Ухвала

від 15.11.2023 по справі 947/24764/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/24764/22

Провадження № 2/947/698/23

УХВАЛА

15.11.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

25.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, в якому просить суд звільнити 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , шляхом скасування постанови заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 06.03.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №31664862.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2009 року по справі 2-55/2009, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є АТ " Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2050641,67 грн., а також судові витрати по оплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справи у сумі 30 грн.

Виконавчий лист у справі виданий 18.03.2009 року був переданий на виконання Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції де було відкрито виконавче провадження № 1664862.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем 06.03.2012 року була видана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме, арешт 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

05.09.2012 державним виконавцем відділу, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону №606- ХІV, по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Позивач вказує, що державний виконавець в супереч положенням законодавства, повернувши виконавчий документ, не здійснив дії зі зняття арешт з його майна, оскільки заборгованості за даним виконавчим листом у нього на теперішній час не має.

Також, позивач вказує, що в подальшому право вимоги за кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11.10.2017 року, заборгованість за яким стягнуто рішенням суду на виконання якого видано виконавчий лист в межах виконання якого накладено спірний арешт, перейшло до ОСОБА_1 .

Також позивач вказує, що вказані обставини слугували підставою для його звернення з позовом до Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття спірного арешту, до адміністративного суду, однак постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №420/9325/20, якою відмовлено у його задоволенні.

З вказаних підстав він звернувся до Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на дії державного виконавця про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії щодо зняття вказаного арешту.

Однак, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.09.2021 року по справі №947/14167/21, яка частково змінена в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного суду від 25.05.2022 року, вказану скаргу залишено без задоволення, з підстав необхідністю звернення до суду з даним питанням в порядку позовного провадження.

Вказані обставини, як стверджує позивач, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Салтан Л. В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.12.2022 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

15 березня 2023 року судом без видалення до нарадчої кімнати ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.04.2023 року Керівником апарату Київського районного суду міста Одеси, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_5 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 13.04.2023 року, видано розпорядження №182 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, на підставі якого проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу розподілено судді Калініченко Л.В., що підтверджується протоколом від 25.04.2023 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. від 26.04.2023 року вказану справу прийнято до свого провадження, продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

23.08.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення до позову від позивача по справі, з посиланням на встановлений порядок вирішення його спору постановою Одеського апеляційного суду від 25.05.2022 року.

29.08.2023 року судом було ухвалено залучити до участі по справі в якості третьої особи - Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

18.09.2023 року до суду надійшли письмові пояснення від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з посиланням на законні дії державного виконавця та відсутність законодавчо визначених підстав для зняття спірного арешту.

26.09.2023 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання призначене на 15.11.2023 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак, в матеріалах справи наявна заява від позивача про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності, яка надійшла до суду 23.08.2023 року, та заява від відповідача про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, яка надійшла до суду 16.02.2023 року.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності учасників справи в судовому засіданні 15.11.2023 року на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах справи, суд вважає, що провадження у справі за вказаним позовом підлягає закриттю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2010 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №2-55/09, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 2052371,67 грн..

Вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в межах виконавчого провадження №31664862.

В рамках вказаного виконавчого провадження, заступником начальника відділу Дмитренком О.Ю. винесено постанову від 6 березня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відносно боржника ОСОБА_1 .

На підставі вказаної постанови державного виконавця, державним реєстратором - Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію обтяження, за типом - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 12268118; зареєстровано 13 березня 2012 року; власник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, код 35048821, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №220139193 від 12.08.2020 року.

05.09.2012 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, керуючись п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за №606-ХІV, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу №31664862.

Виконавче провадження №31664862 за закінченням терміну зберігання знищено відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5.

Вказані обставини підтверджуються листом Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.04.2021 року за №19802.

Також, з поданих до суду доказів вбачається, що фізична особа ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як новий кредитор 30 жовтня 2018 року набув права вимоги за Кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11 жовтня 2007 року, укладеним між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

01 березня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6 звернувся доПершого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з клопотанням про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №31664862 постановою від 6 березня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Однак, вказаним листом Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.04.2021 року за №19802, ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з роз`ясненням діючого порядку зняття арешту з майна, який врегульовано статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-УШ.

Вказані обставини зумовили звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних правце застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного правау разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Частиною 1ст. 19 ЦПК Українивстановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно дост. 19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно дост. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у Постанові від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розд.VII ЦПК України.

Верховний Суд у вказаній постанові дійшов до висновку, що помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

За наслідком викладеного Верховний Суд у вказаній постанові дійшов до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 не знайшов підстав відступити від зазначених висновків.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України"Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Посилання позивача на постанову апеляційного суду судом не приймаються, оскільки у відповідності до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертається до суду з цим позовом про звільнення нерухомого з-під арешту шляхом скасування постанови заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 06.03.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №31664862, стороною якої він був, а саме боржником виконавчого провадження.

За наслідком чого, враховуючи висновки Верховного Суду викладені у подібних правовідносинах, суд доходить до висновку, що оскільки позивач був боржником у виконавчому провадження в межах якого накладено арешт, щодо якого позивачем заявлені вимоги про його скасування в цій справі, позивач не може виступати позивачем у даній справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, оскільки належним способом захисту прав та інтересів позивача є звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розд.VII ЦПК України.

Крім того,в даномувипадку відсутнійспір проналежність майна, на який накладено арешт, особі, яка звернулася до суду, оскільки власник майна і є боржником у зазначеному виконавчому провадженні, ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Статтею 255 пунктом 1 частиною 1 ЦПК Українивстановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано,що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормамиЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

З урахуванням вищевикладеного, помилково прийнявши позов до розгляду та встановш, що справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту, на підставі передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Керуючись ст.255, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження по цивільній справі №947/24764/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту закрити.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.