Рішення

від 10.11.2023 по справі 383/1428/23

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1428/23

Номер провадження 2/383/470/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

представника відповідачів - адвоката Бойко Я.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Добробут-Б» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Агрофірма «Славутич» через представника адвоката Попович Світлану Михайлівну звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Добробут-Б», в якому просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643, загальною площею 6,6974 га ріллі, укладений 27 травня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Добробут-Б»; скасувати державну реєстрацію іншого речовою права (право оренди) щодо земельної ділянки площею 6.6974 га, з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643, зареєстрованого на підставі рішення державного реєстратора Висоцька Наталія Миколаївна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67829948 від 31.05.2023 року, припинивши речове право - право оренди земельної ділянки площею 6,6974 га, з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643.

Позов мотивовано тим, що 26.05.2015 року між Приватним підприємством «Агрофірма «Славутич» та ОСОБА_2 укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 6,6974 га. 18.06.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області зареєстровано вищевказаний договір оренди. 17.09.2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 . Вважає, що початком строку дії договору оренди є дата його державної реєстрації - 18.06.2015 року. В силу дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145, який набрав чинності 07.04.2022 року, вказаний договір оренди землі був поновлений на один рік без волевиявлення сторін договору, строк якого сплинув в проміжок часу з 07.04.2022 року по 19.11.2022 року, а тому строк дії договору оренди землі від 26.05.2015 року спливає 18.06.2023 року. На підставі п.30 Договору позивач має право використовувати земельну ділянку до закінчення сільськогосподарського циклу 2023 року тобто до збору сільськогосподарської культури, оскільки відповідно до пункту б частини 1 статті 95 ЗК України, землекористувач має право на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію. ПП «Агрофірма «Славутич» було здійснено осінню обробку грунту на вищевказаній ділянці, проведено весняно-польові роботи та засіяно посівним матеріалом соняшника. Проте 27.05.2023 року ОСОБА_1 укладено договір оренди землі з Фермерським господарством «Добробут-Б», який підлягає визнанню недійсним, оскільки на час його укладення існували орендні відносини з ПП «Агрофірма «Славутич».

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.09.2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.25-26).

16.10.2023 року представник відповідачів адвокат Бойко Я.Р. подала відзиви на позовну заяву, згідно яких вважає, що позов задоволенню не підлягає та суперечить нормам чинного законодавства. В обгрунтування заперечень зазначила, що позивач помилково обчислює строк дії договору оренди землі з моменту його реєстрації, оскільки з 01.01.2023 року відлік строку дії договору розпочинався з дати його підписання, а право оренди виникало з моменту реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 в 2022-2023 роках попереджала позивача, що не дає своєї згоди на поновлення договору оренди землі та після закінчення дії договору просила припинити обробіток земельної ділянки та не здійснювати посіви, з метою запобігання виникнення непорозумінь (а.с.41-44, 66-69).

Представник позивача адвокат Попович С.М. в судове засідання не з`явились, подала заяву про проведення розгляду справи за її відсутності.

Представник відповідачів адвокат Бойко Я.Р. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З позовної заяви та відзивів на позов судом встановлено, що сторони визнають обставини того, що на час укладення Договору оренди землі від 26.05.2015 року, власником земельної ділянки площею 6,6974 гектарів, з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького районну Кіровоградської області, був ОСОБА_2 .

26 травня 2015 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Агрофірма «Славутич» укладено договір оренди землі від 26.05.2015 року щодо вказаної земельної ділянки площею 6,6974 гектарів, з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького районну Кіровоградської області, що підтверджується датою його підписання сторонами, зазначеною в правому верхньому куті Договору (а.с.13-14).

Пунктом 44 вказаного договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державна реєстрація Договору оренди землі від 26.05.2015 року не здійснювалась, про що свідчить відсутність відповідного запису про його реєстрацію на вказаному договорі оренди землі від 26.05.2015 року.

13.06.2015 року на підставі вказаного договору оренди землі за орендарем - Приватним підприємством Агрофірма «Славутич» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643, про що внесено запис №10081486 (а.с.9-10).

Згідно пункту 8 вказаного договору оренди землі від 26.05.2015 року, Договір укладено на 7 років.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України та на час розгляду справи строк дії воєнного стану не закінчився.

В ідповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності 07.04.2022 року встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України від 09.10.2022 року №2698-IX, який набрав чинності 19.11.2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 року до 19.11.2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Оскільки семирічний строк дії договору оренди землі від 26.05.2015 року закінчувався 26.05.2022 року, тому, відповідно до пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, цей договір вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 26.05.2023 року.

Таким чином, станом на день звернення до суду з позовом надісланим поштовим зв`язком - 23.08.2023 року (а.с.17) строк оренди за договором оренди землі від 26.05.2015 року сплив, а Приватне підприємство Агрофірма «Славутич» не має чинного права оренди, так як строк дії вказаного договору оренди поновленого на один рік без волевиявлення сторін закінчився 26.05.2023 року.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 6,6974 гектарів, з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького районну Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 , про що свідчить реєстрація за нею права власності в Державному реєстрі речових прав 17.09.2020 року, здійснена на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-383, виданого 17.09.2020 року Кропивницькою державною нотаріальною конторою №1, що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.11-12).

16.02.2023 року ОСОБА_1 рекомендованим листом направила на адресу Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» листи-повідомлення від 16.02.2023 року, в яких повідомила про те, що згоди на поновлення договору оренди земельної ділянки не дає, з вимогою припинити обробіток земельної ділянки та не здійснювати посів сільськогосподарських культур з метою запобігання виникнення непорозумінь, конфліктних ситуацій та судових спорів. Крім того, ОСОБА_1 13.03.2023 року направила на адресу Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» лист-повідомлення від 16.02.2023 року аналогічного змісту, що підтверджується копіями вказаних листів, опису вкладення поштового відправлення 2501275163682, накладної «УКРПОШТА» 2501275163682 від 13.03.2023 року, фіскального чеку (а.с.49-54).

27 травня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Добробут-Б» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 27.05.2023 року, на підставі якого 29.05.2023 року за орендарем - Фермерським господарством «Добробут-Б» зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520887901:02:000:0643, про що внесено запис №50466062 (а.с.11-12).

Таким чином, під час укладення оскаржуваного договору не порушено прав позивача - Приватного підприємства Агрофірма «Славутич», а тому неіснуюче право не підлягає захисту, з огляду на що в задоволенні позову слід відмовити.

Посилання позивача на продовження термін дії оренди до закінчення збору врожаю соняшника на підставі пункту 30 Договору оренди землі від 26.05.2015 року є безпідставним, виходячи із наступного.

Згідно пункту 30 Договору орендар має право в разу закінчення строку дії договору продовжити термін дії оренди до закінчення польових робіт.

Пунктом 37 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Отже, пункт 30 договору не передбачає автоматичне продовження терміну дії оренди до закінчення польових робіт, а лише вказує на таке право орендаря, тому настання обставин, передбачених пунктом 30 Договору, може бути лише підставою у відповідності до пункту 37 Договору для зміни його умов у письмовій формі за взаємною згодою сторін чи у судовому порядку. Як вбачається із заяв сторін по суті справи згоди між сторонами щодо зміни умов договору у письмовій формі досягнуто не було, судового рішення щодо розв`язання вказаного спору у судовому порядку матеріали справи також не містять.

Таким чином, термін дії оренди на підставі пункту 30 Договору оренди землі від 26.05.2015 року не продовжувався.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Позивач як орендар обізнаний зі строком дії договору, який є його істотною умовою, а тому має діяти добросовісно тобто не вчиняти дії, що неминуче потягнуть за собою користування земельною ділянкою поза межами строку дії договору оренди землі.

Крім того, позивач не надав доказів засівання земельної ділянки насінням соняшника протягом строку дії Договору оренди землі від 26.05.2015 року у 2023 році та внесення змін до умов договору у зв`язку з цим, що свідчить про безпідставність твердження позивача про продовження строку дії договору до збору врожаю.

Таким чином, позивач не довів, що має право користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору поновленого на один рік без волевиявлення сторін, тобто після 26.05.2023 року.

З питання укладеності договору оренди землі суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 26.05.2015 року) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV зі змінами (далі - Закон №161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону №161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

У частині першій статті 14 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договорів оренди від 26.05.2015 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону №161-XIV (у редакції на момент укладення договору оренди 26.05.2015 року) були:

1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) строк дії договору оренди;

3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону №161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Стаття 17 Закону № 161-XIV (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 квітня 2023 року по справі №357/8277/19 зазначила, що не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у цій постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому ВП ВС враховує, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 1 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплене у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Оскільки вимоги позову про скасування державної реєстрації права оренди та припинення речового права є похідними від основної вимоги про недійсність договору оренди, в задоволенні якої відмовлено, а тому похідні вимоги задоволенню не підлягають.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, а тому понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Представник відповідачів до закінчення судових дебатів у справі заявила, що докази на підтвердження понесення відповідачами витрат на правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, з огляду на що суд вважає за необхідне встановити відповідачам та їх представнику - адвокату Бойко Я.Р. строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат та призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Добробут-Б» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права - відмовити повністю.

Встановити відповідачам ОСОБА_1 , Фермерському господарству «Добробут-Б» та їх представнику - адвокату Бойко Яні Романівні строк до 15.11.2023 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат та призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 28.11.2023 року, 08 год. 20 хв.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Приватне підприємство Агрофірма «Славутич», код ЄДРПОУ 20639566, місцезнаходження: вул. Промислова, 1-А, м. Бобринець Кіровоградська область, п.і. 27200.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Добробут-Б», код ЄДРПОУ 37627851, місцезнаходження: вул. Народна, 196, м. Бобринець Кропивницький район Кіровоградська область, п.і.27200.

Повне судове рішення складено 15.11.2023 року.

Суддя В.В. Бондаренко