Рішення

від 27.05.2024 по справі 160/29731/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 рокуСправа №160/29731/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в які позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005688 від 11 жовтня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 жовтня 2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області винесена постанова №005688 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ТОВ «Інтеркерама» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що позивачем допущено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №004584 від 26.09.2023. У вказаному акті зазначено, що відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 або копія графіка змінності водіїв, чим порушено вимоги п.6.3. Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010. Позивач не погоджується з таким висновком відповідача і вказує, що він є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», тому індивідуальна контрольна книжка водія оформлюється за бажанням роботодавця. Крім цього, в порушення вимог п.21 Порядку №1567 посадовими особами відповідача не було досліджено всі наявні та надані до перевірки документи, та у подальшому не здійснено відповідного запису у дорожньому листі, такі як: номер акту із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номеру службового посвідчення та власного підпису, що, за доводами позивача, є порушенням вимог вказаного Порядку №1567.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/29731/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвалою суду від 20.11.2023 витребувано у відповідача засвідчені належним чином матеріали справи стосовно притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», які відповідач мав надати разом з відзивом на позовну заяву.

Крім цього, ухвалою від 29.04.2024 витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області засвідчені належним чином та належної якості матеріали справи стосовно притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності за порушення ЗУ «Про автомобільний транспорт», які відповідач мав надати протягом семи днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала суду від 20.11.2023 була доставлена до електронного кабінету відповідача 22.11.2023, ухвала від 29.04.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 30.04.2024. Крім цього, 13.11.2023 до електронного кабінету відповідача була доставлена позовна заява.

Про наведене вище свідчать відповідні довідки Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Витребувані судом документи були надані відповідачем лише 27.05.2024 разом з відзивом на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву та витребуваних матеріалів справи.

В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що згідно з частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX було затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Станом на час розгляду цієї справи воєнний стан продовжує свою дію. Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану та бойових дій є надзвичайними та невідворотними. Згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Відповідач повідомляє, що у період воєнного часу Укртрансбезпекою було організовано дистанційну роботу державних службовців та працівників апарату, зокрема шляхом виконання дистанційної роботи поза межами адміністративних будівель, у будь-якому місці за вибором працівника. Водночас слід наголосити, що фактично Укртрансбезпека, як орган, який відповідно до закону здійснює самопредставництво інтересів у судах України, вимушений провадити роботу у дистанційній формі з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, тобто починаючи з 24.02.2022. Вказана інформація свідчить про те, що незважаючи на відсутність безпосередніх воєнних дій на території Дніпропетровської області, вона перебуває під загрозою ракетних ударів, що становить пряму загрозу для життя і здоров`я співробітників Укртрансбезпеки, крім того, під час оголошення повітряних тривог співробітники позбавлені можливості виконувати свої безпосередні посадові обов`язки у зв`язку із необхідністю слідувати до укриття. Відтак, в умовах воєнного стану, дотримання процесуальних строків, зокрема, на подачу відзиву та доказів у загальний строк є об`єктивно неможливим. Водночас, на думку відповідача, запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. На підтвердження свої доводів відповідач посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Станом на час розгляду справи воєнний стан не скасований і продовжує свою дію.

Суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення (продовження) цих строків.

Поряд з цим, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.

У контексті доводів відповідача, наведених в обгрунтування клопотання, суд погоджується з тим, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Поряд з цим, відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Дніпропетровський окружний адміністративний суд не припиняв, не призупиняв своєї діяльності та продовжував здійснювати правосуддя.

Крім того, з моменту отримання ухвал суду та позовної заяви у відповідача було достатньо часу, аби подати відзив на позовну заяву та витребувані судом документи, або подати заяву про продовження процесуального строку, яка згідно з ч.2 ст.121 КАС України, подається до закінчення строку, встановленого судом.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву та прийняття цього відзиву та доданих до нього документів під час розгляду адміністративної справи.

Одночасно з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою суду від 14.11.2023 було відмовлено.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.09.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області складено акт №004584 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті зазначено, що посадові особи зазначеного відділу провели перевірку транспортного засобу: марка ISUZU вантажний, номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама».

Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 або копія графіка змінності водіїв, чим порушено вимоги п.6.3. Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ч.1 абз.3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 або копія графіка змінності водіїв.

На вказаний акт позивачем були подані заперечення від 10.10.2023 №02-04-330.

11 жовтня 2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області винесена постанова №005688 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ТОВ «Інтеркерама» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що позивачем допущено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №004584 від 26.09.2023.

Вказана постанова була оскаржена позивачем до Державної служби України з безпеки на транспорті, проте, за наслідками розгляду скарги позивача постанова була залишена без змін.

Позивач не погоджується із накладеним на нього штрафом, зазначає про протиправність прийнятої відповідачем постанови, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 № 2344-III (далі Закон №2344-III) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Суд зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: 1) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; 2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; 3) додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); 4) відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; 5) оснащення таксі справним таксометром; 6) відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; 7) додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; 8) наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; 9) додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; 10) виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); 11) виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу третього пункту 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис Укртрансбезпека; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

В абзаці третьому пункту 20 Порядку №1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як установлено судом, 26.09.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області складено акт №004584 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті зазначено, що посадові особи зазначеного відділу провели перевірку транспортного засобу: марка ISUZU вантажний, номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама».

Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 або копія графіка змінності водіїв, чим порушено вимоги п.6.3. Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ч.1 абз.3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 або копія графіка змінності водіїв.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: 1) виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; 2) утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; 3) забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; 4) забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; 5) організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; 6) забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; 7) забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; 8) забезпечувати безпеку дорожнього руху; 9) забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

У відповідності до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України N 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), пунктом 1.4 якої передбачено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно з пунктуом 2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Пунктами 3.5. та 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Поряд з цим, відповідно до пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 (далі Положення №340), водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно з додатком 3.

Таким чином, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, яка враховуються судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, а для наявності порушення вимог Інструкції №385 та Положення №340 слід встановити відсутність у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.

До матеріалів справи не надано доказів про обладнання транспортного засобу, який був об`єктом перевірки, працюючим та повіреним цифровим тахографом.

Таким чином, з урахуванням наведених висновків, водій транспортного засобу повинен був мати при собі індивідуальну контрольну книжку водія.

Індивідуальна книжка водія ОСОБА_1 , який 26.09.2023 здійснював перевезення автомобілем марка ISUZU вантажний, номерний знак НОМЕР_1 , який був перевірений посадовими особами відповідача, була надана до матеріалів справи.

Проте, акт проведеної перевірки не свідчить про те, що така книжка надавалась водієм саме під час проведеної перевірки.

Відповідно до абз.2 п.21 Порядку № 1567 про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Так, до матеріалів справи позивачем надано подорожній лист №12 вантажного автомобіля ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 , за 26.09.-05.10.2023. У цьому листі відсутня інформація про результати перевірки транспортного засобу, як це передбачено п.21 Порядку № 1567, але відсутні і докази надання цього листа саме під час проведеної перевірки.

Доводи позивача про те, що він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», тому індивідуальна книжка водія оформляється за бажанням роботодавця, спростовуються наданою позивачем до матеріалів справи індивідуального книжкою водія ОСОБА_1 .

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість у цьому випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав неправомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судового збору за подачу позову до суду, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Не підлягають розподілу і судові витрати, які сплачені позивачем під час звернення із заявою про забезпечення позову, оскільки ухвалою суду відмовлено в задоволенні цієї заяви.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» (вул. Байкальська, буд. 2Б, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 33184723) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркерама» (вул. Байкальська, буд. 2Б, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 33184723).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Н.В. Кучугурна