Рішення

від 08.11.2023 по справі 643/17121/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 08.11.2023Справа № 643/17121/21 Провадження № 2/554/4971/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання -Луценко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

30.09.2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави, вказана позовна заява підсудна Октябрському районному суду м. Полтави.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 року, зазначену справу передано у провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.06.2023року справу прийнято до провадження судді Материнко М.О. та відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19.09.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли, відзив на позов та жодних клопотань чи письмових заяв до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховується судом ірішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачів та згідно ч. 4 ст.223ЦПК Українизі згоди позивача та представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Згідно вимог ч.2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені принципи також закріплені нормами цивільного процесуального законодавства.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 5ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів стаття 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у справі є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.14).

21червня 2021 року сталося залиття квартири ОСОБА_1 , через недбале ставлення власників квартири АДРЕСА_2 до утримання сантехнічного обладнання в квартирі у належному стані. Факт залиття та пошкодження зафіксовані актом від 22.06.2021 року комісією КП «Жилкомсервіс» (а.с. 20). При обстеженні квартири виявлено наступне: вологі стіни залиття (в окремих місцях з крапельною течією) маються у приміщеннях на площі орієнтовно на кухні: стеля 2,0 м х 0,3 м, 2,0 м х 0,4 м, стіна 1,5 м х 0,5 м, 2,5 м х 0,5 м, кімната без балкону: стеля 2,5 м х 0,5 м, стіна 2,5 м х 2,0 м, стіна з вікном 2,5 м х 0,5 м, коридор: стіна 2,5 м х 1,0 м, стеля 1,0 м х 0,5 м; у приміщенні кухні маються місця залиття на кухонних меблях та побутовій техніці; у кімнаті на підлозі (паркет) маються сліди залиття; маються сліди залиття у місцях розташування розеток, вимикачів та люстри; електроосвітлення у квартирі відсутнє.

Згідно зізвітом про оцінку майна, здійсненим суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 про проведення оцінки матеріального збитку, нанесеного приміщенням квартири АДРЕСА_1 вартість матеріального збитку станом на 29.06.2021 становить 36600,00 грн. (а.с. 21-43).

Згідно з актом здачі приймання робіт (виконаних послуг) Харківської сервісної компанії №ХСК-3002864 від 06.07.2021 вартість ремонту кухонної техніки складає 3250,00 грн. (а.с. 49).

У відповідності до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 151 Житлового кодексу встановлює, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судом достовірно було встановлено про те, що у червні 2021 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач. Залиття сталося через недбале ставлення власників квартири АДРЕСА_2 до утримання сантехнічного обладнання в квартирі у належному стані. Відповідачі у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_3 (а.с. 15).

Внаслідок залиття квартири, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої визначено звітом від 29.06.2021року та актом здачі приймання робіт (виконаних послуг) від 06.07.2021 року та становить 38850,00 грн.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи наведене, завдана позивачам шкода підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, з квартири яких сталося залиття квартири позивача.

З приводу заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чибездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, згідно зі статтею 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу №11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Так рішенням від 27.07.2004 у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, суд погоджується, що визначений позивачем розмір душевних страждань позивача в сумі 15000 грн є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідачів.

Статтею 55 Конституції Україникожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до статті 81 ЦПК України доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідачів.

Керуючись статтями 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, статтями 13, 81, 258, 258, 265, 268, 280 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провідшкодування шкоди- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 39850 грн 00 коп. (тридцять дев`ять тисяч гривень нуль копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 908 грн 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Представник позивача: Адвокат Гіль Євген Вікторович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Повний текст судового рішення виготовлено 15.11.2023 року.

Суддя М.О. Материнко