Рішення

від 15.11.2023 по справі 910/9268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2023Справа № 910/9268/23За позовом Українського культурного фонду

до Громадської організації "Культурно-видавничий проект "Книжка року"

про стягнення 67624,95 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Громадської організації "Культурно-видавничий проект "Книжка року" (далі -відповідач) на користь Українського культурного фонду (далі - позивач) 67624,95 грн суми гранту, який було надано позивачем відповідачу на підставі договору про надання гранту інституційної підтримки №3ORG71-07230 від 24.11.2020.

Вимоги позову мотивовано тим, що відповідачем в порушення умов Договору здійснено витрати за придбання матеріалів, а саме технічного обладнання, після 31.12.2020, поза межами строку реалізації проєкту інституційної підтримки.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заперечуючи проти вимог позову, відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому останній зазначає наступне:

- проект вважається не завершеним, оскільки до теперішнього часу позивачем не підписано акт про виконання проекту;

- договір про надання гранту інституційної підтримки №3ORG71-07230 від 24.11.2020 до сих пір діє, оскільки позивачем ще не підписано акт про виконання проєкту;

- відповідно до виписки банку за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 відповідач оплатив послуги та товари на суму 60023 грн в період з 28.12.2020 по 30.12.2020, що на думку відповідача здійснено в межах строку реалізації проєкту інституційної підтримки;

- відповідачем було здійснено оплату товару на суму 7602,01 грн 04.01.2021, проте, відповідач зазначає, що така оплата була погоджена позивачем в електронному листі від 30.12.2020;

- фактичною датою переказу Казначейством коштів гранту є 24.12.2020, а оскільки 25.12.2020 був святковим днем, а 26.12.2020 та 27.12.2020 не робочими днями це зумовило певні ускладнення отримати відразу замовлені та оплачені послуги і товари на суму гранту;

- у звіті аудитора не вказано, що витрати на придбання обладнання після 31.12.2020 не можуть бути зараховані до витрат проєкту.

У відповіді на відзив позивач виклав свої заперечення щодо тверджень відповідача у відзиві, зокрема:

- за умовами договору про надання гранту інституційної підтримки №3ORG71-07230 від 24.11.2020 всі заходи, які передбачені кошторисом, в тому числі закупівля матеріалів з їх отриманням, мали бути реалізовані до 31.12.2020, тому послуги і товари, які отримані відповідачем після цієї дати не можуть бути включені за рахунок коштів гранту.

- виписки банку, які надані відповідачем не підтверджують факт здійснення господарської операції;

- позивач заперечує, що ним було погоджено відповідачу оплата товарів/послуг після 31.12.2020, а електронний лист від 30.12.2020 на який посилається відповідач має лише інформаційний характер, крім того, у ньому було чітко вказано, що всі активності та послуги, заплановані відповідно до проектної заявки та кошторису, мають бути виконані та отримані до 31.12.2020;

- суму гранту було перераховано позивачем 03.12.2020.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання гранту інституційної підтримки №3ORG71-07230 (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору відповідач зобов`язувався реалізувати проєкт інституційної підтримки до 31.12.2020 та надати позивачу пакет звітної документації відповідно до умов договору у строк до 25.01.2021 (п. 1 розділу ІІ Договору).

Згідно платіжного доручення №634 від 03.12.2020 позивачем були перераховані кошти гранту інституційної підтримки у сумі 908616 грн, Казначейством було оплачено 24.12.2020, що підтверджується відміткою на цьому платіжному дорученні.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Договору для підтвердження здійснення діяльності, відповідачем було надано позивачу змістовний звіт (додаток 3) про надходження та використання коштів (додаток 4) з копіями первинних бухгалтерських документів.

Також, позивач стверджує, що відповідачем було надано пакет фінальної звітності, підтверджений звітом незалежного аудитора про реалізацію проекту інституційної підтримки.

При опрацюванні наданих копій первинних бухгалтерських документів, з метою встановлення правильності та обґрунтованості витрачання бюджетних коштів, наданих відповідно до Договору, позивачем виявлено, що в порушення п. 1 розділу ІІ Договору, відповідачем здійснено витрати після закінчення строку реалізації проекту на загальну суму 67625,01 грн, про що свідчить:

- накладна ТОВ "ВФ Ритейл " №1030020035 від 02.01.2021 на суму 1099 грн;

- видаткова накладна ТОВ "РОЗЕТКА.УА" №2249318 від 04.01.2021 на суму 25313 грн;

- накладна ФОП Тарнавський Антон Володимирович №3464 від 04.01.2021 на суму 4812 грн;

- акт надання послуг ТОВ "РОЗЕТКА.УА" № 2249318 від 04.01.2021 на суму 59 грн;

- видаткова накладна Товариства з обмеженою відповідальністю "НРП" №466078 від 05.01.2021 на суму 7697 грн;

- видаткова накладна ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" №PHKYA - 000000003 від 07.01.2021 на загальну суму 19055 грн;

- накладна на відпуск товару САВ - ДІСТРИБЬЮШН ТОВ №181291951 від 12.01.2021 на суму 6574,01 грн;

- накладна на відпуск товару САВ - ДІСТРИБЬЮШН ТОВ №181291955 від 12.01.2021 на суму 329 грн;

- видаткова накладна ТОВ "НРП" №474067 від 19.01.2021 на суму 1988 грн;

- накладна на відпуск товару САВ - ДІСТРИБЬЮШН ТОВ №181732504 від 20.01.2021 на суму 699 грн.

Отже, позивач стверджує, що відповідачем було здійснено витрати після закінчення строку реалізації проекту, який згідно умов Договору було завершено 31.12.2020.

На думку, позивача, такі дії відповідача призвели до порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Порядку здійснення контролю за виконанням суб`єктами, які отримують фінансування, зобов`язань перед Українським культурним фондом, затвердженого рішенням Наглядової ради Українського культурного фонду №217 від 09.11.2020 (далі - Порядок), та сума бюджетних коштів у розмірі 67624,95 грн підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача (враховуючи зайво повернуті раніше відповідачем 6 копійок).

Відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Порядку кошти надані для проекту інституційної підтримки використовуються виключно на цілі, передбачені умовами конкурсу відповідно до строків, обсягів і статей витрат, які визначені Договором гранту інституційної підтримки та додатками до нього.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 Порядку відповідач у терміни, визначені сторонами в договорі, надав позивачу пакет фінальної звітності (змістовий звіт про виконання Проекту інституційної підтримки, звіт про надходження та використання коштів для реалізації Проекту інституційної підтримки з копіями первинних бухгалтерських документів), підтверджений звітом незалежного аудитора з надання впевненості щодо достовірності та відповідності фінальної звітності про реалізацію проекту інституційної підтримки вимогам Українського культурного фонду.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу IV Договору позивач зобов`язується контролювати порядок виконання договору, дотримання строків, правильність, обґрунтованість, та цільове використання гранту.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 Порядку позивач здійснює постійний контроль за виконанням грантоотримувачами своїх зобов`язань, визначених договором про надання гранту інституційної підтримки. Об`єктами контролю є порядок виконання договору про надання гранту інституційної підтримки, дотримання строків, у тому числі проміжних, правильність та обґрунтованість витрачених коштів.

З метою досудового вирішення спору, 29.03.2023 позивач надіслав відповідачу лист №266/01-24, в якому було викладено повідомлення про необхідність повернення бюджетних коштів у сумі 67624,95 грн на розрахунковий рахунок позивача.

Оскільки відповідачем не було виконано вимоги листа про повернення коштів, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення 67624,95 грн.

Відповідач заперечуючи проти вимог позову вказує на те, що фактично витрачені кошти у сумі 60023 грн були перераховані відповідачем до 31.12.2020, тобто у строки встановлені умовами Договору, а перерахування коштів у сумі 7602,01 грн 04.01.2021 було погоджено позивачем. У звіті аудитор не вказує на те, що втрати на придбання обладнання після 31.12.2020 не можуть бути зараховані до витрат проекту інституційної підтримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про український культурний фонд" (далі - Закон) Український культурний фонд є бюджетною установою, що виконує передбачені цим Законом спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України. Діяльність Українського культурного фонду спрямовується та координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону на виконання покладених на нього завдань Український культурний фонд, зокрема, надає гранти юридичним особам незалежно від форми власності, гранти та стипендії фізичним особам, здійснює інші види підтримки проектів, визначені Положенням про Український культурний фонд; надає гранти на підтримку та розвиток проектів у сферах культури та мистецтв, креативних індустрій та культурно-пізнавального (внутрішнього) туризму; забезпечує прозоре, цільове та ефективне використання коштів Українського культурного фонду; набуває цивільні права та обов`язки в порядку, передбаченому цивільним законодавством, у тому числі шляхом укладення договорів, контрактів, зокрема зовнішньоекономічних, інших правочинів, а також у встановлених законодавством межах несе відповідальність за порушення Українським культурним фондом законодавства.

Згідно частини 3 статті 3 Закону під терміном "грант інституційної підтримки" у цьому Законі розуміється надання на безоплатній і безповоротній основі фінансових ресурсів юридичним особам усіх форм власності сфери культури, культурно-пізнавального (внутрішнього) туризму, національного музичного продукту та фізичним особам - підприємцям, які здійснюють економічну діяльність за видами, що належать до креативних індустрій, затвердженими Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення їх стабільної діяльності та розвитку в умовах дії обмежувальних заходів, зумовлених запровадженням воєнного чи надзвичайного стану, надзвичайної ситуації або карантину, внаслідок яких скасовуються або обмежуються масові заходи або іншим чином прямо або опосередковано обмежується діяльність у сфері культури та креативних індустрій.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону у разі прийняття Дирекцією Фонду рішення про надання фінансування певному проекту за рахунок коштів Українського культурного фонду з отримувачем коштів укладається договір про надання гранту.

За договором про надання гранту Український культурний фонд набуває право здійснювати контроль за реалізацією проекту відповідно до порядку, встановленого таким договором та законодавством, у тому числі вимагати виконання зазначеного порядку та вживати заходів у разі його порушення. Договір про надання гранту не може передбачати замовлення та (або) отримання Українським культурним фондом будь-яких товарів, робіт, послуг, майнових прав та (або) витрачання грошей на такі товари, роботи, послуги, майнові права.

Істотними умовами договору про надання гранту є визначення конкретного проекту, для реалізації якого надаються кошти; сума гранту (обсяг коштів) з відповідним кошторисом із зазначенням об`єктів, на які вона витрачатиметься; графік платежів; зобов`язання особи, яка отримує кошти, у тому числі щодо звітності; мінімальні технічні вимоги до проекту, які мають бути забезпечені; строк реалізації гранту; порядок надання доказів на підтвердження належного виконання договору про надання гранту; відповідальність за порушення умов договору. Типова форма договору про надання гранту затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

В частині 4 статті 631 ЦК України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На переконання позивача, враховуючи, що відповідачем допущено виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України), а саме здійснено витрати коштів гранту після закінчення строку реалізації проекту інституційної підтримки, то здійснені витрати у розмірі 67624,95 грн підлягають поверненню позивачу.

Проте, з такими висновками позивача суд частково не погоджується.

Згідно пункту 1 Розділу ІІІ Договору загальна сума гранту становить 908616 грн без ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 908616 грн, що підтверджується платіжним дорученням №634 від 03.12.2020.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Порядку здійснення контролю за виконанням суб`єктами, які отримують фінансування, зобов`язань перед Українським культурним фондом, затвердженого рішенням Наглядової ради Українського культурного фонду №217 від 09.11.2020 (далі - Порядок), кошти надані для проекту інституційної підтримки використовуються виключно на цілі, передбачені умовами конкурсу відповідно до строків, обсягів і статей витрат, які визначені Договором гранту інституційної підтримки та додатками до нього.

В свою чергу, додатком №2 до Договору сторони погодили кошторис проекту інституційної підтримки, в тому числі, такий кошторис передбачає матеріальні витрати (за винятком капітальних видатків).

Згідно підпункту 5.2.3.2 розділу 5 Порядку перелік допустимих типів та видів витрат за рахунок гранту інституційної підтримки включає в тому числі витрати на придбання матеріальних засобів (за винятком капітальних витрат).

Підпунктом 5.3.1 розділу 5 Порядку визначено, що з метою підтвердження реалізації проекту інституційної підтримки, грантоотримувач у терміни, визначені сторонами в Договорі гранту інституційної підтримки, формує та надає Фонду пакет фінальної звітності, підтверджений звітом незалежного аудитора.

Згідно умов Договору відповідач зобов`язувався реалізувати проект інституційної підтримки до 31.12.2020 та надати позивачу пакет звітної документації у строк до 25.01.2021 (пункт 1 розділу ІІ Договору).

Отже, дійсно, витрати за кошти грантової підтримки мають бути здійснені відповідачем у строк до 31.12.2020, проте звітна документація, що підтверджує такі витрати має бути подана до 25.01.2021.

Матеріали справи містять Звіт практикуючого фахівця з завдання з надання впевненості щодо достовірності та відповідності Фінальної звітності гранту інституційної підтримки з метою забезпечення стабільної діяльності та розвитку в умовах обмежувальних заходів, запроваджених упродовж дії режиму карантину за Договором, вимогам Українського культурного фонду, що складений ПП «Сервіском Аудит» 25.01.2021.

У Звіті незалежний аудитор зазначив, що грантоотримувач включив у витрати гранту придбання техніки, за яку оплати здійснив у 2020 році, а отримання техніки на загальну суму 54999 грн відбулося на початку 2021 року, що за поясненнями грантоотримувача, відбулося за причин вкрай пізнього фінансування Українським культурним фондом проєкту та обставинами кінця року та документообігу постачальників ТМЦ національно рівня, рішення щодо зарахування таких витрат виноситься на розсуд УКФ.

В матеріалах справи наявні банківські виписки та платіжні доручення №№156 від 28.12.2020 на суму 1988 грн, №209 від 29.12.2020 на суму 25372 грн, №212 від 29.12.2020 на суму 4812 грн, №226 від 30.12.2020 на суму 7697 грн, №228 від 30.12.2020 на суму 19055 грн, №229 від 30.12.2020 на суму 1099 грн якими підтверджується факт оплати відповідачем товарів на загальну суму 60023 грн.

Оплачені товари на вказану вище суму відповідач фактично отримав на початку січня 2021 року, що підтверджується відповідними копіями накладних та актів надання послуг, які долучені позивачем з позовом та описані судом вище.

Таким чином, суд вважає, що витрати здійснені відповідачем до 31.12.2020 були вчинені в строк реалізації проекту інституційної підтримки.

Згідно Звіту незалежного аудитора залишок грантових коштів на рахунку на момент звітування складало 1448,57 грн, сума яка підлягала поверненню позивачу становить 3253,71 грн (гарантоотримувач помилково перерахував надлишкову суму 6 копійок).

У разі якщо виконання проєкту інституційної підтримки буде припинено чи не завершено протягом дії цього Договору, то у триденний строк з моменту настання таких обставин відповідач має повідомити фонд про такі обставини. У строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту настання таких обставин, документально підтвердити всі свої витрати, здійснені за рахунок суми гранту та повернути Фонду невикористану частину суми гранту (пункт 2 розділу IV Договору).

Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не просить стягнути залишок грантових коштів, що не були використані, а просить стягнути витрати, що є підтвердженими та понесені у грудні 2020 року, тобто в строк реалізації проекту, відтак, не підлягають повернення позивачеві.

Суд вважає, що подання первинних документів, які були складені у січні 2021 року на підтвердження понесення витрат у сумі 60023 грн, які були фактично понесені у грудні 2020 року не є порушенням умов Договору та Положення, оскільки згідно пункту 1 розділу ІІ Договору позивач подає первинні документи разом із пакетом звітної документації до 25.01.2020.

Такої ж позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.11.2023 у справі №910/4425/23.

За таких обставин, під час дослідження та оцінки доказів судом не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо здійснення відповідачем витрат у сумі 60023 грн з грантових коштів після закінчення строку реалізації проекту, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що ж стосується перерахованих відповідачем 04.01.2021 коштів у сумі 7602,01 грн, то суд відхиляє твердження відповідача, що ця оплата була погоджена позивачем електронним листом від 30.12.2020, оскільки цей лист має суто інформаційних характер та жодних погоджень на витрати коштів поза межами строку визначеного Договору не містить. Тоді як, сторони мають дотримуватися умова Договору та кошторису до нього, у яких вказано, що відповідач реалізовує грант до 31.12.2020 включно.

Твердження відповідача стосовно того, що позивачем було пізно перераховано кошти гранту і відповідач, у зв`язку зі святковими та вихідними днями, був обмежений у часі реалізувати грант, суд не приймає до уваги, оскільки у додатку №5 до Договору, який підписаний обома сторонами було чітко вказано, що транш гранту мав бути перерахований позивачем до 25.12.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за платіжним дорученням №634 від 03.12.2020 здійснив перерахування гранту у сумі 908616 грн, а Казначейством було оплачено платіж 24.12.2020, тобто, у строки погоджені в Додатку №5 до Договору.

Наведене вище підтверджує факт того, що відповідачем було здійснено реалізацію гранту на суму 7602,01 грн (04.01.2021) поза межами встановленого у пункті 1 розділу ІІ Договору строку, тобто, після 31.12.2020.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України ).

У зв`язку із чим, сума бюджетних коштів, за мінусом зайво повернутих 6 копійок, у розмірі 7600,95 грн підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача.

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача 7600,95 грн (суд відняв 6 копійок від 7602,01 грн, про які позивач вказував як зайво повернуті), у задоволенні вимог позову щодо стягнення 60023 грн суд відмовляє.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору, а обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника та відповідачів на підтримку кожної підстави. Відтак, інші доводи, на які посилалися сторони в своїх заявах по суті справи, не прийняті судом до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, у які позивачем включено лише судовий збір, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації "Культурно-видавничий проект "Книжка року" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 20-А, кімната 200; ідентифікаційний код 42375477) на користь Українського культурного фонду (01601, м. Київ, вул. І.Франка, 19; ідентифікаційний код 41436842) 7600 (сім тисяч шістсот) грн 95 коп. боргу та 301 (триста одну) грн 68 коп. судового збору.

У решті вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків