Постанова

від 27.02.2024 по справі 947/24764/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3385/24

Справа № 947/24764/22

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.

розглянувши увідкритому судовому засіданні в м. Одесіапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2023 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, в якому просить суд звільнити 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , шляхом скасування постанови заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 06.03.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №31664862.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2009 року по справі 2-55/2009, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2050641,67 грн., а також судові витрати по оплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справи у сумі 30 грн.

Виконавчий лист виданий 18.03.2009 року, був переданий на виконання Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції де було відкрито виконавче провадження № 1664862.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем 06.03.2012 року була видана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме, арешт 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

05.09.2012 державним виконавцем відділу, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону №606- ХІV, по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Позивач вказує, що державний виконавець в супереч положенням законодавства, повернувши виконавчий документ, не здійснив дії зі зняття арешту з його майна, оскільки заборгованості за даним виконавчим листом у нього на теперішній час не має.

Також, позивач вказує, що в подальшому право вимоги за кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11.10.2017 року, заборгованість за яким стягнуто рішенням суду на виконання якого видано виконавчий лист в межах виконання якого накладено спірний арешт, перейшло до ОСОБА_2 .

Також позивач вказує, що вказані обставини слугували підставою для його звернення з позовом до Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття спірного арешту, до адміністративного суду, однак постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі №420/9325/20, відмовлено у його задоволенні.

З вказаних підстав він звернувся до Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на дії державного виконавця про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо зняття вказаного арешту.

Однак, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.09.2021 року по справі №947/14167/21, яка частково змінена в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного суду від 25.05.2022 року, вказану скаргу залишено без задоволення, з підстав необхідністю звернення до суду з даним питанням в порядку позовного провадження.

Вказані обставини, стали підставою звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2023 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення майна з-під арешту закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Крутоголова Оксана Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 27.02.2024 року на 15.00 годину, представник Першого Київського відділу ДВС у м. Одесі та ОСОБА_2 не з`явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Будучи присутньою в судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Крутоголова О.О. не заперечувала проти розгляду справи за тією явкою, яка фактично відбулася.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, відсутності від сторін клопотань про відкладення, та достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні в межах якого накладено арешт, та щодо якого позивачем заявлені вимоги про його скасування в цій справі, але ОСОБА_1 не може виступати позивачем у даній справі, так як дана категорія справ не підлягає розгляду в позовному провадженні, оскільки належним способом захисту прав та інтересів позивача є звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Суд враховував висновки, які містяться у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 де зауважено, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 11.11.2010 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №2-55/09, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 2052371,67 грн.;

- вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в межах виконавчого провадження №31664862;

- в рамках вказаного виконавчого провадження, заступником начальника відділу Дмитренком О.Ю. винесено постанову від 06 березня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відносно боржника ОСОБА_1 ;

- на підставі вказаної постанови державного виконавця, державним реєстратором - Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію обтяження, за типом - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 12268118; зареєстровано 13 березня 2012 року; власник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, код 35048821, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №220139193 від 12.08.2020 року;

- 05.09.2012 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, керуючись п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за №606-ХІV, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу №31664862;

- виконавче провадження №31664862 за закінченням терміну зберігання знищено відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5. Вказані обставини підтверджуються листом Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.04.2021 року за №19802;

- з матеріалів справи також вбачається, що фізична особа ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як новий кредитор 30 жовтня 2018 року набув права вимоги за Кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11 жовтня 2007 року, укладеним між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ;

- 01 березня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з клопотанням про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №31664862 постановою від 06 березня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- вказаним листом Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.04.2021 року за №19802, ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з роз`ясненням діючого порядку зняття арешту з майна, який врегульовано статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ.

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження» та/або Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно приписів, що містяться у статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина друга статті 40 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 40 Закону № 1404-VIIIу разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частиною першою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20, від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20.

Судова практика в зазначеній категорії справи є сталою і підстав відступати від зазначених висновків суд апеляційної інстанції не вбачає.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції роз`яснено позивачу право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Наявність ухвали Київського районного суду м.Одеси від 08.09.2021 року, яка змінена в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного суду від 25.05.2022 року, якою відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця в порядку передбаченим розділом VII ЦПК України, не перешкоджає повторному зверненню до суду зі скаргою на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту з майна боржника.

Посилання на висновки постанови Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки стосуються питання захисту права власності боржника, у виконаному виконавчому проваджені, де боржник подав скаргу на дії, бездіяльність державного виконавця.

Посилання на постанову Великої палати Верховного суду від 15.05.2019 року, у справі № 372/2904/17-ц також не заслуговують уваги, так як стосується питання предметної юрисдикції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно з`ясувавши обставини справи, надав вірну правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2023 року про закриття провадження залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 14.03.2024 року

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова