Рішення

від 09.11.2023 по справі 944/5430/21

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/5430/21

Провадження №2/944/236/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.

представник третьої особи - Сердіченко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в у м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним з підстав його фіктивності,

встановив:

01.10.2021 адвокат Медвідь В.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ДП СКЛЦ «Шкло» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.06.2009 між позивачем з однієї сторони та ДП СКЛЦ «Шкло» з другої сторони, було підписано договір № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Умовами цього договору передбачено, що загальний розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги складає 7500000,00 грн., допомога надається готівкою або в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника, а ДП СКЛЦ «Шкло» зобов`язалось повернути вказані грошові кошти до 15.10.2018. Так, 31.03.2021 між ДП СКЛЦ «Шкло» та ОСОБА_1 підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, заборгованість відповідача на користь ОСОБА_1 становить 7367447,03 грн. 02.09.2021 адвокатом Медвідь В.О. в інтересах ОСОБА_1 надіслано на адресу відповідача у справі письмову претензію згідно якої просив погасити заборгованість перед ОСОБА_1 , яка виникла у відповідача у зв`язку із порушенням взятих на себе зобов`язань згідно вищеозначеного договору, проте ДП СКЛЦ «Шкло» не виконало свої договірні зобов`язання та не погасило заборгованості. Вітдак, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 у розмірі 7367447,03 грн.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 06.10.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

18.11.2021 представник відповідача в.о.директора ДП СКЛЦ «Шкло» Холодний О.В. подав до суду заяву у якій просив залучити до участі у справі як третю особу ДСА України.

21.12.2021 в.о.директора ДП СКЛЦ «Шкло» Холодний О.В. пред`явив зустрічний позов, який обґрунтовано тим, що засновником та власником майна ДП СКЛЦ «Шкло» є держава в особі ДСА України. Вказує, що договір №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 зі сторони позичальника - ДП СКЛЦ «Шкло» підписаний заступником директора ОСОБА_2 , який діяв на підставі Доручення №3 від 01.06.2009, а дане доручення підписано директором санаторію ОСОБА_1 , якого призначено на посаду наказом ДСА України від 10.09.2009 №96/06, також жодних мотивованих наказів чи розпоряджень в.о. директора санаторію щодо необхідності отримання фінансової допомоги не приймалось. Представник відповідача зазначає, що згідно Статутом ДП СКЛЦ «Шкло», затвердженого наказом ДСА України від 29.10.2004 № 193/04, санаторій від свого імені в особі директора не передбачено повноважень на підписання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а відтак в.о. директора не міг уповноважувати заступника директора на укладання такого Договору. Разом з тим ДСА України, як орган управління майном санаторію, не надавала жодного погодження на укладання Договору №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009. Зазначає, що укладення вказаного договору суперечить вимогам п.2 порядку затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 №809 та свідчить про вчинення правочину з перевищенням повноважень. А згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. А оскільки кошти вперше у відповідності до квитанції до прибуткового касового ордеру №385 від 25.10.2011 в розмірі 225000,00 грн надійшли тільки 25.10.2011, а відтак договір вважається укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії та повинен бути погоджений з органом управління майном. Укладення спірного договору без дотримання передбачених законодавством процедур є порушенням інтересів держави. Також, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичне отримання грошових коштів ДП СКЛЦ «Шкло» на підставі договору №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009, оскільки у прибуткових касових ордерах зазначені інші договори, тобто допомога надавалась на інших підставах, а частина прибуткових касових ордерів не вказує на поворотність наданої фінансової допомоги. Крім цього, у відповідності до декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, ОСОБА_1 задекларовано суму одержаного доходу за 2015 рік в розмірі 110 870,05 грн, а у відповідності до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 за 2015 рік внесено кошти в розмірі 203 800,00 грн, що практично вдвічі перевищує суму отриманого (нарахованого) доходу. Вказані обставини вказують на те, що договір №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались. А тому, вчиняючи фіктивний правочин, сторони переслідували інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, обидві сторони діяли з умислом та мали намір саме привласнення коштів ДП СКЛЦ «Шкло». В.о.директора ДП СКЛЦ «Шкло» Холодний О.В. просив визнати недійсним вказаний договір з підстав його фіктивності.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.08.2022 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті; прийнято зустрічну позовну заяву ДП СКЛЦ «Шкло» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним з підстав його фіктивності до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ДП СКЛЦ «Шкло» про стягнення заборгованості; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ДСА України.

09.09.2022 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДСА України ОСОБА_3 надав суду письмові пояснення у яких підтримав зустрічний позов та просив відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі. Вказав на те, що договір №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 зі сторони позичальника - ДП СКЛЦ «Шкло» підписаний заступником директора ОСОБА_2 , який діяв на підставі Доручення №3 від 01.06.2009, дане доручення підписано директором санаторію ОСОБА_1 . Проте, згідно даних кадрового обліку на посаду директора ДП СКЛЦ «Шкло» Козака Р.І. було призначено лише 10.09.2009 згідно наказу №96/06 ДСУ України, як єдиного уповноваженого органу управління згідно зі Статутом, тобто через три місяці з дати видачі доручення. Таким чином, ОСОБА_1 не мав жодних повноважень на укладання з самим собою через «довірену особу» спірного Договору, порушивши при цьому низку нормативно-правових актів та статут ДП СКЛЦ «Шкло».

Окрім того, згідно з п.61 Статуту ДП СКЛЦ «Шкло» ДСА України надає згоду на вчинення значного господарського зобов`язання (укладення договору), якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів Підприємства за даними остаточної річної фінансової звітності. Згідно з даними фінансової звітності за 2009 рік показники річної фінансової звітності не перевищували розмір статутного капіталу, що складав 18 273 267,95, тобто вказаний правочин відноситься до значних, оскільки був більшим, аніж 40% вартості активів позичальника.

Звернув увагу на те, що у відповідності до ст.13 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» у 2009 році державні підприємства, в тому - числі господарські товариства, акціонерні холдингові компанії (крім банків), у статутному фонді яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірні підприємства здійснюють внутрішні довгострокові (більше одного року) та зовнішні запозичення, надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють внутрішні короткострокові запозичення (до одного року), надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями - за погодженням з відповідними органами центральної виконавчої влади, у сфері діяльності яких вони знаходяться. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведені аргументи, вважає, що ОСОБА_1 не мав жодних повноважень на укладання з самим собою через «довірену особу» Договору, порушивши при цьому низку нормативно-правових актів та Статут ДП «Шкло».

Вказує, що до позовної заяви ОСОБА_1 жодного прибуткового касового ордера із вказівкою на Договір №77 від 01.06.2009 не було надано, а загальна сума вказана у прибуткових касових ордерах до договорів становить 8 892 997,03 грн 03 коп.

Враховуючи обсяг наданої допомоги ДП СКЛЦ «Шкло», у якому сам ОСОБА_1 працював та отримував заробітну плату, стає незрозумілим та ставиться під сумнів як мета, так і джерела його фінансування, адже за 8 років надання такої безвідсоткової «фінансової» допомоги ОСОБА_1 повинен був мати не менше 1 111 624 грн річного доходу, а згідно даних його декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру 2015 року, ОСОБА_1 задекларував суму одержаного доходу за 2015 рік у розмірі 110 870,05 грн.

Зазначив, що у вказаних діях простежуються ознаки можливого вчинення кримінальних правопорушень та договір не мав на меті бути виконаним, оскільки жодних доказів надання грошових коштів у касу, перерахування їх на розрахунковий рахунок ДП СКЛЦ «Шкло», які підтверджували такі дії за цим Договором, немає.

Також, представник позивача по первісному позову адвокат Медвідь В.О. подав письмові пояснення від 18.11.2022 на зустрічну позовну заяву та письмові пояснення представника третьої особи, в обґрунтування яких вказав на те, що відповідач та позивач за зустрічним позовом повністю визнають факт підписання Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 за № 77, а також акт звірки взаємних розрахунків отримання грошових коштів на загальну суму 7367447,03 грн. Окрім цього, факт виникнення та не погашення заборгованості перед ОСОБА_1 додатково підтверджується фінансово бухгалтерською документацію ДП СКЛЦ «Шкло». Вказав, що повноваження ОСОБА_1 на підписання Доручення № 3 від 01.06.2009 та укладення Договору № 77 від 01.06.2009 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги підтверджуються копією трудової книжники за даними якої останній працював на посаді директора з технічних та економічних питань ДП СКЛЦ «Шкло» із 03.12.2008.

Зазначив, що на момент підписання Договору за № 77 від 01.06.2009 чинним був Статут ДП СКЛЦ «Шкло» затверджений наказом ДСА України від 29.10.2004 за № 193/04. Відтак, посилання третьої особи ДСА України у своїй письмових поясненнях на п. 61 Статут в редакції 26.11.2019 за № 1141 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки такий станом на 01.06.2009 не діяв.

Більше того, питання про укладення договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на час виникнення спірних правовідносин не належало до компетенції органу управління майном, а директор санаторію уповноважений від імені санаторію підписувати угоди, видавати доручення на дії від імені санаторію та передавати частину наданих йому повноважень своїм заступникам та керівникам підрозділів, відтак підписання Договору за № 77 від 01.06.2009 відбулось у спосіб та порядку передбаченому Статутом ДП СКЛЦ «Шкло» в редакції від 29.10.2004 за № 193/04.

Вважає, що посилання відповідача за первісним позовом та третьої особи на постанову Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 за № 809 не заслуговує на увагу, в силу вимог ст. 58 Конституції України, положення вказаної постанови не можуть поширюватися на вказані правовідносини.

Крім цього, як у постанові Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 за № 809 так і ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» йде мова про внутрішні та зовнішні запозичення у формі кредитів (позик).

Предметомпервісного позовує,зокрема,вимога виконатизобов`язання,яке виниклона підставідоговорів пронадання зворотноїбезпроцентної фінансовоїдопомоги щодоповернення отриманихкоштів,його позовнівимоги обґрунтованоположеннями ЦКУкраїни,які регулюютьправовідносини позики.Таким чином,за своєюправовою природоюміж сторонамибув укладенийдоговір позики,а томупід часвирішення спорунеобхідно керуватисяположеннями ЦКУкраїни,що регулюютьправовідносини,які виниклиз договорупозики. Тому укладений між сторонами по справі правочин є правомірним.

З огляду на викладене, позивач не визнає вимоги викладені у зустрічній позовні заяві в повному обсязі, вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

09.03.2023 представник ДП СКЛЦ «Шкло» Пилипович В.О. звернувся до суду із відзивом на письмові пояснення адвоката Медвідь В.О. у якому вказує, що станом на дату укладання договору №77 від 01.06.2009 та оформлення доручення №3 від 01.06.2009 ОСОБА_1 працював на посаді директора з технічних та економічних питань ДП СКЛЦ «Шкло». Як убачається із записів в трудовій книжці він став директором з 11.09.2009, а отже станом на дату укладання спірного договору та видачі доручення він не мав необхідних повноважень вчиняти такі дії від імені закладу. Окрім цього, звернув увагу, що в платіжних документах, якими обґрунтовується факт передачі коштів, дана фінансова операція визначена як безвідсоткова фінансова допомога, отже належним доказом того, що допомога носить поворотний характер мають бути відповідні записи в прибуткових касових ордерах в призначеннях платежу, які безспірно визначають таку фінасову допомогу поворотною.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте його представник адвокат Медвідь В.О. 09.11.2023 подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі та участі ОСОБА_1 , первісний позов підтримав та наполягав на його задоволенні у повному обсязі, а також просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник ДП СКЛЦ «Шкло» в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду до суду не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДСА України взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, надав пояснення аналогічні письмовим, у задоволенні первинного позову просив відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне розгляд справи проводити за відсутності інших учасників справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогамич.ч.1-4ст.12ЦПКУкраїни,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 10.06.2009 між ОСОБА_1 та ДП СКЛЦ «Шкло» був укладений договір №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим Договором позичкодавець надає позичальнику частинами безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник отримує її та гарантує повернення позики у порядку та строки, визначені цим договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальний розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги складає 7500000,00 грн.

Згідно з п. 2.2. договору, допомога надається готівкою або в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути фінансову допомогу до 15.10.2018.

Сума безвідсоткової фінансової поворотної допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на рахунок позичкодавця або готівковими коштами (п. 3.2 Договору).

У свою чергу, відповідно до п. 4.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту надання позичкодавцем сум безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

ОСОБА_1 належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував ДП СКЛЦ «Шкло» суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 7367 447,03 гривень, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера (в яких в графі підстава «безвідсоткова фінансова допомога» ОСОБА_1 зазначений як особа, від якої внесено чергову суму допомоги), а саме: 225000,00 грн. - № 385 від 25.10.2011, 70 000,00 грн. № 30 від 06.02.2012, 10 000,00 грн. - № 70 від 27.02.2012, 27 500,00 грн. - № 71 від 01.03.2012, 1500,00 грн. - № 73 від 06.03.2012, 120 000,00 грн. - № 74 від 12.03.2012, 106 000,00 грн. - № 90 від 19.03.2012, 1150 000,00 грн. № 1 від 20.07.2012, 1050 000,00 грн. - № 305 від 27.08.2012, 193 325,00 грн. - № 343 від 21.09.2012, 250 000,00 грн. - № 367 від 09.10.2012; 36 100,00 грн. - № 373 від 15.10.2012, 130 000,00 - № 396 від 05.11.2012, 540 000,00 грн. № 403 від 09.11.2012, 120000,00 грн. - № 329 від 16.09.2013, 230000,00 грн. - № 351 від 26.09.2013, 90000,00 грн. - № 422 від 13.11.2013, 200000,00 грн. - № 431 від 20.11.2013, 150000,00 грн. - № 434 від 21.11.2013, 116900,00 грн. - № 435 від 22.11.2013, 115000,00 грн. - № 447 від 29.11.2013, 45000,00 грн. - № 453 від 02.12.2013, 450000,00 грн. - № 457 від 05.12.2013, 30000,00 грн. - № 481 від 23.12.2013, 160000,00 грн. - № 484 від 24.12.2013, 150000,00 грн. - № 489 від 27.12.2013, 116000,00 грн. - № 304 від 10.09.2014, 17000,00 грн. - № 1 від 05.01.2015, 11000,00 грн. - № 2 від 26.01.2015, 130000,00 грн. - № 5 від 02.02.2015, 7800,00 грн. - № 7 від 10.02.2015, 23000,00 грн. - № 10 від 23.03.2015, 15000,00 грн. - № 178 від 30.12.2015, 100000,00 грн. - № 80 від 15.06.2016, 100000,00 грн. - № 119 від 11.07.2016, 84000,00 грн. - № 124 від 13.07.2016, 66000,00 грн. - № 132 від 19.07.2016, 185000,00 грн. - № 160 від 02.08.2016, 125000,00 грн. - № 174 від 09.08.2016, 38000,00 грн. - № 176 від 10.08.2016, 40000,00 грн. - № 189 від 17.08.2016, 130000,00 грн. - № 198 від 23.08.2016, 50000,00 грн. - № 206 від 30.08.2016, 200000,00 грн. - № 229 від 13.09.2016, 100000,00 грн. - № 239 від 19.09.2016, 35000,00 грн. - № 245 від 22.09.2016, 40000,00 грн. - № 278 від 19.10.2016 р.; 95000,00 грн. - № 298 від 17.11.2016, 10000,00 грн. - № 307 від 12.12.2016, 20000,00 грн. - № 314 від 20.12.2016, 60000,00 грн. - № 2 від 04.01.2017, 5600,00 грн. - № 4 від 05.01.2017, 2000,00 грн. - а № 6 від 11.01.2017, 40000,00 грн. - № 39 від 27.03.2017, 5300,00 грн. - № 41 від 31.03.2017, 149800,00 грн. - № 42 від 05.04.2017, 60200,00 грн. - № 43 від 06.04.2017, 26750,00 грн. - № 46 від 12.04.2017, 40000,00 грн. - № 47 від 13.04.2017, 30000,00 грн. - № 80 від 22.05.2017, 39000,00 грн. - № 91 від 29.05.2017, 100000,00 грн. - № 98 від 02.06.2017, 62000,00 грн. - № 103 від 06.06.2017, 47000,00 грн. - № 114 від 12.06.2017, 46000,00 грн. - № 136 від 26.06.2017, 17000,00 грн. - № 139 від 27.06.2017, 22000,00 грн. - № 142 від 29.06.2017, 39000,00 грн. - № 148 від 03.07.2017, 57000,00 грн. - № 175 від 17.07.2017, 58000,00 грн. - № 187 від 24.07.2017, 53000,00 грн. - № 201 від 31.07.2017, 48000,00 грн. - № 226 від 14.08.2017, 17000,00 грн. - № 236 від 21.08.2017, 34000,00 грн. - № 321 від 17.10.2017, 8150,00 грн. - № 336 від 27.12.2017, 27972,03 грн. - № 1 від 10.01.2018, 80000,00 грн. - № 2 від 25.01.2018, 1500,00 грн. - № 4 від 06.02.2018, 19000,00 грн. - № 6 від 09.02.2018, 57000,00 грн. - № 8 від 19.03.2018, 4000,00 грн. - № 34 від 04.05.2018, 13600,00 грн. - № 54 від 29.05.2018, 74000,00 грн. - № 134 від 27.07.2018, 5000,00 грн. - № 226 від 12.11.2018, 50000,00 грн. - № 232 від 07.12.2018.

Також, наявність заборгованості згідно наведеного вище договору підтверджується актами звірки взаємних розрахунків між ДП СКЛЦ «Шкло» та ОСОБА_1 , а саме: актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015 відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «ШКЛО» , заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 5024025,00 грн, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2016 відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «Шкло» , заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 6180025,00 грн, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017 відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «Шкло», заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 7035375,00 грн. актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2021 відповідно до якого, за даними ДП СКЛЦ «Шкло» , заборгованість на користь ОСОБА_1 становить 7367447,03 грн.

Окрім цього між ОСОБА_1 та ДП СКЛЦ «Шкло» додатково було укладено договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а саме: № 69 від 24.10.2023, №17/1 від 03.02.2012, №18/1 від 24.02.2012, №20/1 від 28.02.2012, № 29/1 від 05.03.2012, від 24/1 від 09.03.2012, №27 від 19.03.2012, №101-1 від 16.07.2012, №117 від 23.08.2012, №130 від 20.09.2012, № 134 від 09.10.2012, № 137 від 15.10.2012, № 143 від 05.11.2012, №147 від 09.11.2012, №96 від 16.09.2013, №103 від 26.09.2013, №115 від 13.11.2013, №120 від 19.11.2013, №121-1 від 21.11.2013, № 121-1 від 21.11.2013, №125 від 29.11.2013, №128 від 05.12.2013, №139 від 27.12.2013, №136 від 24.12.2013, №135 від 23.12.2013, №127 від 02.12.2013, №69 від 10.09.2014, № 2 від 05.01.2015, №3 від 26.01.2015, №4 від 02.02.2015, № 6-1 від 10.02.2015, №11/1 від 23.03.2015, №83 від 30.12.2015, №40/1 від 15.06.2016, № 62/1 від 11.07.2016, № 62/2 від 13.07.2016, №63/1 від 19.07.2016, № 64/1 від 02.08.2016, № 65/1 від 09.08.2016, № 65/2 від 10.08.2016, №77/1 від 17.08.2016, № 79/1 від 23.08.2016, № 80/1 від 30.08.2016, №83 від 13.09.2016, №84 від 19.09.2016, № 85 від 22.09.2016, № 103/1 від 19.10.2016, № 115 від 17.11.2016, №121/1 від 12.12.2016, №123 від 20.12.2016, № 01 від 04.08.2017, № 02 від 05.01.2017, № 05 від 11.01.2017, від 24/1 від 27.03.2017, №28 від 31.03.2017, №30 від 05.04.2017, №31 від 06.04.2017, № 36/1 від 12.04.2017, №37/1 від 13.04.2017, № 38/1 від 22.05.2017, №34/1 від 29.05.2017, №54/1 від 02.06.2017, №70/1 від 06.06.2017, №71/1 від 12.06.2017, №72/1 від 26.06.2017, № 75/1 від 27.06.2017, № 77/1 від 29.06.2017, №84 від 03.07.2017, №89/2 від 17.07.2017, №90/2 від 24.07.2017, №101/1 від 31.07.2017, №104/1 від 14.08.2017, 106/1 від 21.08.2017, №158/1 від 17.10.2017, №173 від 27.12.2017, №01/1 від 10.01.2018, №02/1 від 25.01.2018, №03/01 від 06.02.2018, №04/1 від 09.02.2018, №06/1 від 19.03.2018, №14/1 від 04.05.2018, №17/1 від 29.05.2018, №59/1 від 27.07.2018, №125 від 12.11.2018, №126 від 07.12.2018.

Відповідно до наданої суду копії статуту ДП СКЛЦ «Шкло» затвердженого наказом ДСА України від 29.10.2004 за № 193/04, у редакції чинній на момент підписання договору, таким закріплено такі положення положення.

Засновником та власником майна ДП СКЛЦ «Шкло» є держава в особі Державної судової адміністрації України (п. 1.1. Статуту).

Санаторій для досягнення встановлених цілей діяльності має право: від свого імені підписувати договори з українськими та іноземними юридичними і фізичними особами, в тому числі договори купівлі продажу, відчуження, підряду, обміну, найму, залогу, перевезення, зберігання, доручення та комісії, сумісної діяльності; набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському судах України, а також судах інших держав (п. 2.3. Статуту).

Відповідно до п. 2.6. Статуту, санаторій несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно з чинним законодавством України. Санаторій не несе відповідальності за зобов`язаннями Держави, Органу управління майном.

Згідно з п. 4.9. Статуту, оборотні кошти Санаторію знаходяться у його повному розпорядженні і не підлягають вилученню. Недостача оборотних коштів поповнюється з фондів Санаторію або позикових коштів.

Пунктом 5.2. Статуту передбачено, що Санаторій самостійно визначає потреби в матеріально-технічному забезпеченні своєї діяльності через систему прямих угод і контрактів з вітчизняними і закордонними юридичними та фізичними особами або через посередницькі організації України та інших держав.

Відповідно до п. 7.1. Статуту, Санаторій проводить розрахунки по своїх зобов`язаннях з підприємствами, організаціями, установами та громадянами безготівковим порядком через кредитні установи або готівкою.

Згідно з п. 9.3. Статуту, Санаторій очолює директор, який призначається шляхом укладення контракту і звільняється з посади Органом управління майном або уповноваженим ним органом.

Відповідно до п. 9.4. Статуту, директор Санаторію відповідно до чинного законодавства: керує поточною діяльністю Санаторію; від імені Санаторію підписує угоди; видає доручення на дії від імені Санаторію; має право передавати частину наданих йому повноважень своїм заступникам та керівникам підрозділів.

На дослідження суду надано також статут у новій редакції затверджений наказом ДСА України 26.12.2019 № 1141.

01.09.2021 представником ОСОБА_1 адвокатом Медвідь В.О. надіслано на адресу ДП СКЛЦ «Шкло» письмову претензію відповідно до якої просив погасити заборгованість перед позичкодавцем, у зв`язку із порушенням ДП СКЛЦ «Шкло» взятих на себе зобов`язань згідно договору № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009, на загальну суму 7367447,03 грн.

Також із вимогою щодо повернення фінансової допомоги внесеної на підтримку роботи ДП СКЛЦ «Шкло» Козак Р.І. звернувся до голови Ради Суддів України та голови ДСА України.

Згідно з копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 32673458, органом управління юридичної особи ДП СКЛЦ «Шкло» є ДСА України. Основний вид економічної діяльності 86.10 діяльність лікарняних закладів (основний), 86.22. спеціалізована медична практика.

З листа № К1710-21-К1710/1-21-1656/21 від 28.08.2021 ДСА України адресованої у відповідь на звернення ОСОБА_1 судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Частиною 5 ст. 74 згаданого Кодексу визначено, що держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями.

Як убачається із наданих на дослідження суду балансів (звітів про фінансовий стану) за період 2011-2020 роки, які відображають на певну дату активи і фінансовий стан підприємства та в графах яких вказано про наявність зобов`язань підприємства на кінець звітного періоду, неможливо встановити конкретну дату виникнення заборгованості та відповідно точний розмір заборгованості саме перед позивачем за первинним позовом. Із графи «Інші поточні зобов`язання» встановлено лише, що у ДП СКЛЦ «Шкло» заборгованість станом на кінець звітного періоду 2020 року становить 7796 тис. гривень. Водночас,у повідомленні ДПСКЛЦ «Шкло»№01/2022від 12.01.2022 адресованого адвокату Медвідь В.О. у відповідь на адвокатський запит, т.в.о. директора В.Г.Токарський звернув увагу, що безвідсоткова фінансова допомога надавалась ОСОБА_1 безпосередньо до каси підприємства, а не на його розрахунковий рахунок. А щодо первинних документів на підставі яких сформовано графу «Інші поточні зобов`язання» та відображену в балансах (звітах про фінансовий стан) підприємства станом на 31.12.2020, зауважив, що сума в розмірі 7367447,03 грн. підтверджується договорами та прибутковими касовими ордерами.

Окрім цього, із копій пояснювальних записок до звітів керівника підприємства ДП СКЛЦ «Шкло» адресованих голові ДСА України ОСОБА_4 за звітні періоди 2016-2018 роки убачається, що підприємству надходила поворотна безвідсоткова фінансова допомога, а станом 2018 рік інші поточні зобов`язання складають 7788,0 тис. грн.

Як установлено судом із копії повідомлення адміністрації ДП СКЛЦ «Шкло» від 18.04.2018 №99 адресованого голові Ради Суддів України та Голові ДСА України щодо фінансування державного підприємства за 2018 рік за рахунок державного бюджету, державне підприємство створене на підставі наказу ДСА України №484 від 09.10.2003 на переданого із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління ДСА України цілісного майнового комплексу військового санаторію «Шкло». Санаторій «Шкло» було прийнято у вкрай жахливому фінансовому та матеріальному стані. Враховуючи критичну ситуацію, яка склалася на підприємстві, починаючи з 2009 року директором ОСОБА_1 вносилися власні кошти у вигляді фінансової допомоги на зворотній основі. Завдяки вищеперерахованому та незважаючи на відсутність будь-якої фінансової підтримки вищестоящого органу управління, директору вдалося врятувати підприємство від повного закриття та банкрутства. Оскільки в 2018 році критична ситуація досягла свого піку, адміністрація підприємства просить терміново вжити заходів, з поміж інших, також щодо виділення коштів на повернення вкладеної фінансової допомоги в розмірі 7267,0 тис.грн.

Копією трудової книжки серії НОМЕР_1 заповненої на ім`я ОСОБА_1 , а саме записами за № 40,41 підтверджується, що останній працював на посаді директора з технічних та економічних питань ДП СКЛЦ «Шкло» із 03.12.2008 (підстава Наказ № 181 ос) та 11.09.2009 переведений на посаду директора підприємства (підстава Наказ № 168 ос).

З копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що станом на 01.06.2009 у записі керівник юридичної особи ДП СКЛЦ «Шкло», а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, значиться ОСОБА_1 .

Згідно з копії доручення №3 від 01.06.2009, директором ДП СКЛЦ «Шкло» Козаком Р.І. надано право заступнику директора Кухару І.В. бути представником підприємства при укладанні та підписанні договорів з фізичними та юридичними особами у період з 01.06.2009 по 31.12.2009.

Як установлено судом із копії наказу голови ДСА України І.Балаклицького № 96/06 від 10.09.2009, ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП СКЛЦ «Шкло» з 11.09.2009 на умовах укладеного контракту від 10.09.2009 № 10-1-09/09.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1-2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до ч.1 ст.1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до підпункту14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами. Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами ст.1046 «Договір позики» гл. 71ЦК України.

За правилами ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором..

Згідно зч.1ст.1051ЦК України,позичальник маєправо оспоритидоговір позикина тійпідставі,що грошовікошти аборечі насправдіне булиодержані нимвід позикодавцяабо булиодержані уменшій кількості,ніж встановленодоговором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За правилом ч.3 ст.238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань за договором; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялось фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 по справі №912/2185/16).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, слід зазначити, що сторонами не оспорюється факт укладення між сторонами 01.06.2009 договору №77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та акт звірки взаємних розрахунків сторін.

Суд вважає доведеним факт передання ДП СКЛЦ «Шкло» на виконання цього договору грошових коштів у загальній сумі 7 367447,03 грн., також зазначає, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ДП СКЛЦ «Шкло» виконало свої зобов`язання за договором №77 від 01.06.2009 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та повернуло грошові кошти у повному обсязі.

При цьому, судом критично сприймаються доводи представника відповідача за первісним позовом ДП СКЛЦ «Шкло» стосовно того, що ДП СКЛЦ «Шкло» не отримувало від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7367447,03 грн. Оскільки, вказане твердження спростовується письмовими доказами, зокрема копіями квитанцій до прибуткового касового ордера та актами звірки взаємних розрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Відтак у суду немає сумнівів щодо дійсності вказаного договору та отримання ДП СКЛЦ «Шкло» коштів на виконання умов цього договору.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позикодавця підлягають задоволенню.

Вирішуючи зустрічний позов про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним з підстав його фіктивності слід зазначити наступне.

Судом встановлено зі змісту спірного договору, що він був укладений між ОСОБА_1 та ДП СКЛЦ «Шкло», від імені якого діяв заступник директора Кухар І.В.

Щодо тверджень представника відповідача за первісним позовом, що станом на дату укладання спірного договору та видачі доручення ОСОБА_1 не мав необхідних повноважень вчиняти такі дії, суд виходить з того, що ОСОБА_1 працював на посаді директора з технічних та економічних питань ДП СКЛЦ «Шкло» із 03.12.2008, також з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що станом на 01.06.2009 ОСОБА_1 був керівником ДП СКЛЦ «Шкло».

Тому суд прийшов до обґрунтованого переконання, що ОСОБА_1 , як директор санаторію, у порядку передбаченому положеннями Статуту в редакції від 29.10.2004 мав повноваження, у тому числі видати доручення на дії від імені Санаторію (п. 9.4. Статуту) та видав таке заступнику директора ДП СКЛЦ «ШКЛО» Кухахар І.В. на підписання спірного договору.

Суд погоджується із твердженнями представника, що за своєю правовою природою між сторонами був укладений договір позики, тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

З огляду на вимоги ст.58 Конституції України, посилання представника відповідача за первісним позовом та третьої особи на постанову Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 за № 809 не заслуговує на увагу, зважаючи, що спірний договір укладено 01.06.2009, а отже зазначені положення не можуть поширюватись на вказані правовідносини.

Також, слід зазначити, що на реалізацію положень ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» 18.11.2009 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1217 «Про затвердження Порядку погодження здійснення у 2009 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами запозичень, забезпечення ними виконання зобов`язань за запозиченнями порукою або гарантією» . Цим Порядком визначена процедура здійснення такого погодження.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності із дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 18.11.2009 була публікована в «Офіційному віснику України» від 27.11.2009 № 89. Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 18.11.2009, якою визначений Порядок погодження здійснення у 2009 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами запозичень, забезпечення ними виконання зобов`язань за запозиченнями порукою або гарантією не набрала чинності.

При оцінці договору на предмет його дійсності та відповідності закону оцінюються ті обставини та факти, які існували на момент укладення договору.

Отже, суд вважає, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 18.11.2009 не можуть бути застосовані до правовідносин сторін за спірним договором, оскільки на час укладення спірного договору вказана постанова не набрала чинності.

За таких обставин, суд не знаходить підстав вважати, що оспорюваний договір укладений без додержання вимог ст. 13 Закону Україна «Про Державний бюджет України на 2009 рік» .

Разом з цим, щодо припущень відповідача за первісним позовом щодо наявності діях ОСОБА_1 ознак можливого вчинення кримінальних правопорушень, слід зазначити, що на виконання вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України представник відповідача за первісним позовом ДП СКЛЦ «Шкло» не надав будь-якого належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність у ОСОБА_1 умислу чи наміру привласнення коштів ДП СКЛЦ «Шкло». Тому наявність таких є виключно припущенням.

Також,на думкусуду,відповідач необґрунтованоототожнює сумуотриману ДПСКЛЦ «Шкло»за позикоюта задекларовану ОСОБА_1 суму одержаногодоходу відповіднодо деклараціїпро майно,доходи,витрати ізобов`язання фінансовогохарактеру за2015рік,оскільки,з урахуванням наведених обставин справи та стандарту доказування, суд не має можливості перевірити певні обставини та на підставі наявних доказів визначити точну суму коштів заощаджень ОСОБА_1 , історію їх накопичень та джерело таких.

Щодо решти доводів сторін суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналіз усіх вищевказаних обставин переконливо свідчить про те, що оспорюваний договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги був укладений не в інтересах ОСОБА_1 , а виключно в інтересах ДП СКЛЦ «Шкло», яке перебувало в критичному фінансовому та матеріальному стані.

Тобто, матеріалами справи підтверджено наявність у сторін спірного правочину бажання з настання правових наслідків, обумовлених договором, що підтверджується його виконанням з боку позикодавця шляхом надання коштів позичальнику.

Наведене унеможливлює висновок про фіктивність договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість зустрічного позову, а тому у задоволенні такого слід відмовити повністю.

Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції від 29.09.2021 убачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 11350,0 грн. Пред`явлений ним позов задоволений, а тому з ДП СКЛЦ «Шкло» на його користь слід стягнути витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ч.ч.1-2, ч.4 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.2 ст.89, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд,

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторно курортний лікувальний центр «Шкло» (адреса: 81050, Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло, вул. Курортна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 32673458) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором № 77 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01.06.2009 року в розмірі 7367447 (сім мільйонів триста шістдесят сім тисяч чотириста сорок сім) грн. 03 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторно курортний лікувальний центр «Шкло» (адреса: 81050, Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло, вул. Курортна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 32673458) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 11350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги недійсним з підстав його фіктивності - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене і підписане 15.11.2023.

Суддя Ю.М.Колтун