Рішення

від 16.11.2023 по справі 917/1480/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023 Справа № 917/1480/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В. розглянувши справу № 917/1480/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, вул. Шевченка, 73, смт. Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область, 38300

про стягнення 83 173,94 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

17.08.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у розмірі 83 173,94 грн, з яких: 55 559,27 грн - основний борг, 17058,41 грн - інфляційні нарахування, 2351,75 грн - 3 % річних, 8 204,51 грн - пеня (вх. № 1582/23).

Відповідно до акту Господарського суду Полтавської області від 17.08.2023 року була встановлена відсутність додатків № 5, 8, 9 до позовної заяви, а саме: відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016Н7U00М; форми 10 від оператора ОГРМ "Полтавагаз" у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач - ЕІС-кодом 56ХS00016Н7U00М, а також повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Ухвалою від 23.08.2023 року суд залишив позовну заяву ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" без руху та надав позивачу строк 5 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

28.08.2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 10521) на виконання вимог ухвали суду від 23.08.2023 року про залишення позовної заяви без руху. В якості додатків до вказаної заяви надано суду належним чином засвідчені копії доказів, а саме: відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00016Н7U00М; форми 10 від оператора ОГРМ "Полтавагаз" у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач - ЕІС-кодом 56ХS00016Н7U00М, а також повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Ухвалою суду від 28.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачеві строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

19.09.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11692, а. с. 120 - 124), а 25.09.2023 року надійшов супровідний лист з додатками доказами направлення на адресу позивача відзиву на позовну заяву, саме: описом вкладення, поштовою накладною № 3830011387261 від 20.09.2023 року та фіскальним чеком від 20.09.2023 року (вх. № 12043, а. с. 150 152).

Відповідно до наданого відзиву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що:

-форма 10 від оператора ОГРМ "Полтавагаз" у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач - ЕІС-кодом 56ХS00016Н7U00М та лист оператора ГТС від 29.09.2022 року не підтверджують у повному обсязі споживання відповідачем 01.12.2021 року природного газу саме від позивача як постачальника «останньої надії»;

-відповідач 01.12.2021 року не був обізнаний з приводу умов постачання природного газу та вважав себе споживачем іншого оператора;

-позивач не повідомляв відповідача про початок надання послуг з постачання природного газу та умови такого постачання;

-в матеріалах справи відсутні докази включення спірних об`ємів природного газу в означений період до Реєстру споживачів позивача;

-до вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань необхідно застосувати строк позовної давності.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав договір №15-1373/21-БО-Т постачання природного газу від 29.11.2021 року (а. с. 126 136).

25.09.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 11967), де зазначено наступне:

- договір №15-1373/21-БО-Т постачання природного газу від 29.11.2021 року не підтверджує факт постачання природного газу відповідачу в період листопад-грудень 2021 року з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Позивач не надає жодних доказів з яких вбачалося б постачання природного газу йому 01.12.2021 року іншим постачальником, зокрема ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»;

- позивач отримує інформацію про об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу виключно в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС;

- у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором ГТС за участю операторів газорозподільних систем об`єм природного газу, спожитого відповідачем у грудні 2021 року з 01.12.2021 року по 01.12.2021 року у обсязі 1 37,60 м. куб. на суму 55 559,27 грн автоматично було включено до портфеля постачальника "останньої надії» - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідально, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем;

- факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в період з 01.12.2021 року по 01.12.2021 року до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом оператора ГТС від 29.09.2022 року №ТОВВИХ-22-10477 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ форма 10, відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом 56ХS00016Н7U00М,

- в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до реєстру споживачів зокрема ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 01.12.2021 року;

- відповідно до п. 4.2 розділу ІV публічного типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Отже відповідач був обізнаний про обсяги споживання природного газу в цілому за місяць (і листопад і грудень) з усіма постачальниками, які у нього були, підписавши акт розподілу природного газу в ОГРС «Полтавагаз» станом на 1 число наступного за розрахунковим місяцем;

- з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов договору за зобов`язаннями грудня 2021 року складає 8 204,51 грн (період нарахування 01.025.2022 року по 31.07.2022 року).

04.10.2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12585, а. с. 154 - 156), де зазначено, що позивачем не надано доказів, які б спростовували постання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відповідачу за договором №15-1373/21-БО-Т постачання природного газу від 29.11.2021 року; відповідач здійснив відповідні платежі за поставлений газ іншому оператору згідно умов договору №15-1373/21-БО-Т; оскільки право на стягнення пені виникло у позивача до 24.02.2022 року, застосування вимог п. 19 «Прикінцевих і перехідних положень» Цивільного кодексу України є безпідставним.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» в період 01.12.2021 року по 01.12.2021 року та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-104775 від 29.09.2022 р., відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом 56ХS00016Н7U00М, форма 10 від оператора ОГРМ «Полтавагаз» у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач (ЕІС код 56ХS00016Н7U00М), повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (а. с. 22 37, 107 110).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Управлінням з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (а. с. 38 41), що підтверджується списком згрупованих відправлень №08.12.2021 року, номер відправлення (ШКІ) 0600013803649 та фіскальним чеком від 09.12.2021 року (а. с. 42 45).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

За приписами п. 4.4 договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).

За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Позивачем зазначено, що ним було направлено на адресу відповідача акт №31806 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та рахунок на оплату природного газу № 2440 (а. с. 46, 47), що підтверджується списком згрупованих відправлень №12.01.2022 («рекомендований лист»), номер відправлення (ШКІ) 0600015493752 та квитанцією від 15.01.2022 року (а. с. 46 - 50).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» (вих. № 119/4.3-8673-2022 від 07.07.2022 року, а. с. 51, 52), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень від 05.07.2022 року, номер відправлення (ШКІ) 0505084010469 (а. с. 51 55), однак відповідач на неї не відреагував.

Отже, як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу з 01.12.2021 по 01.12.2021 року природний газ в об`ємі 1 237,60 куб. м. на загальну суму 55 559,27 грн.

В свою чергу, відповідач зобов`язання за договором не виконав та оплату за спожитий природний газ не здійснив, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 55 559,27 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу 8 204,51грн пені, 2 351,75грн - 3% річних та 17 058,41грн інфляційних втрат.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі (копії): довіреність №01/06-2023 від 01.06.2023 року, розрахунок штрафних санкцій та основної заборгованості, адвокатський запит, лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-10815 від 07.10.2022 р., типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» з доказами направлення відповідачеві (список згрупованих відправлень №08.12.2021 року, номер відправлення (ШКІ) 0600013803649 та фіскальний чек від 09.12.2021 року), акт №31806 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року, рахунок на оплату природного газу № 2440 з доказами направлення на адресу відповідача (список згрупованих відправлень №12.01.2022 («рекомендований лист»), номер відправлення (ШКІ) 0600015493752 та квитанція від 15.01.2022 року), вимога про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» (вих. № 119/4.3-8673-2022 від 07.07.2022 року, а. с. 51, 52), з доказами направлення на адресу відповідача: описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень від 05.07.2022 року, номер відправлення (ШКІ) 0505084010469, довідка від 29.09.2022 року, архів цін ПОН для не побутових споживачів, виписка відносно позивача, довіреність №04/08-2022/1 від 04.08.2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія РН №1417, довіреність №19-05/2022 від 19.05.2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3420,відомість з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом56ХS00016Н7U00М, інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма№10), повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовної заяви (копії): Розпорядження №195-К від 11.09.2023 року, договір №15-1373/21-БО-Т від 29.11.2021 року.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме в період з 01.12.2021 по 01.12.2021 в об`ємі 1 237,60 куб. м. на загальну суму 55 559,27 грн згідно рахунку на оплату № 31806 за грудень 2021 року.

У відповідності до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56ХS00016Н7U00М.

Згідно з листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо споживача з ЕІС-кодом56ХS00016Н7U00М підтверджено, що у зазначені періоди відповідач був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Також в даному листі вказано, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом56ХS00016Н7U00М, внесені в алокацію вказаного постачальника «останньої надії» та становлять з 01.12.2021 по 01.12.2021 - 1 237,60 куб. м.

При цьому, вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ України № 1102, визначено, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку.

Цією ж Постановою на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого останнім надано роздруківку з сайту та довідку.

Таким чином, загалом позивач поставив відповідачу в період 01.12.2021 року по 01.12.2021 природний газ в об`ємі 1 237,60 куб. м на загальну суму 55 559,27 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно п. 4.3 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлявся відповідачу відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу.

При цьому, договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» встановлені такі строки виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).

Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого позивачем у грудні 2021 року до 31.01.2022 року.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 55 559,27 грн.

Доказів оплати відповідачем основного боргу у розмірі 55 559,27 грн матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55 559,27 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Натомість аргументи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем не відповідають дійсності з огляду на наявні в матеріалах справи докази, зокрема дані Оператора ГТС, згідно з якими відповідач був включений до реєстру споживачів позивача в період з 01.12.2021 по 01.12.2021 і спожив природний газ в об`ємі 1 237,60 куб. м на загальну суму 55 559,27 грн.

Будь-яких достатніх та належних доказів відсутності постачання позивачем відповідачу природного газу у вказані строки і обсягах, відповідачем надано не було.

В свою чергу, посилання відповідача на те, що він вважав ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» постачальником газу в період з 01.12.2021 по 01.12.2021, оскільки з ним було укладено Договір постачання природного газу №15-1373/21-БО-Т від 29.11.2021 року, суд вважає безпідставними.

Позаяк п. 3 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Крім того, п. 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Також відповідно до умов пункту 3.2 Договору постачання природного газу №15-1373/21-БО-Т від 29.11.2021 року постачання природного газу за договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Тобто положеннями законодавства та умовами договору чітко визначено, що постачання природного газу здійснюється не з моменту укладення договору постачання природного газу, а саме з моменту включення споживача до реєстру споживачів відповідного постачальника.

Тому оскільки станом на 01.12.2021 відповідач, будучи бюджетною установою, не був включений до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», позивач правомірно вважав себе постачальником «останньої надії», що підтверджується матеріалами справи в сукупності.

При цьому, позивач як постачальник «останньої надії», мав право зареєструвати відповідача у власному Реєстрі споживачів без його погодження.

Доводи відповідача про те, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може бути підставою для виникнення господарських зобов`язань, так як він не був обізнаний з приводу умов постачання природного газу позивачем та вважав себе споживачем іншого оператора, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відтак, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» акцептується через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Отже, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що підтверджується фактом споживання газу відповідачем в періоди та об`ємах, що вказані вище. Тому такий Договір в силу положень закону не потребує окремого його акцептування відповідачем в будь-яких інший спосіб.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 351,75 грн (період нарахування 01.02.2022 року по 30.06.2023 року) та 17 058,41 грн інфляційних втрат (період нарахування 01.02.2022 року по 30.06.2023 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії в розмірі 2 351,75 грн за період з 01.02.2022 р. по 30.06.2023 р. та інфляційних втрат в розмірі 17 058,41 грн за період з 01.02.2022 р. по 30.06.2023 р. (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 13, 14).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Відносно заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно з частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позивач вважає, що він не пропустив строк позовної давності, посилаючись на ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строку, визначенні статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії).

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 17.08.2023 року, враховуючи строки початку перебігу позовної давності суд дійшов до висновку, що звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача 3% та інфляційних втрат відбулось в межах строку позовної давності та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8 204,51 грн за період 01.02.2022 по 31.07.2022 суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, у відповідності до положень ст. 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. договору).

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 8 204,51 грн, яка нарахована за період з 01.02.2022 по 31.07.2022.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

З 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 25.04.2023р. №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Аналогічні правові висновки викладені в постановах судів ппеляційної інстанції, зокрема, в постанові від 10.11.2023 року по справі №904/1953/23, від 01.02.2022 року по справі №910/7168/21, у постанові від 05.05.2022 року по справі №904/8839/21 та ін.

Отже, нарахування пені позивачем у загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2022 є неправомірним.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Оскільки позивач надав докази, які свідчать про виникнення грошових зобов`язань відповідача та надав обґрунтування виникнення боргу, що відповідачем не спростовано, суд вважає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України про стягнення суми основного боргу в розмірі 55 559,27 грн, 3% річних у розмірі 2 351,75 грн та інфляційних втрат в розмірі 17 058,41 грн задовольняє у повному обсязі.

В частині стягнення пені суд відмовляє через законодавчу заборону на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (вул. Шевченка, 73, смт. Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область, 383003, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42640282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40121452) 55 559,27 грн заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», 17 058,41 грн інфляційних втрат, 2 351,75 грн 3% річних та 2 419,24 грн судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення складено та підписано 16.11.2023 р. (після виходу судді з лікарняного).

Суддя О. М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.