Постанова

від 15.11.2023 по справі 2-41/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7196/23 Справа № 2-41/11 Суддя у 1-й інстанції - Іванов С. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 2-41/11 за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», заінтересовані особи: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 , про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

на ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року,

встановив:

У травні 2023 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» (далі по тексту АТ «Ощадбанк») звернулось до суду з заявою пропоновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа № 2-41/11, виданого 27 серпня 2013 року Інгулецьким районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 287 484,93 гривень.

Зазначило, що виконавчий лист № 2-41/11, виданий судом 27 серпня 2014 року перебував на примусовому виконанні у Соборному відділі ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства (ВП 506661197).

01 березня 2023 року банком на адресу відділу ДВС направлено запит про надання інформації щодо стану виконавчого провадження.

Згідно відповіді державного виконавця 29 листопада 2018 року було винесено постанову по повернення виконавчого документа стягувачу.

Посилаючись на те, що станом на 19 квітня 2023 року на адресу банку постанова про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим листом № 2-41/11, виданим 27 серпня 2014 року, не надходила, строк пред`явлення виконавчого документу пропущений з поважних причин, а саме внаслідок недотримання державною виконавчою службою Закону України «Про виконавче провадження», стягувач просив суд визнати поважними причини пропуску банком строку для пред`явлення виконавчого документа №2-41/11, виданого 27 серпня 2013 року Інгулецьким районним судом міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області та поновити його.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року в задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року та поновити строк, який надається для пред`явлення виконавчого документа № 2-41/11, виданого 27 серпня 2014 року Інгулецьким районним судом міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 287484,93 гривень на користь ПАТ «Державний ощадний банк України».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконавчий лист вчасно був пред`явлений стягувачем до виконання. Доказів того, що стягувач отримав виконавчий лист та постанову матеріали справи не містять. До суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувач звернувся після отримання відповіді відділу державної виконавчої служби, що вказаний лист на виконанні не перебуває. Тобто до цього часу стягувач не знав, що виконавчий лист не перебуває на виконанні. Звертає увагу, що АТ «Ощадбанк» не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження №51523191з ідентифікатором, внаслідок чого стягувач був позбавлений права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Стягувач неодноразово звертався із письмовими заявами безпосередньо до державного виконавця щодо ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, але всі ці заяви так і залишилися без розгляду. Враховуючи матеріальне забезпечення (конвертами, марками) органів державної виконавчої служби, АТ «Ощадбанк» ніяких постанов так і не отримав.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Глазунова А.М., яка діє в інтересах АТ «Ощадбанк», доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Глазунову А.М., яка діє в інтересах АТ «Ощадбанк», перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанціїв межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення по справі № 2-41/11 від 26 жовтня 2012 року, яким було стягнуто заборгованість в солідарному порядку з двох відповідачів та в іншому розмірі, ніж вказує стягував, було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року, справу направлено на новий розгляд. При цьому матеріали справи не містять доказів відсутності на примусовому виконанні виконавчого листа, виданого після повторного розгляду справи та поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання і його поновлення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно інформації Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ МЮ (м. Одеса) від 20 березня 2023 року на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП № 506661197 з виконання виконавчого листа № 2-41/11 від 28 серпня 2014 року, виданого Інгулецьким районним судом м. Кривогу Рогу про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 287484,93 гривень. Виконавче провадження завершене 29 листопада 2018 року на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 20 березня 2023 року виконавчий лист № 2-41/11 від 27 серпня 2014 року на виконанні у відділі не перебуває. ( а.с. 3)

Відповідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Шмалько проти України», від 20 липня 2004 року, заява №60750/00).

Відповідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №263/4331/18 «сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено». Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Ощадбанк» звернулось до суду першої інстанції з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. У своїй заяві заявник зазначив про відсутність виконавчого документу у нього, оскільки виконавчий лист з державної виконавчої служби не надходив, у зв`язку з чим повторно на виконання до виконавчої служби не пред`являвся.

Згідно частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

За змістом статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

При перевірці відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що рішення Інгулецького районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2012 року у цивільній справі № 2-41/11 частково скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому відомості про новий розгляд справи відсутні.

З огляду на вказане, заявником не доведено належними доказами який саме виконавчий документ було повернуто на адресу стягувача державним виконавцем постановою про повернення виконавчого документа від 29 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 50666197 у справі № 2-41/11, виданого 28 серпня 2014 року і про поновлення строку пред`явлення до виконання якого АТ «Ощадбанк» порушує питання.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого судом першої інстанції у справі № 2-41/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» боргу в розмірі 287 484,93 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для скасування судового рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанціїбез змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 15 листопада 2023 року.

Головуючий О.І. Корчиста