Рішення

від 30.10.2023 по справі 953/15119/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/15119/20

н/п 2/953/183/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, ТОВ «ШКОЛА СПІК АП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про захист прав споживача кредитних послуг, визнання розірвання кредитного договору, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить: 1) визнати кредитний договір № 402021762 від 05.06.2019, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» розірваним з 11 червня 2019 року; 2) визнати виконавчий напис від 24.12.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований у реєстрі за № 34831 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 402021762 від 05.06.2019 в розмірі 18552,74 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Між позивачем та ТОВ «Школа Спік Ап» 05.06.2019 було укладено договір №4401/896 про придбання курсу англійської мови по наданню за винагороду послуги по організації курсу навчання англійської мови на суму 18802 грн. і сплатила 2000 грн. попередньої оплати за курс, який мав розпочатися 12.06.2019. Того ж дня у приміщенні ТОВ «Школа Спік Ап» ОСОБА_1 за наполяганням працівника ТОВ «Школа Спік Ап» отримала копію Акцепта пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №402021762 та графік платежів щодо оплати курсу в кредит АТ «Альфа-Банк» на 2 аркушах. Позивач не потребувала цього кредиту і мала власні кошти на оплату курсу, але її було запевнено, що це «ні в якому разі не кредит, а тільки розстрочка». Приміщення Банку при цьому позивач не відвідувала, рахунку у АТ «Альфа-Банк» не відкривала, ніяких інших документів окрім Акцепту не отримувала і не ознайомлювалась із ними, копії свого РНОКПП не подавала і не засвідчувала ТОВ «Школа Спік Ап». Після вивчення документів, позивач відчула оману щодо запропонованих їй послуг, та 10.06.2019 на адресу ТОВ «Школа Спік Ап» подала заяву наручно та додатково спрямувала її поштою про розірвання договору №4401/896 на придбання курсу іноземної мови та повернення сплачених нею коштів у розмірі 2000 грн., яка була фактично вручена 18.06.2019. 11.06.2019 позивачем було наручно подано заяву до Т «Альфа-Банк», в якій вона відмовилась від кредиту і просила банк про припинення дії угоди про надання кредиту №402021762 від 05.06.2019 та повідомляла про відмову від договору №4401/896 на придбання курсу іноземної мови з ТОВ «Школа Спік Ап» і шахрайські дії працівників останньої. 11.06.2019 позивачем була подана заява до Київського УП ГУ НП м. Харкова про шахрайські дії щодо неї з описом викладених обставин, та за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст. 190 КК України. 06.11.2019 позивачем було спрямовано ще одну заяву до АТ «Альфа-Банк», у якій вона повідомила Банк, що не визнає чинності кредитного договору, оскільки їй не надано примірника оригіналу договору, волевиявлення позивача на укладення договору відсутнє, заяв, анкет та інших передуючих документів вона не підписувала, та просила надати їй копію укладеного договору та інші супутні документи до цього договору. Банк листом повідомив позивача, що факт укладення договору повідомлено позивачем у листі вх. №74877 від 11.06.2019, та копії кредитного договору позивач може отримати платно, що в даному випадку порушує нормам укладеного договору, та ЗУ «Про споживче кредитування». Але позивачу на даний час ні проекту, ні примірника вже укладеного договору банком не надано, позивач також банку не надавала ніяких документів, не відкривала у банку рахунку, не отримувала коштів у банку і не надавала банку розпоряджень про договірне списання, та не визнає ніякої суми боргу. Позивач просить визнати укладений договір розірваним з 11.06.2019, оскільки позивач відмовилась від вказаного договору, подавши відповідну заяву до банку до початку отримання нею освітньої послуги ТОВ «Школа Спік Ап», про те банком кредитним договір розірвано не було. Однак, улипні 2020 року позивачем було отримано лист від приватного виконавця Попляка В.В. про відкриття виконавчого провадження №62477309 від 05.07.2020, про стягнення основної винагороди та витрат ВП, та у подальшому була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату позивача на основі виконавчого документа оспорюваного виконавчого напису №34381 від 24.12.2019 вчиненого ПН КМНО Харою Н.С. про стягнення з позивача на користь банку заборгованості за кредитним договором №402021762 від 05.06.2019 в розмірі 18552,74 грн. Позивач не погоджується з вказаний виконавчим написом, оскільки сума боргу не є безспірною.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Представником третьої особи ТОВ «Школа Спік Ап» спрямовані пояснення по справі, в яких останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 05.06.2019 між позивачем та ТОВ «Школа Спік Ап» був укладений договір №4401/896 на придбання курсу англійської мови, загальна сума навчання 19802 грн. 05.06.2019 позивачем було здійснено оплату на суму 2000 грн. 18.06.2019 на адресу ТОВ «Школа Спік Ап» від позивача надійшла заява від 10.06.2019 з проханням розірвати укладений договір №4401/896 від 05.06.2019 та повернути сплачені кошти в розмірі 2000 грн., на що було повідомлено позивача про необхідність явки до ТОВ «Школа Спік Ап» для оформлення документів необхідних для розірвання договору та повернення сплачених коштів, однак позивач не з`явилась, та звернулась до суду. 14.02.2020 рішенням Ленінського районного суду м. Харкова визнано недійсним договір від 05.06.2019 №4401/896 про придбання курсу англійської мови, однак постановою Харківського апеляційного суду від 29.05.2020 вказане рішення скасоване, та в задоволенні позову відмовила. Позивач ще в червні 2019 року володіла інформацією про існування кредитних взаємовідносин з АТ «Альфа-Банк», щодо графіку платежів з повернення кредиту та сплати відсотків та інших істотних умов, та ТОВ «Школа Спік Ап» не є стороною укладеного договору з банком, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила по їх задоволення.

Представник відповідача АТ «Сенс-Банк» в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило, на адресу суду спрямував пояснення по справі, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись, що позивачем не доведені правові та фактичні підстави своїх позовних вимог, оскільки позивачем підписано договір, відповідач виконав за ним свої зобов`язання щодо перерахунку коштів, однак їх повернула, тому останній звернувся до приватного нотаріуса щодо видачі виконавчого напису, який також було вчинено правомірно.

Від третьої особи ПН ХМНО Хари Н.С. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність з урахуванням фактичних відносин та просила постановити рішення згідно чинного законодавства.

Від представника третьої особи ТОВ «Школа Спік Ап» на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, та проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

18.09.2020 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Садовському К.С.

18.09.2020 разом з позовною заявою на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, яка розподілена судді Садовському К.С.

Ухвалою судді від 22.09.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді від 22.09.2020 вжито заходи забезпечення позову по даній справі.

Ухвалою суду від 22.02.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 17.11.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

12.04.2023 здійснено повторний розподіл вказаної справи, справу перерозподілено судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 18.05.2023 вказану справу прийнято до провадження судді.

Протокольної ухвалою від 21.06.2023 постановлено змінити назву відповідача на АТ «Сенс Банк» у зв`язку зі зміною найменування, та змінено статус ПН КМНО Хари Н.С. з відповідача по справі на третю особу.

Ухвалою суду від 21.06.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2019 позивач уклала з ТОВ «Школа Спік Ап» Договір №4401/896 на придбання курсу англійської мови, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати позивачу за винагороду послуги по організації курсу навчання англійської мови на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором, Правилами слухача недержавних освітніх курсів (Додаток № 1), а також згідно інших додатків до даного Договору, які є його невід`ємними частинами. Вартість вказаного курсу складала 18802 грн. Позивачем були сплачені за них особисті кошти в розмірі 2000 грн.

05.06.2019 між позивачем та АТ «Альфа-Банк», який змінив своє найменування на АТ «Сенс Банк», укладено кредитний договір №402021762 шляхом підписання оферти, за яким позивачем, як позичальником, отримано кредитні кошти на загальну суму 17802 грн. на строк 36 місяців, тобто до 06.06.2022, на умовах щомісячної оплати відсотків за користування кредитними коштами, щомісячного платежу.

В підписаній оферті викладено умови надання кредитних коштів, строки їх повернення, проценти за користування кредитом. Усі визначені умови погоджені сторонами та підписані як представником банку, так і позичальником, тобто позивачем по справі. Також в цей же день позивачкою було підписано згоду суб`єкта персональних даних, анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту.

24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 34381, у зв`язку із боргом за кредитним договором №402021762 від 05.06.2019, на підставі якого запропоновано задовольнити вимоги АТ „Альфа-Банк» за період з 09.07.2019 по 05.06.2019 у розмірі 18552,74 грн. (включно з витратами пов`язаними з вчиненням виконавчого напису у сумі 650 грн.).

Вказаний виконавчий напис відповідачем було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Попляку В.В., за яким було відкрито виконавче провадження ВП №62477309.

Позивач дізнавшись про існування вказаного виконавчого напису нотаріуса звернулась до суду за захистом свого права за місцем його виконання, тобто за місцем своєї роботи.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, якою керувався нотаріус.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно дост. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом

виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

До суду не доказів надання нотаріусу нотаріально посвідченого договору для вчинення оспорюваного виконавчого напису, та оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 24.12.2019, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що наявна заборгованість в оспорюванню виконавчому написі не є безспірною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання кредитного договору розірваним слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до ТОВ «Школа Спік Ап» про розірвання укладеного договору №4401/896 від 05.06.2019, та 11.06.2019 з заявою на адресу банку АТ «Альфа-Банк» про припинення кредитного договору.

Як встановлено судом, грошові кошти банком були перераховані на адресу ТОВ «Школа Спік Ап», та позивач відмовилась від послуг за договором №4401/896

від 05.06.2019, у зв`язку з чим її листом ТОВ «Школа Спік Ап» від 27.06.2019 повідомлено позивача про необхідність явки для оформлення документів необхідних для розірвання договору, та повернення сплачених коштів.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі N 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Статтею 15 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором

про споживчийкредит. Споживачне зобов`язанийсплачувати будь-якіінші платежіу зв`язкуз відмовоювід договорупро споживчийкредит. Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо супровідних послуг, що були визначені як обов`язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов`язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі супровідні послуги, не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.

За вказаних обставин, аналізуючи ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що дійсно позивач у встановлений строк звернулась до банку із заявою про припинення договору, проте свого обов`язку щодо повернення коштів в 7-денний строк не виконала, хоча обов`язок щодо повернення коштів покладено саме на споживача, а тому підстав для припинення договору у банку не було. Отримання курсу англійської мови в ТОВ «Школа Спік Ап» не було визначено супровідною послугою в укладеному договорі з банком.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що якщо право на односторонню відмову від договору встановлено договором або законом, договір є розірваним з моменту такої односторонньої відмови.

Таким чином, позивачем не доведено, що при укладенні спірного Договору їй не була надана інформація, яка б давала можливості у повній мірі усвідомлювати, який договір вона укладає та на яких умовах, або які умови є істотними для кредитного договору, що в свою чергу могло б призвести до порушення її прав.

Також, Верховний Суд неодноразово в своїх постановах вказував на те, що відмова від виконання зобов`язання є підставою для спонукання до примусового виконання обов`язку в натурі, в рамках розгляду якого підлягає встановленню наявність чи відсутність зумовлених законом життєвих обставин як юридичних фактів, що є складовими елементами такого юридичного факту (юридичного складу) як припинення договору. Відсутність цих елементів свідчить про відсутність відповідного юридичного факту (припинення (розірвання) договору), а їх наявність- підставою для примусового виконання обов`язку в натурі як самостійного способу захисту цивільних прав та інтересів. Саме в рамках вирішення спору про примусове виконання договору слід встановлювати наявність чи відсутність юридичного факту його припинення.

Отже, оцінка дій осіб при виконанні договору повинна здійснюватись сторонами в рамках вирішення спору про його виконання, що носить ефективний характер.

З огляду на це, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними. Тобто, обставини на які посилається позивачка повинні доводитися в рамках вирішення справи про виконання договору у разі порушення позичальником договірних зобов`язань.

Також ефективним способом правового захисту може бути звернення до суду з позовом про відсутність в кредитора права на отримання коштів за договором.

Але у даній справі не пред`явлено вимоги про визнання відсутнім у банку права вимоги на отримання коштів за договором, оскільки в судовому засіданні встановлено, що кредитні кошти в розмірі 17802 грн. банку не були повернуті, та знаходяться у ТОВ «Школа Спік Ап», які позивач не отримала у зв`язку з не оформленням договору про розірвання договору з останнім.

Отже, сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині позову.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 141, 263-265, 306 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, ТОВ «ШКОЛА СПІК АП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про захист прав споживача кредитних послуг, визнання розірвання кредитного договору, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 24 грудня 2019 року за реєстровим №34381, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про звернення стягнення з ОСОБА_1 , на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №402021762 від 05.06.2019 в загальному розмірі 18552 грн. 74 коп. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач АТ «Сенс Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, місцезнаходження: м. Харків, пров. Подільський, буд. 5, оф. 011.

Третя особа - ТОВ «ШКОЛА СПІК АП», місцезнаходження: м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ 40354827.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2023 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ