Рішення

від 16.10.2023 по справі 278/3922/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/3922/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської обласної ради про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вище вказаною позовною заявою, та у якій просить: стягнути з Комунального підприємства ЖОЛСЦРЗ «Дениші» на її користь середній заробіток у сумі 43850,65 грн, заборгованість по заробітній платі у сумі 66850,86 грн та за невикористану відпустку в сумі 12637,35 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах. Наказом № 31-з від 14.04.2023 року її було звільнено з роботи за власним бажанням. Однак, при звільненні роботодавець не провів з нею повного розрахунку. Зазначене стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 18.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано у КП ЖОЛСЦРЗ «Дениші» документи (а.с. 25-26).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що КП ЖОЛСЦРЗ «Дениші» було виплачено ОСОБА_1 у повному обсязі заборгованість по заробітній платі та за невикористану відпустку в сумі 66850,86 грн, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 36-42); до відзиву долучені документи, що витребувані ухвалою суду від 18.08.2023 року (а.с. 45-74).

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 77-80), у якому просить залишити відзив КП ЖОЛСЦРЗ «Дениші» без задоволення; стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 15.04.2023 року по 11.08.2023 року в сумі 43850,65 грн та витрати зі сплати судового збору, оскільки заборгованість в частині оплати праці та невикористанної відпустки відповідачем погашена.

У засідання належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи учасники справи або їхні представники не з`явились, у зв`язку з чим розгляд здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивачем подано заяву про розгляд справи за її відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 30).

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 82-83).

З урахуванням вимог ЦПК України(ч. 1 ст. 2 в частині своєчасного розгляду справи) та встановлених строків розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, для забезпечення дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечення інтересів інших учасників справи, суд вважає за потрібне провести розгляд справи за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

Встановлено, що позивач з відповідачем перебували у трудових відносинах з 01.08.1993 року по 14.04.2023 року, що вбачається із копії трудової книжки (а.с. 16), і даний факт сторонами не оспорено.

Листом від 28 лютого 2022 року президент Торгово - промислової палати України повідомив, що військова агресія російської федерації свідчить про настання форс - мажорних обставин, що почали мати місце з 5 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року (а.с. 44).

Згідно довідки КП ЖОЛСЦРЗ «Дениші» від 12.07.2023 року № 279 (а.с. 18) станом на 01.05.2023 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 66850,86 грн.

КП ЖОЛСЦРЗ«Дениші» буловиплачено ОСОБА_1 у повному обсязі заборгованість по заробітній платі та за невикористану відпустку, що вбачається з виписок по рахунку та детального розрахунку нарахувань ОСОБА_1 (а.с. 43, 50).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норм права.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та за невикористану відпустку.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Як вбачається з матеріалів, в процесі розгляду справи відповідачем оплаченазаборгованість позаробітній платіта заневикористану відпустку в повномуобсязі. Як вбачається з відповіді на відзив (а.с. 77-80), позивачем данний факт не оспорювався, і оскільки остання просить суд стягнути лише середній заробіток за час затримки заборгованості, судом розцінюється дії позивача як не підтримання нею позовних вимог в частині стягнення невиплаченого заробітку та компенсації невикористанної відпустки. Таким чином, на час розгляду справи судом, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем згідно заявлених позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі статтею 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Зважаючи на вимоги позивача виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України (даліЦК України) передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Проаналізувавши фактичні обставини справи, вимоги законодавства України у даних правовідносинах, а також судову практику (рішення ВС від 2 квітня 2020 року у справі 610/2068/19, рішення ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог з огляду на наступне.

Суд вважає, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації від початку 2022 року існували обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, а тому у відповідача відсутня вина у несвоєчасній виплаті заробітної плати при звільненні, а звідси і відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд бере до уваги ту обставину, що згідно довідки, наданої відповідачем, борг підприємства по заробітній платі перед робітниками на час розгляду справи через обставини, які не залежать від відповідача - збройну агресію Російської Федерації, складає 10151720,93 грн (а.с. 74).

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства ЖОЛСЦРЗ «Дениші» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність у відмови у задоволенні позовних вимог, з наведених вище мотивів та підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано позов до суду про стягнення з відповідача нарахованої але не виплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, у процесі розгляду справи заборгованість була відповідачем погашена. Таким чином, предмет позову перестав існувати після відкриття провадження у справі, оскільки відповідач добровільно сплатив борг перед позивачем вже після пред`явлення позову, що не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1073,60 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 14.11.2023 року.

Суддя О. М. Дубовік