Рішення

від 15.11.2023 по справі 910/10663/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2023Справа № 910/10663/23

За позовом Приватного підприємства агрофірми "Вікторія" (Вінницька область, м. Погребище)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (м. Київ)

про стягнення 478 768,33 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство агрофірма "Вікторія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" про стягнення 478 768,33 грн, з яких: 364 348,95 грн - основний борг, 17 906,47 грн - 3% річних та 96 512,91 грн - збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

25.07.2023 через канцелярію суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому від заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.

23.08.2023 через канцелярію суду представником позивача подана відповідь на відзив.

У вказаній відповіді представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2022 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 415-05/22К.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався поставити відповідачу сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД) урожаю 2021 року.

У пунктах 2.1, 2.2 договору № 415-05/22К від 12.05.2022 сторонами погоджено кількість (400,000 тон +/-10%), ціну за одну метричну тону (5350,88 грн. без ПДВ) та загальну вартість товару (2440001, 28 грн., з урахуванням ПДВ - 299649,28 грн +/-10%).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору постачальник поставляє сільськогосподарську продукцію в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020-ТОВ "ВВТ Грейн" за адресою: 32101, Хмельницька область, Ярмолинецький район, смт. Ярмолинці, вулиця Гагаріна, буд 44/1, а подальшому "Елеватор поставки", автомобільним транспортом.

Строк постачання товару - 27.05.2022 включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 договору)

Товар поставляється на елеватор поставки на ім`я покупця. Датою поставки товару вважається фактична його передача покупцю на елеваторі поставки в заліковій вазі та надання покупцю видаткової накладної на товар (п. 3.5 договору).

На виконання своїх зобов`язань за договором № 415-05/22К від 12.05.2022 позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв на зерновий склад (елеватор поставки) соняшник у кількості 412,84 тон залікової ваги, на загальну суму 2518325,33 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними:

№ 56 від 16.05.2022 на суму 312808,17 грн з ПДВ;

№ 57 від 17.05.2022 на суму 315614,16 грн з ПДВ;

№ 58 від 18.05.2022 на суму 312320,17 грн з ПДВ;

№ 60 від 19.05.2022 на суму 316102,16 грн з ПДВ;

№ 61 від 20.05.2022 на суму 316468,16 грн з ПДВ;

№ 62 від 25.05.2022 на суму 314394,17 грн з ПДВ;

№ 63 від 26.05.2022 на суму 314272,17 грн з ПДВ;

№ 65 від 31.05.2022 на суму 316346,17 грн з ПДВ.

Позивач своєчасно зареєстрував податкові накладні в ЄРПН на поставлену продукцію та направив контрагенту (відповідачу): податкова накладна № 6 від 16.05.2022, податкова накладна № 7 від 17.05.2022, податкова накладна № 8 від 18.05.2022, податкова накладна №10 від 19.05.2022, податкова накладна № 11 від 20.05.2022, податкова накладна № 12 від 25.05.2022, податкова накладна № 13 від 26.05.2022, податкова накладна № 21 від 31.05.2022.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється в наступному порядку:

86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

14% вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно - транспортні накладні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання в частині сплати коштів за поставлену позивачем сільськогосподарської продукції здійснив лише частково, а саме в розмірі 2153976,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 3531 від 02.06.2022, № 3599 від 10.06.2022, № 3736 від 01.07.2022, № 3871 від 21.07.2022, № 3957 від 26.07.2022, № 3996 від 01.08.2022, № 4020 від 05.08.2022, № 4102 від 19.08.2022, № 4167 від 07.09.2022, № 4346 від 21.10.2022 та № 4420 від 01.11.2022.

30.05.2023 на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 364348,95 грн, але вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що не має можливості розрахуватися з позивачем за отриману продукцію через настання форс - мажорних обставин, а саме повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України впливає на можливість виконати свої зобов`язання перед позивачем на умовах визначених договором № 415-05/22К від 12.05.2022. Продукція була зіпсована внаслідок тривалого простою на кордоні, у зв`язку з чим ТОВ "ВВТ ГРУП" не змогло її реалізувати і відповідно розрахуватись з позивачем.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 вказаного кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Судом встановлено, що зібраними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений по Договору товар у розмірі 364 348,95 грн, тож вимоги позовної заяви про стягнення цієї суми є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 17 906,47 грн та інфляційні витрати в розмірі 96 512,91 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 74 ГПК України не надав суду доказів неможливості виконати свої зобов`язання за договором № 415-05/22К від 12.05.2022.

Крім того, щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Обставини щодо збройної агресії РФ проти України є загальновідомими та не потребують доведення відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що наявність форс-мажорних обставин у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України є загальновідомим, проте, це не звільняє сторону від обов`язку повідомлення контрагента про неможливість виконання зобов`язань в порядку, встановленому договором.

Проте у матеріалах справи відсутнє повідомлення відповідача про неможливість виконання умов договору, у зв`язку із форс - мажорними обставинами, згідно п. 7.2 договору та відсутній відповідний сертифікат, згідно Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні"

Як на підставу для звільнення від відповідальності відповідач посилається на лист Торгово - промислової палати України від 28.02.2022, який долучив до матеріалів справи.

Наданий відповідачем лист не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили саме для відповідача. Суд звертає увагу на те, що не вважається таким випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, при дослідженні питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором істотним є не сам факт наявності форс-мажорних обставин, а взаємозв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання зобов`язань.

Щодо наданого відповідачем письмового доказу - листа від 19.08.2022 ТОВ "Грейнсвард", згідно якого вагони відправлені 28-30.04.2022 зі стації Ярмолинці П-Зах. , то вказаний доказ не стосується спірних питань. Затримка вагонів на кордоні у квітні 2022 не стосується поставленої продукції по договору № 415-05/22К, який був укладений у травні 2022.

Більше того, договір між сторонами про поставку сільськогосподарської продукції було укладено 12.05.2022 після настання обставин на які посилається відповідач, що свідчить про обізнаність останнього із обставинами непереборної сили, про необхідність виконання умов договору після введення воєнного стану та відповідно прийняв усі ризики щодо здійснення розрахунків за куплений товар у встановлений договором строк.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів, які підтверджували б факт настання для відповідача обставин непереборної сили, доводи останнього про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання основного зобов`язання є необґрунтованими.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Позивачем до стягнення з відповідача також заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн на підставі: договору про надання юридичних послуг №94 від 26.06.2023, додатку №1 до вказаного договору, що укладені з Адвокатським бюро "Ольги Паламарчук", акту наданих послуг №1/94 від 29.06.2023, рахунку № 26/06 від 26.06.2023, платіжної інструкції №5901 від 29.06.2023 на загальну суму 6 500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Надані до матеріалів справи документи належним чином підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в розмірі 6 500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 6 500,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 41 літера А, офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Приватного підприємства агрофірми "Вікторія" (22200, Вінницька область, Вінницький район, місто Погребище, вул. Вінницька, 34; ідентифікаційний код 30088241) 364 348 (триста шістдесят чотири тисячі триста сорок вісім) грн 95 коп. основного боргу, 17 906 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шість) грн 47 коп. 3% річних, 96 512 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот дванадцять) грн 91 коп. інфляційних витрат, 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 7 181 (сім тисяч сто вісімдесят одну) грн 53 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко