Постанова

від 14.11.2023 по справі 212/6892/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7143/23 Справа № 212/6892/22 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 212/6892/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Шумило І.В.

сторони:

позивач за первісним позовом Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету»

відповідач за первісним позовом ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняЖовтневого районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 01червня 2023року,яке ухваленосуддею ВласенкоМ.Д.у м.Кривому РозіДніпропетровської області,повне судоверішення складено09червня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Криворізький національний університет в особі Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету», є балансоутримувачем гуртожитку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі (Невська), буд. 3.

01 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 11 оренди житла у студентському гуртожитку № 2 та його реконструкції та відповідачу було передано у користування житло, а саме кімнату на 5 поверсі гуртожитку. Договір діяв до 02 лютого 2013 року, проте відповідач продовжує проживати у приміщенні гуртожитку після закінченню строку договору і користуватись комунальними послугами.

З липня 2013 року відповідачем подавались заяви про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, останній договір було укладено 02 лютого 2017 року.

21 січня 2019 року відповідач надіслала позивачу заяву в якій просила про укладення договору реструктуризації заборгованості за комунальні послуги на суму 14 688,22 грн. строком на два роки.

На теперішній час сума заборгованості не сплачена.

Розмір оплати за комунальні платежі розраховувався позивачем згідно діючих тарифів у місті Кривому Розі, на підставі договорів, які укладені з постачальниками комунальних послуг, відповідних нормативних актів та розрахунків позивача.

В порушення п.3.3 Договору оренди, відповідач проживає у приміщенні та не здійснює оплату за комунальні послуги у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 74 513,40 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати заборгованості, просить стягнути з останньої суму інфляційних витрат у розмірі 6 386,97 грн., 3% річних у розмірі 1 782,46 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн.

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» про захист прав споживачів.

В обґрунтуванняпозову ОСОБА_1 зазначила, вона не погоджується із сумою боргу, оскільки у період з 2019 року по 2021 року нею сплачено кошти за ті комунальні послуги, які було фактично спожито нею та її сім`єю, а саме за електроенергію та водопостачання відповідно до лічильників та діючих на той час тарифів.

Заборгованість, нарахована позивачем, є безпіставною та незаконною, оскільки позивачем значно завищена тарифи за постачання відповідних послуг.

Так, у її квартирі у вересні 2009 року встановлено та перевірено ДП «Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» лічильник на воду, наступна повірка 29 червня 2022 року. Відокремленим структурним підрозділом «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» проігноровано факт повірки лічильника води та здійснено додаткові безпідставні донарахування за водопостачання за 2020-2021 роки.

У 2020 року на загальних зборах мешканцями гуртожитку було прийнято рішення про встановлення лічильнику тепла за власні кошти, яке було погоджено з Відокремленим структурним підрозділом «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету». Відповідачем за первісним позовом щорічно сплачуються кошти за обслуговування лічильника, але вони не враховуються в оплату комунальних послуг.

Договір про вивезення (перевезення) та захоронення твердих побутових відходів № 4231/10 від 13 січня 2021 року та № 4231/9 від 09 лютого 2020 року містить дані про загальний об`єм послуг для всього комплексу будівель Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету», а окремого розрахунку щодо послуг, які надані гуртожитку не надано.

Згідно акту обстеження квартири АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_1 , комісія дійшла висновку, що зниження температурного режиму може бути через переобладнання системи опалення теплопостачання на нижчих поверхах, при цьому Відокремленим структурним підрозділом «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» не приведено у відповідний технічний стан вказану систему опалення, через що температурний режим в опалювальний сезон у квартирі відповідача коливається від 12 до 15 градусів.

Тариф по квартплаті ОСОБА_1 вважає економічно необгрунтованим, оскільки більшість послуг не стосуються саме гуртожитку.

В рамках досудового вирішення спору вона, разом із іншими мешканцями гуртожитку, зверталась до позивача із колективними зверненнями щодо безпідставного підвищення тарифу на електроенергію та тарифів по квартплаті, проте отримувала на електронну пошту лише нечитабельні відповіді.

На підставі наведеного вище ОСОБА_1 просила суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, перерахувати тариф за електроенергію за лютий-грудень 2021 року, скасувати донарахування за водопостачання, скасувати заборгованість за теплопостачання, зобов`язати Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» привести у відповідність до норми технічний стан системи теплопостачання та надати відповідний документ, скасувати заборгованість по квартплаті, зобов`язати Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» переглянути тариф за квартплату та виключити з нього послуги, що не стосуються утримання та обслуговування гуртожитку та стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішенням Жовтневогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 01червня 2023року позовні вимоги Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних послуг за період з 01 січня 2014 року по 01 лютого 2022 року у розмірі 46 909 грн 89 коп, 3% річних у розмірі 3 031 грн 69 коп, інфляційні витрати у розмірі 6 386 грн 97 коп, а всього стягнуто 56 328 грн 55 коп.

Стягнуто в ОСОБА_1 на користь Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 690 грн 21 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» про захист прав споживача - відмовлено.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 , віднесено на її рахунок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі, яким застосувати строк позовної давності, скасувати завищені тарифи за електроенергію, скасувати донарахування за водопостачання, зобов`язати Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» зробити повну перевірку внутрішньої системи теплопостачання в будівлі гуртожитку, скасувати, або перерахувати вартість опалення за середнім фактичним температурним показником в квартирі відповідача за первісним позовом в опалювальні періоди, який становить 14 градусів та стягнути з позивача за первісним позовом судові витрати, які сукупно становлять 2481 грн.

Апелянт зауважує на тому, що всі докази, які були надані позивачем за первісним позовом були нечитабельними через дуже малий шрифт та погану якість друку, однак справу було прийнято до розгляду.

Також апелянт зауважує на тому, що позивач за первісним позовом просив стягнути заборгованість за три роки, однак суд першої інстанції, значно розширивши часові рамки, стягнув заборгованість за період з січня 2014 року по січень 2022 року при цьому не взявши до уваги детальні роз`яснення апелянта щодо надання комунальних послуг неналежної якості за період з 2019 року по 2021 року.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що зустрічні позовні вимоги апелянт обґрунтовувала тим, що вона не отримувала належної якості послуги з теплопостачання, донарахування по водопостачанню здійснювались позивачем за первісним позовом безпідставно, а тарифи на електроенергію були завищеними, у зв`язку з чим апелянт наполягає на тому, що вона фактично не отримувала вказаних послуг в розмірі, на які нарахована заборгованість. Апелянт посилається на те, що факт надання їй обслуговуючою організацією комунальних послуг не може бути встановлений без договорів за надавачами цих послуг.

Зауважує на тому, що зустрічні позовні вимоги в частині зобов`язання позивача за первісним позовом привести у відповідність до норми технічний стан системи теплопостачання є доведеними, оскільки в матеріалах справи наявний Акт, підписаний представниками позивача за первісним позовом про те, що можливо, при перебудові кімнат гуртожитку, було пошкоджено лінії тепломереж. Позивач за первісним позовом має договірні обов`язки щорічно перевіряти систему опалення та проводити її у відповідний технічний стан, але за 19 років позивачем за первісним позовом не було зроблено жодної такої перевірки і лише при обстеженні представниками позивача за первісним позовом квартири апелянта у 2019 році встановлено, що температурний режим не відповідає нормам, бо можливо при перебудові було пошкоджено систему теплопостачання. Вказаний акт апелянт вважає належним та допустимим доказом того, що комунальна послуга з теплопостачання до її квартири надається неналежної якості.

Апелянт наполягає на тому, що підвищення позивачем за первісним позовом тарифу на послуги електропостачання є незаконним. Зауважує на тому, що вона не отримувала жодного попередження щодо наявності заборгованості, як то передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії, тому не могла прийняти ніяких мір для захисту своїх інтересів.

Крім того апелянт вказує на те, що договір оренди це не єдина законна підстава для її проживання в будівлі гуртожитку, оскільки її заселення в квартиру в 2022 році з переобладнанням за власний рахунок квартири, відбулось не на підставі договору оренди, а на підставі рішення Міністерства освіти і науки, яке передало будівлю гуртожитку позивача за первісним позовом освітянам, однак вказані обставини в рішенні суду першої інстанції не зазначені.

Апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що нею не надано доказів підтвердження прийняття в експлуатацію засобів вимірювальної техніки та не надано відповідних договорів з постачальниками комунальних послуг, оскільки представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні в суді першої інстанції не заперечував того факту, що нарахування послуг тепла здійснюється на підставі лічильника тепла, а укласти договори з постачальниками комунальних послуг апелянт не має можливості, оскільки всі платежі мають здійснюватись через позивача за первісним позовом.

Також апелянт зауважує на тому, що у 2017 році, після її чисельних звернень до позивача за первісним позовом, донарахування за водопостачання та електроенергію були списані, одна потім знову почали донараховуватися, що свідчить про наявність механізму списання незаконних донарахувань, однак позивач за первісним позовом не має бажання виконувати вимоги закону.

Крім того апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача за первісним позовом а позивача за зустрічним пловом Щетініну Н.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за Державою в особі Верховної Ради України та перебуває на балансі гірничого технікуму Криворізький державний технічний університетна підставі Рішення Криворізького міськвиконкому від 08.12.1993, що підтверджується реєстраційним посвідченням КП «КБТІ».

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України № 1155 від 06.10.2011 року було утворено Гірничий технікум як відокремлений структурний підрозділ Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет», який в подальшому у відповідностідо наказів № 70 від 17 лютого 2015 року,№ 188 від 16.06.2020 року було перейменовано в Відокремлений структурний підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету».

Згідно із договором оренди житла у студентському гуртожитку № 2 та його реконструкції № 11 від 01 лютого 2007 року, укладеному між сторонами по справі, вбачається, що ОСОБА_1 та її членам сім`ї було передано у користування для проживання житлове приміщення загальною площею 68,2 кв. м. на 5 поверсі, розташоване у гуртожитку АДРЕСА_3 , а після його реконструкції окрему квартиру на підставі ордеру на жиле приміщення, терміном до 01 лютого 2008 року.

Згідно п.3.3 вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язувалась вносити своєчасно до 15 числа наступного місяця за минулий місяць плату за житло за тарифом вартості квартирної плати та комунальні послуги (газ, водопостачання, електрична, теплова енергія та інші послуги), відповідно до помісячного рахунку позивача за первісним позовом на підставі його розрахунків або показників лічильника за тарифами, діючими у м. Кривому Розі, борг за минулий час повністю сплатити у термін дії цього договору.

За положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, сторонами визнається факт користування ОСОБА_1 та особами, які проживають разом з нею, приміщенням для проживання площею 68,2 кв. м на 5-му поверсі гуртожитку АДРЕСА_3 у спірному періоді та колегія суддів не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 з оренди житлової площі, земельного податку, постачання холодної води та електричної енергії та вивозу сміття в гуртожитку за період з січня 2014 року по січень 2022 року, з урахуванням заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2014, становить 74513,40 грн. (том 1 а.с.8)

Спірне житло належить до житла, що є об`єктом права державної власності.

Спеціальним нормативним актом, який визначає умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної власності є ЖК України.

За положеннями ст. 61 ЖК України, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

У відповідності до ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За положеннями ст. 130 ЖК України, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 4 розділу 3 Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 27.04.2015 № 84, чинного на момент виникнення правовідносин (втрата чинності 02.01.2019), особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.

Особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує кошти за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку.

Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги (пункт 7 Положення).

Аналогічні положення викладені в Примірному положенні про користування гуртожитками, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018р. № 498, відповідно до пункту 15 якого особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму(оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

Оскільки відповідач користується відособлено кімнатою в гуртожитку, належному позивачу, у зв`язку з чим також користується комунальними послугами, відмовляється укладати договір найму житла або звільняти займану кімнату, суд проходить до висновку про обов`язок відповідача здійснювати плату за житло за тарифами вартості квартирної плати та комунальні послуги, згідно помісячного розрахунку Наймодавця та на підставі його рахунків або показників лічильника.

Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг. А тому, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204св18).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на наймача ОСОБА_1 покладено цивільно-правовий обов`язок із оплати за користування житловим приміщенням, яке включає в себе також плату за комунальні послуги.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 74513,40 гривень.

Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачем не надано.

Суд першої інстанції, перевіривши надані представником позивача за первісним позовом розрахунки заборгованості, за відсутності контррозрахунків відповідача за первісним позовом, правильно вважав доведеним належними та допустимими доказами розмір заборгованості, що утворився за період з 01.01.2014 по 01.02.2022 в загальній сумі 46 909,89 грн.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість, що утворилась станом на 01.01.2014 в розмірі 27 603,51 грн. не доведена позивачем за первісним позовом жодними належними та допустимим доказами, крім того з наданого розрахунку неможливо встановити та перевірити складові частини такої заборгованості, тому дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втраті 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки неправомірнимидіями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, з яким погодився суд першої інстанції та погоджується колегія суддів, з відповідача підлягають стягненню сума індексу інфляції у розмірі 6386,97 грн та три проценти річних у розмірі 3031,69 грн.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та погоджується із визначеними судом першої інстанції розміром заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, розмір яких перевірено колегією суддів і з яким колегія суддів погоджується.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

За нормамист. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українипередбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятоюстатті 261 ЦК Українивстановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до частини першоїстатті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та другастатті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове зверненняборжника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьоїстатті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 частково здійснювалась оплату комунальних послуг як у меншому, так і в більшому розмірі їх нарахування що свідчить про визнання відповідачем свого обов`язку щодо сплати наданих послуг.

Крім того, 21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до директора Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» із заявою про укладення із нею договору реструктуризації заборгованості за комунальні послуги на загальну суму 14 686,22 грн.: 11 173,43 грн. опалення, 2 263,45 грн. водопостачання та водовідведення, 1 249,34 грн. вивіз сміття (том 1 а.с.122), що свідчить про визнання останньою вказаної заборгованості.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій по оплаті комунальних послуг та зверненням 21 січня 2019 року із заявою про укладення договору реструктуризації заборгованості за комунальні послуги, у зв`язку з чим строк позовної давності станом на момент подання позову до суду 12 грудня 2022 року позивачем не пропущено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В зустрічному позові ОСОБА_1 просила суд перерахувати тариф за електроенергію за лютий-грудень 2021 року, скасувати донарахування за водопостачання, скасувати заборгованість за теплопостачання, зобов`язати Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» привести у відповідність до норми технічний стан системи теплопостачання та надати відповідний документ, скасувати заборгованість по квартплаті, зобов`язати Відокремлений структурний підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» переглянути тариф за квартплату та виключити з нього послуги, що не стосуються утримання та обслуговування гуртожитку.

При цьому посилалась на те, що тариф за электроэнергию позивачем за первісним позовом завищений, донарахування за водопостачання проведено без урахування наявності в квартирі лічильника на воду, заборгованість за теплопостачання нарахована безпідставно, оскільки послуга з теплопостачання надається неналежної якості, а оплата нараховується без урахування загальнобудинкового приладу обліку теплопостачання. Також посилалась на те, що Договір про вивезення (перевезення) та захоронення твердих побутових відходів № 4231/10 від 13 січня 2021 року та № 4231/9 від 09 лютого 2020 року містить дані про загальний об`єм послуг для всього комплексу будівель Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету», а окремого розрахунку щодо послуг, які надані гуртожитку не надано. При цьому вважає, що тариф по квартплаті ОСОБА_1 вважає економічно необґрунтованим, оскільки більшість послуг не стосуються саме гуртожитку.

Разом з тим, обставини надання ОСОБА_1 в житловому приміщенні гуртожитку позивачем за первісним позовом у спірний період послуг з електропостачання, з надання теплової енергії, з централізованого водопостачання та водовідведення, з вивезення та захоронення твердих побутових відходів підтверджуються відповідними договорами, укладеними позивачем за первісним позовом з постачальниками таких послуг, зокрема ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», АТ «Криворізька теплоцентраль», КП «Кривбасводоканал» та ТОВ «Екоспецтранс» (том 1 а.с.18-56, т.2 а.с.7-34) та не спростовані відповідачем.

Згідно Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 29.11.2021 року, що був укладений між позивачем за первісним позовом та ДП «Укренерго» з відповідними додатками, встановлення тарифу на послуги електропостачання в розмірі 6,6328 грн. за 1 кВт. у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 відповідає ціні електричної енергії, яка розрахована у відповідності до Порядку формування ціни за якої здійснюється постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Отже, встановлення тарифу на послуги електропостачання в розмірі 6,6328 грн. за 1 кВт. у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 є обґрунтованим, при цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не погоджується з підвищенням тарифу за постачання електричної енергії, зводяться лише до незгоди апелянта із встановленим тарифом, тому вказані доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

На підтвердження нарахувань за орендну плату у спірний період, представником позивача за первісним позовом надано розрахунки вартості 1 кв.метра загальної площі помешкання в гуртожитку, здійснені у відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 23.07.2010 № 736/902/758 із визначенням вартості витрат на вивезення твердих побутових відходів (сміття) на одного мешканця гуртожитку (том 1 а.с.57-60).

Визначені у розрахунках ціни орендної плати за 1 кв.м загальної площі повністю відповідають нарахуванням, здійсненим ОСОБА_1 виходячи з площі її помешкання в розмірі 68,2 кв. метри, при цьому не спростовані відповідачем за первісним позовом.

На підставі наведеного вище суд першої інстанції правильновідхилив посилання ОСОБА_1 в зустрічному позові щодо безпідставного підвищення тарифу на електроенергію у листопаді та грудні 2021 року, а також необґрунтованого тарифу за квартплату.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що вона не отримувала жодного попередження щодо наявності заборгованості, як то передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії, тому не могла прийняти ніяких мір для захисту своїх інтересів колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки Правилами роздрібного ринку електричної енергії передбачено попередження боржника про майбутнє відключення об`єкта від постачання електричної енергії. Чинним законодавством не передбачено обов`язку позивача, до звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з наданої послуги з енергопостачання, попереджати боржника про наявності такої заборгованості.

Матеріалами справи та наданими відповідачем документами установлено, що у помешканні ОСОБА_1 у гуртожитку № 2 встановлено індивідуальний лічильник холодної води (том 1 а.с.117,125), а також індивідуальний лічильник електроенергії (том 1 а.с.118). Крім того, ОСОБА_1 також вказувала на встановлення загальнобудинкового лічильника обліку теплової енергії за кошти мешканців гуртожитку.

Проте, відповідачем за первісним позовом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття в експлуатацію вказаних засобів вимірювальної техніки, відповідними організаціями з водо- та теплопостачання, або наявності відповідних договорів з постачальниками таких послуг, які б надавали правові підстави для здійснення нарахувань за показами лічильників.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що факт надання їй обслуговуючою організацією комунальних послуг не може бути встановлений без договорів за надавачами цих послуг, оскільки відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг. А тому, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204св18).

Колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_1 як в зустрічній позовній заяві, так і в апеляційній скарзі на те, що заборгованість за теплопостачання нарахована безпідставно, оскільки послуга з теплопостачання надається неналежної якості, а оплата нараховується без урахування загальнобудинкового приладу обліку теплопостачання не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки доданий до зустрічного позову Акт обстеження квартири ОСОБА_1 від 28.02.2019, в якому зазначено про невідповідність температурного режиму приміщення в опалювальний період (том 1 а.с.134) та заяву про створення комісії (том 1 а.с.193), не може прийняти до уваги як належний доказ надання послуги з теплопостачання неналежної якості.

Так, у разі ненадання, надання неналежної якості послуги споживач має право викликати управителя (балансоутримувача) для перевірки якості наданих послуг.

Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Виконавець комунальної послуги або управитель (балансоутримувач) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії.

Порядок здійснення забору проб та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води та послуг з постачання природного газу затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Відповідно до п.1 порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 № 151 цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі - виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі - споживачі), яким надаються послуги.

Наявність одного Акту обстеження квартири ОСОБА_1 від 28.02.2019 не свідчить про постачання послуг неналежної якості протягом періоду з 2014 року до 28.02.2019, та після 28.02.2019.

Крім того сторонами не заперечувався факт самовільного переобладнання мешканцями гуртожитку приміщень кімнат та внутрішніх систем теплопостачання без відповідних затверджених у встановленому порядку проектів з наступним прийняттям в експлуатацію приміщень, а отже позивач за первісним позовом не може не може нести відповідальність за наслідки самочинних дій інших осіб та на позивача за первісним позовом не може бути покладено зобов`язання привести у відповідність до норми технічний стан системи теплопостачання та надати відповідний документ. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження невідповідності нормам стану теплопостачання у приміщенні гуртожитку.

Також колегія суддів зауважує на тому, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що всі докази, які були надані позивачем за первісним позовом були нечитабельними через дуже малий шрифт та погану якість друку, однак справу було прийнято до розгляду, оскільки надані позивачем докази є читабельними.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що за первісним позовом просив стягнути заборгованість за три роки, однак суд першої інстанції, значно розширивши часові рамки, стягнув заборгованість за період з січня 2014 року по січень 2022 року при цьому не взявши до уваги детальні роз`яснення апелянта щодо надання комунальних послуг неналежної якості за період з 2019 року по 2021 року колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в позовній заяві позивач просив стягнути борг в розмірі 74513,40 грн. без зазначення періоду, який підтверджено розрахунком заборгованості. В розрахунку заборгованості, наданому позивачем, період такої заборгованості зазначено з січня 2014 року по січень 2022 року, отже суд першої інстанції правильно визначився з періодом такої заборгованості. При цьому колегія суддів зауважує, що 21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до директора Відокремленого структурного підрозділу «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету» із заявою про укладення із нею договору реструктуризації заборгованості за комунальні послуги на загальну суму 14 686,22 грн.: 11 173,43 грн. опалення, 2 263,45 грн. водопостачання та водовідведення, 1 249,34 грн. вивіз сміття (том 1 а.с.122), що свідчить про визнання останньою вказаної заборгованості. При цьому доказів надання ОСОБА_1 комунальних послуг неналежної якості за період з 2019 року по 2021 року, або ж неправильного нарахування вартості таких послуг, суду надано не було.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що договір оренди це не єдина законна підстава для її проживання в будівлі гуртожитку, оскільки її заселення в квартиру в 2022 році з переобладнанням за власний рахунок квартири, відбулось не на підставі договору оренди, а на підставі рішення Міністерства освіти і науки, яке передало будівлю гуртожитку позивача за первісним позовом освітянам, однак вказані обставини в рішенні суду першої інстанції не зазначені колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості та захист прав споживачів. При цьому правові підстави проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_4 не є предметом даного спору, факт користування ОСОБА_1 та особами, які проживають разом з нею, приміщенням для проживання площею 68,2 кв. м на 5-му поверсі гуртожитку АДРЕСА_3 у спірному періоді позивачем за первісним позовом не заперечується.

Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: