Постанова

від 21.09.2023 по справі 910/433/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа№ 910/433/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.09.2023

від позивача: Олексієнко М.С.

від відповідача: Кальчев Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.04.2023 (повний текст складено та підписано 27.04.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 08.05.2023 (повний текст складено та підписано 15.05.2023)

у справі № 910/433/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Безант"

про стягнення 324 722,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" (надалі - ТОВ "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Безант" (надалі - ТОВ "Торговий дім "Безант") про стягнення 324 722,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором транспортно-експедиторського обслуговування №00000363 від 01.08.2021, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 297 070,46 грн., інфляційних у розмірі 23 557,85 грн. та 3% річних у розмірі 4 094,01 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на відсутність доказів настання обов`язку із оплати демереджу та зберігання контейнерів при здійсненні транспортно-експедиторського обслуговування вантажу у міжнародному сполученні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/433/23 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту настання у відповідача обов`язку із сплати позивачу плати за зберігання контейнерів та демереджу на підставі Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" (18.05.2023 згідно відмітки канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка направлена через систему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач до відкриття провадження у даній справі не заперечував проти існування боргу у визначеному розмірі , що підтверджується претензією , у якій відповідач визнав заборгованість перед позивачем та зазначив про неможливість сплати суми боргу у встановлені позивачем строки через настання форс-мажорних обставин - настання повномасштабного вторгнення рф на територію України 24.02.2022. Лише у відзиві на позову заяву відповідач зазначив про те, що ним не визнається борг, і на спростування яких позивачем були подані відповідні коносаменти та інвойси, але суд першої інстанції при дослідженні всіх поданих документів позивачем, в т.ч. іноземною мовою, зміст яких є зрозумілим, мав можливість встановити дійсні обставини справи та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем , але безпідставно відхилив надані позивачем докази.

Крім того, скаржник зазначав, що на підтвердження настання обов?язку відповідача сплатити суми демереджу та плати за зберігання перед позивачем, останній надав відповідні рахунки, договір, міжнародні накладні на перевезення. Додатково позивач також надав інвойси, що були виставлені лініями та портами, коносаменти, що у сукупності у повній мірі підтверджують факт надання послуг транспортного експедирування та наявність обов?язку відповідача сплатити суми демереджу та плати за зберігання.

Також, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги й те, що надання доказів, складених іноземною мовою без перекладу на державну мову не вимагається правилами Господарського процесуального кодексу України, у той час як таке правило стосується тільки судового провадження (ст. 10 ГПК України).

При цьому, позивачем до апеляційної скарги долучено коносаменти XM22011142 від 22.01.2022, OOLU2129486260 від 22.01.2022, XM22011734 від 29.01.2022, OOLU2129627560 від 22.01.2022, XM22011895 від 21.02.2022, OOLU2130067250 від 21.02.2022 та інвойси №00003535 від 10.06.2022, №0003256 від 03.06.2022, №0003639 від 17.06.2022, №0003255 від 03.06.2022, №5832070205 від 06.07.2022, №0002767 від 18.05.2022, №0002766 від 18.05.2022, з перекладом їх на українську мову.

Також, 07.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов зведений розрахунок заявлених до стягнення сум, з доданими доказами, а 06.09.2023 - додаткові пояснення, з урахуванням наданих відповідачем заперечень.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення

26.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Безант" надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилався на те, що позивачем не було надано ані відповідачу, ані суду першої інстанції належних та допустимих доказів щодо порушення відповідачем строку повернення та наднормативне використання контейнерів, а також доказів порушення інших умов встановлених судноплавною лінією (її агента), власністю якої є контейнери. Крім того, відповідач зазначав, що позивачем не надано жодних доказів, зокрема, первинних документів, які підтверджували факт понесення ним витрат при виконанні ним обов?язків за договором, пов?язаних із сплатою судноплавної лінії (її агенту) та/або власникам контейнерів, сум заявлених відповідачу до сплати демереджу і витрат на зберігання та не надано жодного документально обгрунтованого розрахунку з підтверджуючими документами щодо тарифу, періоду та обсягу за який нараховується демередж та плата за зберігання контейнерів. При цьому, додані до позову рахунки не є належними доказами в підтвердження даного факту, а надання незасвідчених перекладом документів - обгрунтовано не прийнято судом першої інстанції, оскільки такі докази повинні були існувати на момент подання позову.

31.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву, в яких відповідач посилався на те, що скаржником до апеляційної скарги та додаткових пояснень було долучено докази, які не подавались суду першої інстанції, а тому підстави для їх прийняття судом апеляційної інстанції - відсутні.

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, офіс 409-410; ідентифікаційний код 42312129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Безант" (02140, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, 22, кВ. 74; ідентифікаційний код 42681224) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів ТОВ "Торговий дім "Безант" у даній справі, а тому суд першої інстанції вбачає за можливе витрати у розмірі 12 500,00 грн. покласти на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення та узагальнення її доводів

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт", через підсистему "Електронний суд", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № б/н від 30.05.2023, в якій просить "Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 (повний текст складено 15.05.2023) у справі № 910/433/23 за позовом ТОВ "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" до ТОВ "Торговий дім "Безант" про стягнення 324 722,32 грн. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення ТОВ "Торговий дім "Безант"".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що розмір присуджених до відшкодування витрат - є необґрунтованими та не відповідають приписам ст. ст. 126, 129 ГПК України, а також судом першої інстанції не наведено обгрунтування підстав відхилення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру судових витрат при ухваленні додаткового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 у справі № 910/433/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023. Судове засідання призначено на 04.07.2023 р. о 14 год. 30 хв.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" (30.05.2023 згідно відмітки канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка направлена на електронну пошту суду через систему «Електронний суд») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 30.05.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на додаткове рішення рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023. Судове засідання призначено на 04.07.2023 р. о 14 год. 45 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.07.2023 14 год. 15 хв.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.07.2023 14 год. 30 хв.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023, враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Чорногуза М.Г. звільнено у відставку та призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/433/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 у справі № 910/433/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023, враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Чорногуза М.Г. звільнено у відставку та призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/433/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 17.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 прийнято справу № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А. Призначено до розгляду справу № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 в судовому засіданні на 06.09.2023 13 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 прийнято справу № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А. Призначено до розгляду справу № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 в судовому засіданні на 06.09.2023 о 13 год. 10 хв.

07.08.2023 відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Безант» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023у справі № 910/433/23, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 без змін.

07.08.2023 через через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» надійшли додаткові пояснення у справі № 910/433/23.

31.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Безант» надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

06.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт» надійшли додаткові пояснення по справі №; 910/433/23.

У зв`язку з перебуванням з 04.09.2023 по 08.09.2023 у відпустці судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.09.2023, справу № 910/433/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 прийнято справу № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 у справі № 910/433/23, ухвалено здійснювати в раніше призначеному в судовому засіданні 06.09.2023 об 13 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 прийнято справу № 910/433/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на додаткове рішення рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на додаткове рішення рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23, ухвалено здійснювати в раніше призначеному в судовому засіданні 06.09.2023 об 13 год. 10 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 та на додаткове рішення рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційний скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 та на додаткове рішення рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23 вирішено відкласти на 21.09.2023 о 12 год. 00 хв.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 21.09.2023 з`явився представник позивача (скаржника) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт", який підтримав доводи апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, просив їх скасувати та ухвалити нові, яким позов задовольнити повністю, а у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Безант" про стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. - відмовити повністю.

В судовому засіданні 21.09.2023 представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Безант" просив залишити оскаржуване основне рішення та додаткове рішення - без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2021 між ТОВ "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" (експедитор) та ТОВ "Торговий дім "Безант" (клієнт) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №00000363 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Згідно з п. 1.2 Договору умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін заявці. Зразок заявки погоджується сторонами у додатках цього договору.

Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що перелік послуг, а також вартість послуг експедитора встановлюються за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору експедитор погоджує із клієнтом перелік додаткових послуг і витрат, оплата яких проводиться при наявності письмового (факс, електронна пошта) підтвердження клієнтом вартості даних послуг, витрат. Додаткові витрати, зв`язані із будь-якими перевірками вантажу контролюючим державними органами оплачуються по факту та підтверджуються відповідними рахунками.

Згідно із п. 4.1.3 Договору клієнт оплачує:

а) при перевезенні вантажу в режимі імпорт - платежі, що підлягають оплаті за виконані послуги з перевезення вантажу морським транспортом та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський, та інші портові збори і т.п.), протягом 3-х (трьох) календарних днів від дати вивантаження з борту судна в порту призначення, до вивозу контейнера з порт. Послуги банку за перерахуванням коштів сплачує клієнт.

При перевезенні вантажу в режимі експорт - платежі, що підлягають сплаті за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту надання рахунку. Рахунок надається у день відходу судна та шляхом використання електронної пошти зазначеної в договорі. Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком експедитора в повному обсязі.

б) погоджені платежі, що підлягають оплаті експедиторові, автомобільному та/або залізничному перевізнику (при наземній доставці вантажу), здійснюються протягом 3-х (трьох) календарних днів від дати доставки вантажу на митний термінал за місцем акредитації клієнта, при наявності у експедитора в заставі вантажу клієнта. Послуги банку за перерахування коштів оплачує клієнт.

в) по виставленому рахунку експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому експедитор залишає за собою право зобов`язати клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов`язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання ватажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/ агента контейнерної лінії, ц тому числі за послуги за зберігання вантажу (в. т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.

г) клієнт зобов`язується здійснити додаткову оплату за послуги експедитора протягом 1 (одного) банківського дня після дати виставлення рахунку експедитора.

Під терміном "додаткова оплата" слід розуміти, як грошова сума, розрахована за формулою:

(КЗ-КВ)*ЕВ=ДО

де:

(КЗ- курс гривні до долару США, який є зафіксованим на міжбанківському валютному ринку, на дату зарахування на банківський рахунок експедитора грошових коштів у якості оплати за основним виставленим рахунком експедитора за надані ним послуги).

мінус (-)

КВ - курс гривні до долару США, який є зафіксованим на міжбанківському валютному ринку, на дату виставлення основного рахунку експедитора відповідно до узгодженої заявки.)

ЕВ- еквівалент вартості послуг експедитора виражений у доларах США відповідно до узгодженої заявки.

Дорівнює (=)

ДО - додаткова оплата.

Пунктом 4.1.4 Договору передбачено, що розрахунки проводяться на підставі виставлених/виданих експедитором рахунків. При цьому, якщо у експедитора втрачається можливість контролювати вантаж, який знаходиться у нього в процесі транспортування/експедируванні, в т.ч. як утримання/застави, як забезпечення виконання клієнтом своїх фінансових зобов`язань, клієнт оплачує послуги експедитора протягом трьох календарних днів з моменту виставлення/видання рахунку,і експедитор надає послуги тільки після повного отримання експедитором від клієнта оплати всіх належних сум і витрат по вже наданим послуг експедитора, а також після повної передоплати послуг з доставки такого вантажу клієнту, вантажоодержувачу.

Відповідно до п. 5.3.5 Договору клієнт сплачує штраф за користування контейнерним та іншим обладнанням понад встановленого строку (демередж), відповідно до умов, встановлених судноплавної лінією (її агента), власністю якої таке обладнання є.

На виконання умов Договору позивачем організовано транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні вантажу у контейнерах OOLU9320131, TEMU7494981 та OOLU9969938, на підтвердження чого до позову додано копії міжнародних товарно-транспортних накладними CMR №0000365, №1238888 та №22-02556.

За твердженням позивача, у зв`язку з користуванням відповідачем контейнерами понад встановлений строк, ТОВ "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" виставлено ТОВ "Торговий дім "Безант" рахунки на оплату послуг зберігання та демереджу №713LAM22-004I від 10.06.2022 на суму 143 691,84 грн., №717LAM22-009I від 10.06.2022 на суму 137 066,49 грн. та №733LAM22-011I від 30.06.2022 на суму 16 312,13 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі Договору послуг зберігання та демередж, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 297 070,46 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги на рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортного експедирування, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 65 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріалами справи (міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №0000365, №1238888 та №22-02556) підтверджується організація ТОВ "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" транспортно-експедиторського обслуговування у міжнародному сполученні вантажу ТОВ "Торговий дім "Безант" у контейнерах OOLU9320131, TEMU7494981 та OOLU9969938 на підставі Договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За доводами позивача, під час перевезення контейнерів OOLU9320131, TEMU7494981 та OOLU9969938 відповідач користувався ними понад встановлений строк, у зв`язку з чим ТОВ "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" виставлено ТОВ "Торговий дім "Безант" рахунки на оплату послуг зберігання та демередж №713LAM22-004I від 10.06.2022 на суму 143 691,84 грн., №717LAM22-009I від 10.06.2022 на суму 137 066,49 грн. та №733LAM22-011I від 30.06.2022 на суму 16 312,13 грн.

На підтвердження факту зберігання контейнерів та демереджу позивачем до матеріалів справи на стадії розгляду справи судом першої інстанції долучено коносаменти XM22011142 від 22.01.2022, OOLU2129486260 від 22.01.2022, XM22011734 від 29.01.2022, OOLU2129627560 від 22.01.2022, XM22011895 від 21.02.2022, OOLU2130067250 від 21.02.2022 та інвойси №00003535 від 10.06.2022, №0003256 від 03.06.2022, №0003639 від 17.06.2022, №0003255 від 03.06.2022, №5832070205 від 06.07.2022, №0002767 від 18.05.2022 та №0002766 від 18.05.2022.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем коносаменти XM22011142 від 22.01.2022, OOLU2129486260 від 22.01.2022, XM22011734 від 29.01.2022, OOLU2129627560 від 22.01.2022, XM22011895 від 21.02.2022, OOLU2130067250 від 21.02.2022 та інвойси №00003535 від 10.06.2022, №0003256 від 03.06.2022, №0003639 від 17.06.2022, №0003255 від 03.06.2022, №5832070205 від 06.07.2022, №0002767 від 18.05.2022, №0002766 від 18.05.2022 - складені іноземною мовою, з яких не можливо встановити наявність або відсутність обставин зберігання спірних контейнерів та демереджу, а отже, вказані докази не є належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження виникнення у відповідача обов?язків зі сплати спірних коштів.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги й те, що надання доказів, складених іноземною мовою без перекладу на державну мову не вимагається правилами Господарського процесуального кодексу України, у той час як таке правило стосується тільки судового провадження (ст. 10 ГПК України) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме на сторони покладено обов?язок довести свої вимоги належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а отже, позивач пред?являючи відповідний позов п в сиул приписів ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України повинен був подати відповідні докази в підтвердження позовних вимог, або згідно з ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України повідомити суд, що відповідний доказ не може бути ним надано з об?єктивних причин.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до повноважень суду не входить здійснення і перекладу документів у справі, поданих іноземною мовою, адже це здійснюється відповідним спеціалістом у відповідній галузі знань (лінгвістичній), а вчинення судом таких дій свідчило б про вихід суду за межі наділених законом повноважень.

В свою чергу, як свідчать наявні матеріали справи, перекладів вказаних вище документів позивачем - не надано суду першої інстанції, а клопотання представника ТОВ "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" про надання часу для здійснення перекладів вказаних документів, яке було заявлене в судовому засіданні 17.04.2023, - відхилено судом першої інстанції, з чим скаржник не погоджується.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Тобто, для доведення правомірності своїх вимог у даній справі позивач повинен був подати докази, зокрема переклади на українську мову коносаментів та інвойсів, разом з позовом, проте їх було подано лише з відзивом на позов.

При цьому, поважних причин неподання таких доказів у встановлений законодавством строк позивачем не наведено, а до тверджень представника про виникнення необхідності подання вказаних доказів з огляду на заперечення відповідача, викладених у відзиві на позов, суд відноситься критично з огляду на положення ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що доказів неможливо встановити наявність або відсутність факту зберігання спірних контейнерів та виникнення обов`язку із сплати демереджу, оскільки вони складені іноземною мовою.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України факту настання у відповідача обов`язку із сплати позивачу плати за зберігання контейнерів та демереджу на підставі Договору, і наявні матеріали справи не містять доказів невиконання відповідачем такого обов?язку.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, зокрема, первинних документів, які підтверджували факт понесення ним витрат при виконанні ним обов?язків за договором , пов?язаних із сплатою судноплавної лінії (її агенту) та/або власникам контейнерів, сум заявлених відповідачу до сплати демереджу і витрат на зберігання та не надано жодного документально обгрунтованого розрахунку з підтверджуючими документами щодо тарифу, періоду та обсягу за який нараховується демередж та плата за зберігання контейнерів. При цьому, додані до позову рахунки не є належними доказами в підтвердження даного факту.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач до відкриття провадження у даній справі не заперечував проти існування боргу у визначеному розмірі , що підтверджується претензією , у якій відповідач визнав заборгованість перед позивачем та зазначив про неможливість сплати суми боргу у встановлені позивачем строки через настання форс-мажорних обставин - настання повномасштабного вторгнення рф на територію України 24.02.2022 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки наявність обов?язку особи перед іншою особою щодо сплати коштів або виконання інших зобов?язань визначається на підставі первинних господарських документів, а не на підставі певної претензійної переписки (листування).

При цьому, позивачем до апеляційної скарги долучено коносаменти XM22011142 від 22.01.2022, OOLU2129486260 від 22.01.2022, XM22011734 від 29.01.2022, OOLU2129627560 від 22.01.2022, XM22011895 від 21.02.2022, OOLU2130067250 від 21.02.2022 та інвойси №00003535 від 10.06.2022, №0003256 від 03.06.2022, №0003639 від 17.06.2022, №0003255 від 03.06.2022, №5832070205 від 06.07.2022, №0002767 від 18.05.2022, №0002766 від 18.05.2022, з перекладом їх на українську мову, а також подано відповідний розрахунок з доданими до нього доказами.

Жодних клопотань про поновлення процесуального строку на подання таких доказів згідно ст. 119 Господарського процесуального кодексу України - не містить.

Отже, і позивачем на стадії апеляційного розгляду справи подано додаткові докази, на які позивач посилається в суді апеляційної інстанції при вирішенні спору, і щодо прийняття таких доказів та їх оцінки суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Ч. 1, 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з відзивом.

Ч. 4 с. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи № 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи № 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що позивачем не наведено об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, як подання доказів по справі з причин, що не залежали від нього, як не вказано і обгрунтованих підстав пропуску відповідного строку на їх подання, а тому прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не приймає докази, подані скаржником на стадії апеляційного розгляду справи, і здійснює розгляд справи з урахуванням обсягу доказів, поданих суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

Крім того, Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідні переклади здійснені та посвідчені нотаріально 21-20.04.2023, тобто вже після проголошення оскаржуваного рішення 17.04.2023, а отже в розумінні вимог процесуального закону вони є новими доказами, які виникли вже після ухвалення оскаржуваного рішення, що взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Разом з тим, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду, а відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції не приймає подані позивачем додаткові докази на стадії апеляційного розгляду справи, з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписи ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі, у зв?язку з чим обумовлені законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на підставі Договору у розмірі 297 070,46 грн. - відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних у розмірі 23 557,85 грн. та 3% річних у розмірі 4 094,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання - також відсутні.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Безант" про стягнення 324 722,32 грн. - не є законними, обгрунтованими, не були доведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи в межах вимог апеляційної скарги.

Також, розглянувши доводи позивача в частині оскарження додаткового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн. відповідачем надано суду першої інстанції наступні докази:

- договір про надання правової допомоги №АА/42681224/2023 від 10.01.2023, укладений між адвокатом Кальчевим Л.В. та ТОВ "Торговий дім "Безант", відповідно до умов якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій), адвокатських запитів та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до умов процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань;

- додаткову угоду №1 від 30.01.2023 до договору №АА/42681224/2023 від 10.01.2023, якою сторони погодили ціну та порядок оплати гонорару адвокату за надання правової допомоги у спірних правових відносинах за ТОВ "Лам Україна Шиппінг і Транспорт" у судовій справі;

- акт надання послуг №АА/42681224/2023-18 від 18.04.2023 на суму 12 500,00 грн., відповідно до якого адвокатом були надані наступні послуги: попереднє опрацювання матеріалів; формування правової позиції, консультування щодо негідності отримання додаткових матеріалів (доказів); підготовка процесуальних документів у справі №910/433/23; судове представництво у Господарському суді міста Києва.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного, із наданих заявником документів вбачається, що розмір заявлених витрат є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною), і підстав для зменшення таких за клопотанням позивача, судом першої інстанції не встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, а доводи скаржника в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються, як неогбгрунтовані.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував і обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, в обсяг наданої адвокатом позивачу правової охорони, та дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів ТОВ "Торговий дім "Безант" у даній справі, а тому присудив до відшкодування на користь відповідача витрати у розмірі 12 500,00 грн. При цьому, доводи скаржника про те, що адвокат Кальчев Л.В. виконав не надто складну юридичну роботу, з урахуванням спрощеного позовного провадження, наявність аналогічним за змістовним навантаженням судових спорів - визнаються судом апеляційної інстанції такими, що не спростовують співмірність, обгрунтованість та пропорційність до предмета спору

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному додатковому рішенні, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване додаткове рішення у відповідності до ст. ст. 86, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, з присудженням до стягнення з позивача на користь відповідача 12 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 та додатковому рішенні Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23, оскаржувані рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23 ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування наведених оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 та оскаржуваного додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23, за наведених скаржником доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг, залишаються з скаржниками.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМ Україна Шиппінг і Транспорт" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 у справі № 910/433/23 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/433/23 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 910/433/23 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.11.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко