Рішення

від 06.11.2023 по справі 160/20463/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Справа № 160/20463/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСЕРВІС ПІВДЕННИЙ БУГ»

до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправним скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСЕРВІС ПІВДЕННИЙ БУГ» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПС/КР/24493/0098/П від 26.07.2023 року, що був складений Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що відповідачем неправомірно винесено припис про усунення виявлених порушень, оскільки його винесено на підставі необґрунтованих висновків, які були виявлені у ході перевірки порушення законодавства про працю. Позивач вважає, що припис є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнятий на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки.

16.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

17.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

19.09.2023 року від Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що була проведена перевірка позивача, в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуваний припис. Відповідач вважає, що оскаржуваний припис є правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс Південний Буг» на підставі наказу №99/ПС-ЗК від 19.07.2023 року, за результатом якого складено акт від 26.07.2023 року №ПС/КР/24493/0098 складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду (далі акт)

За результатом планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) встановлено порушення ч.1 ст.10, абз.4 ч.1 ст.12 Закону України №2136 відповідно до ст.115 КЗпП України передбачено виплата заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Статтею 116 КЗпП України визначено, шо при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно розрахункових листків за березень -листопад 2022 року та наданої відомості зарахувань заробітної плати за період 02.03.2022 - 20.04.2022 ОСОБА_1 проведена виплата заробітної плати 02.03.2022,14.03.2022 та 20.04.2022. В інший період, починаючи з 20.04.2022 по 03.11.2022 нарахована заробітна плата (згідно розрахункових листів) не виплачувалась. При звільненні ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за 24 к.днів невикористаної щорічної відпустки. Загальна сума не виплаченої заробітної плати згідно розрахункових листків станом на день звільнення (03.11.2022) становила 20681,69грн., які станом на день перевірки (25.07.2023) залишаються не виплаченими. Згідно статуту товариства та наказу ОСОБА_1 також був відповідальним за ведення бухгалтерського обліку товариства. Вказане свідчить про порушення вимог ч.1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі ЗУ № 2136), якою передбачено, що заробітну плату виплачено працівнику на умовах, визначених трудовим договором та абз.4 ч.1 ст. 12 ЗУ № 2136, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

На підставі висновку акту Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено припис №ПС/КР/24493/0098/П від 26.07.2023 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю, яким зобов`язано директора ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПІВДЕННИЙ БУГ» забезпечити додержання норм законодавства про працю заробітну плату працівникам виплачено з порушенням умов визначених трудовим договором ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» абзац четвертий частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Позивач вважає вказаний припис необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі- Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.

Статтею 259 КЗпП передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Повноваження Держпраці визначено Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96.

Згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 № 303, протягом періоду воєнного стану планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, здійснюються за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 № 5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» дозволено Державній службі України з питань праці протягом періоду воєнного стану проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони праці, гігієни праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю з підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, з матеріалів справи вбачається, що Міжрегіонального управління надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 від 20.06.2023 (вх. № С-1264/ПС-23 від 20.06.2023) щодо підстави для звільнення та не виплати йому коштів належних при звільненні у ТОВ «Євросервіс Південний Буг»

14.07.2023 Міжрегіональним управлінням отримано лист Держпраці № ЦА-3178/1/2.3.1/23а від 14.07.2023 про погодження проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 від 20.06.2023 (вх. № С-1264/ПС-23 від 20.06.2023) щодо підстави для звільнення та не виплати йому коштів належних при звільненні у ТОВ «Євросервіс Південний Буг»

Відповідно до наказу Міжрегіонального управління від 19.07.2023 № 99/ПС-ЗК начальником відділу з питань праці західного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Міжрегіонального управління Хіміч Оленою Анатоліївною та заступником начальника відділу з питань праці західного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області області

Міжрегіонального управління Краєвською Євгенією Олександрівною проведено в термін з 25.07.2023 по 26.07.2023 позаплановий захід зі здійсненням державного нагляду (контролю) у формі перевірки на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Євросервіс Південний Буг» з питань законності припинення трудового договору, оплати праці в частині дотримання виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором, розрахунку при звільненні, виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

За результатами позапланової перевірки складено акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства від 26.06.2013 №ПС/КР/24493/0098, в якому зафіксовано порушення та встановлено, що згідно розрахункових листків за березень -листопад 2022 року та наданої відомості зарахувань заробітної плати за період 02.03.2022 - 20.04.2022 ОСОБА_1 проведена виплата заробітної плати 02.03.2022,14.03.2022 та 20.04.2022. В інший період, починаючи з 20.04.2022 по 03.11.2022 нарахована заробітна плата (згідно розрахункових листів) не виплачувалась. При звільненні ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за 24 к.днів невикористаної щорічної відпустки. Загальна сума не виплаченої заробітної плати згідно розрахункових листків станом на день звільнення (03.11.2022) становила 20681,69грн., які станом на день перевірки (25.07.2023) залишаються не виплаченими. Згідно статуту товариства та наказу ОСОБА_1 також був відповідальним за ведення бухгалтерського обліку товариства. Вказане свідчить про порушення вимог ч.1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі ЗУ № 2136), якою передбачено, що заробітну плату виплачено працівнику на умовах, визначених трудовим договором та абз.4 ч.1 ст. 12 ЗУ № 2136, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

При цьому, судом встановлено, що відповідно до штатного розпису Товариства від 01.01.2022 року, яке було затверджене наказом ОСОБА_1 від 30.12.2021 року посадовий оклад директора складав 15 000,00 грн.

Починаючи з березня 2022 року, розрахунок та виплата заробітної плати директору здійснювалась наступним чином:

- розрахунковий період - 03.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 22/175, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 15 000,00, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 12 075,68, сплачено за розрахунковий період (у грн.) -10 922,39, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 5 433,75;

- розрахунковий період - 04.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 4/32, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 3 571,43, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 2 875,00, сплачено за розрахунковий період (у грн.) - 5 686,36, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 6 586,36;

- розрахунковий період - 05.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 5/40, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 3 409,09, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 2 744,31, сплачено за розрахунковий період (у грн.) - 0,00, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 2 875,00;

- розрахунковий період - 06.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 5/40, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 3 409,09, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 2 744,31, сплачено за розрахунковий період (у грн.) - 0,00, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 5 619,31;

- розрахунковий період - 07.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 5/40, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 3 571,43, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 2 875,00, сплачено за розрахунковий період (у грн.) - 0,00, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 8 363,62;

- розрахунковий період - 08.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 4/32, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 2 608,70, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 2 100,00, сплачено за розрахунковий період (у грн.) -0,00, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 11 238,62;

- розрахунковий період - 09.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 5/40, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 3 409,09, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 2 744,31, сплачено за розрахунковий період (у грн.) - 0,00, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 13 338,62;

- розрахунковий період - 10.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 1/8, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 714,29, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 575,00, сплачено за розрахунковий період (у грн.) - 0,00, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 16 082,93;

- розрахунковий період - 11.2022 р., кількість відпрацьованих днів/годин у розрахунковому періоді (у роб. дії./ у год.) - 0/0, сума нарахованої заробітної плати без урахування до вирахування обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 0,00, сума грошових коштів яка підлягала сплаті заявнику з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів (у грн.) - 0,00, сплачено за розрахунковий період (у грн.) - 0,00, заборгованість Товариства на початок розрахункового періоду (у грн.) - 16 657,93.

Таким чином, заборгованість в частині виплати заробітної плати, станом на дату складання акуту перевірки становить 16657,93 грн, що підтверджується витягами з табелів робочого часу, розрахунковими листами та такий розрахунок кількості відпрацьованих працівником годин та нарахування заборгованості заробітної плати позивачем не заперечується.

Разом з тим, працівниками контролюючого органу був проведений свій розрахунок кількості відпрацьованих годин та днів заявником у спірний період, при якому були допущені помилки в розрахунках, а Акт перевірки не містить відомостей щодо відпрацьованих працівником годин у серпні та жовтні 2022 року.

Так, в акті перевірки, працівниками контролюючого органу було встановлено, що під час звільнення ОСОБА_1 ним була не використана основна щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні.

Відповідно до відомостей, які наведені у розрахунковому листі ОСОБА_1 за листопад 2022 року, розмір невикористаної відпустки працівника становить - 9 512.40 грн. з урахуванням утримання обов`язкових податків, зборів та платежів.

Враховуючи вказані обставини, загальна заборгованості Товариства перед працівником становить 26 170,33 грн. (16 657,93 грн, + 9 512,40 грн,), що не заперечується позивачем, а не 20 681,69 грн., як зазначено в Акті.

Щодо порушень в частині своєчасності сплати заробітної плати ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Право працівників на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про оплату праці» та локальними документами підприємства колективним договором, положенням про оплату праці.

Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються власником після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплено статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці».

Обов`язком роботодавця є виплата зарплати працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором: - не менше 2-х разів на місяць, роботодавець має право виплачувати зарплату і більше двох разів (наприклад, один раз на тиждень); - через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів; - не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; - у робочі дні за графіком роботи підприємства.

Якщо день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата виплачується за першу половину місяця та за другу половину місяця: -за першу половину поточного місяця - не пізніше ніж з 16 до 22 числа, - за другу половину місяця - з 1 по 7 число наступного місяця.

Виплачують заробітну плату за фактично відпрацьований час на підставі табелю обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця (Положенням про оплату праці), погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації або Радою трудового колективу, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

В Акті перевірки працівниками Контролюючого органу, на підставі витягів з табелів обліку робочого часу, було встановлено, що за період - березень листопад 2022 р. директор ОСОБА_1 в березні 2022 р. відпрацював 175 годин, при цьому починаючи з квітня 2022 року більшу частину робочого часу був відсутній на робочому місці з невизначених причин.

Так, починаючи з квітня 2022 року по вересень 2022 року ОСОБА_1 напрацював лише 40 годин на місяць, а в інші робочі дні був відсутній. У листопаді 2022 року з невизначених причин взагалі не з`являвся на роботі.

У період з січня 2022 року по листопад 2022 року, Товариство здійснювало свою господарську діяльність на підставі Статуту затвердженого рішенням учасника від 06.01.2022 року.

Відповідно до рішення учасника Товариства від 06.01.2022 року на Підприємстві був створений колегіальний виконавчий орган Дирекція, яка складалась з директора - ОСОБА_1 та виконавчого директора ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статуту Товариства в редакції від 06.01.2022 року були чітко визначені права та обов`язки кожного члена виконавчого органу.

Так, зокрема до обов`язків ОСОБА_1 (п. 5.11. статуту) відносилось введення бухгалтерського обліку та звітності на Підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти до висновку, що контроль за нарахуванням заробітної плати та своєчасності її виплати належало до обов`язків самого заявника, який в період виявлених порушень обіймав цю посаду на Підприємстві та не забезпечив виконання покладених на себе обов`язків.

Щодо своєчасності сплати компенсації ОСОБА_1 за невикористану відпустку, суд зазначає наступне.

Згідно Акта перевірки, ОСОБА_1 в день свого звільнення (03.11.2022 року) був відсутній на роботі протягом усього робочого дня з нез`ясованих причин, що підтверджується актом від 03.11.2022 року, який був складений працівниками Товариства.

В табелі обліку робочого часу в період з 01.11.2022 року по 03.11.2022 року зазначена позначка «НЗ», яка означає неявку працівника по невизначеним причинам.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що норми і гарантії з оплати праці, передбачені ч. 1 цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

До них належать: норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах.

Однак виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки після звільнення працівника по день фактичного розрахунку, яка передбачена ч. 1 ст. 117 КЗпП України, не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. ст. 47 та 116 КЗпП України, на поштову адресу за якою зареєстрований та мешкає ОСОБА_1 , разом з наказом про звільнення було направлено розрахунковий лист з інформацію про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, що підтверджується описом фіскальним чеком та описом вкладень, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивач виконав свій обов`язок, щодо повідомлення звільненого працівника про винесення відповідного наказу та щодо надання розрахунку належних до виплати сум при звільненні.

Крім того, у резолютивній частині припису, контролюючий орган зобов`язав директора Товариства усунути виявлені порушення частини 1 статті 10, абзацу 4 частини 1 статті 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до 26.08.2023 року та повідомити контролюючий орган про його виконання шляхом направляння копій первинних документів.

Разом з тим, вимоги припису взагалі не містять конкретної суми грошових коштів, яка підлягає сплаті та зі змісту припису не зрозуміло, яким чином товариство має їх виконати.

Суд не вбачає наявності порушення з боку позивача, а відтак не вбачає обов`язку у виконанні вимоги оскаржуваного припису щодо усунення порушень ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статті 24 Закону України «Про відпустки» абзац четвертий частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, враховуючи, що позивачем до матеріалів справи надано належні та допустимі докази повідомлення звільненого працівника про нараховані та невиплачені йому у день звільнення суми заробітної плати та плати за невикористану відпустку, суд дійшов висновку, що спірний припис є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №6063 від 08.08.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, позивачем було укладено з адвокатом Пирожок О.С. договір про надання правової (правничої) допомоги №26/07 від 26.07.2023 року.

Згідно договору про надання правової допомоги № 26/07 від 26.07.2023 року адвокат Пирожок О.С. приймає на себе зобов`язання з надання професійної правничої (правової) допомоги, зокрема, здійснювати представництво інтересів клієнта (ТОВ «ЄВРОСЕРВІС ПІВДЕННИЙ БУГ»), у всіх судових органах (у т. ч. в судах першої інстанції, судах апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції) та у всіх судочинствах (у т. ч., але не виключно, у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному тощо), у наказному, позовному, окремому та будь-яких інших провадженнях.

Згідно договору про надання правової допомоги № 26/07 від 26.07.2023 року у редакції Додаткової угоди №1, правова допомога полягає у забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта в адміністративному судочинстві у справі про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПСЛСР/24493/0098/П від 26.07.2023 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 визначено, що сторони погодили виплату гонорару (винагороди) за надання адвокатом професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

При цьому, оплата правової допомоги адвоката здійснюється позивачем на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг, який складається, підписується та направляється адвокатом після фактичного надання послуг та ухвалення рішення по справі. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.3. Договору про надання правової допомоги № 26/07 від 26.07.2023 року розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Враховуючи вищевикладене та витрати позивача, що пов`язані з розглядом справи складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які є незмінними, не залежать від результатів справи та становлять 3 000,00 грн.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи є належним чином обґрунтовані із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог та виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСЕРВІС ПІВДЕННИЙ БУГ» (20801, Черкаська область, Черкаський район, м.Кам`янка, вул.Героїв Майдану, буд.37, код ЄДРПОУ 34856747) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49107, м.Дніпро, вул.Армстронга Ніла, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправним скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПС/КР/24493/0098/П від 26.07.2023 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСЕРВІС ПІВДЕННИЙ БУГ» (код ЄДРПОУ 34856747) судові витрати у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСЕРВІС ПІВДЕННИЙ БУГ» (код ЄДРПОУ 34856747) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв