Рішення

від 15.11.2023 по справі 200/16457/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року Справа№200/16457/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області

до відповідача 2: Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області

про: визнання протиправною бездіяльність Маріупольського міського управління ГУКМВС України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (заробітної плати) за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового місяця січень 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, зобов`язання Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Маріупольського міського управління ГУКМВС України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (заробітної плати) за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового місяця січень 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, зобов`язання Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він в період з 15.10.1996 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 року по 02.09.2019 року в органах Національної поліції України. Позивач зазначає, що під час проходження служби в період з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року грошове забезпечення, яке отримував він в установленому законом порядку не проводилась та не виплачувалась, зокрема без нарахування в повному обсязі індексації грошового забезпечення, яка згідно Порядку № 1178 повинна була проводитися за період з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року, із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Позивач вказує, що 14.09.2021 року він звернувся до відповідача із заявою. Відповідно до якої просив провести індексацію грошового забезпечення за вказаний період та здійснити його виплату, однак листом від 13.10.2021 року № 131лк відповідно до якої відповідач 1 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації.

Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає їх протиправними, та такими що порушують його право на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання та залучено до участі у справі № 200/16457/21 другим відповідачем Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Донецькій області.

Відповідач 1 правом надати відзив на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

Відповідач 2 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач 2 зазначає, що позивач проходив службу у Маріупольському МУ ГУМВС України в Донецькій області, яке є юридичною особою та самостійно здійснювало нарахування і виплату йому грошового забезпечення, а оскільки позивач службу безпосередньо в апараті ГУМВС України в Донецькій області не проходив, то ГУ МВС України в Донецькій області не нараховувало і не виплачувало йому грошове забезпечення.

Також, відповідач 2 повідомив, що з набранням 01.01.2008 року чинності Постановою № 1294, змінилися розміри посадових окладів відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу. Таким чином визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулася у січні 2008 року на підставі постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 року. Враховуючи зазначене, на думку відповідача 2, індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС за вказаний період здійснювалась з дотриманням вимог законодавства, та відповідно підстав для перерахунку індексації грошового забезпечення за час проходження служби в Маріупольському МУ ГУМВС України в Донецькій області з 01.01.2008 року до 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року позивачу не має.

З огляду на зазначені обставини відповідач 2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 лютого 2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 15 березня 2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року відкладено розгляд справи, запропоновано учасникам справи надати суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року відкласти розгляд справи, запропоновано учасникам справи надати суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року призначено розгляду справи в судове засідання на 19 жовтня 2023 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року відкладено розгляд справи на 15 листопада 2023 року.

14.11.2023 р. від Головного управління МВС України в Донецькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання призначене на 15 листопада 2023 року позивач, представники позивача та відповідачів не з`явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що учасники справи у судове засідання не з`явились, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Стосовно строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції до 19.07.2022) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року №2352-IX, внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX набрав чинності з 19.07.2022.

Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 23.11.2021 року, тобто до внесення змін до статті 233 КЗпП України.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що позивачем строк звернення до суду з метою захисту порушеного права не пропущено, оскільки працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державник гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а отже твердження відповідача з цього приводу не знайшли свого підтвердження.

Суд зазначає, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, постановлено часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 12.08.2022 № 573/2022 ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»ще на 90 діб.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 15.10.1996 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 02.09.2019 року в Національній поліції України.

14.09.2021 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області із заявою, відповідно до якої провсив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Листом від 13.10.2021 року № 131лк Головне управління МВС України в Донецькій області Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку повідомило позивача, що індексація грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу за вказаний період здійснювалась з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно довідки про розмір грошового забезпечення та нарахування індексації доходів (із зазначенням базового місяця) № 253 від 11.10.2021 року, виданої Головним управлінням МВС України в Донецькій області базовий місяць для здійснення індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 починаючи з січня 2008 року по грудень 2011 року є січень 2008 року, в період з січня 2012 року по серпень 2013 року - грудень 2011 року, з вересня 2012 року по грудень 2013 серпень 2012 року, з січня 2014 року по квітень 2015 року серпень 2013 року, з травня 2015 року по листопад 2015 року квітень 2015 року.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження служби в ОВС (до 6 листопада 2015 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, у період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ був чинний Закон України Про міліцію від 20 грудня 1990 року № 565-XII, за правилами статті 19 якого форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Преамбулою Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (у редакції, що діяла до 1 січня 2016 року) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. З січня 2016 року - 103 відсотка (зміни згідно із Законом № 911-VIII від 24 грудня 2015 року).

Відповідно до ст. 6 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зіст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пунктами 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Пунктом 10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка діє з 1 грудня 2015 року) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Суд зазначає, що відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015 року,базовиммісяцем вважався місяць, в якому відбулося, зокрема, зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок будь-яких постійних складових зарплати чи грошового забезпечення).

З прийняттямКабінетом Міністрів України постанови №1013 від 9 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року, початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов`язується з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що приписами п. 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 9 грудня 2015 року (який застосовувався до 1 грудня 2015 року), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Так, Верховний Суд у постанові від 28 червня 2022 року у справі № 420/4841/21 зазначив, що з 1 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів). За таких обставин, з 1 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тобто, у період до грудня 2015 року індексація грошового забезпечення проводилася в разі підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких його складових.

Оскільки місяць збільшення тарифної ставки (окладу) став базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення лише після 1 грудня 2015 року, твердження позивача про застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення в період з січня 2008 року по листопад 2015 року, є помилковими і судом відхиляються.

Таким чином, у відповідача 1 відсутні підстави визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження служби в ОВС (до 6 листопада 2015 року), оскільки відповідні правила проведення індексації застосовуються з 1 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Маріупольського міського управління ГУКМВС України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (заробітної плати) за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового місяця січень 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, зобов`язання Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Маріупольського міського управління ГУКМВС України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (заробітної плати) за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового місяця січень 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, зобов`язання Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в міліції з 01.01.2008 року по 06.11.2015 року виходячи із базового січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська