УХВАЛА
14 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 910/5078/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Величка Віталія Григоровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (колегія суддів: Владимиренко С. В., Демидова А. М., Євсіков О. О.) у справі
за позовом Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до відповідачів: 1) Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації; 2) фізичної особи-підприємця Величка Віталія Григоровича, про визнання недійсними рішення та договору про закупівлю, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Заступник Печерської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, фізичної особи-підприємця Величка В. Г. про визнання недійсним рішення тендерного комітету замовника, оформленого протоколом від 07.09.2020 та повідомлення про намір укласти договір від 07.09.2020; визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 22.09.2020 № ВТ/2107-ВВ, укладеного між відповідачами та зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти в сумі 940 800 грн, а відповідача-1 - повернути відповідачу-2 поставлений товар.
02.03.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у позові.
12.09.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 06.10.2023, про скасування цього рішення та ухвалив нове - про часткове задоволення позову, визнав недійсним рішення тендерного комітету Управління освіти та інноваційного розвитку Печерського районної в місті Києві державної адміністрації, оформленого протоколом розгляду тендерної пропозиції від 07.09.2020 і повідомленням про намір укласти договір від 07.09.2020, та договір про закупівлю товарів від 22.09.2020 № ВТ/2107-ВВ; в решті позову відмовив.
30.10.2023 фізична особа-підприємець Величко В. Г. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та направити справу у цій частині на новий апеляційний розгляд.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Частиною першою статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу (частина друга статті 288 ГПК України).
Як зазначалося раніше, Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову 12.09.2023, а її повний текст склав 06.10.2023, тому останній день для оскарження цієї постанови припав на 26.10.2023, тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою 30.10.2023, тобто з пропуском визначеного статтею 288 ГПК України строку.
У касаційній скарзі фізична особа-підприємець Величко В. Г. зазначив, що копію оскаржуваної постанови отримав 09.10.2023, однак не додав до скарги відповідних доказів, а також не порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позовну заяву у цій справі подано у 2022 році, а оскаржує відповідач-2 судове рішення щодо двох вимог немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.
Водночас, ураховуючи, що касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги визначається згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки та становить 7 939,20 грн (2 482 грн х 2 х 200 % х 0,8).
Проте скаржник додав до касаційної скарги копію квитанції до платіжної інструкції від 30.10.2023 про сплату судового збору у розмірі 4 962 грн, що на 2 977,20 грн менше ніж встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За змістом частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, касаційна скарга фізичної особи-підприємця Величка В. Г. підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання суду:
- клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції;
- доказів доплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 2 977,20 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Крім того, обґрунтовуючи вимогу касаційної скарги про направлення справи в оскаржуваній частині на новий апеляційний розгляд, фізична особа-підприємець Величко В. Г. посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які, за його доводами, полягали у недослідженні доказів під час розгляду справи. Однак скаржник не зазначив, які саме конкретні докази не були досліджені цим судом, а також не визначив відповідної підстави касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України.
Скаржнику слід враховувати, що в разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів при прийнятті судових рішень, визначених, зокрема в пункті 1 частини першої статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Тож скаржнику необхідно визначитися щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої в пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням зазначеного вище.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Величка Віталія Григоровича залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2023 |
Оприлюднено | 16.11.2023 |
Номер документу | 114928707 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Краснов Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні