Постанова

від 14.02.2024 по справі 917/1480/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/1480/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (вх. №2460 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23 (суддя Тимощенко О.М., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту 16.11.2023)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача: Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, смт. Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область,

про стягнення 83173,94грн.,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у розмірі 83173,94грн., з яких: 55559,27грн. - основний борг, 17058,41грн. - інфляційні, 2351,75грн. - 3 % річних, 8204,51грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Полтавської області 19.09.2023 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23 позов задоволено частково; стягнуто з Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 55559,27грн. заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, 17058,41грн. інфляційних, 2351,75грн. 3% річних та 2419,24грн. судового збору; в іншій частині відмолено в задоволенні позовних вимог.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 629, 633, 634, 638, 714 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України мотивовані тим, що відповідачем не було надано доказів погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений на підставі типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у вказаній вище сумі, у зв`язку із чим, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних у визначених позивачем розмірах є правомірним.

Крім того, господарським судом першої інстанції було відмолено в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, з огляду на те, що пунктами 19 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтею 257 Цивільного кодексу України продовжуються на строк вказаних обставин, що свідчить про те, що строк позовної давності у даній справі вважається продовженим та не сплив станом на час звернення позивача до суду з відповідним позовом 17.08.2023.

Відмовляючи у стягненні з відповідача пені в сумі 8204,51грн. за період з 01.02.2022 по 31.07.2022, суд послався на неправомірність такого нарахування з огляду на приписи Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 8204,51грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в заявленому розмірі з посиланням на положення Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)", з огляду на те, що відповідач не є споживачем (населенням) у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та відповідно, дія даного Закону не поширюється на відповідача у даній справі.

Апелянт наголошує, що у розумінні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)" його дія поширюється на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво теплової енергії, яка у відповідача відсутня, отже за наведених обставин, на думку скаржника, відповідні обставини свідчать про порушення господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23 ухвалено розпочати з 12.12.2023 без повідомлення учасників справи.

04.01.2024 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№184), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23 залишити без змін

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв`язку, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 отримано відповідачем 22.12.2023.

Клопотання від відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236» визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» в період 01.12.2021 по 01.12.2021 та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивачем було долучено до позовної заяви лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-104775 від 29.09.2022, відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом 56ХS00016Н7U00М, форма 10 від оператора ОГРМ «Полтавагаз» в зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач (ЕІС код 56ХS00016Н7U00М), повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (т.1 а.с.22 - 37, 107 - 110).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі - постачальник) та Управлінням з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (надалі - споживач) було укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем, як постачальником було направлено на адресу Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (т.1 а.с. 38 - 41), що підтверджується списком згрупованих відправлень від 08.12.2021 року, номер відправлення (ШКІ) 0600013803649 та фіскальним чеком від 09.12.2021 (т.1 а.с. 42 - 45).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3 договору).

За приписами пункту 4.4 договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (пункт 4.5 договору).

За умовами підпункту 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2 договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу з 01.12.2021 по 01.12.2021 року природний газ в об`ємі 1237,60 куб. м. на загальну суму 55559,27грн. та відповідно направив на адресу відповідача акт №31806 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та рахунок на оплату природного газу № 2440 (т.1 а.с. 46-47), що підтверджується доданим до позовної заяви списком згрупованих відправлень від 12.01.2022 («рекомендований лист»), номер відправлення 0600015493752 та поштовою квитанцією від 15.01.2022 (т.1 а.с. 46 - 50).

Проте, відповідачем, як споживачем, не було в добровільному порядку сплачено грошові кошти за поставлений природний газ.

З метою досудового врегулювання спору, 07.07.2022 позивачем, як постачальником було направлено на адресу відповідача, як споживача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» (вих. № 119/4.3-8673-2022) (т.1 а.с.51-52).

Факт направлення вказаної вимоги підтверджується доданими до позовної заяви описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень від 05.07.2022, номер відправлення 0505084010469 (т.1 а.с. 51 - 55).

Проте, відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення 17.08.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у розмірі 83173,94грн., з яких: 55559,27грн. - основний борг, 17058,41грн. - інфляційні, 2351,75грн. - 3 % річних, 8 204,51грн. пеня (т.1 а.с.1-96).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у даній справі позов задоволено частково (т.1 а.с.160-172).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1 та 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між Управлінням з питань освіти, культури, молоді туризму, спорту та гуманітарного розвитку Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, яке є бюджетною установою, та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" укладено договір постачання природного газу.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

У даній справі позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних у визначених позивачем розмірах були розглянуті місцевим господарським судом та за результатами такого розгляду суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для їх задоволення. У цій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

Предметом апеляційного оскарження є відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8204,51грн. за період з 01.02.2022 по 31.07.2022, тому відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Відмовляючи у позові у відповідній частині. господарський суд першої інстанції послався на наявність підстав для застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)".

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, у відповідності до положень статті 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

В межах даної справи позивачем за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 нарахована пеня в сумі 8204,51грн.

Колегія суддів враховує, що з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 25.04.2023 року №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30.06.2023 року.

Відповідно до пункту 4 частини 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Отже, висновки місцевого господарського суду про те, що пеня в сумі 8204,51грн. за несвоєчасне здійснення платежів у період дії карантину не підлягає стягненню, є вірними та відповідають нормам матеріального права.

Посилання апелянта на те, що відповідач не є споживачем (населенням) у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тому дія цього Закону не поширюється на відповідача, а також на те, що він не є суб`єктом господарювання і не здійснює ліцензовану діяльність, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи скаржника не спростовують викладених вище висновків господарського суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, а рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №917/1480/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.02.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий