Рішення

від 02.11.2023 по справі 911/2192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2192/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний Луч»

про стягнення 16 127,56 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний Луч» про стягнення 16 127,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, будучи відповідальним за стан будинку № 11 по вулиці Берегова в смт Козин, не вжив своєчасних заходів щодо безпечних умов для перебування громадян та транспортних засобів, зокрема, шляхом усунення снігу з покрівель цього будинку, що піддають останніх явній небезпеці, не забезпечив належного інформування громадян про наближення до місця, де можливе падіння снігу, наприклад, шляхом встановлення відповідних тимчасових попереджувальних дорожніх знаків, огороджень. Такою бездіяльністю у сукупності було створено підстави для виникнення умов, які загрожують безпеці мешканців та гостей будинку № 11 по вулиці Берегова, в тому числі, мало наслідком пошкодження застрахованого ТЗ. У зв`язку із цим позивачем подано даний позов про стягнення з відповідача 16 127,56 грн відшкодування шкоди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у справі № 911/2192/23 позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» залишено без руху.

07.08.2023 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 було відкрито провадження у справі № 911/2192/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

30.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Того ж дня, 30.08.2023, через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якої відповідачем долучено докази направлення відзиву позивачу.

15.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

Оскільки документи по суті спору подані сторонами із дотриманням строків, встановлених ухвалою суду про відкриття провадження по справі від 15.08.2023, суд приймає документи сторін по суті спору до розгляду та долучає їх до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (далі - страховик, позивач), ОСОБА_1 (далі - страхувальник) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС №012729 (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України та пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням ТЗ, що зазначений в СЧД та перебуває в заставі у вигодонабувача.

Відповідно до змісту договору страхування, марка транспортного засобу Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова (шасі) НОМЕР_2 , 2019 року випуску.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Lexus RX300, державний номерний знак (далі д.н.з.) НОМЕР_1 .

В розділі «Строк дії договору страхування» передбачено, що договір набуває чинності з дати оплати страхового платежу за перший період страхування в повному обсязі, але не раніше дати початку першого періоду страхування. Договір укладено на строк 2 роки до 19.03.2021 року.

Судом встановлено, що 12.03.2020 між страховиком, страхувальником та вигодонабувачем було укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору добровільного страхування наземного транспорту № АС012729 від 20.03.2019 р., відповідно до п. 1.1 якого сторони додаткової угоди за взаємною згодою домовились внести відповідні зміни до основного договору на період страхування номер 2, що починається з 00-00 год 20.03.2020 р. та закінчується о 24-00 год 19.03.2021 р. Вказана додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень, заперечень та є невід`ємною частиною основного договору (копія додаткової угоди наявна в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, 21.02.2021 в результаті падіння снігу з даху будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було пошкоджено транспортний засіб марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 .

На підтвердження вказаного позивачем долучено до позовної заяви копію довідки Обухівського РУП ГУНП у Київській області № 2489 від 07.04.2021.

Відповідно до змісту довідки № 2489 від 07.04.2021, Обухівське РУП ГУНП в Київській області повідомило, що 21.02.2021 до Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення ОСОБА_1 з приводу пошкодження автомобіля. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у власному користуванні має автомобіль Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 . У довідці повідомляється, що 20.02.2021 близько 20:00 ОСОБА_1 поставила свій автомобіль біля свого будинку за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11, а 21.02.2021 близько 08:00 виявила пошкодження дзеркала автомобіля з лівого боку на яке впав сніг з даху. До ОВС ОСОБА_1 звернулась з метою фіксації даної події так як автомобіль застраховано і претензій ні до кого не має (копія довідки наявна в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 22.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про настання страхового випадку № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021 за договором страхування № АС012729 від 20.03.2019 у зв`язку із подією, що сталася (згідно змісту акта) в смт Козин по вул. Б. Хмельницького, буд. 14 внаслідок впливу предметів. В графі «детальний опис події» зазначено: 21.02.2021 о 08 год. 26 хв.; « 20» лютого залишила машину біля дому, на парковці. Вранці прокинулась від дзвінків сусідів про те, щоб я забрала авто, тому що з криші падає сніг і у мене вже було відбите дзеркало з водійської сторони через зсув уночі затверділої маси снігу.». У заяві також зазначено про повідомлення компетентних органів про подію, а саме 21.02.2021 ОСОБА_1 викликала Обухівський РУП, яке зареєструвало подію. Вказана заява підписана ОСОБА_1 та фахівцем страховика (копія наявна в матеріалах справи).

24.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/0725-21 від 24.02.2021, якою просила страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №АС012729 від 20.03.2019 у зв`язку із страховим випадком, що стався 21.02.2021з транспортним засобом марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно листа вигодонабувача та рахунків СТО, наявних у страховій справі. Вказана заява підписана ОСОБА_1 та фахівцем страховика (копія наявна в матеріалах справи).

22.02.2021 оглянуто транспортний засіб марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , про що складено відповідний акт огляду транспортного (ТЗ), а також додано фотознімки до акту (копії наявні в матеріалах справи).

22.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі Еліт» виставило позивачу рахунок № ЕЛюС-0003925 від 22.02.2021 із детальним переліком замовлених робіт.

Відповідно до рахунку № ЕЛюС-0003925 від 22.02.2021, виставленого позивачу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, склала 16 127,56 грн, у т.ч. ПДВ 2 687,93 грн.

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про настання страхового випадку та заявою про виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, було визнано вищезазначену подію страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 8559 від 05.03.2021 (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно страхового акта № 8559 від 05.03.2021 вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , склала 16 127,56 грн.

10.03.2021 позивач на підставі страхового акта № 8559 від 05.03.2021, договору добровільного страхування наземного транспорту АС №012729 та рахунку № ЕЛюС-0003925 від 22.02.2021, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «ВіДі Еліт» (тобто безпосередньо на рахунок СТО) в розмірі 16 127,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1080 від 10.03.2021 із призначенням платежу «страх.відшк.зг.СТ-8559 від 05.03.21 з ОСОБА_1 за ремонт ТЗ д/н НОМЕР_1 рах. №ЕЛюС-0003925 від 22.02.21 в т.ч. ПДВ» (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що станом на 21.02.2021 управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний Луч» (далі ОСББ «Солнєчний Луч», відповідач).

Позивач, з посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, стверджує, що до ТДВ «СК «Віді-Страхування», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту АС №012729 від 20.03.2019, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник ( ОСОБА_1 ) або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до ОСББ «Солнєчний Луч» як управителя багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де 21.02.2021 сталася відповідна подія.

На думку позивача, оскільки відповідач обслуговує зазначений будинок, він, відповідно до чинного законодавства України, зобов`язаний своєчасно надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі скидати з дахів та покрівель сніг, лід, щоб не створювати небезпеки для людей та транспортних засобів.

Таким чином позивач переконаний, що ОСББ «Солнєчний Луч» будучи відповідальною особою за стан будинку № 11 по вулиці Берегова в смт Козин, де сталася 21.02.2021 відповідна подія, не вжило своєчасних заходів щодо безпечних умов для перебування громадян та транспортних засобів та не забезпечило належного інформування громадян про наближення до місця, де можливе падіння снігу. Такою бездіяльністю, за ствердженням позивача, було створено підстави для виникнення умов, які загрожують безпеці мешканців та гостей будинку № 11 по вулиці Берегова, в тому числі, що мало наслідком пошкодження застрахованого транспортного засобу.

З урахуванням зазначеного, 28.05.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо відшкодування шкоди вих. № 15/04/8.05/1214-20 від 27.05.2020, якою повідомив, що 21.02.2021 в результаті падіння криги та снігу з даху будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було пошкоджено транспортний засіб Lexus, д/н НОМЕР_1 , що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 2308 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.02.2021 р. Вимогою позивач повідомив про те, що вказана подія була визнана страховим випадком та 10.03.2021 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 16 127,56 грн. У зв`язку із цим позивач просив відповідача здійснити на користь ТДВ «СК «Віді-Страхування» відшкодування шкоди, заподіяної в результаті падіння 21.02.2021 криги та снігу з даху будинку за адресою: АДРЕСА_1 на транспортний засіб Lexus, д/н НОМЕР_1 , в розмірі 16 127,56 грн.

Разом із вимогою позивач направив відповідачу копії договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 012729 від 20.03.2019, посвідчення водія та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, заяви про настання страхового випадку вх. № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021, заяви про виплату страхового відшкодування вих. № 15/04/9/1/0725-21 від 24.02.2021, рахунку № ЕЛюС-0003925 від 22.02.2021, талону-повідомлення єдиного обліку № 2308 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.02.2021, страхового акту № 8559 від 05.03.2021, платіжного доручення № 1080 від 10.03.2021 та довіреності № 19/02-20_Б від 19.02.2020. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач долучив до матеріалів справи фіскальний чек за № 0319408513703 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до змісту якого відправлення вручено відповідачу 11.06.2021 (копія наявна в матеріалах справи).

Однак відповіді на вимогу відповідач не направив, відшкодування шкоди в сумі 16 127,56 грн на користь позивача не здійснив.

08.02.2022 позивач повторно направив відповідачу вимогу щодо відшкодування шкоди вих. № 15/04/8/2/0349-22 від 08.02.2022, в якому повторно виклав обставини, що були зазначені в попередній вимозі, та просив відповідача здійснити на користь ТДВ «СК «Віді-Страхування» відшкодування шкоди, заподіяної в результаті падіння 21.02.2021 криги та снігу з даху будинку за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, буд. 11 на транспортний засіб Lexus, д/н НОМЕР_1 , в розмірі 16 127,56 грн (копія наявна в матеріалах справи).

21.02.2022 відповідач, у відповідь на вищезазначену вимогу позивача, направив позивачу лист вих. № 09 від 21.02.2022, в якому відповідач повідомив, що правлінням ОСББ «Солнєчний луч» розглянуто вимогу щодо відшкодування шкоди № 15/04/8/2/0349-22 від 08.02.2022 про виплату страхового відшкодування на загальну суму 16127,56 грн. В листі відповідач зазначив, що дійсно, 21.02.2021 був пошкоджений автомобіль Lexus, д/н. НОМЕР_1 , внаслідок падіння снігу з висоти. Зазначену подію ОСББ «Солнєчний луч» було зафіксовано актом огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти від 21.02.2021 та зроблено фотофіксацію. Відповідач в листі зазначив, що у претензії позивачем, з посиланням на талон повідомлення № 2308 від 21.02.2021, зазначено, що причиною пошкодження (ТЗ) стало падіння криги та снігу з даху будинку, внаслідок чого позивачем прийнято рішення про покладення відповідальності за шкоду на ОСББ «Солнєчний луч». В листі відповідач зазначив, що зроблені позивачем висновки про вину ОСББ «Солнєчний луч» у заподіяній шкоді є хибними, як і записане (зі слів заявника або оператора, який приймав виклик) повідомлення про виклик наряду поліції не засвідчує фактичних обставин цієї події та вини ОСББ «Солнєчний луч». З урахуванням зазначеного, ОСББ «Солнєчний луч» відхилило вимоги позивача про сплату страхового відшкодування у розмірі 16127,56 грн, сплаченого страхувальнику. Разом із листом відповідач направив позивачу копію акта огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти від 21.02.2021 (копія листа та акта наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, станом на 04.07.2023 відповідачем відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 16 127,56 грн на користь позивача здійснено не було. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 16 127,56 грн відшкодування шкоди в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне. Відповідач вважає, що жоден із долучених позивачем до позовної заяви документів, наданих на підтвердження позовних вимог, ні по одинці, ні в їх сукупності не підтверджують вину ОСББ «Солнєчний луч» у події з пошкодження транспортного засобу марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , як і не дають можливості встановити, де саме трапилась ця подія.

Як зазначає відповідач, у наданій позивачем заяві про настання страхового випадку вх. № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021, зазначено місце події: Київська обл. місто Козин, вул. Б. Хмельницького, буд. 14. Проте, як зазначає відповідач, ОСББ «Солнєчний Луч» здійснює свою діяльність за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, яка не тотожною адресі місця події, зазначеній в заяві про настання страхового випадку вх. № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021.

Також відповідач стверджує, що жодних обставин та доказів проведення поліцією дій з метою встановлення того, ким вчинено протиправне діяння, яке призвело до пошкодження автомобіля марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , довідка Національної поліції України головного управління Національної поліції в Київській області Обухівського районного управління поліції № 2498 від 07.04.2021 не містить.

Отже відповідач стверджує, що відповідно до заяви про настання страхового випадку, страхова подія трапилась на вул. Б. Хмельницького, 14, а згідно повідомлення, наданого Адамчук М.О. Обухівському РУП ГУНП, свій автомобіль вона ставила біля будинку по вул. Берегова, буд. 11, але де саме невідомо.

Відповідач у відзиві зазначив, що за адресою АДРЕСА_1 , розміщено 13 багатоквартирних будинків, яким присвоєна поштова адреса із зазначенням відповідного корпусу. Проте, як зазначив відповідач, в довідці Обухівського РУП ГУНП не зазначено біля якого саме корпусу трапилась подія, обставини події записані зі слів ОСОБА_1 , а складений позивачем акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти, відповідач не визнає.

Крім того відповідач зазначає, що відповідно до акта огляду транспортного засобу від 22.02.2021, огляд був проведений 22.02.2021 за адресою: с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 56 ТзДВ «СК «Віді-Страхування». При цьому, на думку відповідача, додана до цього акта огляду фототаблиця викликає у відповідача сумніви, оскільки на частині фото проставлена дата 12.02.2021, тобто за 10 днів до події.

З урахуванням зазначеного, на переконання відповідача, позивачем до позовної заяви не додано ні актів (протоколів) чи інших документів огляду місця події, ні план-схем розташування автомобіля в момент падіння на нього снігу, та зважаючи на складання акта огляду транспортного засобу у с. Софіївська - Борщагівка, позивач таких схем не складав, зміст листа Обухівського РУП ГУНП дозволяє зробити висновок, що органи національної поліції таких протоколів та схем теж не складали, а обставини події записали зі слів ОСОБА_1 про падіння снігу з даху. Отже, на думку відповідача, надані позивачем документи не дають можливості встановити місце події.

Єдиний документ, за ствердженням відповідача, який містить детальну інформацію про місце події це акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти, складеного за участі голови правління, управляючого і власника автомобіля, в якому зафіксовано, що автомобіль марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 припаркований поряд із корпусом № 11 за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11.

Відповідно до пояснень відповідача, з покрівлі сніг впасти не міг, тому що у нього на перешкоді було снігостримуюче огородження. Крім того, зовнішні форми будинків, в т.ч. і корпусу 11, мають таку конфігурацію, що унеможливлює падіння снігу з покрівлі, а утримання та очищення балконів та козирків над ними, перебуває поза межами відповідальності відповідача. Так, акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти, складений персоналом ОСББ «Солнєчний луч» та за участі власниці пошкодженого автомобіля, тому що цей акт стосувавсь безпосередньо її прав та обов`язків і вона підписуючи акт засвідчила обставини, викладені у цьому акті.

На думку відповідача, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності протиправної поведінки ОСББ «Солнєчний луч», що виразилась у порушенні п. 1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових території, у зв`язку із тим, що з наданих позивачем документів подія трапилась на вул. Б. Хмельницького, а згідно акта огляду ОСББ «Солнєчний луч», ймовірна причина пошкодження транспортного засобу падіння снігу з балконів.

Позовна заява та додані до неї документи не містить будь яких доказів, що відносно ОСББ «Солнєчний луч» розглядались протоколи, складені за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів чи правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Відповідач вважає, що матеріали позовної заяви не місять існування протиправної поведінки ОСББ «Солнєчний луч», яка призвела до пошкодження застрахованого автомобіля марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , а отже відсутній один зі складових елементів складу господарського правопорушення, необхідний для стягнення збитків.

З урахуванням усього вищезазначеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Отже, предметом позову в цій справі є вимога позивача, як страховика, до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 16 127,56 грн, понесених в результаті здійснення виплат з настанням страхової події «вплив предметів» (падіння снігу з даху), відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів наземного транспорту АС №012729 від 20.03.2019, укладеного між позивачем (страховиком) та третьою особою (страхувальником) , на підставі страхового акта № 8559 від 05.03.2021, в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та третьою особою правочину, суд дійшов висновку, що укладений договір за своєю правовою природою є договором страхування.

Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

За змістом статті 17 Закону України «Про страхування», правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 984 Цивільного кодексу України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно зі статтею 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, початок дії договору співпадає з початком строку, узгодженого сторонами для його дії.

Загальними положеннями Цивільного кодексу України про договір, зокрема, частиною другою статті 631 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тоді як спеціальна норма статті 983 Цивільного кодексу України пов`язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, що відповідатиме принципу свободи цивільно-правового договору, передбаченого статтею 627 Цивільного кодексу України, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Тобто, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має той факт, що коли договір страхування укладено, але перший платіж не внесено, договір не набрав чинності.

Судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.03.2019 між ТОВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» (страховик), ОСОБА_1 (страхувальник) та ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» (вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС №012729, за яким страхових застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач, 21.02.2021 в результаті падіння снігу з даху будинку за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11, було пошкоджено транспортний засіб марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку із чим 22.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про настання страхового випадку № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021 за договором страхування № АС012729 від 20.03.2019.

З матеріалів справи також вбачається, що 24.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/0725-21 від 24.02.2021, якою просила страховика виплатити страхове відшкодування згідно умовами договору добровільного страхування наземного транспорту АС-012729 від 20.03.2019 у зв`язку із страховим випадком, що стався 21.02.2021 з транспортним засобом марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 .

Судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про настання страхового випадку та заявою про виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, було визнано вищезазначену подію страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 8559 від 05.03.2021.

Згідно страхового акта № 8559 від 05.03.2021 вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , склала 16 127,56 грн.

10.03.2021 позивач на підставі страхового акта № 8559 від 05.03.2021, договору добровільного страхування наземного транспорту АС №_012729 та рахунку № ЕЛюС-0003925 від 22.02.2021, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «ВіДі Еліт» (тобто безпосередньо на рахунок СТО) в розмірі 16 127,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1080 від 10.03.2021 із призначенням платежу «страх.відшк.зг.СТ-8559 від 05.03.21 з ОСОБА_1 за ремонт ТЗ д/н НОМЕР_1 рах. №ЕЛюС-0003925 від 22.02.21 в т.ч. ПДВ».

В розділі «Строк дії договору страхування» передбачено, що договір набуває чинності з дати оплати страхового платежу за перший період страхування в повному обсязі, але не раніше дати початку першого періоду страхування. Договір укладено на строк 2 роки до 19.03.2021 року.

При цьому, 12.03.2020 між страховиком, страхувальником та вигодонабувачем було укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору добровільного страхування наземного транспорту № АС012729 від 20.03.2019 р., відповідно до п. 1.1 якого сторони додаткової угоди за взаємною згодою домовились внести відповідні зміни до основного договору на період страхування номер 2, що починається з 00-00 год. 20.03.2020 р. та закінчується о 24-00 год. 19.03.2021.

Отже, враховуючи вказаний розділ договору та Додатковий договір № 1 від 12.03.2020, суд приходить до висновку, що станом на дату виникнення страхової події 21.02.2021 та виплату страхового відшкодування, договір добровільного страхування наземного транспорту АС №012729 від 20.03.2019 був чинним та обов`язковим для його сторін.

Статтею 5 Закону України «Про страхування» передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Суд зазначає, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України «Про страхування» та статей 979, 982 Цивільного кодексу України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.

Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.

Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», якими передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Верховий Суд у своїй постанові від 30.01.2018 у справі № 910/12500/17 дійшов правових висновків про те, що і регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

Виходячи із наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Отже, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

У спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію. (Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 та у постанові Верховного суду від 25.03.2019 у справі № 916/686/18).

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку на оплату № ЕЛюС-0003925 від 22.02.2021, виставленого позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі Еліт» (СТО), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, склала 16 127,56 грн, у т.ч. ПДВ 2 687,93 грн.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17).

Судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем виконано належним чином зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту АС №012729 від 20.03.2019 та виплачено суму страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 16 127,58 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 1080 від 10.03.2021.

Отже, позивач, сплативши суму страхового відшкодування в розмірі 16 127,58 грн отримав право вимоги на відшкодування виплаченої ним суми на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» з осіб, відповідальних за завдані збитки.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, в зв`язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України суми шкоди, завданої внаслідок страхового випадку, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Звертаючись до суду із даним позовом стверджує, що станом на 21.02.2021 управителем багатоквартирного будинку за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11, де стався страхових випадок, було Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний Луч».

У зв`язку із вищенаведеним, позивач, з посиланням на с. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, стверджує, що до ТДВ «СК «Віді-Страхування», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту АС №012729 від 20.03.2019, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник ( ОСОБА_1 ) або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до ОСББ «Солнєчний Луч» як управителя багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де 21.02.2021 сталася відповідна подія.

На думку позивача, ОСББ «Солнєчний Луч», будучи відповідальною особою за стан будинку № 11 по вулиці Берегова в смт Козин, де сталася 21.02.2021 відповідна подія, не вжило своєчасних заходів щодо безпечних умов для перебування громадян та транспортних засобів та не забезпечило належного інформування громадян про наближення до місця, де можливе падіння снігу. Такою бездіяльністю, за ствердженням позивача, було створено підстави для виникнення умов, які загрожують безпеці мешканців та гостей будинку № 11 по вулиці Берегова, в тому числі, мало наслідком пошкодження застрахованого транспортного засобу.

У свою чергу відповідач вважає, що жоден із долучених позивачем до позовної заяви документів, наданих на підтвердження позовних вимог, ні по одинці, ні в їх сукупності не підтверджують вину ОСББ «Солнєчний луч» у події з пошкодження транспортного засобу марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , як і не дають можливості встановити, де саме трапилась ця подія.

Як зазначає відповідач, у наданій позивачем заяві про настання страхового випадку вх. № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021, зазначено місце події: Київська обл. місто Козин, вул. Б. Хмельницького, буд. 14. Проте, як зазначає відповідач, ОСББ «Солнєчний Луч» здійснює свою діяльність за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Берегова, буд. 11, яка не тотожною адресі місця події, зазначеній в заяві про настання страхового випадку вх. № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021.

Отже відповідач стверджує, що відповідно до заяви про настання страхового випадку, страхова подія трапилась на вул. Б. Хмельницького, 14, а згідно повідомлення, наданого Адамчук М.О. Обухівському РУП ГУНП, свій автомобіль вона ставила біля будинку по АДРЕСА_1 , але де саме невідомо.

Відповідно до наданих позивачем пояснень у відповіді на відзив, позивач підтвердив, що у заяві про настання страхового випадку № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021 дійсно зазначена адреса події: смт Козин, вул. Б. Хмельницького, 14, однак зазначив, що під час оформлення вказаної заяви про настання страхового випадку щодо місця події було допущено помилку та наголосив на тому, що в смт Козин відсутня вулиця Б.Хмельницького.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в спірній заяві про настання страхового випадку № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021 в графі «детальний опис події» зазначено: 21.02.2021 о 08 год. 26 хв.; « 20» лютого залишила машину біля дому, на парковці. Вранці прокинулась від дзвінків сусідів про те, щоб я забрала авто, тому що з криші падає сніг і у мене вже було відбите дзеркало з водійської сторони через зсув уночі затверділої маси снігу.». У заяві також зазначено про повідомлення компетентних органів про подію, а саме 21.02.2021 ОСОБА_1 викликала Обухівский РУП, яке зареєструвало подію.

В матеріалах справи наявна довідка Обухівського РУП ГУНП у Київській області № 2489 від 07.04.2021, якою повідомлено, що 21.02.2021 до Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення ОСОБА_1 з приводу пошкодження автомобіля. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у власному користуванні має автомобіль Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 . У довідці повідомляється, що 20.02.2021 близько 20:00 ОСОБА_1 поставила свій автомобіль біля свого будинку за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11, а 21.02.2021 близько 08:00 виявила пошкодження дзеркала автомобіля з лівого боку на яке впав сніг з даху. До ОВС ОСОБА_1 звернулась з метою фіксації даної події так як автомобіль застраховано і претензій ні до кого не має.

Також в матеріалах справи наявний Акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти від 21.02.2021, складений за адресою вул. Берегова, 11, в якому зазначено про те, що о 8-30 21 лютого 2021 комісія у складі голови правління, управляючого та власника ТЗ, який зазнав пошкоджень ( ОСОБА_2 ), провела огляд транспортного засобу Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , який було пошкоджено внаслідок падіння снігу з висоти. Результати огляду: Автомобіль Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 (сріблястого кольору) припаркований поряд із корпусом №11 за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11. На лобовому склі, даху та біля колеса зі сторони водія лежить сніг, відломлено ліве дзеркало. Падіння снігу з покрівлі неможливе з огляду на її конструкцію. На фасаді будинку виступають на прибудинкову територію тільки балкони квартир. Над балконами та терасами квартир четвертого та п`ятого поверхів (кв. 24, кв. 26), встановлені козирки. Паспортом опорядження фасадів козирки не передбачені і були встановлені власниками квартир самостійно. Висновки комісії: Ймовірна причина пошкодження транспортного засобу Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 - падіння снігу з козирка четвертого або п`ятого поверху. Козирки встановлювали власники балконів самостійно, якій й несуть відповідальність за їх утримання та наслідки несвоєчасного очищення снігу.

Крім того судом було встановлено, що позивач направляв відповідачу листи з вимогами щодо відшкодування шкоди вих. № 15/04/8.05/1214-20 від 27.05.2020, вих. № 15/04/8/2/0349-22 від 08.02.2022, якими відповідач повідомлявся про настання страхового випадку, що трапився 21.02.2021 в результаті падіння криги та снігу з даху будинку за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Берегова, буд. 11, та про виплату позивачем суми страхового відшкодування. Разом з листами відповідачу направлялись копії договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 012729 від 20.03.2019, посвідчення водія та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, заяви про настання страхового випадку вх. № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021, заяви про виплату страхового відшкодування вих. № 15/04/9/1/0725-21 від 24.02.2021, рахунку № ЕЛюС-0003925 від 22.02.2021, талону-повідомлення єдиного обліку № 2308 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.02.2021, страхового акту № 8559 від 05.03.2021, платіжного доручення № 1080 від 10.03.2021 та довіреності № 19/02-20_Б від 19.02.2020.

Проте відповідач листом № 09 від 21.02.2022, у відповідь на вимоги позивача зазначив, про те, що дійсно, 21.02.2021 був пошкоджений автомобіль Lexus, д/н. НОМЕР_1 , внаслідок падіння снігу з висоти. Зазначену подію ОСББ «Солнєчний луч» було зафіксовано актом огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти від 21.02.2021 та зроблено фотофіксацію. Відповідач в листі зазначив, що у претензії позивачем, з посиланням на талон повідомлення № 2308 від 21.02.2021, зазначено, що причиною пошкодження (ТЗ) стало падіння криги та снігу з даху будинку, внаслідок чого позивачем прийнято рішення про покладення відповідальності за шкоду на ОСББ «Солнєчний луч». В листі відповідач зазначив, що зроблені позивачем висновки про вину ОСББ «Солнєчний луч» у заподіяній шкоді є хибними, як і записане повідомлення про виклик наряду поліції не засвідчує фактичних обставин цієї події та вини ОСББ «Солнєчний луч». З урахуванням зазначеного, ОСББ «Солнєчний луч» відхилило вимоги позивача про сплату страхового відшкодування у розмірі 16127,56 грн, сплаченого страхувальнику.

Водночас, зі змісту листа не вбачається та відповідачем до звернення позивачем до суду із даним позовом не заперечувалось складення заяви про настання страхового випадку вх. № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021 та заяви про виплату страхового відшкодування вих. № 15/04/9/1/0725-21 від 24.02.2021 відносно події, яка сталася 21.02.2021 за адресою: смт Козин, вул. Берегова, буд. 11.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наявні в матеріалах справи заяву про настання страхового випадку № СТ-002430/02/01 від 22.02.2021, довідку Обухівського РУП ГУНП у Київській області № 2489 від 07.04.2021, листи позивача № 15/04/8.05/1214-20 від 27.05.2020 та № 15/04/8/2/0349-22 від 08.02.2022, Акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти від 21.02.2021 та лист відповідача № 09 від 21.02.2022, суд дійшов висновку про те, що настання страхового випадку 21.02.2021 відбулось саме внаслідок падіння із даху будинку 11 по вулиці Берегова в смт Козин снігу з висоти на автомобіль марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль було пошкоджено.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі визначено ОСББ «Солнєчний Луч» як управителя багатоквартирного будинку за адресою: смт. Козин, вул. Берегова, 11, де 21.02.2021 сталася відповідна подія.

У свою чергу відповідач не заперечує того, що станом на 21.02.2021 був управителем багатоквартирного будинку за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11. Проте, відповідно до пояснень відповідача, з покрівлі сніг впасти не міг, тому що у нього на перешкоді було снігостримуюче огородження. Крім того, зовнішні форми будинків, в т.ч. і корпусу 11, мають таку конфігурацію, що унеможливлює падіння снігу з покрівлі, а утримання та очищення балконів та козирків над ними, перебуває поза межами відповідальності відповідача.

Відповідач вважає, що матеріали позовної заяви не місять існування протиправної поведінки ОСББ «Солнєчний луч», яка призвела до пошкодження застрахованого автомобіля марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , а отже відсутній один зі складових елементів складу господарського правопорушення, необхідний для стягнення збитків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна

За змістом ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

При цьому основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» серед основних обов`язків ОСББ законодавець визначає забезпечення виконання вимог статуту об`єднання.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства (стаття 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на 21.02.2021 (дата, коли відбулась страхова подія), управителем багатоквартирного будинку в смт Козин по вул. Берегова, буд. 11 було Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний луч», тобто відповідач.

Порядок та правила забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку врегульовані статтею 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно з якою для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: - задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; - визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; - виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Правила забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку також визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого уточнено, що

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

- послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

- управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Положення статті 5 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначаючи житлово-комунальні послуги, розмежовують житлові послуги та комунальні послуги, де:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, що включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

В пункті 1 частини четвертої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в якій наведені права і обов`язки виконавців комунальних послуг та управителів) зазначено, що управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі - Правила) визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Відповідно до Правил, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1.5. Правил утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованим у Мін`юсті України 21.08.2004 за № 1046/9645 (із змінами).

До вказаного переліку послуг пунктом 1.1.8.6. віднесено скидання з дахів та покрівель снігу та льоду.

За змістом наведених норм та положень, якщо ОСББ самостійно здійснює управління об`єктом - житловим багатоквартирним будинком (за правилами статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») він є управителем цього багатоквартирного будинку у розумінні як цієї статті Закону, так і статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв`язку із чим саме у ОСББ як управителя цього житлового об`єкту виникає обов`язок з утримання цього будинку, включаючи забезпечення та виконання всіх передбачених законом функцій та обов`язків, що є змістом та виникають з такого утримання.

Виняток з цього правила становить передача функцій з управління, а відповідно і утримання цього будинку, відповідному управителю, з укладенням з ним договору на управління будинком; або коли всі або окремі функції, що складають зміст та випливають з утримання будинку, були передані ОСББ іншій особі - виконавцю, - також згідно з укладеним з цим виконавцем договором. В останньому випадку ОСББ стає колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг у розумінні статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Наразі суд зазначає, що судом не було встановлено обставин та сторонами до суду не надано доказів того, що станом на дату виникнення страхової події - 21.02.2021, управителем багатоквартирного житлового будинку в смт Козин по вулиці Берегова, 11 була інша особа, а не ОСББ «Солнєчний луч».

До суду також не надано доказів того, що станом на 21.02.2021 функції та обов`язків управителя багатоквартирного житлового будинку в смт Козин по вулиці Берегова, 11 були передані від ОСББ «Солнєчний луч» третій особі шляхом укладення відповідного договору. Протилежного суду не доведено.

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку, що відповідальною особою за шкоду, завдану транспортному засобу ОСОБА_1 марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , а відповідно і за вимогами позивача у спірних правовідносинах є відповідач ОСББ «Солнєчний луч», як управитель відповідного багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який самостійно здійснював управління відповідним об`єктом, що відповідачем не заперечується, зокрема в період настання страхового випадку у спірних правовідносинах 21.02.2021.

При цьому, як вже було зазначено судом раніше, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків, а відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

На переконання відповідача, позивачем до позовної заяви не додано ні актів (протоколів) чи інших документів огляду місця події, ні план-схем розташування автомобіля в момент падіння на нього снігу, та зважаючи на складання акта огляду транспортного засобу у с. Софіївська - Борщагівка, позивач таких схем не складав, зміст листа Обухівського РУП ГУНП дозволяє зробити висновок, що органи національної поліції таких протоколів та схем теж не складали, а обставини події записали зі слів Адамчук М.О про падіння снігу з даху. Отже, на думку відповідача, надані позивачем документи не дають можливості встановити місце події.

Єдиний документ, за ствердженням відповідача, який містить детальну інформацію про місце події це акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти, складеного за участі голови правління, управляючого і власника автомобіля, в якому зафіксовано, що автомобіль марки Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 припаркований поряд із корпусом № 11 за адресою: смт Козин, вул. Берегова, 11.

Відповідно до пояснень відповідача, з покрівлі сніг впасти не міг, тому що у нього на перешкоді було снігостримуюче огородження. Крім того, зовнішні форми будинків, в т.ч. і корпусу 11, мають таку конфігурацію, що унеможливлює падіння снігу з покрівлі, а утримання та очищення балконів та козирків над ними, перебуває поза межами відповідальності відповідача. Так, акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти, складений персоналом ОСББ «Солнєчний луч» та за участі власниці пошкодженого автомобіля, тому що цей акт стосувавсь безпосередньо її прав та обов`язків і вона підписуючи акт засвідчила обставини, викладені у цьому акті.

Наразі суд зазначає, що твердження відповідача на той факт, що з покрівлі сніг впасти не міг, тому що у нього на перешкоді було снігостримуюче огородження, а зовнішні форми будинків, в т.ч. і корпусу 11, мають таку конфігурацію, що унеможливлює падіння снігу з покрівлі, ґрунтуються на власних припущеннях відповідача та не підтверджені жодними належними та допустими доказами (зокрема, не проведено відповідну перевірку, огляд комісії, експертизу тощо).

Посилання відповідача як на Акт огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти, складеного за участі голови правління, управляючого і власника автомобіля від 21.02.2021, в якому зазначено, що ймовірна причина пошкодження транспортного засобу Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 - падіння снігу з козирка четвертого або п`ятого поверху, суд також не може прийняти в якості належного та допустимого доказу відсутності протиправної поведінки та вини відповідача, оскільки висновки комісії за наслідками огляду транспортного засобу, пошкодженого від падіння снігу з висоти ґрунтуються на припущеннях («ймовірна причина») та не підтверджені жодними доказами.

Також відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що козирки четвертого або п`ятого поверху були встановлені власниками балконів самостійно, без відповідної згоди ОСББ «Солнєчний луч».

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що саме ОСББ «Солнєчний луч» є особою відповідальною за відшкодування нанесених збитків.

За вказаних обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, а саме, шкода завдана майну автомобілю марки Lexus RX300, д.н.з. НОМЕР_1 , протиправна поведінка ОСББ «Солнєчний луч», що полягала в невиконанні своїх обов`язків щодо забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою (саме в результаті невиконання своїх обов`язків ОСББ «Солнєчний луч», як управителем багатоквартирного будинку була спричинена шкода автомобілю), та вина ОСББ «Солнєчний луч», відсутність якої останнім не доведена.

Посилання відповідача на експертний висновок за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 26/19 від 18.09.2019 та питання, поставлені у вказаному експертному висновку, поставлені на вирішенні перед судовим експертом, суд вважає не релевантним до даної справи та не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми шкоди нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 16 127,56 грн.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу судом досліджені, однак залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний луч» (місцезнаходження: вул. Берегова, буд. 11, смт Козин, Обухівський район, Київська обл., 08711; код ЄДРПОУ 37909712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (місцезнаходження: вул. В. Кільцева, буд 56, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08131; код ЄДРПОУ 35429675) 16 127,56 грн відшкодування шкоди та 2 684,00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко