Постанова
від 08.02.2024 по справі 953/15119/20
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


Єдиний унікальний номер 953/15119/20

Номер провадження 22-ц/818/460/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року в складі судді Зуба Г.А. у справі № 953/15119/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, Товариства з обмеженою відповідальністю «ШКОЛА СПІК АП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про захист прав споживача кредитних послуг, визнання розірваним кредитного договору, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа Спік Ап» (далі ТОВ «Школа Спік Ап»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі- КМНО) Хара Наталія Станіславівна про захист прав споживача кредитних послуг, визнання розірваним кредитний договір, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 05 червня 2019 року між нею та ТОВ «Школа Спік Ап» було укладено договір № 4401/896 про придбання курсу англійської мови по наданню за винагороду послуги по організації курсу навчання англійської мови вартістю 18802 грн. На виконання умов договору нею сплачено 2000 грн попередньої оплати за курс, який мав розпочатися 12 червня 2019 року.

Того ж дня у приміщенні ТОВ «Школа Спік Ап» вона за наполяганням працівника школи отримала копію Акцепту та пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 402021762 та графік платежів щодо оплати курсу в кредит АТ «Альфа-Банк» на 2 аркушах. Вона мала власні кошти на оплату курсу, проте її було запевнено, що їй надано не кредит, а розстрочку. Приміщення Банку при цьому вона не відвідувала, рахунку у АТ «Альфа-Банк» не відкривала, ніяких інших документів окрім Акцепту не отримувала, копії свого РНОКПП не подавала.

Після вивчення документів, вона запідозрила оману щодо запропонованих їй послуг, та 10 червня 2019 року на адресу ТОВ «Школа Спік Ап» подала заяву про розірвання договору № 4401/896 на придбання курсу іноземної мови та повернення сплачених нею коштів у розмірі 2000 грн.

11 червня 2019 року нею також було подано заяву до АТ «Альфа-Банк» про відмову від кредиту та припинення дії угоди про надання кредиту № 402021762 від 05 червня 2019 року у зв`язку з відмову від договору № 4401/896 на придбання курсу іноземної мови з ТОВ «Школа Спік Ап» та шахрайськими діями працівників останньої.

Також, в цей же день нею була подана заява до Київського УП ГУ НП м. Харкова про шахрайські дії щодо неї з описом викладених обставин, та за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст. 190 КК України.

06 листопада 2019 року нею було спрямовано ще одну заяву до АТ «Альфа-Банк», у якій вона повідомила Банк, що не визнає чинності кредитного договору, оскільки їй не надано примірника оригіналу договору, волевиявлення на укладення договору відсутнє, заяв, анкет та інших передуючих документів вона не підписувала, та просила надати їй копію укладеного договору та інші супутні документи до цього договору.

Листом банку № 120379-23.1-б,б від 19 грудня 2019 року банк повідомив її про факт укладення кредитного договору від 05 червня 2019 року, проте копії кредитного договору позивачці не було надано, роз`яснено можливість отримати копію договора за оплату.

Вказані дії порушують положення Закону України «Про споживче кредитування». Але позивачу на даний час ні проекту, ні примірника вже укладеного договору банком не надано, позивач також банку не надавала ніяких документів, не відкривала у банку рахунку, не отримувала коштів у банку і не надавала банку розпоряджень про договірне списання.

Вважає, що кредитний договір є розірваним з 11 червня 2019 року, оскільки вона відмовилась від вказаного договору, подавши відповідну заяву до банку до початку отримання нею освітньої послуги ТОВ «Школа Спік Ап».

Проте, у липні 2020 року позивачем було отримано лист від приватного виконавця Попляка В.В. про відкриття виконавчого провадження № 62477309 від 05 липня 2020 року, про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження, та у подальшому була винесена постанова про звернення стягнення на її заробітну плату на підставі виконавчого напису № 34381 від 24 грудня 2019 року, вчиненого Приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з позивача на користь банку заборгованості за кредитним договором № 402021762 від 05 червня 2019 року в розмірі 18552,74 грн.

Вважає, що вказана заборгованість не є безспірною, а тому підстави для вчинення виконавчого напису були відсутні.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просить визнати кредитний договір № 402021762 від 05 червня 2019 року укладений між нею та АТ «Альфа-Банк» розірваним з 11 червня 2019 року; визнати виконавчий напис від 24 грудня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. за реєстровим № 34831 про стягнення з неї на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 402021762 від 05 червня 2019 року в розмірі 18552,74 грн. таким, що не підлягає виконанню.

02 серпня 2021 року АТ «Альфа Банк» подано пояснення на позову заяву, в якому банк просив позов залишити без задоволення.

Пояснення мотивовані тим, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування та шляхом підписання Оферти на укладання угоди про надання кредиту № 402021762 погодила умови кредитування та підтвердила факт отримання у повному обсязі інформації (у письмовому вигляді) щодо кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту.

ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування та на підтвердження того, що оспорені нею умови є несправедливими та не відповідають вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Після розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Вважає, що навіть у разі розірвання договору, позивачка має сплатити вже наявну заборгованість.

АТ «АЛЬФА-БАНК» надало усі встановлені чинним законодавством України документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, а тому приватним нотаріусом правомірно вчинено виконавчий напис.

11 грудня 2020 року ТОВ «Школа Спік Ап» подано пояснення по справі, в яких товариство просило відмовити в задоволенні позову.

Пояснення мотивовано тим, що 05 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Школа Спік Ап» укладений договір № 4401/896 на придбання курсу англійської мови, загальна сума навчання 19802 грн.

05 червня 2019 року позивачкою здійснено оплату на суму 2000 грн.

18 червня 2019 року до товариства надійшла заява позивачки з проханням розірвати укладений договір № 4401/896 від 05 червня 2019 та повернути сплачені кошти в розмірі 2000 грн. ОСОБА_1 було запропоновано прийти до ТОВ «Школа Спік Ап» для оформлення документів необхідних для розірвання договору та повернення сплачених коштів, однак позивач не з`явилась, та звернулась до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року визнано недійсним договір від 05 червня 2019 року № 4401/896 про придбання курсу англійської мови, проте постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2020 року вказане рішення скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач ще в червні 2019 року володіла інформацією про існування кредитних взаємовідносин з АТ «Альфа-Банк», щодо графіку платежів з повернення кредиту та сплати відсотків та інших істотних умов, однак ТОВ «Школа Спік Ап» не є стороною укладеного договору з банком.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано виконавчий напис від 24 грудня 2019 року за реєстровим № 34381, вчинений приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 402021762 від 05 червня 2019 року в загальному розмірі 18552 грн. 74 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість, в рахунок погашення якої вчинено виконавчий напис, не є безспірною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Доказів, надання нотаріусу нотаріально посвідченого договору для вчинення оспорюваного виконавчого напису матеріали справи не містять. В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки виходячи зі спірних правовідносин ефективним способом правового захисту може бути звернення до суду з позовом про відсутність в кредитора права на отримання коштів за договором

27 листопада 2023 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права , неповне з`ясування обставин по справі, просила рішення суду у частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звернення до суду з позовом про визнання кредитного договору розірваним є належним способом захисту, оскільки банк не вважає кредитні відносини припиненими та здійснює дії, що порушує її права, а саме звернення до нотаріуса щодо стягнення не існуючої заборгованості.

Визнання кредитного договору розірваним з 11 червня 2019 року реально відновить її суб`єктивне право як споживача кредитних послуг. Натомість рішення Суду про відмову у визнанні кредитного договору розірваним порушує принцип процесуальної економії і створює передумови для нових спорів сторін, з формальних підстав порушує право па судовий захист. Крім того, такий спосіб захисту як визнання відсутнім у банку права вимоги на отримання коштів за договором не є сталим та порушує її права, оскільки Банк має право вимоги на отримання коштів не у неї, а у тієї особи, якій він ці кошти міг переказати.

Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладання договору, оригіналів документів, що складають кредитний договір, первинний бухгалтерський документ та/або виписка з облікового рахунку щодо фактичного перерахунку коштів за договором на конкретний рахунок у якійсь сумі. Висновки суду про рух коштів по договору ґрунтуються на припущеннях

Вона не зверталась до Банку, не надавала копій своїх документів останньому, а ТОВ «Школа Спік Ап» надавала тільки копію паспорта, але облікової картки платника податків нею не надавалось.За таких обставин Банк не мав права без її особистої участі, без її ідентифікації та верифікації, відкривати рахунок, видавати кредит на цей рахунок і розпоряджатись ним, а тому розрахунки за договором не мали відбуватися.

У наданій Банком «довідці» не зазначено операції за дебетом і кредитом рахунку: чи були видані кредитні кошти, у який спосіб, кому і на якій підставі вони були перераховані, які операції надалі проводились по рахунку. Ніяких сум згідно з довідкою на рахунок не надходило та з рахунку не списувалось. При цьому сума «поточної операції» дебету і кредиту - 19433,85 грн - перевищує вказану у кредитному договорі суму кредиту 17 802,00 грн.

Зазначає, що вона фактично не отримувала кошти, а тому відсутні підстави для їх повернення.

Оскільки право споживача відмовитися від договору згідно зі ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» є безумовним, тому Банк і ТОВ «Школа Спік Ап» зобов`язані були прийняти таку відмову і провести зворотні розрахунки між собою, якщо розрахунки взагалі проводились, що відповідає усталеній практиці, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 (провадження № 12 216гс18).

Вона та ТОВ «Школа Спік Ап» фактично погодили розірвання Договору № 4401/896 про придбання курсу англійської мови, послуги за вказаним договором фактично не надавались. Оскільки такий було розірвано, підстави утримання коштів ТОВ «Школа Спік Ап» відсутні і воно зобов`язане було повернути їх Банку, оскільки Позивач не була учасником цих розрахунків жодних доказів та інформації по ним не мала.

У судове засідання представники АТ «Сенс Банк», ТОВ «ШКОЛА СПІК АП», Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. та приватний нотаріус КМНО Хара Н. С. не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 08 лютого 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

АТ «Сенс Банк» отримало 03 січня 2024 року (том 2, а.с.194), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 27 грудня 2023 року (том 2, а.с.186);

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. поштове повідомлення повернулося з відміткою «за закінченням строку зберігання» (том 2, а.с.201-202);

ТОВ «ШКОЛА СПІК АП» отримало 04 січня 2024 року (том 2, а.с.193);

ПН КМНО Хара Н. С. поштове повідомлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 2, а.с.195-196), що у відповідності п.4 ч.8 ст.128ЦПК України вважається належним повідомленням сторони.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що 05 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Школа Спік Ап» укладено Договір № 4401/896 на придбання курсу англійської мови, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати позивачу за винагороду послуги по організації курсу навчання англійської мови на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Вартість вказаного курсу складала 18802 грн (том 1, а. с. 56-57).

На виконання умов договору ОСОБА_2 було сплачено 2000 грн.

05 червня 2019 року шляхом підписання Оферти на укладання угоди по наданню кредиту № 402021762 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», який змінив своє найменування на АТ «Сенс Банк», укладено кредитний договір за яким позивачці строком на 36 місяців надано споживчий кредит у розмірі 17802,00 грн шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Школа Спік Ап» (том 1, а.с. 54).

Також в цей же день позивачкою було підписано згоду суб`єкта персональних даних, анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту.

24 грудня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 34381 на підставі якого запропоновано задовольнити вимоги АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 402021762 від 05 червня 2019 року за період з 09 липня 2019 року по 05 червня 2019 року у розмірі 18552,74 грн. (включно з витратами пов`язаними з вчиненням виконавчого напису у сумі 650 грн.).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року визнано недійсним укладений між ОСОБА_1 та Товариством Договір. Стягнуто з Товариства на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2020 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року скасовано; позов ОСОБА_2 про визнання недійним договору № 4401/896 на придбання курсу англійської мови залишено без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 1,2,4 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Тобто розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. При цьому можливість розірвання договору пов`язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

За вимогами пункту 5 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Отже, Законом визначено, що споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію. При цьому забороняється нечесна підприємницька практика, зокрема, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Статтею 15Закону України«Про споживчекредитування» передбачено,що споживачмає правопротягом 14календарних днівз дняукладення договорупро споживчийкредит відмовитисявід договорупро споживчийкредит безпояснення причин,у томучислі вразі отриманняним грошовихкоштів.Про намірвідмовитися віддоговору проспоживчий кредитспоживач повідомляєкредитодавця уписьмовій формі(упаперовому виглядіабо увигляді електронногодокумента,створеного згідноз вимогами,визначеними ЗакономУкраїни «Проелектронні документита електроннийдокументообіг»)до закінченнястроку,встановленого частиноюпершою цієїстатті.Протягом семикалендарних днівз датиподання письмовогоповідомлення провідмову віддоговору проспоживчий кредитспоживач зобов`язанийповернути кредитодавцюгрошові кошти,одержані згідноз цимдоговором,та сплатитипроценти заперіод здня одержаннякоштів додня їхповернення заставкою,встановленою договором проспоживчий кредит. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від договору про споживчий кредит. Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо супровідних послуг, що були визначені як обов`язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов`язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі супровідні послуги, не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи, що позивачкою не надано доказів існування обставини, з якими чинне законодавства пов`язує підстави для розірвання правочину, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вважав підстави для розірвання кредитного договору відсутні, проте при вирішенні справи помилково зазначив про обрання неналежного способу захисту та відмовив у позові з цих підстав, а не у зв`язку з його необґрунтованістю.

Доводи позивачки про припинення правовідносин з ТОВ «Школа Спік Ап» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2020 року, відповідно до якої обставин недійсності цього договору не встановлено. ТОВ «Школа Спік Ап» неодноразово пропонувалось звернутись до товариства для проведення розрахунків, проте вказані дії позивачкою здійснено не було, а тому, за наявності заперечень однієї з сторін, вважати, що договірні відносини були припинені підстави відсутні.

Матеріали справи також не містять доказів на спростування обізнаності ОСОБА_2 щодо умов кредитування. Оферта та паспорт споживчого кредиту були підписані особисто позивачкою, що нею не заперечується. Відсутність оригіналу вказаних документів не є беззаперечною підставою для задоволення позову, оскільки дані, що ці копії не відповідають оригіналу відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and Others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд фактично залишив апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення08.02.2024
Оприлюднено14.02.2024
Номер документу116932446
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Судовий реєстр по справі —953/15119/20

Постанова від 08.02.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Постанова від 08.02.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Ухвала від 26.12.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Ухвала від 12.12.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Ухвала від 30.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Мальований Ю. М.

Рішення від 30.10.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

Рішення від 30.10.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

Ухвала від 21.06.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

Ухвала від 18.05.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

Ухвала від 17.11.2021

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Садовський К. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні