Ухвала

від 14.11.2023 по справі 160/29731/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 листопада 2023 р.Справа №160/29731/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» про забезпечення позову у справі №160/29731/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інтеркерама» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005688 від 11 жовтня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/29731/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Одночасно з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- забезпечити позов шляхом зупинення стягнення штрафу органами державної виконавчої служби на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №005688 від 11 жовтня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області до набрання чинності рішенням суду.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №005688 від 11 жовтня 2023 року та накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області. Частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема таких виконавчих документів, як рішення інших державних органів (п.7), до яких, зважаючи на приписи Порядку, віднесено і відповідача. Таким чином, оскаржувана постанова є виконавчим документом, на підставі якого може бути здійснено стягнення суми штрафу. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що у разі відкриття виконавчого провадження можуть бути арештовані його поточні рахунки та застосовані інші заходи спрямовані на примусове виконання постанови органами ДВС.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України, суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є оскарження постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Так, в силу п.28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 №1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно з п.7 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про накладення штрафу є виконавчим документом.

В силу ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Разом з тим, суд зазначає, що заявником не надано до суду доказів пред`явлення до виконання оскаржуваної постанови №005688 від 11 жовтня 2023 року про застосування до ТОВ «Інтеркерама» адміністративно-господарського штрафу, а саме, постанови про відкриття виконавчого провадження тощо.

Тобто, в цьому випадку, в матеріалах справи відсутні докази стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, наведені позивачем доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення.

Матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інтеркерама» є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інтеркерама» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 14.11.2023.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Кучугурна