Рішення
від 15.11.2023 по справі 2-607/11
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

справа № 2-607/11

№ провадження 2/208/464/23

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

за участі секретарясудового засідання Паталахи І.О.,

розгляну у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки», -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В провадженні Заводського районного суду міста Дніпродзержинська перебуває цивільна справа № 2-607/11 за уточненим позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки», згідно уточнених вимог позивач просить:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL-303/104/2008 від 19.09.2008 року у розмірі 24 731,81 Доларів США.

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-303/104/2008 від 19.09.2008 року у загальному розмірі 24 731,81 Доларів США, у тому числі: 22 082,89 Доларів США - сума заборгованості за кредитом та 2 648,92 Доларів США - заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам за користування кредитними коштами, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, IBAN - НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк») звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 41,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності, згідно договору міни АЕА № 833955, реєстровий № 1091, посвідчений 14.06.2001 приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

2. Позиція сторін.

2.1. Позиція сторони позивача.

В обґрунтування уточнених позовних вимог, представник позивача зазначила, 19.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником якого є Акціонерне товариство«ОТП Банк»(надалі-«Банк»)та ОСОБА_1 (надалі Відповідач 1) був укладений Кредитний договір № ML-303/104/2008 (далі - Кредитний договір). Згідно зКредитним договором,а такожна підставіКредитної заявкиБанк надавВідповідачу 1кредит в сумі 22 200,00 Дол. США.

Відповідач 1,в своючергу,зобов`язавсяприйняти,належним чиномвикористати таповернути вказані кредитні кошти у строки,зазначені вКредитному договорі,а такожсплатити відповіднуплату закористування Кредитом,в порядкута наумовах,що визначеніКредитним договором.Згідно зп.1.5.1 підпунктами частини 2 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку Платежів.

Надалі 17.02.2009року та 17.09.2009року дозазначеного кредитногодоговору булоукладено додаткові договори, що підтверджують факт правовідносин.

19.09.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору було укладено Договір поруки № SR-3 03/104/2008 між Банком та ОСОБА_2 . Відповідно до п.1.1 ст.1 Договору поруки ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань. Договором поруки передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Надалі 17.02.2009 року та 17.09.2009 року до зазначеного договору поруки було укладено додаткові договори, що підтверджують факт правовідносин.

В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, Відповідачем 1 не погашено належні до сплати суми кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.9.1 Кредитного договору, в разі порушення Відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором Позивач має право достроково стягнути заборгованість по Кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за Кредитним договором.

Станом на 14.06.2023 року заборгованість Відповідача: за кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року становить 24 731.81 дол. США та складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 22 082,89 дол. США та заборгованість з нарахованим відсоткам у розмірі 2 648,92 дол. США.

19.09.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань Відповідача 1 за Кредитним договором, Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № PML-303/104/2008 (надалі Договір іпотеки), відповідно до умов якого остання зобов`язалась відповідати перед Кредитором за повне і своєчасне виконання за Кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року.

Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальною площею 41,9кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності.

12.11.2010року міжПублічним акціонернимтовариством «ОТПБанк» правонаступникомякого Акціонернетовариство «ОТПБанк» таТовариством зобмеженою відповідальністю«ОТП Факторін Україна» (надалі - «Позивач») було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договір відступлення права вимоги.

Згідно з вищевказаними договорами Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання Кредитним договором № ML-303/104/2008 та договором іпотеки № PML-303/104/2008.

Таким чином,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ОТПФакторинг Україна»перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Відповідачів за Кредитним договором № ML-303/104/2008 та договором іпотеки № PML-303/104/2008.

Крім того представником позивача надано Відповідь на Відзив, в якому зазначено наступне:

Щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті, то ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використовувати на території Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції», а також Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93) (чинний на момент укладання договору позики), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (чинний на момент укладання договору позики).

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язані: грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо це передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

19.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № ML-303/104/2008. Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки Банк надав Відповідачу 1 кредит в сумі 22 200,00 Дол. США. Позичальник особисто обрав ЗАТ «ОТП Банк», як кредитора та валюту отримання кредиту - Долар США.

Відповідач 1, ОСОБА_1 договірні зобов`язання не виконав, а тому суд має стягнути на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму неповернутих грошових коштів переданих за Кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року у розмірі 24 731,81 Доларів СІНА., що відповідатиме вимогам статті 1046 ЦК України і статті 533 ЦК України.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, то відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотеко держателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період.

Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, провадження N 61-10125св21.

Крім того, Позивачем додатково був сплачений судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.12.2011 року по ц/с № 2-607/11, зазначає, що 18.05.2012 року на виконання зазначеного рішення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було отримано виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначені виконавчі листи перебували на примусовому виконанні.

03.11.2015 року виконавче провадження № ВП N° 34303554 за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 199625,89 грн. повернуто стягувачу, повторно виконавчий лист на примусове виконання не передавався.

25.09.2023 року виконавче провадження №. 61075425 за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 199625,89 грн. закінчено у зв`язку з скасуванням рішення суду на підставі якого він був виданий.

Щодо примусового виконання виконавчого напису № 10478 від 26.12.2011 року, зазначає, що 26.12.2011 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріальною округу І.М. Бондар виданий виконавчий напис № 10478 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, шо розташована за адресою: АДРЕСА_1 (сім), що належить на праві власності гр. ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області), яка є майновим поручителем гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, місце роботи - фізична особа-підприємець) за його кредитними зобов`язаннями за кредитним договором № ML 303/104/2008 від 19.09.2008 року, укладеним між ним та ЗАТ «ОТП Банк».

30.01.2020 року на підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною відкрито виконавче провадження № 61109281.

30.09.2022 року рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області виконавчий напис вчинений 26 грудня 2011 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 10478 визнаний таким, що не підлягає виконанню.

26.09.2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною виконавче провадження № 61109281 закінчено.

Таким чином, станом на теперішній час відносно відповідачів відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Також необхідно зазначити, що за час перебування виконавчих документів на примусовому виконанні жодних стягнень на користь ТОВ «ОТП Факторинг» не відбувалось.

Відсутність погашень на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року станом на 14.06.2023 року.

Таким чином у зв`язку з тим, що заборгованість за договором кредиту не погашено, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2.2. Позиція сторони відповідачів.

Відповідач 2, ОСОБА_2 та Відповідач 3, ОСОБА_3 , не скористалася своїм правом та не подала в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подала зустрічний позов.

Відповідач 1, ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав до суду Відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 19.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТО Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - «Банк») та ним, ОСОБА_1 (надалі - відповідач ) був укладений Кредитний договір № ML-303/104/2008 (далі - Кредитний договір).

У п.2. цього договору визначено, що цільовим використанням Кредиту є споживчі цілі. Тобто цей договір за предметом є споживчим кредитним договором, а я є споживачем банківських послуг.

Також в забезпечення виконання зобов`язань Відповідача 1 за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № PML-303/104/2008 (надалі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого остання зобов`язалась відповідати перед Кредитором за повне та своєчасне виконання за Кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року.

Вважає, що дані договори та вимоги позивача, що ґрунтуються на них є протиправними у зв`язку з тим, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов`язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом KM України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який був чинний на дату укладання Кредитного договору (далі-Декрет КМУ), який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України був єдиним нормативно-правовим актом, який мав силу закону і застосовувався у регулюванні правовідносин у валютній сфері.

У цей час є чинним Закону України «Про валюту і валютні операції», ч.І ст. 9 якого визначено: банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії. Згідно п.п. 2, 4 ч.2 даної статті небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій здійснюють платіжних операції.

У матеріалах справи відсутня індивідуальна ліцензія у позивача, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов`язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання відповідачем долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить законодавству України.

Вимоги про визнання правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов`язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов`язання.

За таких обставин, беручи до уваги висновки щодо недійсності правочину, який оформлений вищезгаданим кредитним договором, в забезпечення виконання позивачем обов`язків за яким було укладено вищенаведений договір іпотеки, останній підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України.

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач перекладає, як суб`єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Відповідача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

Відповідачу 1, як Споживачу не надано було ніякої інформації про те, які переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, було надано лише формалізований бланк кредитного договору для підписання.

Таким чином, позивачу має бути нараховані у якості відповідальності 30 відсотків вартості наданої споживачу послуги за сумами, що були надані Банком.

Вважаю також, що за умовами, якими заздалегідь передбачені певні наслідки, вищеназвані кредитний та іпотечний договір також протиречать інтересам держави та суспільства, оскільки за позовом, що заявлений по даній справі наслідком, що витикає з іпотечного договору, є безповоротне позбавлення житла літньої особи матері відповідача 1, відповідача 3, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає у квартирі, що є предметом договору іпотеки, пенсіонерки, ветерана праці, яка не має іншого житла, але має важкі захворювання: перенесла інфаркт міокарда, що підтверджується Епікризом № 859, від 28.02.2008р., має ішемічну хворобу серця, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1228/317 від 18.03.2022р., знаходиться на диспансерному обліку після перенесеного інфаркту міокарда, що підтверджується Довідкою ЦПМСД від 04.08.2023р., в зв`язку з чим вона дуже повільно рухається, може раптово на певний час знепритомніти, та потребує постійного догляду .

Згідно ч. 1,3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ...у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Залишення без даху над головою та всіх необхідних умов життя пенсіонерки, хворої людини в ім`я протиправних корисних міркувань позивача, не може бути визнано моральним. Ці дії позивача прямо суперечать ст. 3 Конституції України, за якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Позбавлення житла хворої матері зруйнує її безпеку та, враховуючи її вік, хвороби, необхідність отримання стороннього догляду, поставлять під загрозу її життя.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ (далі - Закон № 2120-ІХ), яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також Законом № 2120-ІХ розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 6і, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 10561 Цивільного кодексуУкраїни,у разіневиконання зобов`язаньза договоромпро споживчийкредит уперіод,зазначений уцьому пункті.Норми цьогопункту поширюються,у томучислі,на кредити,визначені частиноюдругою ст.3Закону.Неустойка (штраф,пеня)та іншіплатежі,сплата якихпередбачена договоромпро споживчийкредит,нараховані включно з 24 лютого 2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Закон України "Про споживче кредитування" набув чинності після укладання мною з Банком Кредитного договору, але відповідно до ст. 58 Конституцій України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом № 2120-ІХ також доповнено Розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" пунктом 5-2 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у. частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

У резолютивної частині позову по даній справі позивач вимагає саме набуття права власності на предмет іпотеки та на реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки «...шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною, визначеною при примусовому виконанні нарівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна піл час проведення виконавчих дій», що за своєю правовою природою, з огляду на вище наведені приписи Закону № 2120-ІХ, є грубо протиправним та таким, яке не може бути заявлено у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Відповідача 1, ОСОБА_1 та Відповідача 3, ОСОБА_3 , адвокат Медведєва Л.В. надала до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначила, що вважає, що позивачем по справі № 2-607/11 пропущений строк позовної давності, щодо п. 3 позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У підтвердження того, що позовні вимоги щодо звернення на предмет іпотеки позивачем не заявлялись може бути наведене Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року по даній справі, яким було задоволено первісний позов у повному обсязі. З огляду на це рішення (описову, мотивувальну та резолютивну частини цього рішення), вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не заявлялись і судом не розглядались.

Згідно копії заборгованості по клієнту ОСОБА_1 за кредитним договором № ML -303/104/2008 від 19/09/2008 р. станом на 14.06.2023 року, доданої позивачем до уточненої позовної заяви по справі № 2-607/11, у додатку до позову № 2, зазначено: «мною 19.01.2009 р., було погашено заборгованість по «тілу» кредиту у сумі 5,41 дол.США, а у наступному, коли відбувалось погашення тільки відсотків по даному кредиту, останній платіж по зазначеному кредитному договору відбувся 06.09.2010 р. у сумі 241,50 дол. США. Більше згідно даного розрахунку, що був наданий позивачем до уточненої позовної заяви, будь-які оплати з боку відповідачів за даним кредитним договором не відбувались.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Використовуючи своє право згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення позову про стягнення усього розміру заборгованості за договором до кінцевого терміну, банк змінив строк виконання зобов`язання. Цим банк як кредитор одночасно також змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Зміст питання,яке маєбути розглянутосудом: з огляду на викладене, Відповідачі вважають, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з згаданою вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, і на підставі цього необхідно заявити суду дану заяву про застосування строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви в частині вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивач не просив суд поновити строк позовної давності та не наводить жодних поважних причин пропуску цього строку.

3. Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.

В провадженні Заводського районного суду перебувала цивільна справа № 2-607/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості за кредитним договором».

12.12.2011 року Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості за кредитним договором» - задоволено.

23 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 12 грудня 2011 року.

23.12.2021 року Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано до провадження судді Івченко Т.П.

28.12.2021 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська прийнято заяву відповідача ОСОБА_1 «про перегляд заочного рішення» по справі № 2-607/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості за кредитним договором» та призначено до розгляду по суті.

06.12.2022 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська заяву відповідача ОСОБА_1 «про перегляд заочного рішення» - задоволено частково. Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року по справі № 2-607/11 - скасовано. В іншій частині заяви відмовлено. Визначено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та справу призначено до судового розгляду.

29.12.2022 року Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано до провадження судді Івченко Т.П.

24.04.2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, зобов`язано позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна», або його правонаступника, надати документи (у копіях), які були подані 04.11.2010 року до канцелярії Заводського районного суду м. Дніпродзержинська та які стали підставою для відкриття провадження та винесення Заочного рішення від 12.12.2011 року по цивільній справі № 2-607/11 та зобов`язано відповідачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати документи (у копіях), які підтверджують обставини на які відповідач ОСОБА_1 посилався у заяві про скасування Заочного Рішення від 12.12.2011 року, а також документи які спростовують вимоги позивача щодо існування заборгованості за кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року.

27.04.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_4 про вступ у справу, як представника.

22.05.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи.

15.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних документів, які були долучені.

19.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви, яка була долучена.

20.06.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_4 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

20.06.2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська клопотання представника позивача ОСОБА_5 задоволено визначено проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.

28.06.2023 року на адресу суду надійшла Уточнена позовна заява.

19.07.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_4 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

19.07.2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська клопотання представника позивача ОСОБА_5 задоволено визначено проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.

20.07.2023 року на адресу суду надійшла заява від Відповідача 1, в якій він просить відкласти розгляд справи для можливості укладання договору з адвокатом.

15.08.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_4 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

15.08.2023 року на адресу суду надійшла заява від Відповідача 1, в якій він просить відкласти розгляд справи у зв`язку з зайнятістю його адвоката, та просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, з якими він ознайомився в той же день.

17.08.2023 на електроннуадресу судунадійшла заявавід представникапозивача ОСОБА_4 про залучення як співвідповідача ОСОБА_3 .

17.08.2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська клопотання представника позивача ОСОБА_5 про залучення як співвідповідача ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), задоволено.

17.08.2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська відкрито провадження у справі та вирішено питання про перехід до загального позовного провадження, та призначення підготовчого засідання.

30.08.2023 року, відповідачем 1, - ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку на подання Відзиву.

31.08.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_4 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

31.08.2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська клопотання представника позивача ОСОБА_5 задоволено визначено проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.

04.09.2023 року через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.

21.09.2023 року через систему електронний суд представником позивача ОСОБА_6 , подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

27.09.2023 року через систему «Електронний суд», представником Відповідача 1, адвокатом Медведєвою Л.В. подано заяву про відкладення розгляду справи.

27.09.2023 року через систему «Електронний суд», представником позивача ОСОБА_5 подані пояснення до позовної заяви, із долученням доказів.

13.10.2023 року через систему «Електронний суд», представником Відповідача 1, адвокатом Медведєвою Л.В. подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, в той же день вона ознайомилась з матеріалами справи.

17.10.2023 року представником відповідачів № 1 і № 3 ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , адвокат Медведєва Л.В. подала заяву про застосування строку позовної давності.

17.10.2023 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся 15.11.2023 року.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, надали до суду заяви в яких просили розглянути справу без їх участі.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Положеннямист.174 ЦПК Українизакріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем та представником відповідача документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем та представником відповідача докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 19.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником якого є Акціонерне товариство«ОТП Банк»та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № ML-303/104/2008, згідно якого,а такожна підставіКредитної заявкиБанк надавВідповідачу 1кредит в сумі 22 200,00 Дол. США строком на 15 років до 19.09.2023 року.

Відповідач 1,в своючергу,зобов`язавсяприйняти,належним чиномвикористати таповернути вказані кредитні кошти у строки,зазначені вКредитному договорі,а такожсплатити відповіднуплату закористування Кредитом,в порядкута наумовах,що визначеніКредитним договором.Згідно зп.1.5.1 підпунктами частини2Кредитного договоруповернення відповідноїчастини кредитута сплатапроцентів здійснюєтьсящомісяця урозмірі тастроки визначеніу ГрафікуПлатежів.Крім того17.02.2009року та 17.09.2009року дозазначеного кредитногодоговору булоукладено додаткові договори, що підтверджують факт правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи 19.09.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору було укладено Договір поруки № SR-3 03/104/2008 між Банком та ОСОБА_2 . Відповідно до п.1.1 ст.1 Договору поруки ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань. Крім того 17.02.2009 року та 17.09.2009 року до зазначеного договору поруки було укладено додаткові договори, що підтверджують факт правовідносин.

Як встановлено в судовому засіданні, в порушення зазначених вище умов Кредитного договору, Відповідачем 1 не погашено належні до сплати суми кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором станом на 14.06.2023 року заборгованість Відповідача: за кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року становить 24 731.81 дол. США та складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 22 082,89 дол. США та заборгованість з нарахованим відсоткам у розмірі 2 648,92 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань Відповідача 1 за Кредитним договором, Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № PML-303/104/2008 (надалі Договір іпотеки), відповідно до умов якого остання зобов`язалась відповідати перед Кредитором за повне і своєчасне виконання за Кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року. Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальною площею 41,9кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності.

Матеріалами справивстановлено,що 12.11.2010року міжПублічним акціонернимтовариством «ОТПБанк» правонаступникомякого Акціонернетовариство «ОТПБанк» таТовариством зобмеженою відповідальністю«ОТП Факторін Україна» (надалі - «Позивач») було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договір відступлення права вимоги. Згідно з вищевказаними договорами Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання Кредитним договором № ML-303/104/2008 та договором іпотеки № PML-303/104/2008.

Таким чином,судом встановлено,що доТовариства зобмеженою відповідальністю«ОТП ФакторингУкраїна» перейшливсі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Відповідачів за Кредитним договором № ML-303/104/2008 та договором іпотеки № PML-303/104/2008.

З матеріалів справи вбачається, що Заводським районним судом м. Дніпродзержинська було винесено рішення від 12.12.2011 року по справі № 2-607/11, яким вимоги позивача були задоволені.

На виконання зазначеного рішення, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 18.05.2012 року було отримано виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебували на примусовому виконанні.

Виконавче провадження ВП № 34303554 за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 199625,89 грн. повернуто 03.11.2015 року стягувачу, повторно виконавчий лист на примусове виконання не передавався.

Виконавче провадження № 61075425 за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 199625,89 грн. закінчено 25.09.2023 року у зв`язку з скасуванням рішення суду на підставі якого він був виданий.

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріальною округу І.М. Бондар 26.12.2011 року виданий виконавчий напис № 10478 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (сім), та належить на праві власності гр. ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області), яка є майновим поручителем гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, місце роботи - фізична особа-підприємець) за його кредитними зобов`язаннями за кредитним договором № ML 303/104/2008 від 19.09.2008 року, укладеним між ним та ЗАТ «ОТП Банк».

На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною відкрито 30.01.2020 року виконавче провадження № 61109281.

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.09.2022 року, виконавчий напис вчинений 26 грудня 2011 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 10478 визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною виконавче провадження № 61109281 закінчено 26.09.2023 року.

5. Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 18ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 89 ЦПК Українивстановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК Українипередбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК Українивизначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З урахуванням вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Згідно частини першоїст.20 Цивільного кодексу Україниправо на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зіст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першоюстатті 530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зіст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1ст. 611 ЦК України).

Частиною першоюстатті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами Кредитного договору сторонами погоджено дату остаточного повернення кредиту не пізніше 19 вересня 2023 року.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.

Умовами Договору передбачено дострокове виконання боргових зобов`язань за ініціативою банку.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за Договором кредиту № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року, у 2011 році Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року укладеною між позивачем та ОСОБА_1 . Як уже зазначалося, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 2-607/11 від 12.12.2011 року, вимоги Позивача задоволено та стягнуто заборгованість розмірі 199625,89 грн.

Виконавче провадження № 34303554 за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 199625,89 грн. повернуто 03.11.2015 року стягувачу, повторно виконавчий лист на примусове виконання не передавався.

У зв`язку з тим, що виконання рішення № 2-607/11 від 12.12.2011 року про стягнення заборгованості не відбулося, Позивач звернувся до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріальною округу І.М. Бондар, який 26.12.2011 року видав виконавчий напис № 10478 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру. На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито 30.01.2020 року виконавче провадження № 61109281, тобто більше ніж через 8 (вісім) років з моменту отримання ВН.

Пред`явивши зазначені вимоги, кредитор відповідно до ч.2ст. 1050 ЦК Українита умов Кредитного Договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Таким чином, пред`явивши у січні 2011 року боржнику і поручителю позовні вимоги позивач вимагав достроково виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі, отримавши рішення суду від 12.12.2011 року, позивач змінив строк виконання основного зобов`язання. Позивач міг пред`явити позов до боржника та поручителя, починаючи від дати невиконання боржником зобов`язання протягом трьох років.

Позивач використав своє право, визначене в ч. 2ст. 1050 ЦК Українита достроково вимагав повернення відповідачем всієї суми кредиту за кредитним договором.

Надаючи уточнені позовні вимоги, 28.06.2023 року позивач у п.3 уточнених вимог, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, на квартирі, яка належить Відповідачу-3.

Як вбачається з рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року по даній справі, вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не заявлялись і судом не розглядались.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа; (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається, у володінні заставодавця або третьої особи.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (ст. 16 ЦК України) та позасудові (ст.17-19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 3 ст. 33):.судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня. коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений такий обов`язок позичальника, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020року у справі № 2-3258/2008 (провадження № 61-46814св18).

Так Великою Палатою визначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Тому нарахування банком додаткових сум процентів на поточну та прострочену заборгованість та їх пред`явлення до стягнення є такими, що суперечать змісту захисту порушеного права.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-1763цс16 зроблено висновок, що «перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами».

Таким чином суд приходить висновку, що Позивачем пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивач не просив суд поновити строк позовної давності та не наводить жодних поважних причин пропуску цього строку, тому слідвідмовити узадоволенні позовноїзаяви в частині вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між кредитною установою та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11Закону Українивід 12травня 1991року №1023-XII «Про захистправ споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Як встановлено судом Відповідачем 1 не погашено належні до сплати суми кредиту, у зв`язку з чим станом на 14.06.2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором № ML-303/104/2008 від 19.09.2008 року у розмірі 24731.81 дол. США, яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 22 082,89 дол. США та заборгованість з нарахованим відсоткам у розмірі 2 648,92 дол. США.

Крім того 19.09.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору було укладено Договір поруки № SR-3 03/104/2008 між Банком та ОСОБА_2 . Відповідно до п.1.1 ст.1 Договору поруки ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань.

Відповідно до ч. 1ст. 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ч. 1, 2ст. 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1ст. 543 ЦК Українипередбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного розміру заборгованості зі сторони відповідача до суду не надходило, як і відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед банком за умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Позивачу не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, при цьому відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором,повернути таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка ним отримана.

Як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення простягненнягрошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Тому, у разі зазначення у судовому рішенні простягненнясуми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Верховний Суд з урахуванням зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду зазначає, щостягнення заборгованостіза кредитним договором в іноземній валюті не суперечить законодавству України, якщо в іноземній валюті надавався кредит за договором і позивач просить стягнути суму боргу у валюті. Разом зістягненням заборгованостів іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

За таких обставин, керуючись п. 4. ст. 611 (у частині обов`язку щодо відшкодування збитків), ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність захисту майнового права позивача шляхом солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № МL-303/104/2008 від 19.09.2008 року, у розмірі 24731.81 дол. США, яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 22 082,89 дол. США та заборгованість з нарахованим відсоткам у розмірі 2 648,92 дол. США.

У відповідності до вимог ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, належним чином оцінивши подані сторонами докази, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно дост. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з кожного відповідача, окрім ОСОБА_3 по 850, 00 грн. сплаченого судового збору при подачі позову про стягнення заборгованості та по 60,00 грн. у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.10,76, 141, 259, 260,263-268, 274, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, IBAN - НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк»):

суму заборгованості за кредитним договором № МL-303/104/2008 від 19.09.2008 року у розмірі 24731 (двадцять чотири тисячи сімсот тридцять один) доллар США 81 центів, яка складається з суми:

- 22082 (двадцять дві тисячи вісімдесят два) долари США 89 центів - заборгованість за кредитом;

- 2648 (дві тисячи шістсот сорок вісім) доларів США 92 центи - заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, IBAN - НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк») судовий збір у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок та по 60 (шістдесят) гривень 00 копійок у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення, сплачених при подачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, IBAN - НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк») судовий збір у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок та по 60 (шістдесят) гривень 00 копійок у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення, сплачених при подачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» МФО 300528, ЄДРПОУ 36789421, IBAN - НОМЕР_6 , р/р НОМЕР_2 в AT «ОТП Банк», юридична адреса 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д, адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д.

Відповідач 1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2

Суддя Івченко Т. П.


Суд	Заводський районний суд м.Дніпродзержинська
Дата ухвалення рішення	15.11.2023
Оприлюднено	17.11.2023
Номер документу	114950438
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Івченко Т. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.11.2023 по справі 2-607/11ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Судовий реєстр по справі —2-607/11

Рішення від 15.11.2023

Рішення
від 15.11.2023 по справі 2-607/11
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА