Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/10663/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/10663/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 06.02.2024:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023

у справі № 910/10663/23 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного підприємства агрофірми "Вікторія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

про стягнення 478 768,33 грн,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Приватне підприємство агрофірма "Вікторія" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (надалі - відповідач) про стягнення 478 768,33 грн, з яких: 364 348,95 грн - основний борг, 17 906,47 грн - 3% річних та 96 512,91 грн - збитки від інфляції.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач свої зобов`язання в частині сплати коштів за поставлену позивачем сільськогосподарської продукції здійснив лише частково, а саме в розмірі 2153976,38 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 3531 від 02.06.2022, № 3599 від 10.06.2022, № 3736 від 01.07.2022, № 3871 від 21.07.2022, № 3957 від 26.07.2022, № 3996 від 01.08.2022, № 4020 від 05.08.2022, № 4102 від 19.08.2022, № 4167 від 07.09.2022, № 4346 від 21.10.2022 та № 4420 від 01.11.2022.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Приватного підприємства агрофірми "Вікторія" 364 348 грн 95 коп. основного боргу, 17 906 грн 47 коп. 3% річних, 96 512 грн 91 коп. інфляційних витрат, 6 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 7 181 грн 53 коп. судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" 04.12.2023 (через канцелярію суду) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10663/23 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10663/23 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір.

15.12.2023 (через канцелярію суду) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію в національній валюті № 54 від 14.12.2023. Заяву подано в строк, встановлений судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10663/23, розгляд якої призначено на 06.02.2024.

22.12.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

В судове засідання 06.02.2024 представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку 21.12.2023 ухвали суду від 20.12.2023 до електронних кабінетів сторін. Жодних заяв, клопотань про неможливість розгляду апеляційних скарг від сторін не надходило.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що воно не було ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до наступного.

У п 5.1 договору вказано, що постачальник зобов?язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва. Разом з цим, апелянт зазначає, що доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом (при цьому апелянт посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20).

Окрім цього, згідно із пунктом 4.3 договору, у разі ненадання такого листа покупець має право притримати сплату 10% від договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому - апелянт вважає, що умова для сплати 10% від договору, а саме 224 000 гривень, не настала.

Також апелянт зазначив, що заявлена позивачем частина ціни позову, а саме 525 680,14 грн., є сумою ПДВ на всю суму поставки, яку згідно пункту 4.1 договору протягом 3 (трьох) банківських днів, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника та покупця має бути відшкодована. Однак, наразі ні кінцевим покупцем, ні державою - ПДВ не відшкодовано. А тому апелянт просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу (прийнятому судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України) позивач зазначив, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, прийнятим на підставі повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, рішення прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, позивач зазначив, що на виконання своїх зобов`язань та за умовами договору поставки сільськогосподарської продукції №415-05/22К ППА «ВІКТОРІЯ» здійснило поставку, а ТОВ «ВВТ ГРУП» прийняв на зерновий склад (елеватор поставки) кукурудзу 3-го класу, урожаю 2021 року, у кількості 412,84 тон залікової ваги, на загальну суму 2 518 325,33 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними зі сторони відповідача без зауважень, які наявні в матеріалах справи.

Окрім цього, позивач зазначив, що скаржник у відзиві на позовну заяву і в апеляційній скарзі не заперечує та не спростовує факту поставки сільськогосподарської продукції, а саме: кукурудзи 3-го класу урожаю 2021 року, згідно укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 415-05/22К від 12 травня 2022 року. Заперечень щодо кількості, якості продукції та суми заборгованості відповідач не виставляв/та не заперечував, а погодився, що на сьогоднішній день дійсно є наявна заборгованість ТОВ «ВВТ ГРУП» перед ППА «Вікторія» за поставлену та прийняту продукцію (кукурудзу 3 класу), яка не погашена.

А тому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 12.05.2022 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 415-05/22К.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався поставити відповідачу сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД) урожаю 2021 року.

У пунктах 2.1, 2.2 договору № 415-05/22К від 12.05.2022 сторонами погоджено кількість (400,000 тон +/-10%), ціну за одну метричну тону (5350,88 грн. без ПДВ) та загальну вартість товару (2440001, 28 грн., з урахуванням ПДВ - 299649,28 грн +/-10%).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору постачальник поставляє сільськогосподарську продукцію в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020-ТОВ "ВВТ Грейн" за адресою: 32101, Хмельницька область, Ярмолинецький район, смт. Ярмолинці, вулиця Гагаріна, буд 44/1, а подальшому "Елеватор поставки", автомобільним транспортом.

Строк постачання товару - 27.05.2022 включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 договору).

Товар поставляється на елеватор на ім`я покупця. Датою поставки товару вважається фактична його передача покупцю на елеваторі поставки в заліковій вазі та надання покупцю видаткової накладної на товар (п. 3.5 договору).

На виконання своїх зобов`язань за договором № 415-05/22К від 12.05.2022 позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв на зерновий склад (елеватор поставки) соняшник у кількості 412,84 тон залікової ваги, на загальну суму 2518325,33 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними:

№ 56 від 16.05.2022 на суму 312808,17 грн з ПДВ;

№ 57 від 17.05.2022 на суму 315614,16 грн з ПДВ;

№ 58 від 18.05.2022 на суму 312320,17 грн з ПДВ;

№ 60 від 19.05.2022 на суму 316102,16 грн з ПДВ;

№ 61 від 20.05.2022 на суму 316468,16 грн з ПДВ;

№ 62 від 25.05.2022 на суму 314394,17 грн з ПДВ;

№ 63 від 26.05.2022 на суму 314272,17 грн з ПДВ;

№ 65 від 31.05.2022 на суму 316346,17 грн з ПДВ.

Позивач своєчасно зареєстрував податкові накладні в ЄРПН на поставлену продукцію та направив контрагенту (відповідачу) наступні податкові накладні: № 6 від 16.05.2022, № 7 від 17.05.2022, № 8 від 18.05.2022, №10 від 19.05.2022, № 11 від 20.05.2022, № 12 від 25.05.2022, № 13 від 26.05.2022, № 21 від 31.05.2022.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється в наступному порядку: 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14% вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що даний правочин (укладений між сторонами) за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було належним чином виконано зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки сільськогосподарської продукції. Так, на виконання своїх зобов`язань за договором № 415-05/22К від 12.05.2022 позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв на зерновий склад (елеватор поставки) соняшник у кількості 412,84 тон залікової ваги, на загальну суму 2 518 325,33 грн. Водночас, відповідач свої зобов`язання в частині сплати коштів за поставлену позивачем сільськогосподарської продукції здійснив лише частково, а саме в розмірі 2 153 976,38 грн. Таким чином, у відповідача перед позивачем за поставлений по договору наявна заборгованість у розмірі 364 348,95 грн. А тому вимоги позовної заяви про стягнення цієї суми є обґрунтованими і такими, що правомірно задоволено судом першої інстанції.

Щодо розміру нарахованих річних та інфляційних втрат. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, в якій зазначено наступне. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є арифметично вірним. А тому погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 3% річних в розмірі 17 906,47 грн та інфляційних витрат в розмірі 96 512,91 грн за заявлені періоди.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо наступних доводів апелянта: 1) позивачем не було надано доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку про те, що товар, який поставляється, є продукцією власного виробництва (з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20); 2) неврахування судом першої інстанції того, що такий лист не було надано, що свою чергу вказане є підставою для притримання в порядку п. 4.3. договору сплати 10% від договору до усунення порушень; 3) відсутність відшкодування державною сум ПДВ - суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 ГПК України).

У поданому відзиві на позовну заяву (а.с. 91 - 93) відповідач як підставу для заперечень заявленого позову лише зазначив, що не має можливості розрахуватися з позивачем за отриману продукцію через настання форс - мажорних обставин, а саме повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, що впливає на можливість виконати свої зобов`язання перед позивачем на умовах, визначених договором № 415-05/22К від 12.05.2022. Продукція була зіпсована внаслідок тривалого простою на кордоні, у зв`язку з чим ТОВ "ВВТ ГРУП" не змогло її реалізувати і, відповідно, розрахуватись з позивачем.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, скаржник у відзиві на позовну заяву № 25-07 від 25.07.2023 не зазначав ані про незгоду з обставинами постачання продукції, ані з її обсягами, ані з наданим позивачем розрахунком. Більше того, жодна із вказаних в апеляційній скарзі підстав, які було зазначено вище - апелянтом вказана в суді першої інстанції не зазначалась.

Відповідно, скаржник, в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України, позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті та під час апеляційного перегляду справи. А тому такі доводи скаржника (про ненадання позивачем доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку про те, що товар, який поставляється, є продукцією власного виробництва; неврахування судом першої інстанції п. 4.3. договору про можливість притримання відповідачем сплати 10% від договору до усунення порушень; відсутність відшкодування державною сум ПДВ) - відхиляються на підставі наведених норм процесуального права. В цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву не містить таких доводів, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений права розглядати по суті такі заперечення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга, яка фактично містить викладення повного тексту рішення суду першої інстанції, але не містить доводів про неможливість розрахуватися за договором через настання форс - мажорних обставин, а саме повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України (на які сторона посилалась в суді першої інстанції).

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, а саме на абзац 5 пункту 8.33., відповідно до якого: «Суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом», суд апеляційної інстанції відхиляє через наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах вказаної справи розглядались позовні вимоги ТОВ "Щедро" до Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича про стягнення коштів у сумі 525 736, 50 грн за укладеним між сторонами договором від 12.04.2017 № 497 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом. Так, в обумовлені сторонами строки автомобіль до узгодженого місця розвантаження не прибув, місцезнаходження автомобіля з продукцією встановлено так і не було, у зв`язку із чим позивачу було завдано збитків на суму 525 736,50 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 позов задоволено повністю: стягнуто з Підприємця на користь ТОВ "Щедро" збитки в розмірі 525 736,50 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі № 922/51/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Водночас, постановою Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 касаційну скаргу ТОВ "Щедро" задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі № 922/51/20 - скасовано, справу № 922/51/20 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, оскільки, по-перше, обставини вказаної справи (про стягнення збитків) не релевантні обставинам даної справи (про стягнення суми заборгованості та нарахованих річних та інфляційних втрат); по-друге, постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 - не є остаточним судовим рішення, оскільки нею справу було направлено на новий розгляд; по-третє, пункт, на який посилається апелянт містить фактично класифікацію видів доказів, які може має право подати суду. Водночас, вказане жодним чином не спростовує обґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі. А тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та такими, що відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10663/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10663/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім