Постанова

від 15.11.2023 по справі 711/1227/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Черкаси

справа № 711/1227/23 провадження № 22-ц/821/1572/23 категорія 304010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: Приватне підприємство «Скай Лайн»

представник Приватногопідприємства «СкайЛайн» - адвокат Гончар Людмила Вячеславівна

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представник ОСОБА_2 адвокат Грушевий Юрій Віталійович

третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва Інна Юріївна

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Грушевого Юрія Віталійовича та ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2023 року у справі за позовом Приватного підприємства «Скай Лайн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва Інна Юріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

27 лютого 2023 року ПП «Скай Лайн» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва І.Ю. про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Цивільні позови прокурора задоволено повністю, а потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частково.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2022 року ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2021 року стосовно ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасовано. При новому розгляді питання про вирішення цивільних позовів вимоги задоволено частково та зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 моральної шкоди.

ОСОБА_1 було засуджено за злочинні дії, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, які призвели до заподіяння ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 ушкоджень середньої тяжкості та смерті ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 був найманим працівником ПП «Скай Лайн» на посаді водія автотранспортного засобу на підставі наказу № 273 о/с від 24 січня 2019 року.

ПП «Скай Лайн» на виконання вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року виплатило ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 240000 грн. завданої шкоди кожному.

Оскільки ОСОБА_1 керував джерелом підвищеної небезпеки та шкода завдана діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, тому він повинен відшкодувати матеріальну шкоду ПП «Скай Лайн» в повному обсязі в порядку регресу.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2022 року позов ПП «Скай Лайн» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства 480000 грн. завданої шкоди в порядку регресу.

ОСОБА_1 в добровільному порядку рішення суду не виконує.

Приватним виконавцем було повідомлено, що за ОСОБА_1 не зареєстровано право власності щодо жодного об`єкту нерухомого майна.

Однак станом на 16 квітня 2020 року згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Сформувавши витяг 08 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 відчужив за договором купівлі-продажу від 01 грудня 2020 року частину квартир АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , а частину квартири подарував ОСОБА_8 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо про рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2020 року по справі № 711/414/20, яким вирішено: «Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позикизадовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 15 серпня 2017 року в розмірі 768 900 гривень.

Крім цього, з даного рішення вбачається, що ухвалою суду від 22 січня 2020 року було задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на майно, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи № 711/414/20 сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажали укласти мирову угоду, яка не була затверджена судом з тих підстав, що суд вважав, що під видом мирової угоди сторони бажають укласти інший договір, а саме договір купівлі-продажу частини житлового приміщення, яким володіє ОСОБА_1 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень не вбачається щоб знімався арешт на майно, що реєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року.

Позивач зазначив, що укладений правочин № 3769 у формі договору купівлі-продажу, виданого 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 є фіктивним та таким, що порушує законні права ПП «Скай Лайн», оскільки, дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, а на фіктивний перехід права власності на 1/2 частину квартири, з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішення суду про стягнення в порядку регресу завданої шкоди діями ОСОБА_1 , що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Крім того, під час укладення правочину не було належним чином перевірено усі необхідні документи, а саме: наявність відчужень та заборон в реєстрі щодо предмета купівлі-продажу.

ПП «Скай Лайн» просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , виданий 01 грудня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55446030 від 01 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , вчинений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю.; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір на користь ПП «Скай Лайн» сплачений судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2023 року позовні вимоги ПП «Скай Лайн» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини квартири АДРЕСА_1 , серія та номер 3769, виданий 01 грудня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 , що видане та посвідчене приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПП «Скай Лайн» судовий збір в розмірі 5368 грн.

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,що підчас судовогорозгляду справибуло встановлено, що на момент вчинення договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири від 01 грудня 2020 року, відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність в Придніпровському районному суді м. Черкаси кримінального провадження відносно нього.

Крім того, під час укладення Договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири від 01 грудня 2020 року нотаріусом не було належним чином перевірено наявність відчужень та заборон в реєстрі відносно квартири АДРЕСА_1 (ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року по справі № 711/414/20).

Таким чином, на думку суду, ОСОБА_1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , виданого 01 грудня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_2 01 грудня 2020 року зареєструвала за собою право приватної власності на 1/2 частину квартири за відсутності підстав для набуття права власності на дане майно, та враховуючи те, що суд прийшов до висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд визнав що позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири, вчинений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 адвокат Грушевий Ю.В. просять скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2023 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПП «Скай Лайн» відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Грушевого Ю.В. та ОСОБА_1 мотивовані тим, що під час вирішення спору, суд не врахував, що у позивача ПП «Скай Лайн» відсутнє право на звернення до суду з такими позовними вимогами, оскільки боржник у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором повинен утримуватись від будь-якого правочину, що має наслідком припинення його платоспроможності.

Спірний правочин було укладено між сторонами 01 грудня 2020 року, тоді як вирок відносно ОСОБА_1 прийнято 24 грудня 2020 року.

Крім того, рішення суду про стягнення коштів в порядку регресу ухвалено 22 грудня 2022 року.

Тобто спірний правочин було укладено до виникнення зобов`язань ОСОБА_1 перед ПП «Скай Лайн»

Крім того, зазначено, що саме по собі накладення арешту на нерухоме майно боржника за відсутності на час укладення договору купівлі-продажу в державному реєстрі запису про таке обтяження не може бути підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Також вказано, що рішення суду в частині скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень від 01 грудня 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири, вчинений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. є помилковим, оскільки за змістом положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнання недійсних на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію набуття речових прав має наслідком припинення цих прав і не потребує скасування їх державної реєстрації.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 адвоката Грушевого Ю.В., що надійшли від представника ПП «Скай Лайн» - адвоката Гончар Л.В. зазначено, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Вказано, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільні позови прокурора задоволено повністю, а потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено частково.

Для уникнення відповідальності щодо виконання рішення суду в частині цивільних позовів ОСОБА_1 відчужив частини квартири, власником якої він був ОСОБА_2 (яка являється його колишньою дружиною).

Умисел ОСОБА_1 уникнути матеріальної відповідальності вбачається ще з 21 січня 2020 року, коли останній в змові з ОСОБА_2 намагалися за рахунок «нібито заборгованості» відчужити частини квартири належної ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи № 711/414/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики сторони намагалися укласти мирову угоду за якою ОСОБА_1 за договором розписки передає в погашення боргу ОСОБА_2 частину квартири, якою він володіє, однак суд при розгляді справи її не затвердив, оскільки ще тоді вважав, що під видом мирової угоди сторони бажають укласти інший договір, а саме договір купівлі-продажу.

Крім того, спірний правочин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали 01 грудня 2020 року, тобто під час розгляду в Придніпровському районному суді м. Черкаси кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , який знав про можливість задоволення вимог стягувачів і для уникнення відповідальності здійснив оспорюваний договір.

Також зазначено, що з моменту здійснення спірного правочину, ОСОБА_1 не здійснив зняття з реєстрації свого місця проживання в квартирі та дане житло є фактичним місцем проживання ОСОБА_1 .

Отже, діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 введено в оману третіх осіб, без дійсних їх намірів задля свідомого невиконання зобов`язань ОСОБА_1 у майбутньому щодо відшкодування матеріальних збитків, завданих йому злочином з приховуванням справжніх намірів учасників правочину.

ПП «Скай Лайн» діючи свідомо, не маючи жодного мотиву на уникнення фінансових зобов`язань виплатило за ОСОБА_1 значну суму грошових коштів в рахунок моральної шкоди батькам, які втратили сина за вчинений кримінальний злочин ОСОБА_1 , однак сам ОСОБА_1 як під час розгляду кримінального провадження, так і після винесення вироку суду направив всі свої зусилля задля приховування свого майна, не сплативши жодного платежу, не компенсувавши жодну витрати жодній зі сторін, не пішов на зустріч як підприємству, так і потерпілим.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2020 року вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Цивільні позови прокурора задоволено повністю.

Цивільні позови потерпілих задоволено частково.

ОСОБА_1 був найманим працівником ПП «Скай Лайн» на посаді водія автотранспортного засобу на підставі наказу № 273 о/с від 24 січня 2019 року.

Згідно наказу №14/08 від 14 серпня 2019 року за ОСОБА_1 був закріплений за транспортним засобом «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Транспортний засіб «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 на праві власності належить ПП «Скай Лайн».

Договором про реструктуризацію від 30 серпня 2021 року між ПП «Скай Лайн» та ОСОБА_4 було погоджено сторонами, що ПП «Скай Лайн» на виконання вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року на користь ОСОБА_4 буде виплачено 240 000 грн. рівними частинами згідно погодженого сторонами графіку.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було виплачено по 240 000 грн. кожному ПП «Скай Лайн» в рахунок виконання вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року у справі № 711/1393/20.

Оскільки, ОСОБА_1 керував джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем «ЗАЗ» на момент вчинення ДТП 09 січня 2020 року, та шкода завдана діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року у справі №711/1393/20), він мав відшкодувати матеріальну шкоду ПП «Скай Лайн» в повному обсязі в порядку регресу відповідно до п. 1 ст. 1191 ЦК України.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2022 року по справі № 711/5047/22 позовні вимоги ПП «Скай Лайн» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Скай Лайн» в рахунок відшкодування шкоди 480 000 грн. та судовий збір в розмірі 7 200 грн.».

ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконується жодним чином рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2022 року по справі №711/5047/22, тому ПП «Скай Лайн» звернулось до приватного виконавця із відповідною заявою про примусове виконання вказаного рішення суду.

17 лютого 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71080801 з виконання виконавчого листа № 711/5047/22 виданого 27 січня 2023 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «Скай Лайн» в рахунок відшкодування шкоди 480 000 грн. та судовий збір в розмірі 7200 грн.

При цьому приватним виконавцем повідомлено, що за ОСОБА_1 не зареєстровано право власності щодо жодного об`єкту нерухомого майна, хоча станом на момент розгляду кримінальної справи в суді, а саме 16 квітня 2020 року ПП «Скай Лайн» було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 322327336 від 08 лютого 2023 року, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 (1/2 частки, вид спільної власностіспільна часткова, дата реєстрації10 жовтня 2017 року; підстава виникнення права власності - Договір дарування, 6468, 11 вересня 2008 року, приватний нотаріус Михайловська А.А.) та за ОСОБА_8 (1/2 частки, вид спільної власностіспільна часткова).

Крім того, встановлено, що відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/414/20 від 26 травня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 15 серпня 2017 року в розмірі 768 900 грн. та понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 904 грн. та зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн., а всього судових витрат в розмірі 1 324,40 грн.

22 січня 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/414/20 з метою забезпечення позову накладено арешт, на майно зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , а саме, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Під час розгляду цивільної справи № 711/414/20 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2020 року відмовлено в затвердженні мирової угоди. Відповідно до змісту даної ухвали: «суд вважає, що під видом мирової угоди, сторони бажають укласти інший договір, а саме договір купівліпродажу 1/2 частини житлового приміщення, яким володіє відповідач. А отже, так як сторони не бажали настання правових наслідків передбачених укладенням мирової угоди, така угода не може бути затвердженою.».

Також встановлено, що 21 грудня 2020 року, тобто, в ході розгляду судом кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 286 КК України між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру.

Відповідно до п. 1 Договору, на умовах, передбачених цим договором, Продавець ОСОБА_1 , передає у власність (продає), а Покупець ОСОБА_2 приймає у власність (купує) 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язується оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

Відповідно до п. 5 Договору, продаж вчинено за погоджену сторонами суму: 594863 грн.28 коп., яка отримана продавцем від покупця до підписання договору.

Даний договір посвідчений Алєксєєвою І.Ю. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3769.

Відповідачами не надано квитанцій або розписок на підтвердження виконання своїх зобов`язань, а саме, отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 суми в розмірі 594 863 грн. 28 коп.

Обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з частинами другою, третьою статті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Відповідно до положень частин другої та третьої статті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК Українинаділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей ЦПК Україникожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року за наслідком розгляду справи № 638/6137/17.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач обґрунтовував позов фіктивністю укладеного між відповідачами договору.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, щозміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 2статті 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину.

При цьому необхідно врахувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто, обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є:

-введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;

-свідомий намір невиконання зобов`язань договору;

-приховування справжніх намірів учасників правочину.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена в постанові від 03 липня 2019 року за наслідками розгляду справи № 369/11268/16-ц зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування (купівлі-продажу) майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому, цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, зокрема, що у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені та така особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції чи віндикації.

Згідно правового висновку вищезазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Вказаний правовий висновок стосується правомірності вчинення боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, будь-якого правочину, що має наслідком припинення його платоспроможності. Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 521/8260/17.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій сторони не заперечили тієї обставини, що на момент вчинення договору купівлі-продажу частини квартири від 01 грудня 2020 року відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність в Придніпровському районному суді м. Черкаси кримінального провадження відносно нього.

Крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу частини квартири від 01 грудня 2020 року нотаріусом не було належним чином перевірено наявність відчужень та заборон в реєстрі відносно квартири за адресою: АДРЕСА_2 (накладених ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року у справі № 711/414/20).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року.

Посилання ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 в апеляційних скаргах на ту обставину, що оспорюваний договір був укладений до винесення судом вироку є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 достовірно знаючи про можливу обставину настання у нього зобов`язання із сплати відшкодування повинен був утриматися від будь-якого правочину, що має наслідком припинення його платоспроможності. Будь-яких інших вмотивованих доказів з цієї підстави апеляційній скарги не містять.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 05 липня 2018 року за наслідками розгляду справи № 922/2878/17 зазначено, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних правовідносин для уникнення сплати боргу або інших зобов`язань. Укладення особою, проти якої розпочате судове провадження договору купівлі-продажу може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договорі може бути направлений на уникнення відповідальності.

Таким чином, районний суд правильно встановив наявність умислу в діях ОСОБА_1 щодо уникнення відповідальності за виконання зобов`язань з відшкодування шкоди потерпілим, а відтак, висновок суду в частині визнання договору купівлі-продажу частини квартири недійсним між сторонами договору ( покупець і продавець колишнє подружжя) є правильним і підстав для зміни чи скасування в цій частині суд апеляційної інстанції не вбачає. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

Що стосується рішення суду в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

В апеляційних скаргах представника ОСОБА_2 адвоката Грушевого Ю.В. та Фіщука І.О. зазначено, що суд помилково скасував рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частини квартири.

Вказано, що за змістом положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнання недійсним на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію набуття речових прав, має наслідком припинення цих прав і не потребує скасування державної реєстрації.

Такі доводи апеляційних скарг на думку колегії суддів є необгрунтованими з огляду на слідуюче.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до статті 11 зазначеного Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній до 16 січня2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію правдо 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня2020 року, статтю 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України(у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону)проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судового рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Судувід 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 рокуу справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі№ 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61-13586 св 20.

В своїх апеляційних скаргах скаржники зазначають, що за змістом положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнання недійсних на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію набуття речових прав має наслідком припинення цих прав і не потребує скасування їх державної реєстрації. Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами та вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помилково ототожнюють поняття скасування запису про державну реєстрацію з поняття скасування рішення про державну реєстрацію, оскільки, дійсно після 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав. Однак в даному випадку, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію, яка є додатковим способом захисту порушених прав, і суд правомірно визнавши недійсним договір купівлі-продажу задовольнив і вищезазначену вимогу.

Разом з тим, правильно вирішивши вимоги позивача по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, оскільки суд стягнув їх солідарно з відповідачів, що не передбачено чинним законодавством, оскільки такі витрати в разі задоволення позову стягують в рівних частках з кожного з відповідачів.

Як вбачається з платіжного доручення № 5249 від 27 лютого 2023 року (а.с. 35) ПП «Скай Лайн» сплачено судовий збір в розмірі 5368 грн.

Позовні вимоги ПП «Скай Лайн» задоволено повністю.

Тому, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають до стягнення на користь ПП «Скай Лайн» судовий збір в рівних частках в розмірі 2684 грн. з кожного з них.

За таких обставин, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення судового збору до скасування з прийняттям в цій частині нового висновку, а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Грушевого Юрія Віталійовича та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2023 року у справі за позовом Приватного підприємства «Скай Лайн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва Інна Юріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині вирішення питання про стягнення судових витрат скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Скай Лайн» судовий збір в розмірі 5368 грн. в рівних частках по 2684 грн. з кожного з них.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко