а.с. 145-147);

- квитанцією №196 про отримання речових доказів від 17.06.2022 р. (т. 2 а.с. 148);

- витягами з ЄРДР №12022121110000176 від 04.05.2022 року про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 149-150),

-рапортом ст. інспектора ОСОБА_27 від 04.05.2022 р. про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 151);

-рапортом ст. інспектора ОСОБА_28 від 04.05.2022 р. про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 152);

- постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 09.05.2022 р. (т. 2 а.с. 153-154);

- постановою про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 26.05.2022 р. (т. 2 а.с. 155-156);

- висновком судово-психіатричного експерта від 27.05.2022 № 153, з якого вбачається, що ОСОБА_3 в момент скоєння правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ст.19 ч.1 КК України. У відношенні інкримінуємого правопорушення ОСОБА_3 , слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.с. 160-162);

Також вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується дослідженими безпосередньо в судовому засіданні речовими доказами: однозарядний пістолет, виготовлений шляхом переробки саморобним способом пневматичного пружинно-поршневого пістолету «ИЖ-40», калібру 4,5 мм., серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виробництва СРСР, для стрільби спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання, калібру 5,6 мм., стріляну гільзу калібром 5,6 мм., металевий шомпол, пластиковий футляр та враховуючи витрати, які було зроблено в ході проведення експертного дослідження 2 патрони кільцевого запалювання, калібру 5,6 мм., 2 стріляні гільзи калібром 5,6 мм. Два марлеві тампони зі змивами з правої та лівої кистей підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Змив речовини бурого кольору з цементного покриття, два фрагменти марлі та протез верхньої щелепи, які було вилучено 14.04.2022 за адресою: АДРЕСА_2 . Шапку чорного кольору, яку було вилучено 14.04.2022 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Конституції Українив Україні діє принцип верховенства права.Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, за наступних обставин.

13.04.2022 близько 22 год. ОСОБА_3 перебував в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в цей час на територію домоволодіння прийшов ОСОБА_12 , який постукавши у вхідні двері будинку почав виражатись нецензурною лайкою внаслідок чого в ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник єдиний злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіянні смерті ОСОБА_12 .

Далі ОСОБА_3 того ж дня, тобто 13.04.2022 близько 22 год. реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, взявши в приміщенні будинку пневматичний пістолет, який перероблено під пістолет для відстрілу набоїв калібру 5,6 мм., діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_12 і бажаючи їх настання, відчинив вхідні двері будинку і умисно здійснив один постріл з вищевказаного пістолету в область голови ОСОБА_12 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: рани у ділянці лівої брови, що проникає у черепну порожнину з забоєм та розтрощенням головного мозку, субдуральною гематомою праворуч, субарахноїдальним крововиливом, переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливу в м`які тканини голови, стороннього тіла.

Внаслідок отриманого поранення ОСОБА_12 було доставлено до лікувальної установи, де 26.04.2022 о 21 год. 30 хв. він перебуваючи у відділенні реанімації комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Університетський, 2/5, не приходячи до свідомості від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Відповідно до висновку експерта № 565 від 26.05.2022, наявність рани в ділянці лівої брови, що проникає у черепну порожнину, ранового каналу, сторонніх тіл у обох півкулях головного мозку, дозволяє говорити, що дане ушкодження є вогнепальним. Вогнепальне ушкодження знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Наявні тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.

Прокурором в судовому засіданні обвинувачення відносно ОСОБА_3 за кваліфікацією ст. 115 ч. 1 КК України підтримано, змін обвинувачення, відповідно до ст.ст.338, 341 КПК України, до суду не надходило.

Ретельно аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, пояснення свідків, враховуючи зібрані у справі докази, та встановлені обставини, не дають суду підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство.

Стаття 7 КПК Українизакріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статті 22, 23 КПК України прямо вказують, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість - створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя»визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Згідно з вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому суд не може припускати обставини здійснення інкримінованих ОСОБА_3 дій в частині наявності умислу на скоєння вбивства ОСОБА_12 .

Так, відповідно до кримінального законодавства спричинити смерть потерпілому можна лише шляхом завдання йому тілесних ушкоджень.

Тілесні ушкодження, внаслідок яких виникає такий патологічний стан як смерть поділяють на три групи:

1) всі умисні тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть, якщо винний передбачав і свідомо бажав чи погоджувався з її настанням, утворюють умисне вбивство (ст.115-118 КК України);

2) умисні тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо умисел винного був спрямований саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті умислу не було, утворюють склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України;

3) всі інші види тілесних ушкоджень (тяжкі необережні, середньої тяжкості умисні і необережні, легкі умисні, внаслідок яких сталася смерть) утворюють вбивство через необережність (ст.119 КК України).

Згідно постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи » суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Так, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, характеризується наявністю прямого або непрямого умислу. Відповідно до ст.ст. 24, 115 КК України для обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, передбачала настання смерті потерпілого і внаслідок цих дій бажала чи свідомо припускала настання такого наслідку.

В обвинувальному акті зазначено, проте не доведено в суді, що ОСОБА_3 мав умисел на позбавлення життя ОСОБА_12 і саме з цією метою він взяв пістолет та вистрілив в потерпілого, як і не доведено, що ОСОБА_3 усвідомлював що цілиться в життєво важливі органи і їх пошкодження призведе до смерті останнього.

В ході судового розгляду, так і в ході всього досудового слідства, ОСОБА_3 давав чіткі та послідовні покази про те, що умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_12 він не мав, було темно і це сталося випадково, бо він налякався. Мотиву та підстав вбивати потерпілого ОСОБА_12 він не мав, та не бажав цього робити.

Також, відсутність у обвинуваченого ОСОБА_3 умислу на вбивство ОСОБА_12 , об`єктивно підтверджується показами потерпілої ОСОБА_8 та свідків, які вказали, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 були дружні стосунки, вони ніколи не конфліктували. Коли трапилась подія злочину на вулиці було темно, вуличне освітлення було вимкнено.

Разом з тим, проаналізувавши у сукупності вимоги закону, вивчивши встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що наведені мотиви вбивства стороною обвинувачення є неспроможними з огляду на добросусідські стосунки та відсутність будь-яких конфліктів, між обвинуваченим та потерпілим до вказаної події та поведінку ОСОБА_3 після вчинення злочину і суб`єктивне ставлення винуватого до наслідків своїх дій, які свідчили про те, що він, хоча й здійснив постріл, проте відносно наслідку у виді смерті діяв з необережності.

Так, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 , після здійснення пострілу в ОСОБА_12 , повідомив сусідів, щоб ті викликати поліцію та медичних працівників, отже усвідомив свою вину та намагався запобігти тяжким наслідкам, вживши всіх заходів щодо надання потерпілому медичної допомоги, що свідчить про відсутність умислу на вбивство.

Тобто в судовому засіданні стороною обвинувачення не представлено, а судом не здобуто переконливих доказів, які б свідчили про наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 , умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_12 . Крім того, всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитись на користь обвинуваченого.

Також, мотивуючи своє рішення про відсутність у ОСОБА_3 прямого умислу на протиправне заподіяння смерті, суд бере до уваги приятельські стосунки з потерпілим та його поведінку, яка передувала злочину, а саме, що він не був ініціатором події, яка виникла між ним та потерпілим, а також очевидно віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_12 , який фактично спровокував ситуацію, наслідком якої стало заподіяння останньому тяжкого тілесного ушкодження.

Тому доводи прокурора, досудового слідства, що ОСОБА_3 вчинивумисне вбивство, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони нічим не підтверджені.

Вказані дії, ОСОБА_3 повністю охоплюються диспозицією ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність, були помилково кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст.115 КК України, як умисне вбивство.

Пунктом 26 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» передбачено, що у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність і кваліфікувати відповідно за ст.119 КК України.

Суд вважає, що підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 37 КК України, відповідно до яких, якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але моглаусвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за спричинення шкоди черезнеобережність.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

За ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду прокурором не ставилося питання про зміну правової кваліфікації обвинувачення, а тому суд вважає з метою ухвалення законного та справедливого рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, змінивши правову кваліфікацію, так як обвинувачений вчинив кримінально каране діяння, яке за ступенем тяжкості є менш тяжким злочином, проте за яке повинен нести відповідальність.

Отже, судом в судовому засіданні не встановлено, а обвинуваченням не доведено наявність в діях ОСОБА_3 жодних мотивів, які б слугували підставою виникнення у обвинуваченого ОСОБА_3 умислу спрямованого на вбивство потерпілого ОСОБА_12 .

Даючи юридичну оцінку встановленим обставинам, суд доходить висновку, що з огляду на спрямованість умислу обвинуваченого, ним було вчинено необережний злочин, - вбивство, вчинене через необережність відносно ОСОБА_12 і дії обвинуваченого ОСОБА_3 відносно потерпілого ОСОБА_12 слід перекваліфікувати з ч. 1 ст.115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України за що підлягає покаранню.

Судом дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність та за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У зв`язку з вищевикладеним, судом не приймаються до уваги твердження сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_3 діяв у стані уявної оборони.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи сукупністьвищезазначених обставин,ступінь тяжкостіта суспільнунебезпеку вчиненогокримінального правопорушення,враховуючи особуобвинуваченого ОСОБА_3 який єосудним,тобтоособою,яка підчас вчиненнязлочину моглаусвідомлювати своїдії ікерувати ними ст.19ч.1КК України,що вінраніше несудимий,за місцемпроживання негативноне характеризується, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, відсутність обставин які, пом`якшують та обтяжують покарання, і враховуючи що життя є найвищою соціальною цінністю, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати покарання у виді позбавлення волі, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 р. та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 р. ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, прийде до висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах ізоляції.

Потерпілою ОСОБА_8 заявлено позов до обвинуваченого про відшкодування на її користь матеріальної шкоди в розмірі 18000 гривень та моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень завданих злочином, обґрунтовуючи його витратами на поминальний обід, спричиненням моральної травми та появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін.

Згідност.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положеннястатті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»(далі Закон), поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов в частині стягнення 18000 гривень витрат на поминальні обіди (т.3 а.с. 92), оскільки дані витрати здійснені після поховання ОСОБА_12 і, як зазначила позивач, ці витрати пов`язані з організацією поминальних обідів, що не відноситься до витрат на поховання відповідно достатті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Таким чином витрати на поминальні обіди не входять до переліку витрат на поховання.

Відповідно дост. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно дост. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Пунктом 1ст. 129 КПК Українивизначено, що суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної потерпілій моральної шкоди, суд вважає наявним причинно-наслідковий зв`язок між скоєним обвинуваченим злочином і перенесеними потерпілою фізичними та моральними стражданнями.

Судом встановлено, що заподіяння обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_8 матеріальних збитків та моральної шкоди, призвело до фізичного болю та моральних страждань останньої, її психологічних переживань, що порушило нормальні життєві зв`язки.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_8 суд приймає до уваги тривалість фізичних та душевних страждань, вимушені зміни у життєвих стосунках, фізичний біль та страждання, які вона перенесла внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 витрат часу та коштів на лікування та на поховання. Враховуючи глибину та тривалість душевних страждань, які потерпіла перенесла, вимоги розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування в сумі 500000 гривень та на підставіст.129 КПК України,ст.1167 ЦК Українистягує з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_8 .

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в сумі 49284,62 грн. підлягає залишенню без розгляду, оскільки в судовому засіданні прокурором не підтриманий.

З ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати в сумі 4118 грн. 88 коп. на користь держави.

Речові докази слід вирішити в порядкуст.100 КПК України.

Суд вважає за доцільне з метою уникнення можливості ОСОБА_3 переховуватися від суду, задовольнити клопотання прокурора та продовжити міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним і призначити покарання за

- ч.1 ст. 263 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- ч.1 ст. 119 КК України 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання з 02 год. 00 хв. 14.04.2022 року.

В строк відбування призначеного покарання зарахувати період перебування ОСОБА_3 під вартою з 14.04.2022 р. по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (ч.5 ст. 72 КК України).

До вступу вироку у законну силу продовжити ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але не довше ніж на 60 днів.

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 500000 гривен.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 4118 грн. 88 грн. судових витрат за проведення експертиз.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в сумі 49284,62 грн. залишенню без розгляду.

Після вступу вироку в законну силу речові докази:

-однозарядний пістолет, виготовлений шляхом переробки саморобним способом пневматичного пружинно-поршневого пістолету «ИЖ-40», калібру 4,5 мм., серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виробництва СРСР, для стрільби спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання, калібру 5,6 мм., стріляну гільзу калібром 5,6 мм., металевий шомпол, пластиковий футляр, 2 патрони кільцевого запалювання, калібру 5,6 мм., 2 стріляні гільзи калібром 5,6 мм., які передані на зберігання до кімнати зберігання зброї Голованівського районного відділу поліції, ГУНП в Кіровоградській області - знищити.

-Два марлеві тампони зі змивами з правої та лівої кистей ОСОБА_3 , змив речовини бурого кольору з цементного покриття, два фрагменти марлі, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області знищити.

-Протез верхньої щелепи та шапку чорного кольору, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Голованівського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області повернути потерпілій ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом 30 діб після проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захисникам, потерпілій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_29

Дата документу 15.11.2023