Рішення

від 06.11.2023 по справі 914/2117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 Справа № 914/2117/23

За позовом:Фермерського господарства «Корнія Андрія Никифоровича», Львівська обл., с. Княжедо відповідача:Сокальської міської ради Львівської області, Львівська обл., м. Сокальза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львівпро:визнання права постійного користування земельною ділянкою Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники учасників справи:від позивача:Сапіга О.В. представниця;від відповідача:не з`явився;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Корнія Андрія Никифоровича» (далі Позивач, ФГ «Корнія А.Н.») до Сокальської міської ради Львівської області (далі Відповідач, Міська рада) про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 17.07.2023 суд залишив позовну заяву без руху та встановив заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви.

Представницею позивача за допомогою системи «Електронний суд» подано клопотання, яким усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 17.07.2023.

Ухвалою від 27.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 24.08.2023, залучив до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 23.08.2023 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 24.08.2023 відкладено підготовче засідання на 11.09.2023.

Ухвалою від 11.09.2023 підготовче засідання у справі відкладено на 25.09.2023.

Ухвалою від 25.09.2023 задоволено клопотання ФГ «Корнія А.Н.» (вх. №22961/23 від 21.09.2023) про витребування доказів, витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Львівській області технічну документацію щодо земельної ділянки загальною площею 35,0 га, яка розташована на території Княжівської сільської ради Червоноградського району Львівської області та яка складається з двох земельних ділянок, а саме площею 8,9531 га кадастровий №4624882600:12:000:0700 та площею 25,8018 кадастровий №4624882600:09:000:0600, підготовче засідання у справі відкладено на 12.10.2023.

Ухвалою від 12.10.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 06.11.2023, судове засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.

Представниця позивача взяла участь у судовому засіданні 06.11.2023 в режимі відеоконференції. З часу останнього судового засідання позивач подав за допомогою підсистеми «Електронний суд» клопотання вх. №25352/23 від 19.10.2023, у якому виклав пояснення щодо суті позовних вимог.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 06.11.2023 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа також не забезпечила явки повноважного представника у судове засідання 06.11.2023, направила на пошту суду заяву за результатами розгляду ухвали про витребування доказів (вх. №26035/23 від 26.10.2023).

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Сокальської районної ради Львівської області №059241 від 02.09.1992 ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства надана земельна ділянка площею 35 га. На даний час, це дві земельні ділянки площею 8,9531 га (кадастровий номер 4624882600:12:000:0700) та 25,8018 га (кадастровий номер 4624882600:09:000:0600).

Позивач вказує, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його спадкоємцем є ОСОБА_2 . Відповідно до Статуту ФГ «Корнія А.Н.» власником та головою господарства є ОСОБА_2 . Згадана особа є також кінцевим бенефеціарним власником господарства.

На переконання позивача, до ФГ «Корнія А.Н.» перейшли права та обов`язки землекористувача щодо спірної земельної ділянки. Зокрема, право постійного користування відповідною земельною ділянкою виникло з моменту державної реєстрації і повинно зберігатися до часу припинення діяльності фермерського господарства.

Посилаючись на норми, які врегульовують спірні правовідносини та які неодноразово зазнавали змін, позивач просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 35,0 га, що розташована на території Княжівської сільської ради Червоноградського району Львівської області та складається із двох земельних ділянок площею 8,9531 га кадастровий номер 4624882600:12:000:0700) та 25,8018 га (кадастровий номер 4624882600:09:000:0600).

Позивач стверджує, що відповідачем допущене пасивне невизнання права постійного користування спірною земельною ділянкою, а при з`ясуванні можливості видачі документів для реєстрації права позивача на постійне користування земельними ділянками, Сокальська міська рада Львівської області повідомила, що законні підстави для їх надання у постійне користування відсутні.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

З дати відкриття провадження у справі, відповідач подав за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву вх. №21163/23 від 31.08.2023, у якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Сокальської міської ради Львівської області та за наявними у справі матеріалами.

Аргументи третьої особи.

Третя особа подала до суду письмові пояснення (вх. №21196/23 від 01.09.2023), у яких зазначила, що громадянину ОСОБА_1 видавався Державний акт на право постійного користування землею серії Б №059241, згідно із яким за землекористувачем закріплюються в користування 35,0 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства. Видача цього акта відповідала чинній на той момент ст. 7 ЗК України 1992 року.

21.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято наказ №59-ОТГ, згідно із яким передано відповідачу у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3447,9816 га, які розташовані на території Сокальської міської ради Сокальського району, у т.ч. і землі, які знаходяться на території Княжівської сільської ради. До складу цих земельних ділянок увійшла і ділянка із кадастровим номером 4624882600:12:000:0700.

У свою чергу, земельна ділянка із кадастровим номером 4624882600:09:000:0600 перейшла у комунальну власність повивача в силу положень Закону України №1423-ІХ від 28.04.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.09.1992 громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт на право користування землею Б №059241, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право користування землею за №157/216 (Т.1; а.с.141-143).

Згідно із цим актом ОСОБА_1 надається в постійне користування земельна ділянка площею 35,0 га. для ведення селянського (фермерського) господарства.

04.11.1993 зареєстроване ФГ «Корнія А.Н.», що підтверджується розпорядження представника Президента України у Сокальському районі від 04.11.1993 (Т.1; а.с. 36) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №591182 (Т.1; а.с. 46).

Згідно Статуту ФГ «Корнія А.Н.» (Т.1; а.с. 20-25) його засновником є ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.03.2016 (Т.1; а.с. 47). Його спадкоємцем став син - ОСОБА_2 , який успадкував ФГ «Корнія А.Н.», що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.10.2016 (Т.1; а.с. 35).

24.10.2016 рішенням загальних зборів учасників ФГ «Корнія А.Н.», оформленим Протоколом №2 затверджено нову редакцію статуту позивача (Т.1; а.с. 26-34).

Як зазначено в п. 7.2 Статуту ФГ «Корнія А.Н.» землі господарства складаються, зокрема, з земельної ділянки розміром 35,0 га, що належить на праві постійного користування господарству як юридичній особі.

Матеріалами справи, зокрема Планом землекористування до Державного акту серії Б №059241 від 02.09.1992 (Т. 1 а.с. 144) підтверджується та обставина, що земельна ділянка загальною площею 35,0 га., яка передається в користування, складається з двох ділянок площами 26,0 га. та 9,0 га.

З наявних у справі Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4612059752019 від 23.12.2019 та №НВ-4611974772019 від 16.12.2019 (Т. 1 а.с. 37-44) вбачається, що вказані земельні ділянки знаходяться на території Княжівської сільської ради, їм присвоєно кадастрові номери та конкретизовано їх площу.

Зокрема, зі змісту цих Витягів прослідковується, що на підставі Державного акту Б 059241 від 02.09.1992 в земельному кадастрі містяться відомості про земельну ділянку кадастровий №4624882600:12:000:0700 площею 8,9531 га., а також земельну ділянку кадастровий №4624882600:09:000:0600 площею 25,8018 га., які перебувають в користуванні ФГ « ОСОБА_1 ». Цільовим призначенням земельних ділянок є: 01.02. для ведення фермерського господарства, їх категорією є: землі сільськогосподарського призначення.

Суд зазначає, що територія Княжівської сільської ради входить до складу території Сокальської територіальної громади, що підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України № 718-р від 12.06.2020. Відтак, земельна ділянка площею 35,0 га, яка складається із земельних ділянок із кадастровими номерами 4624882600:12:000:0700 та 4624882600:09:000:0600, фактично розташована на території Сокальської територіальної громади.

Відповідно до Довідки №166 від 27.09.2023, виданої виконкомом Сокальської міської ради, спірні земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача, постійно обробляються, на них вирощується сільськогосподарська продукція (Т.1; а.с. 247).

У зв`язку із використанням спірних земельних ділянок позивач протягом 2021-2023 подавав податкові декларації (Т.1; а.с. 175-187) та сплачує єдиний податок (Т.1; а.с. 188-189).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2023 року ФГ «Корнія А.Н.» двічі зверталося до Сокальської міської ради щодо видачі документів фермерському господарству для можливості зареєструвати його право постійного користування земельними ділянками в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Листом №2494/02-37 від 06.09.2023 (Т.1; а.с. 209-210) Сокальська міська рада повідомила позивача, що законні підстави для надання йому земельних ділянок у постійне користування відсутні. Зі змісту вказаного листа прослідковується, що така відмова пов`язана з тим, що ФГ «Корнія А.Н.» не належить до суб`єктів права постійного користування земельними ділянками, передбачених ст. 92 ЗК України.

Судом також встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 4624882600:12:000:0700 площею 8,9531 га. перебуває у комунальній власності Сокальської міської ради Львівської області та набута органом місцевого самоврядування у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №59-ОТГ від 21.12.2020 (Т.1;а.с.145), Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2020 (Т.1; а.с.146) та додатка до цього акта (Т.1; а.с.147-149).

Що стосується земельної ділянки із кадастровим номером 4624882600:09:000:0600 площею 25,8018 га., то слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28.04.2021, доповнено Перехідні положення ЗК України пунктом 24, згідно із яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Оскільки Закон №1423-IX від 28.04.2021 набрав чинності 27.05.2021, то земельна ділянка із кадастровим номером 4624882600:09:000:0600 перейшла у розпорядження відповідача. Факт переходу цієї земельної ділянки у комунальну власність підтверджує також третя особа у поданих нею письмових поясненнях.

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Крім цього, відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є матеріально-правова вимога ФГ «Корнія А.Н.» до Сокальської міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 35,0 га, що розташована на території Княжівської сільської ради Червоноградського району Львівської області та складається із двох земельних ділянок площею 8,9531 га кадастровий номер 4624882600:12:000:0700) та 25,8018 га (кадастровий номер 4624882600:09:000:0600).

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що його засновнику видано Державний акт на право користування землею Б №059241 від 02.09.1992 для створення фермерського господарства. А тому, з моменту створення ФГ «Корнія А.Н.» право постійного користування перейшло до останнього. Разом з тим, позивач не має можливості зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав, оскільки відповідач не видає йому правовстановлюючих документів, про що свідчить лист №2494/02-37 від 06.09.2023

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України 1990 року (тут і надалі суд послуговуватиметься законодавством, яке було чинне на момент виникнення відповідних правовідносин) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частина 1 ст. 23 цього Кодексу передбачає, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.1992 ОСОБА_1 видано Державний акт на право користування землею Б №059241, яким передбачалось надання в безстрокове і безоплатне користування 35,0 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства.

У своїй постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно із ч. 1 ст. 51 ЗК України (у редакції 1990 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки, така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові голові створюваного селянського (фермерського) господарства (п. 41 згаданої вище постанови).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (який втратив чинність 29.07.2003 з моменту набрання чинності Законом України «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право постійного користування землею селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №924/687/22 вказано, що законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Згідно із Законом України «Про фермерське господарство», прийнятим 19.06.2003, Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

У пунктах 48-51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 викладено висновок про те, що і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі №320/5724/17.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» Велика Палата Верховного Суду виснувала, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що спірна земельна ділянка, яка надавалась громадянину ОСОБА_1 для здійснення селянського (фермерського) господарства, може бути використана виключно за умови створення селянського (фермерського) господарства. У той же ж час, одержання такої земельної ділянки є обов`язковою умовою для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 04.11.1993 затверджено Статут Фермерського господарства «Корнія Андрія Никифоровича», а 04.11.1993 зазначене господарство зареєстровано як юридичну особу.

Отже, з часу державної реєстрації фермерського господарства позивач набув права та обов`язки землекористувача у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою. При цьому такі права та обов`язки набули сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством та стали частиною його майна.

Як уже зазначалось вище, за змістом ч.ч. 1, 5 статті 7 ЗК України (у редакції, чинній на дату видачі державного акта на право постійного користування землею) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

У статті 92 ЗК України наведено перелік суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками земель державної та комунальної власності, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, який діяв із 01.01.2002 (дата набрання чинності ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Водночас, Конституційний Суд України у Рішенні №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси випливає, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Слід зазначити, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 вказано, що з урахуванням положень ст. 141 ЗК України (у редакції 2001 року) та ст. 27 ЗК України (у редакції 1990 року) підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою перейшло від засновника до Фермерського господарства «Корнія Андрія Никифоровича» і не припинилося після смерті ОСОБА_1 .

Разом з цим, як вбачається зі змісту листа №2494/02-37 від 06.09.2023, Сокальська міська рада Львівської області вважає, що законні підстави для надання Фермерському господарству «Корнія Андрія Никифоровича» земельних ділянок у постійне користування відсутні.

Вказане, на переконання суду, свідчить про невизнання органом місцевого самоврядування законного права позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 35,0 га, що складається із двох земельних ділянок площею 8,9531 га (кадастровий номер 4624882600:12:000:0700) та площею 25,8018 га (кадастровий номер 4624882600:09:000:0600).

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи все викладене вище, суд доходить висновку, що право Фермерського господарства «Корнія Андрія Никифоровича» підлягає захисту, а позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2`147,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фермерським господарством «Корнія Андрія Никифоровича» (80036, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Княже; код ЄДРПОУ 22381058) право постійного користування земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Б №059241, виданого 02.09.1992, а саме земельною ділянкою площею 35,0 га, що розташована на території Княжівської сільської ради Червоноградського району Львівської області та складається із двох земельних ділянок площею 8,9531 га (кадастровий номер 4624882600:12:000:0700) та 25,8018 га (кадастровий номер 4624882600:09:000:0600).

3. Стягнути з Сокальської міської ради Львівської області (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Шептицького, буд. 44; код ЄДРПОУ 26205171) на користь Фермерського господарства «Корнія Андрія Никифоровича» (80036, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Княже; код ЄДРПОУ 22381058) 2`147,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2023.

Суддя Крупник Р.В.