Постанова

від 26.10.2023 по справі 908/2364/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2364/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Дніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 (головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Зінченко Н.Г., Проскуряков К.В.)

у справі № 908/2364/20

за позовом: Дніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Січ Резерв, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БСМ", м. Запоріжжя

про визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Дніпровський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв" та Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв", скасування державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 05.06.2018 11031050002041489.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 у справі № 908/2364/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Дніпровським районним спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 у справі № 908/2364/20 та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що загальні збори 01.06.2018 ним не скликались, про їх проведення він не повідомлявся, порядок денний не отримував.

Зазначає, що 26.09.2022 ним було подано до суду заяву про зміну предмету позову (доповнено позовні вимоги вимогою про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» - 2 953 665,12 грн та розміру часток учасників Товариства, однак вказана заява не була прийнята судом до розгляду начебто через її непідтримання позивачем, що не відповідає дійсності.

Також, вказує на те, що судом вирішений спір не в межах того предмету, який заявляв позивач у поданій 26.09.2022 заяві, а клопотання про залучення співвідповідачів, яке було подано до суду 26.09.2022, не було розглянуто взагалі, що призвело до винесення Господарським судом Запорізької області рішення у справі, що стосується прав та обов`язків осіб, які не брали участь у справі.

Наголошує на обмеженні судом права позивача на доступ до правосуддя через необґрунтоване затягування розгляду справи.

З посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 02.05.2018 у справі №912/422/17 вважає, що відсутність нотаріального посвідчення підпису на заяві учасника про вихід з товариства свідчить про її нікчемність, а тому не створює жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з її нікчемністю.

Крім того, повідомляє, що станом на момент подання скарги власником нерухомого майна (вкладу позивача до статутного капіталу ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ») є саме товариство, повернуте позивачу воно не було, що не може свідчити про наявність реалізованого волевиявлення позивача на вихід з товариства.

Поміж іншого заявляє клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 у справі № 908/2364/20.

24.07.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТОВ «Торговий дім «БСМ» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БСМ" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у справі № 908/2364/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 розгляд апеляційної скарги у справі № 908/2364/20 призначено в судовому засіданні на 05.10.2023 о 11:00 год. Ухвалено судові засідання у справі № 908/2364/20, у тому числі призначене на 05.10.2023 о 11 год. 00 хв., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

В судове засідання 05.10.2023 з`явилися представник позивача та представники третьої особи в режимі відеоконференції. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Порадившись на місці колегія суддів оголосила перерву у судовому засіданні до 26.10.2023 о 12:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі № 908/2364/20, яке відбудеться 26.10.2023 о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Чередко А.Є. у відрядженні, для розгляду справи №908/2364/20 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад колегії суддів: Мороз В.Ф. - головуючий суддя, судді: Коваль Л.А., Іванов О.Г.

В судовому засіданні 26.10.2023 приймали участь представник позивача (апелянта) в залі суду та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів (поза межами приміщення суду). Відповідачі-1,2, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачі-1,2 своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

В судовому засіданні 26.10.2023 представник позивача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про повне задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа за позовом Дніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Січ Резерв та Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Січ Резерв, скасування державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю Січ Резерв у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 05.06.2018 11031050002041489.

Зі змісту заяви та доданих до неї доказів вбачається, що Дніпровський районний спортивно - технічний клуб Товариства сприяння обороні України в 2017 році увійшов до складу учасників ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ». Вкладом позивача до статутного капіталу відповідача стало нерухоме майно загальною вартістю 234530,97 грн. Рішення ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» про прийняття позивача до складу учасників було прийняте на Загальних зборах засновників (учасників) ТОВ «Січ - Резерв» 09.06.2017 та оформлено Протоколом №2.

У відповідності до Протоколу № 2 Загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ РЕЗЕРВ» від 09.06.2017 було прийнято наступні рішення:

(По першому питанню)

Прийняти до складу Засновників (Учасників) Товариства Дніпровський районний спортивно - технічний клуб Товариства сприяння обороні України, ідентифікаційний код юридичної особи 02718078, дата державної реєстрації 19.05.1994, дата запису 06.09.2004, номер запису 11031200000000429, юридична адреса: 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова. будинок 3 з внеском у Статутний капітал Товариства у розмірі 234530,97 грн.

У зв`язку із прийняттям рішення встановити наступний склад Засновників (Учасників) Товариства:

Підприємство «Сприяння» Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, ідентифікаційний код юридичної особи 36878376, зареєстрованого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 09.12.2009 за №11031020000026483, юридична адреса 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, просп. Леніна, будинок 158-6;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий діям «БСМ», ідентифікаційний код юридичної особи 38069797, зареєстрованого Виконавчим комітетом Запорізької обл., місто Запоріжжя, вул. Волгоградська, будинок 26.

Громадянин України ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 14 вересня 1996 року, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Громадянин України ОСОБА_2 , який мешкає: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 28 вересня 1995 року, номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Дніпровський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України, ідентифікаційний код юридичної особи 02718078, дата державної реєстрації 19.05.1994, дата запису 06.09.2004, номер запису 11031200000000429, юридична адреса: 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, будинок 3.

(По другому питанню)

Збільшити Статутний капітал Товариства за рахунок вкладу нового Засновника (Учасника) Дніпровського РСТК ТСО України у розмірі 234 530,97 грн., встановити розмір Статутного капіталу Товариства 2 953 665,12 (два мільйони дев`ятсот п`ятдесят три тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 12 коп., які перерозподіляються між учасниками (Засновниками) наступним чином:

Учасник Товариства Підприємство «Сприяння» Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 92,0495% Статутного капіталу Товариства та дорівнює 2 718 834,15 грн.

Учасник Товариства Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БСМ», - володіє частко у статутному капіталі Товариства, що становить 0,0034% Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100,00 грн.

Учасник Товариства ОСОБА_1 , - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 0,0034% Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

Учасник Товариства ОСОБА_2 , - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 0,0034% Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

Учасник Товариства Дніпровський районний спортивно - технічний клуб Товариства сприяння обороні України, - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 7,9403% Статутного капіталу Товариства та дорівнює 234 530,97 грн.

Внесок до Статутного капіталу Товариства Дніпровського РСТК ТСОУ України формується за рахунок передачі до Статутного капіталу Товариства в якості внеску об`єктів нерухомості (права власності), а саме:

майновий комплекс за реєстраційним номером: 1227491923101, що складається з гаражів літ. А, А1 загальною площею 447,9 кв.м., гаража літ. Б загальною площею 20,4 кв.м; гаража літ. В загальною площею 20,0 кв.м. гаража літ. Г загальною площею 19,8 кв.м; гаража літ. Д загальною площею: 38,7 кв.м; сторожки літ. Ж загальною площею: 48,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно балансової довідки вартість вказаного майнового комплексу складає 167 420,14 грн. та належить Дніпровському РСТК СО України на праві власності на підставі свідоцтва про право власності №5 від 16.03.2000;

гаражі літ. А, А1 за реєстраційним номером: 1227463723101, загальною площею 204,4 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно балансової довідки вартість вказаного об`єкта нерухомості складає 67 110,83 грн. та належить Дніпровському РСТК ТСО України на праві власності на підставі свідоцтва про право власності №12 від 17.04.2000.

Також на вказаних Загальних зборах учасників ТОВ «Січ Резерв» було прийнято рішення про внесення змін до Статуту, шляхом викладення його в новій редакції, уповноваження голови і секретаря Зборів на підписання статуту в новій редакції, визначення особи, уповноваженої на реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «Січ Резерв» у ЄДР.

09.06.2017р. на виконання рішення, оформленого Протоколом №2 Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Січ Резерв» від 09.06.2017р., Дніпровський районний спортивно - технічний клуб Товариства сприяння обороні України» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв» прийняло за Актом прийняття - передачі об`єктів нерухомості, наступне майно:

майновий комплекс за реєстраційним номером: 1227491923101, що складається з гаражів літ. А, А1 загальною площею 447,9 кв.м., гаража літ. Б загальною площею 20,4 кв.м; гаража літ. В загальною площею 20,0 кв.м. гаража літ. Г загальною площею 19,8 кв.м; гаража літ. Д загальною площею: 38,7 кв.м; сторожки літ. Ж загальною площею: 48,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Поточна балансова вартість об`єкта 167420,14грн.

Вищевказане майно належало Позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності №5 від 16.03.2000р.

гаражі літ. А, А1 за реєстраційним номером: 1227463723101, загальною площею 204,4 кв.м. що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Поточна балансова вартість об`єкта 67 110,83 грн.

Вищевказане майно належало позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності №12 від 17.04.2000р.

Наведені обставини підтверджуються Актом прийняття-передачі об`єктів нерухомості від 09.06.2017, копія якого міститься в матеріалах справи.

Право власності на майно, що було передане позивачем до статутного капіталу відповідача, було зареєстровано за відповідачем, що підтверджується Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач вказав на те, що в травні 2018 року він мав попередній намір забрати своє майно із статутного фонду відповідача та вийти зі складу учасників відповідача, про що останнього попередньо повідомив заявою про вихід. При цьому оскільки це повідомлення було попереднім, воно не було нотаріально посвідчене, відповідно до вимог ст. 148 ЦК України.

Позивач зазначив, що оскільки повідомлення було попереднім наміром, справжність підпису на ньому нотаріально посвідчена не була.

01.06.2018 було проведено Загальні збори засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв».

Позивач вказав, що це прямо суперечить вимогам п. «а» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом), а відтак є порушенням прав позивача.

Відтак, Підприємство «Сприяння» Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України із часткою 92,0495% статутного капіталу та Дніпровський районний спортивно - технічний клуб Товариства сприяння обороні України із часткою 7,9403% участі у Загальних зборах учасників ТОВ «Січ Резерв» 01.06.2018р. не брали. Всі рішення приймались учасниками, які сукупно володіють 0,0102% голосів.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення, які знайшли своє відображення у Протоколі №4 від 01.06.2018р. є недійсними, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання рішення недійсним та як наслідок скасування державної реєстрації змін до відомостей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Щодо клопотання апелянта про долучення доказів.

Так, позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази того, що ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» нерухоме майно не повернув і позиціонує себе як власник нерухомого майна, яке було внесено позивачем як вклад до статутного капіталу ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ».

Несвоєчасність подання цих доказів обґрунтовує тим, що вони були виготовлені відповідачем після завершення підготовчого судового засідання у даній справі та отримані позивачем вже після ухвалення рішення суду у даній справі, відтак не могли бути подані раніше.

За твердженням скаржника вказані докази спростовують те, що позивач мав волевиявлення та реалізував його щодо виходу з товариства та повернення майна, оскільки станом на зараз ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» позиціонує себе як власник майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономаренко проти України»).

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При цьому учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Слід зауважити, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегія суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Згідно із частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не повідомляв суд про неможливість надання копій листів ТОВ Січ Резерв» до третіх осіб та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2023, що були виготовлені (створені) задовго до прийняття судом рішення (лютий-травень 2023).

Варто зазначити й про те, що сам скаржник не вказує яким чином йому стало відомо про ці докази та що перешкоджало їх негайному отриманню для своєчасного подання.

При цьому та обставина, що позивач дізнався про листи після завершення підготовчого судового засідання, не позбавляла його права подати їх до суду першої інстанції та заявити клопотання про визнання поважними причин пропуску, визначеного процесуальним кодексом строку для подання доказів та встановлення додаткового строку для їх подання в порядку ч. 5 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, заявник взагалі не намагався здійснити відповідні дії, будучи обізнаним про існування таких доказів, як і не повідомляв письмово суд про неможливість подання цих доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин, як це передбачено ч. 4 ст. 80 ГПК України.

Доказів неможливості звернення до суду з відповідними клопотаннями, до яких було б долучено вищезгадані докази, в розумні строки та поважності причин із зволіканням скаржником суду не надано.

Відтак, позивачем і не доведено винятковості випадку неможливості отримання доказів, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

До того ж, твердження скаржника, що вказані докази спростовують те, що позивач мав волевиявлення та реалізував його щодо виходу з товариства та повернення майна, оскільки станом на зараз ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» позиціонує себе як власник майна, не підтверджуються наданими доказами, адже не стосуються майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська, буд. 45а та м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 1а, що передавалося позивачем до статутного капіталу відповідача, а мають відношення до іншого майна, зокрема, яке знаходиться у м. Запоріжжя, пр. Соборний (колишня назва Леніна), 158Б та м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, 50, що не пов`язане з предметом та підставами позову.

Враховуючи все вищевикладене, апелянт не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18).

Щодо суті спору.

Відповідно до частини 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

За приписами ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною 3 ст. 80 Господарського кодексу України визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Як передбачено ч. 2 ст. 97 Цивільного кодексу України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Таким чином, участь в управлінні товариством, є один з елементів змісту корпоративного права (ст. 167 ГК України), реалізація якого, відбувається через участь в роботі вищого органу товариства загальних зборах учасників, а стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема учасник підприємства, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 р. (далі - Постанова № 13) вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов`язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновків, що права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

У спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, від 02.05.2018 у справі № 910/20357/16.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи слідує, що з урахуванням уточненої позовної заяви, яка прийнята ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2020, судом розглядались позовні вимоги наступного змісту:

1. Визнати недійсним наступні рішення Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» від 01.06.2018р., що містяться в протоколі Загальних зборів учасників ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» №4 від 01.06.2018р.:

- Задовольнити заяву про вихід Учасника Товариства Дніпровського районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України, який володіє 7,9403% статутного капіталу Товариства, що дорівнює 234 530,97 грн.

- У зв`язку із прийняттям рішення про вихід Учасників Товариства, зменшити статутний капітал Товариства відповідно до розміру вкладів Учасників Товариства, що виходять зі складу Учасників на суму 2 953 365,12 грн.

- Встановити розмір Статутного капіталу Товариства 300 (триста) грн. 00 коп. який перерозподіляється між учасниками (Засновниками) наступним чином:

- Учасник Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БСМ» - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 33,333% (нуль цілих тридцять чотири десятих відсотка) Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

- Учасник Товариства ОСОБА_1 - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 33,333% (нуль цілих тридцять чотири десятих відсотка) Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

- Учасник Товариства ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 33,333% (нуль цілих тридцять чотири десятих відсотка) Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

- У зв`язку з прийнятими рішеннями, внести зміни до Статуту Товариства шляхом викладення Статуту в новій редакції.

2) скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 05.06.2018 11031050002041489; ОСОБА_3 ; Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради; зміна статутного або складеного капіталу, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників.

19.03.2021 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, яке прийнято судом.

Позовні вимоги з урахуванням уточнення наступного змісту:

1. Визнати недійсним наступні рішення Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» від 01.06.2018р., що містяться в протоколі Загальних зборів учасників ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» №4 від 01.06.2018р.:

- Задовольнити заяву про вихід Учасника Товариства Дніпровського районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України, ідентифікаційний код юридичної особи 02718078, який володіє 7,9403% статутного капіталу Товариства, що дорівнює 234 530,97 грн.

- У зв`язку із прийнятими рішеннями про вихід Учасників Товариства, встановити наступний склад засновників (Учасників) Товариства:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БСМ», ідентифікаційний код юридичної особи 38069797, зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 22.02.2012р. за №11031020000031306, юридична адреса 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Волгоградська, будинок, 26

- Громадянин України ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 14 вересня 1996 року, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

- Громадянин України ОСОБА_2 , який мешкає: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 28 вересня 1995 року, номер облікової картки платника податків НОМЕР_4

- У зв`язку із прийнятими рішеннями про вихід Учасників Товариства, зменшити статутний капітал Товариства відповідно до розміру вкладів Учасників Товариства, що виходять зі складу Учасників на суму 2 953 365,12 грн.

- Встановити розмір Статутного капіталу Товариства 300 (триста) гри.00 коп. який перерозподіляється між учасниками (Засновниками) наступним чином:

- Учасник Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БСМ» - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 33,333% (нуль цілих тридцять чотири десятитисячних відсотка) Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

- Учасник Товариства ОСОБА_1 - володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 33,333% (нуль цілих тридцять чотири десятитисячних відсотка) Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

-Учасник Товариства ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі Товариства, що становить 33,333% (нуль цілих тридцять чотири десятитисячних відсотка) Статутного капіталу Товариства та дорівнює 100 грн.

- У зв`язку з прийнятими рішеннями, внести зміни до Статуту Товариства шляхом викладення Статуту в новій редакції.

2. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань-Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 05.06.2018 11031050002041489; Мелкумян Олександр Олександрович; Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради; зміна статутного або складеного капіталу, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників.

26.09.2022 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач доповнив позовні вимоги вимогою про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ» - 2 953 665,12 грн та розміру часток учасників Товариства.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки вона не була підтримана позивачем, то така не прийнята судом до розгляду.

Разом з тим, скаржник вказує на тому, що такі твердження не відповідають дійсності.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів відкликання чи відмови позивача від поданої ним заяви про зміну предмету позову, а його позиція у справі свідчить про спрямованість судового розгляду позову саме в редакції останніх, заявлених ним вимог.

Відтак, доводи скаржника судом першої інстанції про неправильне застосування норм процесуального права знайшли своє підтвердження викладеним.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Частиною другою даної 46 ГПК України закріплено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частинами третьою та четвертою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

При поданні вказаної заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі №902/743/18).

В свою чергу, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17 визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав вже поданого до суду позову не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою.

Подана позивачем 26.09.2022 до суду заява про зміну предмету позову по своїй юридичній природі є заявою з додатковою позовною вимогою, тобто фактично є новим позовом.

Враховуючи вищенаведене, вказана заява про зміну предмету позову не відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, а отже правомірно не прийнята судом до розгляду, проте з підстав, викладених у даній постанові.

При цьому нові позовні вимоги стосуються, в тому числі, прав та інтересів нового учасника ТВО «ТД «БСМ», яке має у даній справі статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Апеляційний суд зауважує, що положення стосовно визначення статусу сторін в судовому процесі, участі у справі кількох позивачів або відповідачів, залучення до участі у справі співвідповідача, заміни неналежного відповідача та щодо третіх осіб, які (не) заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору містять й норми чинного ГПК України (ст. 45-50).

Зі змісту ст. 50 ГПК України (в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції) вбачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін.

Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість в результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Причому предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співучасника у справі, а не третьої особи.

Відтак, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов`язків, а також установлення чи захист їхніх прав.

Таким чином, є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов`язки цих третіх осіб».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 04.02.2021 у справі № 912/2509/19 зроблено правовий висновок про те, що «відповідно до законодавства, яке регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб (з урахуванням внесених до нього змін), право ініціювати реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства мають позивач або уповноважена ним особа (у разі ухвалення судового рішення про задоволення позову).

Така реєстрація в державному реєстрі здійснюється (у тому числі за ініціативою позивача) з метою фіксації змін відомостей про юридичну особу, засвідчення державою таких змін, що відбулися на підставі відповідних юридичних фактів.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправними і скасовуючи реєстраційну дію державного реєстратора, не врахували наведених вище норм ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не дослідили, з огляду на обставини справи, питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав позивача, який фактично прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розміри часток у статутному капіталі, склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю), з урахуванням характеру спірних правовідносин (предмет та підстава позову), а тому дійшли передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що якщо позивач фактично прагне відновити склад учасників товариства, відповідачами за такими позовами має бути не тільки учасник товариства, який внаслідок задоволення позову може бути позбавлений своєї частки у статутному капіталі або її частини у грошовому або відсотковому виразі, а й саме товариство.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 17.03.2020 у справі № 904/2476/19 у разі, коли позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, належним способом захисту є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. Відповідачами за таким позовом є не лише господарське товариство, але й особи учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Наведена правова позиція підтримана також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19.

Необхідно звернути увагу на тому, що процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків (правова позиція Верховного Суду у постанові від 24.03.2021 у справі №1316/364/12).

У справі № 908/2364/20 позивач не подавав клопотання про залучення співвідповідачами усіх учасників ТОВ «Січ Резерв», зокрема й 26.09.2022, матеріали справи такого не містять.

Таким чином, твердження про те, що судом вирішений спір не в межах того предмету, який заявляв позивач у поданій 26.09.2022 заяві, а клопотання про залучення співвідповідачів, яке було подано до суду 26.09.2022, не було розглянуто взагалі, що призвело до винесення Господарським судом Запорізької області рішення у справі, що стосується прав та обов`язків осіб, які не брали участь у справі, спростовуються вищевикладеним.

Відтак, предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про: визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства від 01.06.2018; скасування державної реєстрації змін до відомостей про Товариство у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 05.06.2018 11031050002041489; Мелкумян Олександр Олександрович; Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради; зміна статутного або складеного капіталу, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення загальних зборів про виключення позивача (7,9403%) зі складу учасників Товариства прийнято на підставі його заяви про вихід, що не була посвідчена нотаріально, що є порушенням вимог статті 148 ЦК України (тут і надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та голосами учасників, що володіють 0,0102% статутного капіталу, що є порушенням вимог статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (тут і надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Товариство заперечувало проти позову, посилаючись на те, що рішення Запорізької обласної організації "Товариство сприяння оборони України" - засновника Підприємства, що оформлене протоколом № 1 від 17.05.2018, про вихід зі складу засновників Товариства, що було прийнято на виконання рішення ради правління ГО "Товариство сприяння оборони України (ТСО України)", оформлене протоколом № 06 від 16.05.2018. Правові наслідки в частині виходу зі складу учасників породжує не заява, а рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід зі складу учасників Товариства, що відповідає вимогам пункту 10 частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Щодо посилання позивача на порушення порядку голосування, то відповідач зазначив, що позивач брав участь у загальних зборах; учасник участі не бере у голосуванні відповідно до статті 64 Закону України "Про господарські товариства"; реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18).

Відповідно до статуту Товариства, затвердженого протоколом № 2 загальних зборів засновників (учасників) Товариства від 09.06.2017, його учасниками, у тому числі, є позивач з часткою статутного капіталу у розмірі 7,9403%, що дорівнює 234 530,97 грн.

16.05.2018 на засіданні ради правління Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 06, про зобов`язання голови Запорізької обласної організації Павлея І.В. організувати проведення зборів засновників Товариства, на яких прийняти рішення про вихід Підприємства та Дніпровського СТК із числа засновників Товариства із поверненням майнових внесків, провести оформлення майна на Підприємство та Дніпровський СТК.

17.05.2018 Запорізька обласна організація "Товариства сприяння обороні України", що є засновником Підприємства, прийняла рішення № 1 про вихід Підприємства зі складу засновників (учасників) Товариства. Також було вирішено поставити питання щодо повернення Підприємству частки у статутному капіталі Товариства у натуральній формі шляхом передачі права власності на нерухоме майно; доручити директору Підприємства підписати від його імені відповідні акти приймання-передавання об`єктів нерухомості.

На виконання цього рішення директор Підприємства склав заяву про вихід зі складу засновників (учасників) Товариства.

Заява позивача про вихід зі складу учасників відповідача не містить дати.

У цій заяві Підприємство просило повернути вклад учасника до статутного капіталу Товариства у натуральній формі, а саме:

- майнового комплексу Дніпровського СТК, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 447,9 кв.м., балансовою вартістю: 167 420,14 грн.

- гаражів Дніпровського СТК, загальною площею 204,4 кв.м. що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , балансовою вартістю: 67 110,83 грн.

01.06.2018 проведено загальні збори засновників (учасників) Товариства за результатами проведення яких прийняті рішення, оформлені протоколом № 4 про: вихід Підприємства зі складу учасників Товариства; повернення Підприємству вкладу у натуральній формі; вихід Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України зі складу учасників товариства; повернення Дніпровському районному спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України вкладу у натуральній формі; зміну складу засновників (учасників) товариства; зменшення статутного капіталу та перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства; затвердження нової редакції статуту товариства; підписання нової редакції статуту Товариства; реєстрацію змін.

У протоколі № 4 від 01.06.2018 зазначено про присутність на зборах директора позивача ОСОБА_4 .

На виконання цього рішення 01.06.2018 Підприємство та Товариства підписали акт прийняття-передання об`єктів нерухомості, що були вкладом учасника до статутного капіталу Товариства.

Апелянт зазначає, що загальні збори 01.06.2018 ним не скликались, про їх проведення він не повідомлявся, порядок денний не отримував, як і нерухоме майно (вклад до статутного капіталу ТОВ «СІЧ РЕЗЕРВ»).

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд наголошує, що позивач не визначав підставами позову нескликання ним зборів, а також його неповідомлення про їх проведення. Натомість наявні в матеріалах справи докази (копія спірного протоколу) та доводи самого позивача, викладені ним в позовній заяві та поданих до суду процесуальних документах, засвідчують його присутність на зборах 01.06.2018.

За таких умов, судом апеляційної інстанції не приймаються вказані аргументи скаржника і справа № 908/2364/20 переглядається в межах заявлених позивачем предмету та підстав позову.

Так, ч. 1 ст. 148 ЦК України в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016 було встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Апеляційний суд зазначає, що право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Таким чином, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульоване як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві. Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

У зв`язку із цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 127/16567/17 та від 07.04.2020 у справі №910/7674/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що з моменту виходу особи зі складу учасників товариства така особа втрачає корпоративні права учасника, зокрема право на участь в управлінні справами товариства, на участь у загальних зборах учасників товариства.

Заява позивача про вихід зі складу учасників відповідача не містить дати, однак, враховуючи що загальні збори учасників відповідача щодо вирішення питання про вихід зі складу його учасників позивача проведені 01.06.2018, є обґрунтованим висновок, що таку заяву передано відповідачу до дати проведеного 01.06.2018 засідання загальних зборів, тому на час їх проведення Дніпровський СТК вже реалізував своє суб`єктивне право учасника на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв», яке не пов`язується із прийняттям на загальних зборах відповідного рішення про вихід.

Викладеним спростовуються доводи скаржника про позбавлення його прав на участь в управлінні справами Товариства та голосування під час ухвалення оскаржуваного рішення на загальних зборах, адже корпоративні відносини з відповідачем у позивача припинилися на підставі поданої заяви до дати проведення загальних зборів 01.06.2018.

Апелянт зазначає, що Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 912/422/17 погодився з висновком судів, що заява є неналежно оформленою та не може бути підставою для виходу учасника з товариства і проведення з учасників відповідних виплат, оскільки не створює правових наслідків для сторін. Суд зазначив, що відсутність нотаріального посвідчення підпису заявника на заяві про вихід з товариства не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників, тому залишив без змін рішення. Окрім того, Суд виходив з недоведеності обставин подання такої заяви товариству з огляду на заперечення відповідача щодо її отримання та недоведення позивачем протилежного.

Слід зауважити, що такий висновок зроблений у спорі про стягнення з товариства вартості майна товариства пропорційну її частці у статутному фонді за позовом учасника, який вважав себе таким, що вибув із числа учасників товариства на підставі заяви. У справі суд не встановив обставини отримання такої заяви Товариством, а також наявність дійсного волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників, тому відмовив у задоволенні позову учасника до товариства щодо стягненні вартості майна товариства пропорційної його частці у статутному фонді.

У справі, що переглядається, інші підстави та предмет позову, інші обставини, що є предметом доказування.

Зокрема, судом встановлено, що позивач не заперечує підписання цієї заяви директором та скріплення її печаткою Товариства, а наголошує саме на її нікчемності з огляду на відсутність нотаріального посвідчення підпису; в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена копія акту приймання-передачі майна від 01.06.2018 про повернення вкладу учасника (Дніпровського СТК) до статутного капіталу ТОВ «Січ Резерв» відповідно до рішення, оформленого Протоколом Загальних зборів № 4 від 01.06.2018 про вихід зі складу учасників Товариства, у дійсності якого немає підстав для сумнівів, який додаткового вказує на відповідність волевиявлення учасника щодо виходу зі складу учасників Товариства його справжнім намірам, що й обумовило висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права позивача.

При цьому як вже було зазначено вище по тексту постанови, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що прийняті товариством рішення після виходу позивача зі складу учасників не порушують його корпоративних прав, оскільки вихід зі складу учасників товариства не пов`язується з рішенням зборів учасників. Позивач втратив статус учасника та право на участь в управлінні товариством з моменту подання заяви, яка, в свою чергу, подана на виконання рішення правління Громадської організації «Товариство сприяння обороні України», оформленого протоколом від 16.05.2018.

Згідно п. 1.3 Статуту позивача він в своїй діяльності керується відповідними положеннями про навчальні заклади ТСО України, Статутом Запорізької обласної організації ТСО України.

Відповідно до п. 5.4 Статуту позивача Вищим органом управління Дніпровського РСТК є Засновник / Загальні збори Засновників (далі по тексту - Засновник).

Як передбачено п. 5.6 Статуту позивача Рішення Засновника по питаннях віднесених до його компетенції відповідно до цього Статуту, оформлюється у формі рішенням Засновника, що підписується Засновником Дніпровського РТСК.

Засновник входить до складу організацій Товариства сприяння обороні України, що в своїй діяльності керуються зокрема і Статутом Товариства сприяння обороні України, а рішення керівних органів Товариства сприяння обороні України є обов`язковими для виконання в усіх підпорядкованих організаціях.

Внаслідок подання відповідної заяви та підписавши акт приймання-передачі майна від 01.06.2018, позивач реалізував своє право на вихід з Товариства та засвідчив намір отримання внесеного ним вкладу в статутний капітал ТОВ «Січ Резерв» в натуральній формі.

В свою чергу, апеляційним судом враховується, що з моменту виходу позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв» до моменту пред`явлення даного позову пройшло більше двох років, і протягом усього цього часу Дніпровським СТК не вчинялося жодних дій, направлених на оскарження спірного рішення, як і таких, що підтверджували б його незгоду з прийнятим рішенням, що додатково свідчить про дійсність волевиявлення позивача щодо виходу зі складу учасників товариства.

При тому та обставина, на яку посилається апелянт, щодо неотримання ним нерухомого майна, яке було вкладом в статутний капітал відповідача-1 та перебування його на даний час у власності ТОВ «Січ Резерв», не може бути підставою для висновку про відсутність такого наміру та як наслідок задоволення позову, адже позивач у будь-якому випадку не обмежений у праві на повернення зробленого ним вкладу в натуральній формі, і якщо йому чиняться відповідні перешкоди, може скористатися визначеним законодавством механізмом шляхом звернення до суду та пред`явлення вимоги про повернення майна.

Наведене слідує з того, що відповідно до положень ст. 148 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правовим наслідком виходу учасника з товариства є виникнення у нього майнових прав на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, виплата якої проводиться в порядку і в строки, встановлені законом.

Таким чином, з моменту виходу учасника з товариства відбувається трансформація корпоративних прав в майнові права на отримання вартості частини майна.

Наряду з цим, зміст заявлених позовних про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства, свідчить про те, що позивач прагне поновити своє право володіння часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв» в раніше визначених розмірах, тобто прагне відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів від 01.06.2018.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі № 912/2620/21 звертав увагу на те, що тривалий час спосіб захисту (визнання недійним рішення загальних зборів, статуту, скасування реєстраційного запису) вважався ефективним, і суди задовольняли такі позови.

Втім, 22.10.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 923/876/16 змінила цей підхід та встановила, що звернення до суду з позовом про скасування статуту та рішення загальних зборів з метою поновлення становища у товаристві, яке призводить до зміни складу учасників, розміру статутного капіталу або часток учасників у статутному капіталі, не є ефективним способом захисту.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

У пунктах 49 - 51 постанови від 26.10.2022 у справі № 912/2620/21 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо застосування норми пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №923/876/16, зробив висновок, що якщо розмір статутного капіталу товариства не змінився, склад учасників не змінювався, то визнання судовим рішенням недійсними рішення загальних збрів та статуту, а також скасування реєстраційного запису поновило би права позивача (таке судове рішення підлягає виконанню відповідно до статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Однак, апеляційним судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що склад учасників, їх частка у статутному капіталі ТОВ «Січ резерв» та власне сам розмір статутного капіталу Товариства неодноразово змінювався, про що свідчать, зокрема, витяги з ЄДР станом на 20.12.2021 (т. 1 а.с. 193-196) та на 27.12.2021 (т. 3 а.с. 197-200).

Здійснивши перевірку відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що як станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (16.05.2023), так і станом на день прийняття даної постанови: розмір статутного капіталу ТОВ «Січ Резерв» складав/складає 300,00 грн, а його учасниками були/є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БСМ» (розмір частки засновника (учасника) 50 грн); ОСОБА_1 (розмір частки засновника (учасника) 100 грн); Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Ледокол» (розмір частки засновника (учасника) 50 грн); Громадська організація «Товариство сприяння обороні України (ТСО «України)» (розмір частки засновника (учасника) 100 грн).

Відтак, позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв», оформлених протоколом № 4 від 01.06.2018 та скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію змін до установчих документів відповідача не відповідають належним способам захисту прав, а їх задоволення не призведе до відновлення порушених прав, оскільки не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з огляду на зміну складу учасників Товариства, розміру статутного капіталу та розміру часток учасників.

Колегія суддів також враховує, що аналогічний спір (проте за позовом іншого учасника ТОВ «Січ Резерв»), був розглянутий судами 3 інстанцій в межах справи № 908/1592/21. Верховний Суд в ухвалі від 29.11.2022 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність порушення права позивача Підприємства "Сприяння" Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" та як наслідок відмовою у позові.

Посилання апелянта на обмеження судом права позивача на доступ до правосуддя через необґрунтоване затягування розгляду справи не спростовують правильність висновків суду про відмову у задоволені позову (не лише через неналежний спосіб захисту, але й по суті позовних вимог) та не можуть бути підставою, визначеною абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення, як і не відноситься до безумовних (обов`язкових) підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України.

Проте, колегія судів зважає на те, що судом першої інстанції вищевикладених обставин в повній мірі враховано не було, а також допущено порушення норм процесуального права в частині підстав відхилення заяви про зміну предмету позову.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, проте не впливають на результат вирішення спору, не спростовують правильного по суті рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 у справі № 908/2364/20 про відмову у позові, проте, у зв`язку з тим, що останнє прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті порушення норм процесуального права, його належить змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишається без змін.

Зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги та вирішення справи, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 у справі № 908/2364/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 у справі № 908/2364/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2023 у справі № 908/2364/20 залишити без змін.

Судові витрати покласти на Дніпровський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.11.2023

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя О.Г. Іванов