Постанова

від 26.02.2024 по справі 910/9268/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/9268/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Українського культурного фонду

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 (повний текст складено 15.11.2023)

у справі № 910/9268/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Українського культурного фонду

до Громадської організації «Культурно-видавничий проект «Книжка року»

про стягнення 67 624,95 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Український культурний фонд (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Громадської організації "Культурно-видавничий проект "Книжка року" (далі - ГО «КВП «Книжка року», Організація) 67 624,95 грн суми гранту, наданого Фондом Організації на підставі договору про надання гранту інституційної підтримки №3ORG71-07230 від 24.11.2020.

В обґрунтування заявлених вимог Фонд посилається на порушення Організацією умов договору та здійснення витрат за придбання матеріалів (технічного обладнання) після 31.12.2020, поза межами строку реалізації проєкту інституційної підтримки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ГО "КВП "Книжка року" на користь Українського культурного фонду 7 600,95 грн боргу та 301,68 грн судового збору.

Суд дійшов висновку, що під час дослідження та оцінки доказів не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо здійснення відповідачем витрат у сумі 60 023,00 грн з грантових коштів після закінчення строку реалізації проекту, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в іншій частині вимог, суд зазначив, що відповідач здійснив реалізацію гранту на суму 7602,01 грн поза межами встановленого у пункті 1 розділу ІІ Договору строку (04.01.2021), тобто після 31.12.2020, у зв`язку з чим, сума бюджетних коштів, за мінусом зайво повернутих 6 копійок, у розмірі 7 600,95 грн підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Фонд звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 60 023,00 грн та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Фонду до Організації задовольнити у повному обсязі; стягнути з Організації 67 624,95 грн заборгованості, 2 684,00 грн судового збору та 4 026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги Фонд посилається на неповне та необ`єктивне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи, недослідження та ненадання правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позиції учасників справи.

Від Організації відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9268/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 до надходження матеріалів справи №910/9268/23.

21.12.2023 матеріали справи №910/9268/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/9268/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Постанову підписано 26.02.2024 після виходу судді Корсака В.А. з відпустки, яка тривала з 12.02.2024 (понеділок) по 23.02.2024 (п`ятниця).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

24.11.2020 Фонд та Організація (грантоотримувач) уклали договір про надання гранту інституційної підтримки №3ORG71-07230 (далі - Договір), за умовами розділу 1 якого Фонд надає грантоотримувачу на умовах, визначених цим договором, грант інституційної підтримки з метою забезпечення стабільної діяльності та розвитку (далі - Проєкт інституційної підтримки) в умовах обмежувальних заходів, запроваджених упродовж дії режиму карантину, опис та мінімальні технічні вимоги до якого наведено у проектній заявці та у кошторисі згідно з додатками 1 та 2 до цього договору, а грантоотримувач реалізує Проєкт інституційної підтримки на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1 розділу ІІ договору Організація реалізує Проєкт інституційної підтримки до 31.12.2020 та надає Фонду пакет звітної документації відповідно до умов договору до 25.01.2021.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ договору для підтвердження здійснення діяльності відповідач надав позивачу змістовий звіт (додаток 3), звіт про надходження та використання коштів (додаток 4) з копіями первинних бухгалтерських документів.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Договору загальна сума гранту становить 908616 грн без ПДВ.

За умовами підп. 2 п. 4 розділу IV договору Фонд зобов`язується контролювати порядок виконання договору, дотримання строків, правильність, обґрунтованість та цільове використання гранту.

У разі, якщо виконання проєкту інституційної підтримки буде припинено чи не завершено протягом дії цього договору, то у триденний строк з моменту настання таких обставин Організація має повідомити Фонд про такі обставини. У строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту настання таких обставин, документально підтвердити всі свої витрати, здійснені за рахунок суми гранту та повернути Фонду невикористану частину суми гранту (п. 2 розділу IV договору).

У додатку №2 до договору сторони погодили кошторис Проєкту інституційної підтримки, який передбачає матеріальні витрати (за винятком капітальних видатків).

03.12.2020 платіжним дорученням Фонд перерахував кошти гранту інституційної підтримки у сумі 908616 грн, які, згідно з відміткою на цьому платіжному дорученні, Казначейство оплатило 24.12.2020.

Відповідач надав пакет фінальної звітності, підтверджений звітом незалежного аудитора про реалізацію Проєкту інституційної підтримки.

Під час опрацювання наданих копій первинних бухгалтерських документів, з метою встановлення правильності та обґрунтованості витрачання бюджетних коштів, наданих відповідно до договору, Фонд виявив, що в порушення п. 1 розділу ІІ договору Організація здійснила витрати після закінчення строку реалізації проєкту на загальну суму 67625,01 грн, про що свідчать:

- накладна ТОВ "ВФ Ритейл " №1030020035 від 02.01.2021 на суму 1099,00 грн;

- видаткова накладна ТОВ "РОЗЕТКА.УА" №2249318 від 04.01.2021 на суму 25313,00 грн;

- накладна ФОП Тарнавський Антон Володимирович №3464 від 04.01.2021 на суму 4812,00 грн;

- акт надання послуг ТОВ "РОЗЕТКА.УА" № 2249318 від 04.01.2021 на суму 59,00 грн;

- видаткова накладна ТОВ "НРП" №466078 від 05.01.2021 на суму 7697,00 грн;

- видаткова накладна ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" №PHKYA - 000000003 від 07.01.2021 на загальну суму 19055,00 грн;

- накладна на відпуск товару САВ - ДІСТРИБЬЮШН ТОВ №181291951 від 12.01.2021 на суму 6574,01 грн;

- накладна на відпуск товару САВ - ДІСТРИБЬЮШН ТОВ №181291955 від 12.01.2021 на суму 329,00 грн;

- видаткова накладна ТОВ "НРП" №474067 від 19.01.2021 на суму 1988,00 грн;

- накладна на відпуск товару САВ - ДІСТРИБЬЮШН ТОВ №181732504 від 20.01.2021 на суму 699,00 грн.

Отже, позивач стверджує, що відповідач здійснив витрати після закінчення строку реалізації проєкту, який за умовами Договору був завершений 31.12.2020.

На думку позивача, такі дії відповідача призвели до порушення вимог підп. 5.2.1 п. 5.2 Порядку здійснення контролю за виконанням суб`єктами, які отримують фінансування, зобов`язань перед Фондом, затвердженого рішенням Наглядової ради Фонду №217 від 09.11.2020 (далі - Порядок), та сума бюджетних коштів у розмірі 67624,95 грн підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Фонду (враховуючи зайво повернуті раніше Організацією 6 копійок).

29.03.2023 з метою досудового вирішення спору Фонд направив Організації лист №266/01-24 з повідомленням про необхідність повернути бюджетні кошти у сумі 67624,95 грн на розрахунковий рахунок Фонду.

Оскільки Організація вимоги цього листа не виконала, Фонд звернувся з позовом, що розглядається, та просить стягнути з Організації на свою користь 67624,95 грн.

Організація надала відзив на позовну заяву, у якому проти вимог та доводів Фонду заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. Організація зазначає, що Проєкт інституційної підтримки вона реалізувала у встановлений договором строк.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про український культурний фонд» (далі - Закон) Український культурний фонд є бюджетною установою, що виконує передбачені цим Законом спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України. Діяльність Українського культурного фонду спрямовується та координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону на виконання покладених на нього завдань Український культурний фонд, зокрема, надає гранти юридичним особам незалежно від форми власності, гранти та стипендії фізичним особам, здійснює інші види підтримки проектів, визначені Положенням про Український культурний фонд; надає гранти на підтримку та розвиток проектів у сферах культури та мистецтв, креативних індустрій та культурно-пізнавального (внутрішнього) туризму; забезпечує прозоре, цільове та ефективне використання коштів Українського культурного фонду; набуває цивільні права та обов`язки в порядку, передбаченому цивільним законодавством, у тому числі шляхом укладення договорів, контрактів, зокрема зовнішньоекономічних, інших правочинів, а також у встановлених законодавством межах несе відповідальність за порушення Українським культурним фондом законодавства.

За ч. 3 ст. 3 Закону під терміном "грант інституційної підтримки" у цьому Законі розуміється надання на безоплатній і безповоротній основі фінансових ресурсів юридичним особам усіх форм власності сфери культури, культурно-пізнавального (внутрішнього) туризму, національного музичного продукту та фізичним особам - підприємцям, які здійснюють економічну діяльність за видами, що належать до креативних індустрій, затвердженими Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення їх стабільної діяльності та розвитку в умовах дії обмежувальних заходів, зумовлених запровадженням воєнного чи надзвичайного стану, надзвичайної ситуації або карантину, внаслідок яких скасовуються або обмежуються масові заходи або іншим чином прямо або опосередковано обмежується діяльність у сфері культури та креативних індустрій.

Частиною 3 ст. 12 Закону визначено, що у разі прийняття Дирекцією Фонду рішення про надання фінансування певному проекту за рахунок коштів Українського культурного фонду з отримувачем коштів укладається договір про надання гранту.

За договором про надання гранту Український культурний фонд набуває право здійснювати контроль за реалізацією проекту відповідно до порядку, встановленого таким договором та законодавством, у тому числі вимагати виконання зазначеного порядку та вживати заходів у разі його порушення. Договір про надання гранту не може передбачати замовлення та (або) отримання Українським культурним фондом будь-яких товарів, робіт, послуг, майнових прав та (або) витрачання грошей на такі товари, роботи, послуги, майнові права.

Істотними умовами договору про надання гранту є визначення конкретного проекту, для реалізації якого надаються кошти; сума гранту (обсяг коштів) з відповідним кошторисом із зазначенням об`єктів, на які вона витрачатиметься; графік платежів; зобов`язання особи, яка отримує кошти, у тому числі щодо звітності; мінімальні технічні вимоги до проекту, які мають бути забезпечені; строк реалізації гранту; порядок надання доказів на підтвердження належного виконання договору про надання гранту; відповідальність за порушення умов договору. Типова форма договору про надання гранту затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання гранту.

Стаття 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до підп. 5.2.1. Порядку здійснення контролю за виконанням суб`єктами, які отримують фінансування, зобов`язань перед Українським культурним фондом, затвердженого рішенням Наглядової ради Українського культурного фонду №217 від 09.11.2020 (далі - Порядок), кошти надані для проекту інституційної підтримки використовуються виключно на цілі, передбачені умовами конкурсу відповідно до строків, обсягів і статей витрат, які визначені Договором гранту інституційної підтримки та додатками до нього.

Згідно з підп. 5.2.1 п. 5.2 Порядку кошти, надані для проекту інституційної підтримки, використовуються виключно на цілі, передбачені умовами конкурсу відповідно до строків, обсягів і статей витрат, які визначені Договором гранту інституційної підтримки та додатками до нього.

Підпунктом 5.3.1 розділу 5 Порядку визначено, що з метою підтвердження реалізації проекту інституційної підтримки грантоотримувач у терміни, визначені сторонами в Договорі гранту інституційної підтримки, формує та надає Фонду пакет фінальної звітності, підтверджений звітом незалежного аудитора.

Перелік допустимих типів та видів витрат за рахунок гранту інституційної підтримки включає в тому числі витрати на придбання матеріальних засобів (за винятком капітальних витрат) (підп. 5.2.3.2 розділу 5 Порядку).

Суд встановив, що за умовами договору Організація зобов`язалась реалізувати проект інституційної підтримки до 31.12.2020 та надати Фонду пакет звітної документації у строк до 25.01.2021 (п. 1 розділу ІІ Договору).

Таким чином, витрати за кошти грантової підтримки мають бути здійснені Організацією у строк до 31.12.2020, а звітна документація, що підтверджує такі витрати, має бути подана до 25.01.2021.

Наявний у матеріалах справи Звіт практикуючого фахівця з завдання з надання впевненості щодо достовірності та відповідності Фінальної звітності гранту інституційної підтримки з метою забезпечення стабільної діяльності та розвитку в умовах обмежувальних заходів, запроваджених упродовж дії режиму карантину за Договором, вимогам Українського культурного фонду, складений ПП «Сервіском Аудит» 25.01.2021.

Отже, Організація згідно з підп. 5.3.1 п. 5.3 Порядку у визначений договором термін надала позивачу пакет фінальної звітності (змістовий звіт про виконання Проєкту інституційної підтримки, звіт про надходження та використання коштів для реалізації Проєкту інституційної підтримки з копіями первинних бухгалтерських документів), підтверджений звітом незалежного аудитора з надання впевненості щодо достовірності та відповідності фінальної звітності про реалізацію проекту інституційної підтримки вимогам Українського культурного фонду.

Відповідно до підп. 5.4.1 п. 5.4 Порядку Фонд здійснює постійний контроль за виконанням грантоотримувачами своїх зобов`язань, визначених договором про надання гранту інституційної підтримки. Об`єктами контролю є порядок виконання договору про надання гранту інституційної підтримки, дотримання строків, у тому числі проміжних, правильність та обґрунтованість витрачених коштів.

У Звіті незалежний аудитор зазначив, що грантоотримувач включив до витрат гранту придбання техніки, за яку оплати здійснив у 2020 році, а отримання техніки на загальну суму 54999 грн відбулося на початку 2021 року, що, за поясненнями грантоотримувача, відбулося з причин вкрай пізнього фінансування Українським культурним фондом проєкту та обставинами кінця року та документообігу постачальників ТМЦ національно рівня, рішення щодо зарахування таких витрат виноситься на розсуд УКФ.

Наявні банківські виписки та платіжні доручення №№156 від 28.12.2020 на суму 1988,00 грн, №209 від 29.12.2020 на суму 25372,00 грн, №212 від 29.12.2020 на суму 4812,00 грн, №226 від 30.12.2020 на суму 7697,00 грн, №228 від 30.12.2020 на суму 19055,00 грн, №229 від 30.12.2020 на суму 1099,00 грн свідчать про оплату Фондом товарів на загальну суму 60023,00 грн саме у 2020 році.

Оплачені товари на цю суму Організація фактично отримала на початку січня 2021 року, про що свідчать копії відповідних накладних та актів надання послуг.

Отже, витрати були здійснені Організацією до 31.12.2020, тобто у строк реалізації Проєкту інституційної підтримки.

Згідно зі Звітом незалежного аудитора залишок грантових коштів на рахунку на момент звітування складав 1448,57 грн; сума, яка підлягала поверненню позивачу, становить 3253,71 грн (гарантоотримувач помилково перерахував надлишкову суму 6 копійок).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Фонд не просить стягнути залишок грантових коштів, що не були використані, а просить стягнути витрати, що є підтвердженими та понесені у грудні 2020 року, тобто у термін реалізації проекту, а тому не підлягають поверненню позивачеві.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що подання первинних документів про отримання товарів та послуг, складених у січні 2021 року на підтвердження витрат з оплати таких товарів і послуг, фактично понесених у грудні 2020 року у сумі 60023 грн, не є порушенням умов договору та Положення, оскільки у п. 1 розділу ІІ Договору сторони погодили подачу Організацією первинних документів разом із пакетом звітної документації до 25.01.2020.

За таких обставин, під час дослідження та оцінки доказів судом не знайшли свого підтвердження доводи Фонду про здійснення Організацією витрат у сумі 60023,00 грн з грантових коштів після закінчення строку реалізації проекту, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо перерахованих Організацією 04.01.2021 коштів у сумі 7602,01 грн суд доцільно зазначив, що ця оплата була погоджена Фондом електронним листом від 30.12.2020, який має суто інформаційних характер та жодних погоджень на витрати коштів поза межами визначеного договором строку не містить, в той час як за умовами договору Організація реалізовує грант до 31.12.2020 включно. Тобто витрати на цю суму були здійснені після закінчення строку реалізації гранту і доводи Фонду в цій частині є такими, що підтверджуються відповідними доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що всі передбачені кошторисом заходи та видатки, в т.ч. закупівля матеріалів з їх отриманням, мали бути реалізовані до 31.12.2020, колегія суддів зазначає, що такі умови як у договорі, так і додатках до нього відсутні.

Колегія суддів відзначає, що у ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Доказів наявності у Організації обов`язку не тільки закупити, а ще й отримати матеріали, товари, послуги, оплачені коштами гранту в термін до 31.12.2020, Фонд, який стверджував про наявність такого обов`язку у Організації, не надав.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Фонду про стягнення 60 023,00 грн задоволенню не підлягають.

Висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7602,01 грн Фонд не оскаржує.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського культурного фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/9268/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/9268/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/9268/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова