Рішення

від 15.11.2023 по справі 520/28519/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.11.2023 р. справа №520/28519/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 30.06.2023 року №6864907-2405-2038-UA63120270000028556.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 6310136900:04:001:0088 (далі за текстом - Земельна ділянка) складає - 3.918.768,82грн., а не 8.693.014,40грн. (яка була помилково використана суб`єктом владних повноважень при обчисленні грошового зобов`язання в оскарженому податковому повідомленні-рішенні). Наголошував, що до 06.05.2023р. заявник згідно з п.69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2023р. №2120-ІХ до набрання чинності редакцією Закону України від 11.04.2023р. №3050-ІХ та згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75 не мав обов"язку оплачувати плату за землю за земельну ділянку, розташовану на території міста Харкова як території проведення воєнних (бойових) дій. Наполягав на неправильності обчислення контролюючим органом грошового зобов`язання за оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що між Харківською міською радою та заявником було укладено договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136900:04:001:0088 площею 0,5198га за адресою - м.Харків, вул.Морозова, 18 від 31.03.2021р., згідно з п.5 якого показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки становив - 6.871.948,00грн., а розмір орендної плати - 2,7% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 договору). На виконання приписів ст.289 Податкового кодексу України Головним управлінням були застосовані коефіцієнти індексації у розмірі "1,0" за 2020р., у розмірі "1,1" за 2021р., у розмірі "1,15" за 2022р. і тому остаточний розмір нормативної грошової оцінки Земельної ділянки у цілях справляння плати за землю за 2023р. складає - 8.693.014,22грн.

Заявником до суду було подано процесуальний документ у вигляді відповіді на відзив, де указано, що правильним показником нормативної грошової оцінки Земельної ділянки є 3.918.768,82грн.

Відповідачем до суду було подано процесуальний документ у вигляді заперечень, де указано, що згідно з ст.ст.13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" п.288.1 ст.288, п.288.4 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України у даному конкретному випадку розмір нормативної грошової оцінки Земельної ділянки повинен визначатись за умовами договору оренди земельної ділянки і становить - 6.871.948,00грн.

Заявник подав до суду додаткові пояснення, де указав, що умови п.5 договору оренди Земельної ділянки від 31.03.2021р. підлягають застосуванню з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради. Податковий розрахунок відносно Земельної ділянки за 2023р. у порядку п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України не складався та до контролюючого органу не подавався, так як станом на 20.02.2023р. (на думку заявника) не існувало обов`язку сплати плати за землю відповідно до п.69.14 розділу Х підрозділу 10 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2023р. №2120-ІХ.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення, де указав, що зміни нормативної грошової оцінки Земельної ділянки за рішенням Харківської міської ради у спірних правовідносинах не відбувалось. Стосовно посилання заявника на п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України указав, що дана норма є неналежною відносно спірних правовідносин, позаяк визначає момент настання податкового обов`язку для платників плати за землю, окрім фізичних осіб, а момент настання податкового обов`язку заявника як платника плати за землю установлений п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України як учасника суспільних відносин - фізичної особи.

Заявник подав додаткові пояснення, де указав, що після укладання договору оренди Земельної ділянки від 31.03.2021р. настала подія набрання чинності постановою КМУ від 03.11.2021р. №1147, якою була затверджена Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок, унаслідок чого відбулась зміна наборів вихідних даних, наборів факторів та відповідних коефіцієнтів і було визначено новий показник нормативної грошової оцінки Земельної ділянки. Наполягав, що за відомостями Державного земельного кадастру дійсний показник нормативної грошової оцінки Земельної ділянки складає - 3.918.768,82грн.

Суд, вивчивши доводи позову та аргументи відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

У розумінні ст.791 Земельного кодексу України Земельна ділянка є реально існуючим об`єктом цивільних прав - предметом цивільного обороту, позначена кадастровим номером - 6310136900:04:001:0088, розташована за адресою - АДРЕСА_1 .

31.03.2021р. відносно Земельної ділянки між Харківською міською радою (у якості орендодавця) та фізичною особою - ОСОБА_1 (у якості орендаря) було укладено Договір оренди землі.

Згідно з п.5 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 6.871.948,00грн.

Згідно з п.9 цього договору розмір орендної плати за рік становить - 2,7% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п.10 цього договору у разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради орендар на підставі отриманого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки самостійно розраховує розмір орендної плати без внесення змін до цього договору.

Доказів внесення змін до цього договору заявник до суду не подав, такими доводами позов не обгрунтовував.

Доказів зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради заявник до суду не подав, такими доводами позов не обгрунтовував.

Доказів вчинення заявником цього договору із використанням будь-якого іншого правового статусу, окрім фізичної особи - громадянина, заявник до суду не подав, такими доводами позов не обгрунтовував.

30.06.2023р. контролюючий орган без проведення будь-яких заходів податкового контролю і складання матеріалів перевірок виніс відносно заявника за користування Земельною ділянкою у 2023р. податкове повідомлення - рішення від 30.06.2023р. №6864907-2405-2038-UA63120270000028556 про визначення грошового зобов`язання з земельного податку у формі орендної плати у розмірі 234/711.39грн.

Згідно з листом Відділу №9 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 31.10.2023р. №29-20-0.29,5-3773/327-23 відносно Земельної ділянки програмним забезпеченням Державного земельного кадастру автоматично було сформовано витяг НВ-9925250332023; базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018р. становить - 639,78грн.; значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів становить за 2018р. - "1,0", за 2019р. - "1,0", за 2020р. - "1,0", за 2021р. - "1,1" за 2022р. - 1,15".

Відповідно до витягу №НВ-9925250332023 від 01.08.2023р. та витягу №НВ-9930606482023 від 26.10.2023р. показник нормативної грошової оцінки Земельної ділянки становить - 3.918.768,82грн.

Стверджуючи про невідповідність закону означеного управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі податкового повідомлення-рішення, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У розумінні п.п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

За приписами п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є різновидом податку на майно.

За визначенням п.п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 15 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі № 635/4233/19, від 05.07.2023р. у справі №912/2797/21).

Згідно з ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та ст.377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) набуття учасником суспільних відносин речового права власності на об`єкт нерухомого майна призводить до виникнення права користування земельною ділянкою, на якій розташований такий об`єкт нерухомого майна.

У спірних правовідносинах обставини: умов, укладеного відносно Земельної ділянки договору оренди землі від 31.03.2021р.; набуття заявником легального речового права на користування Земельною ділянкою; площі Земельної ділянки; фізичного використання заявником корисних властивостей Земельної ділянки у 2023р. через розміщення нежитлової будівлі літ "Ф-1" (гараж); відсутності рішення Харківської міської ради з приводу зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова жодною із сторін спору не заперечуються, не спростовуються, сумніву не піддаються, підтверджені приєднаними до справи письмовими доказами.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу справляння публічного платежу у вигляді плати за землю регламентовані приписами ст.269 - 289 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України до кола платників плати за землю законодавцем віднесено: 269.1.1. платників земельного податку: 269.1.1.1. власників земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачів, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платників орендної плати - землекористувачів (орендарів) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

За правилами п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування платою за землю є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Отже, за правилами п.п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Разом із тим, за приписами п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У розумінні ст.13 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" правовстановлюючим документом, який посвідчує право користування земельної ділянки є договір оренди землі.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Сторонами спору не ставиться під сумнів та не оспорюється обставина набуття заявником права користування Земельною ділянкою унаслідок укладення договору оренди землі від 31.03.2021р.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Частиною 3 ст.21 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як то указано у ч.1 ст.23 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

З наведених норм права слідує, що базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, котра може відображатись як у даних Державного земельного кадастру, так і в договорі оренди землі.

У спірних правовідносинах укладений відносно Земельної ділянки договір оренди землі від 31.03.2021р. передбачав право орендаря самостійно розраховувати розмір орендної плати без внесення змін до цього договору у разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради.

Судом у ході розгляду даної справи достеменно установлено, що: Харківською міською радою не приймалось рішення про внесення змін до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018р., затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019р. №1474/19; Харківською міською радою та заявником не вносилось змін до укладеного відносно Земельної ділянки договору оренди землі від 31.03.2021р.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України суд вважає, що момент набрання чинності постановою КМУ від 03.11.2021р. №1147 у спірних правовідносинах призвів до одночасного існування двох показників нормативної грошової оцінки Земельної ділянки, а саме: за укладеним із Харківською міською радою договором оренди землі від 31.03.2021р. у розмірі - 6.871.948,00грн. та за витягом №НВ-9925250332023 від 01.08.2023р. і витягом №НВ-9930606482023 від 26.10.2023р. у розмірі - 3.918.768,82грн.

Оскільки змін до укладеного відносно Земельної ділянки договору оренди землі від 31.03.2021р. в частині досягнутої згоди про показник нормативної грошової оцінки Земельної ділянки не вносилось, а Харківською міською радою не приймалось рішення про внесення змін до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018р., затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019р. №1474/19, то суд доходить до переконання про те, що використання у межах спірних правовідносин будь-якого іншого показника нормативної грошової оцінки Земельної ділянки ніж - 6.871.948,00грн. суперечить легітимним інтересам територіальної громади міста Харкова та інтересам Харківської міської ради.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що заявник звертався до Харківської міської ради з питання внесення змін укладеного відносно Земельної ділянки договору оренди землі від 31.03.2021р. в частині досягнутої згоди про показник нормативної грошової оцінки Земельної ділянки або звертався до суду з даного питання.

З урахуванням наведених міркувань, суд визнає правомірним використання суб"єктом владних повноважень під час винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення первісного показника нормативної грошової оцінки Земельної ділянки у 6.871.948,00грн. згідно з договором оренди землі від 31.03.2021р.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що правила справляння плати за землю на території міста Харкова на подальший розвиток п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України деталізовані нормами рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17.

Згідно з абз.1 п.п.1.1 п.1 додатку №2 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 («Ставки плати за землю та пільги з земельного податку») ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до абз.2 п.п.1.1 п.1 додатку №2 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 («Ставки плати за землю та пільги з земельного податку») ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 3 відсотки від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, спеціальної нормою локального акту права (рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17) визначено спеціальний критерій визначення ставки плати за землю відносно земельної ділянки на території міста Харкова, нормативну грошову оцінку якої проведено, а саме: наявність або відсутність довідки (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У разі наявності довідки (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки ставка плати за землю земельного податку ставка земельного податку згідно з абз.1 п.п.1.1 п.1 додатку №2 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 («Ставки плати за землю та пільги з земельного податку») становить - 1,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У разі відсутності довідки (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки ставка плати за землю земельного податку ставка земельного податку відповідно до абз.2 п.п.1.1 п.1 додатку №2 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17 («Ставки плати за землю та пільги з земельного податку») становить - 3 % від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Дане правило локального акту права з питання справляння плати за землю на території міста Харкова не суперечить приписам ст.274 та ст.277 Податкового кодексу України, не призводить до необгрунтованого збільшення розміру публічного платежу, а тому не погіршує правового становища заявника у спірних правовідносинах.

До того ж, у спірних правовідносинах ставка плати за землю була визначена укладеним відносно Земельної ділянки договором оренди землі від 31.03.2021р. у розмірі 2,7% від показника нормативної грошової оцінки Земельної ділянки - 6.871.948,00грн.

Матеріали справи не містять доказів внесення змін до цього договору, оспорювання умов договору до суду, подання до суду позову про спонукання Харківської міської ради до викладення інших умов оренди землі.

Також матеріали справи не містять доказів прийняття Харківською міською радою рішення про внесення змін до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018р., затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019р. №1474/19.

З урахуванням наведених міркувань, суд визнає правомірним використання суб"єктом владних повноважень під час винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення відомостей діючого правовстановлюючого документа відносно Земельної ділянки, а саме: договору оренди землі від 31.03.2021р.

Стосовно моменту виникнення податкового обов"язку з плати за землю відносно Земельної ділянки суд зазначає, що у 2021р. такий обов`язок виник з події, що настала у часі раніше: або з моменту початку фізичної експлуатації заявником об"єкту нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці; або з моменту державної реєстрації речового права на користування Земельною ділянкою (тобто права оренди).

Пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки укладений відносно Земельної ділянки договір оренди землі від 31.03.2021р. був вчинений заявником у якості фізичної особи - громадянина, то ця обставина унеможливлює поширення на спірні правовідносини положень п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України.

Тому довід про виникнення у заявника податкового обов`язку з плати за землю відносно Земельної ділянки у 2023р. станом на 20.02.2023р. є юридично неспроможним.

Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

За приписами п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

У ході розгляду справи судом не знайдено доказів порушення суб"єктом владних повноважень у спірних правовідносинах положень наведених вище норм кодексу, позаяк оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено до 01.017.2023р., містить кадастровий номер Земельної ділянки, містить адресу Земельної ділянки, містить площу Земельної ділянки та показник нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.

При цьому, суд зважає, що згідно з п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

З урахуванням відомостей листа Відділу №9 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 31.10.2023р. №29-20-0.29,5-3773/327-23 про те, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів становить за 2018р. - "1,0", за 2019р. - "1,0", за 2020р. - "1,0", за 2021р. - "1,1" за 2022р. - 1,15", - відображений в укладеному відносно Земельної ділянки Договорі оренди землі від 31.03.2021р. показник нормативної грошової оцінки Земельної ділянки у розмірі - 6.871.948,00грн. правомірно був збільшений суб"єктом владних повноважень до 8.693.014,22грн., а 2,7% від цієї суми складає - 234.711,39грн.

Продовжуючи вирішення спору, суд зазначає, що відповідно до п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормою закону було чітко передбачено, що відповідний перелік територій повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України.

Посилання заявника на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. №75 суд змушений кваліфікувати у якості юридично неспроможного, бо згаданий акт права був виданий на подальший розвиток положень постанови КМУ від 16.04.2022р. №457, яка стосувалась підтримки окремих категорій населення у звязку із військовою агресією Російської Федерації проти України, а не питань у справі справляння податків і зборів.

Натомість, судом зясовано, що на подальший розвиток положень п.п.69.14 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України КМУ було видано постанову від 06.12.2022р. № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Будь-які інші акти права є незастосовними до спірних правовідносин, адже були прийняті не на реалізацію делегованих повноважень Кабінету Міністрів України та не з питання виконання учасниками суспільних відносин податкового обов`язку.

Пунктом 1 постанови КМУ від 06.12.2022р. №1364 установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022р. №309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022р. за №1668/39004) було затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, але територія Харківської міської територіальної громади не була включена саме до переліку територій, де ведуться (велись) активні бойові дії.

Отже, ані станом на 31.12.2022р., ані станом на 01.01.2023р., ані станом на 01.07.2023р. не існувало виданого Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту або виданого на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України нормативно-правового акту іншого суб"єкта владних повноважень, за приписами якого територія Харківської міської територіальної громади була б віднесена до переліку територій саме ведення бойових дій, а не до переліку територій можливих бойових дій.

Згідно з п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: 37.3.1. ліквідація юридичної особи; 37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; 37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; 37.3.4. скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Під згадані у п.п.37.3.4 ст.37 Податкового кодексу України випадки підпадають, зокрема: відсутність факту направлення вмотивованого рішення контролюючого органу за скаргою платника податків протягом визначеного законом строку (п.56.9 ст.56, п.п.56.23.4 ст.56 Податкового кодексу України); набуття податковим боргом правового статусу безнадійного у порядку ст.101 Податкового кодексу України прийняття контролюючим органом рішення про списання безнадійного податкового боргу платника податків; збіг присікального (преклюзивного) строку самостійного визначення контролюючим органом грошового зобовязання платника податків у разі подання платником податків документу обов`язкової податкової звітності (п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України); збіг присікального (преклюзивного) строку самостійного визначення контролюючим органом грошового зобовязання платника податків безвідносно до подання платником податків документу обов`язкової податкової звітності (п.п.266.10.3 ст.266, п.п.287.10 ст.287 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 11.04.2023р. №3050-ІХ за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Платники орендної плати, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до статті 288 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з орендної плати за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за 2022 рік у строк до 31 грудня 2023 року.

При цьому річна сума платежу за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю.

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному цим підпунктом, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені підпунктом 283.1.9 пункту 283.1 та пунктом 283.2 статті 283 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені пунктом 288.8 статті 288 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Надмірно сплачені суми плати за землю, що виникли внаслідок скасування (відкликання) податкових повідомлень-рішень, підлягають зарахуванню виключно в рахунок майбутніх платежів з цього податку, крім випадків: якщо у такого платника наявний податковий борг з плати за землю - надміру сплачені суми зараховуються в рахунок погашення такого боргу; а якщо обов`язок внесення плати перейшов до іншого суб`єкта з підстав, передбачених статтею 120 Земельного кодексу України щодо зміни власника об`єкта нерухомого майна, - сума внесеної плати за зверненням попереднього користувача зараховується в рахунок майбутніх платежів з плати за землю нового користувача такої земельної ділянки, за умови відшкодування новим користувачем земельної ділянки, який придбав нерухоме майно, попередньому користувачу суми внесеної ним до бюджетів плати за висновком контролюючого органу про таку суму.

Закон України від 11.04.2023р. №3050-ІХ набрав чинності - 06.05.2023р.

Станом на календарну дату прийняття суб"єктом владних повноважень оскарженого податкового повідомлення - рішення Закон України від 11.04.2023р. №3050-ІХ чинності не втратив, а тому підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), п.п.4.1.4 ст.4, п.56.12 ст.56 Податкового кодексу України, суд вважає, що норми п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ та норми п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 11.04.2023р. №3050-ІХ не створювати суперечностей у правовому регламентуванні, були нездатні призвести до виникнення у заявника як учасника суспільних відносин розумних очікувань або обгрунтованих сподівань на припинення податкового обов`язку з плати за землю відносно Земельної ділянки у 2023р., позаяк співвідносяться як однопредметні та рівносильні акти права.

Тому перевагу у застосуванні належить віддати нормам п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 11.04.2023р. №3050-ІХ ак акту права, прийнятому пізніше у часі.

Стосовно посилання заявника на положення ст.58 Конституції України суд зазначає, що відповідно до цієї норми Основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Проте, у розумінні п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З наведених норм права слідує, що правова категорія "юридична відповідальність" не поглинає правову категорію "податковий обов"язок" у зв"язку із чим норми ст.58 Конституції України є незастосовними відносно спірних правовідносин.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону правового акту індивідуальної дії субєкта владних повноважень, яким на приватну особу покладено додатковий обов`язок у вигляді майнового/фінансового тягаря, зокрема, за критеріями: дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обгрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед відповідачем.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону була наведено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд доходить до переконання про те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясовані із достатньою неповною та оцінені вірно, були взяті до уваги усі юридично значимі фактори (зокрема, відомості діючого договору оренди землі), унаслідок чого реально вчинене управлінське волевиявлення субєкта владних повноважень узгоджується як зі змістом нормативного регламентування, так із справжніми обставинами фактичної дійсності, не порушує прав (інтересів) ані заявника (як орендаря Земельної ділянки), ані Харківської міської ради (як орендодавця Земельної ділянки), ані Харківської міської територіальної громади.

Доведеність відповідачем як субєктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.77 КАС України обставин правомірності визначення заявникові саме такого обсягу податкових зобовязань з плати за землю призводить до виникнення підстав для висновку про правомірність оскарженого правового акту індивідуальної дії субєкта владних повноважень.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми зясування об`єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко