Постанова

від 08.11.2023 по справі 906/550/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 906/550/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Червоний партизан» - не з`явився,

Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради

Ємільчинського району Житомирської області

Помінчук Ірини Олександрівни - не з`явився,

Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради

Ємільчинського району Житомирської області

Венгловської Вікторії Олегівни - не з`явився,

Державного реєстратора Лугинської селищної ради

Ємільчинського району Житомирської області

Ничипоренко Аксінії Андріївни - не з`явився,

Олевської міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (у складі колегії суддів: Василишин А. Р. (головуючий), Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.03.2023 (суддя Прядко О. В.)

у справі № 906/550/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан»

до Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Помінчук Ірини Олександрівни, Державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Венгловської Вікторії Олегівни, Державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко Аксінії Андріївни, Олевської міської ради

про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан» (далі - ТОВ «Червоний партизан») звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до державних реєстраторів Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Помінчук Ірини Олександрівни та Венгловської Вікторії Олегівни, державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко Аксінії Андріївни про скасування рішень про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за Олевською міською радою:

- державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Помінчук І. О. від 05.08.2021 індексні номери 59674342, 59673426, 59674997, 59676728, 9676181 та від 06.08.2021 індексні номери 59708876, 59705820, 59710473, 59705003, 59706567, 59700014;

- державного реєстратора Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Венгловської В. О. від 05.08.2021 індексні номери 59675029, 59676679, 59674506, 59673474 та від 06.08.2021 індексні номери 59695730, 59705803, 59704757, 59694392;

- державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко А. А. від 18.08.2021 індексні номери 59908617, 59914315, 59908226, 59910155, 59905331, 59907553, 59905487, 59905708, 59906259, 59906793, 59907393, 59907113, 59907791, 59907997, 59914773, 59914922, 59914530.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, залучено до участі у справі як співвідповідача Олевську міську раду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами в порушення вимог законодавства здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки, чим порушено права та законні інтереси ТОВ «Червоний партизан» як правонаступника та законного правонабувача земельних ділянок Колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний партизан» (далі - КСП «Червоний партизан»), якому було видано державний акт на право колективної власності на землю для виробництва товарної сільськогосподарської продукції, у тому числі і на спірні земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.03.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 29.03.2023 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2023 року ТОВ «Червоний партизан» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.03.2023 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С. від 26.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 906/550/22 за касаційною скаргою ТОВ «Червоний партизан» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.03.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.

Олевська міська рада у відзиві на касаційну скаргу посилається на безпідставність доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін

Державний реєстратор Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Помінчук І. О. у відзиві а касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Держаний реєстратор Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Венгловська В. О., державний реєстратор Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко А. А. не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Міщенко І. С. у відпустці справу № 906/550/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

Сторони в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення сторонам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв сторін щодо розгляду справи, а також те, що ТОВ «Червоний партизан» як особа, яка подала касаційну скаргу, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, має цікавитись про стан відомого йому судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»), явка сторін справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Комсомольської сільської ради від 24.12.1996 та рішення Журжевицької сільської ради від 29.11.1996 КСП «Червоний партизан» видано державний акт на право колективної власності на землю площею 1635,9 га для виробництва товарної сільськогосподарської продукції серії ЖТ № 20-13-09, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 24.12.1996 за № 09.

Відповідно до додатку 1 до державного акту «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» кількість осіб, які мають право на земельну частку в КСП «Червоний партизан» становить 616.

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 07.04.2005 № 94 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів колишнього КСП «Червоний партизан» Комсомольської та Журжевицької сільських рад» надано дозвіл землевпорядній організації на проведення комплексу робіт для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам сертифікатів колишнього КСП «Червоний партизан» в адміністративних межах Комсомольської та Журжевицької сільських рад.

Згідно з актом обстеження земельних угідь реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської, Журжевицької сільських рад Олевського району від 23.12.2005, комісією під час обстеження земельних угідь було встановлено наявність змін у складі цих угідь; запропоновано виключити зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП «Червоний партизан» та передати до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені, природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею 515,9942 га.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.09.2021 року № 18-6-0.30-23/109-21 зазначений вище акт було затверджено на загальних зборах власників земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан» та погоджено віднесення до земель запасу малопродуктивних, деградованих заболочених та самозаліснених земель.

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 29.05.2006 № 148 «Про затвердження протоколу зборів власників земельних часток (паїв) по розподілу земельних ділянок для встановлення їх меж в натурі (на місцевості) та оформлення і видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам реформованого КСП «Червоний партизан» на території Комсомольської та Журжевицької сільських рад» передано громадянам-власникам земельних сертифікатів у приватну власність сільськогосподарські угіддя (рілля, сінокос, пасовище) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і для ведення особистого селянського господарства та землі зайняті під хмелешпалерою (рілля) у спільну - часткову власність без поділу в натурі (на місцевості) у вартості та розмірі згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан» (пункт 2); рекомендовано нерозділені (невитребувані) земельні ділянки передати тимчасово в оренду сільськогосподарському підприємству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та громадянам для ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння і випасання худоби до часу оформлення спадщини, визначення і появи власників, які отримали у встановленому законодавством порядку державні акти на право власності на земельні ділянки (пункт 3); дозволено землевпорядній організації оформити державні акти на право власності на земельні ділянки (пункт 4).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.09.2021 № 18-6-0.30-23/109-21 відповідно до розпоряджень голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області за від 27.12.2005 № 419 «Про затвердження акту обстеження земельних угідь реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської сільської ради» та від 15.06.2006 № 166 «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської та Журжевицької сільських рад» у форму державної статистичної звітності (форма 6-зем) було внесено зміни та віднесено малопродуктивні, деградовані, заболочені та самозаліснені землі до земель запасу (графа 94).

Рішенням Олевської міської ради від 08.07.2021 № 450 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність» прийнято у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, загальною площею 227,8622 га, розташовані за межами населених пунктів Олевської міської територіальної громади Житомирської області, згідно з додатком.

Рішенням Олевської міської ради від 12.08.2021 № 485 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність» прийнято у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, загальною площею 123,1786 га, розташовані за межами населених пунктів Олевської міської територіальної громади Житомирської області, згідно з додатком.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та згідно з відомостями з Державного земельного кадастру державними реєстраторами на підставі оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05.08.2021, 06.08.2021 та 18.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1824484400:02:000:0007 (площа 12,6975 га), 1824484400:02:000:0010 (площа 5,4361 га), 1824484400:02:000:0013 (площа 4,5811 га), 1824484400:02:000:2000 (площа 6,2407 га), 1824484400:04:000:0023 (площа 4,3084 га), 1824484400:07:000:0119 (площа 12,1048 га), 1824484400:10:000:0550 (площа 2,5918 га), 1824484400:10:000:0555 (площа 5,7704 га), 1824484400:10:000:0552 (площа 3,3391 га), 1824484400:07:000:0060 (площа 4,3 га), 1824484400:07:000:0086 (площа 49,6113 га), 1824484400:07:000:0087 (площа 7,6174 га), 1824484400:07:000:0097 (площа 8,266 га), 1824484400:07:000:0114 (площа 8,0224 га), 1824484400:07:000:0116 (площа 4,4132 га), 1824484400:07:000:0064 (площа 9,8516 га), 1824484400:05:000:0227 (площа 31,7159 га), 1824484400:05:000:0229 (площа 25,0485 га), 1824482000:02:000:0009 (площа 1,492 га), 1824482000:04:000:0013 (площа 13,9607 га), 1824482000:04:000:0014 (площа 3,3363 га), 1824482000:04:000:0016 (площа 2,203 га), 1824484400:02:000:0014 (площа 3,2516 га), 1824484400:05:000:0224 (площа 2,5577 га), 1824484400:05:000:0225 (площа 2,681 га), 1824484400:05:000:0226 (площа 17,159 га), 1824484400:05:000:0228 (площа 1,7998 га), 1824484400:05:000:0230 (площа 1,9704 га), 1824484400:05:000:0231 (площа 2,4452 га), 1824484400:05:000:0232 (площа 23,9159 га), 1824484400:07:000:0130 (площа 7,5722 га), 1824484400:07:000:0132 (площа 1,4109 га), 1824484400:07:000:0142 (площа 6,1561 га), 1824484400:07:000:0147 (площа 1,8897 га), 1824484400:10:000:0551 (площа 4,8031 га) для ведення товарного сільськогосподарського господарювання за Олевською міською радою, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України».

Судами попередніх інстанцій також установлено, що оскаржувані рішення про держану реєстрацію були прийняті державними реєстраторами, зокрема, на підставі відомостей з Державного земельного кадастру про відсутність зареєстрованого права власності на спірні земельні ділянки та листа відділу в Олевському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.08.2021 № 18-6-0.30-16/109-21, згідно з яким, спірні земельні ділянки, які входили до земель колективної власності КСП «Червоний партизан», не розпайовувались і у приватну власність не передавались.

ТОВ «Червоний партизан», звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 05.08.2021, 06.08.2021 та 18.08.2021 за Олевською міською радою, обґрунтував свої вимоги тим, що оскаржуваними рішеннями порушено його права та законні інтереси як правонаступника та законного правонабувача земельних ділянок КСП «Червоний партизан», якому було видано державний акт на право колективної власності на землю для виробництва товарної сільськогосподарської продукції, у тому числі і на спірні земельні ділянки.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи та викладаючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в редакції постанови, дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, встановив, що ТОВ «Червоний партизан» не є правонаступником КСП «Червоний партизан», тому дійшов висновку, що права позивача не порушені та погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

ТОВ «Червоний партизан», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 92 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, від 04.09.2018 у справі № 823/2024/16, від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014 у справі № 5004/1264/12, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № 815/2601/14.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).

З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статі 22 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції до 01.01.2002, далі - ЗК України) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (стаття 23 ЗК України).

Землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання (стаття 60 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених (частини 2, 3 статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (частина 1). Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України (частина 3).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча КСП і визначався як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) колективне підприємство визначено є одним із видів підприємств, які можуть діяти в Україні.

Відповідно до статті 34 цього ж Закону, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду (частина 1). Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (частина 4). При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (частина 7).

Частинами 1, 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Відповідно до наведених вище положень законодавства розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом)- при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним актом (балансом) його зобов`язання та майно під їх забезпечення (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/987/21).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції висновок про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог обґрунтував відсутністю доказів на підтвердження передачі майна/землі КСП «Червоний партизан» повністю або частково позивачу, зокрема, таких доказів як розподільчий чи передавальний акт (баланс).

На підтвердження свої пояснень про перереєстрацію КСП «Червоний партизан» у ТОВ «Червоний партизан» позивач надав суду такі докази: Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан» (далі - СТОВ «Червоний партизан»), Установчий договір про створення та діяльність СТОВ «Червоний партизан» та лист Головного управління статистики у Житомирській області від 11.08.2021 №03.5-08/355-21, згідно з яким КСП «Червоний партизан» було перереєстроване у ТОВ «Червоний партизан».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пункт 1.12 Статуту СТОВ «Червоний партизан», у якому зазначено, що товариство є правонаступником КСП «Червоний партизан», додано до Статуту рукописом, засвідчено неідентифікованим підписом та затверджено печаткою КСП «Червоний партизан», що суперечить положенням розділу 14 цього Статуту та вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». При цьому, Статут КСП «Червоний партизан» позивачем не надано.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Установчого договору СТОВ «Червоний партизан» є правонаступником КСП «Червоний партизан», однак не зазначено обсяги та умови такого правонаступництва.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «Червоний партизан» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП «Червоний партизан» автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з Установчим договором (стаття 13), засновниками СТОВ «Червоний партизан» є 5 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не співпадають зі складом учасників КСП «Червоний партизан».

Відтак, перетворення КСП «Червоний партизан» у ТОВ «Червоний партизан» не відбулось, оскільки склад засновників (учасників) зазначених суб`єктів не співпадає, члени КСП «Червоний партизан» не стали автоматично членами позивача, засновниками (учасниками) якого були лише 5 осіб (як і не є членами позивача на час звернення останнього з даним позовом до суду).

Судом апеляційної інстанції також зазначено про безпідставність посилання позивача на лист Головного управління статистики у Житомирській області від 11.08.2021 № 03.5-08/355-21, оскільки встановлено відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 05418661 відомостей щодо КСП «Червоний партизан», проте встановлено, що за цим кодом зареєстровано позивача, при цьому дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, відсутні.

Дослідивши та оцінивши наведені вище докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не є правонаступником КСП «Червоний партизан» та не набув статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок, що є предметом спору у цій справі.

Разом із цим, згідно з частиною 4 статті 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, земельні ділянки, що були передані до земель запасу, паюванню та розподілу не підлягали.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до акта обстеження сільськогосподарських угідь реформованого КСП «Червоний партизан» від 23.12.2005, розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області за від 27.12.2005 року № 419 «Про затвердження акту обстеження земельних угідь реформованого КСП «Червоний партизан» Комсомольської сільської ради» малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), а також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею 515,9942 га виключено зі складу сільськогосподарських угідь реформованого КСП «Червоний партизан» та передано до земель запасу.

З огляду на викладене, а також ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини недоведеності позивачем правонаступництва, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права ТОВ «Червоний партизан», за захистом якого позивач звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Червоний партизан», у поданій касаційній скарзі зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, від 04.09.2018 у справі № 823/2024/16, від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014 у справі № 5004/1264/12 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № 815/2601/14.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2024/16, від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, відповідно до яких належним відповідачем у спорах про скасування рішення, запису про державну реєстрацію права має бути особа, за якою це право зареєстровано, оскільки у справі, що розглядається, така особа (Олевська міська рада, за якою зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки) є відповідачем у справі.

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 19.06.2019 у справі№ 826/5806/17, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 щодо спростованої презумпції відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не беруться судом до уваги, з огляду на те, що у справі № 906/550/22, у якій подано касаційну скаргу, судом встановлено, що позивач не є правонаступником КСП «Червоний партизан» на підставі дослідження та оцінки наданих позивачем доказів у їх сукупності.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що наведені судом апеляційної інстанції висновки, не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду.

Разом з цим, у справі № 906/392/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду (постанова від 05.11.2019), залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про скасування рішення селищної ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача, врахувала встановлені судами обставини, що позивач змінив свою назву та є особою, якій було видано державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому дійшла висновку, що рада, приймаючи оскаржуване рішення, порушила та незаконно припинила право постійного користування позивача земельною ділянкою.

Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є правонаступником КСП «Червоний партизан», дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судовому рішенні у справі № 906/550/22, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 № 906/392/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014 у справі № 5004/1264/12 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № 815/2601/14, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України та ухвали Вищого адміністративного суду України не є джерелом правозастосовчої практики та не є обов`язковими для врахування при застосуванні судами норм права у розумінні цієї правової норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17).

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень процесуального законодавства у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з знаходженням на лікарняному представника (з додаванням медичного висновку про стан здоров`я), а також у зв`язку з розглядом справи за відсутності представників державних реєстраторів та за відсутністю відзиву державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко А. А. на апеляційну скаргу, Суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, ураховуючи положення статті 202 ГПК України, повторну неяку у судове засідання представників державних реєстраторів, які належним чином були повідомленні про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що представником позивача раніше у судовому засіданні 14.06.2023 було надано пояснення у справі, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених учасників справи за наявними у справі матеріалами, тому відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, а позивач реалізував своє процесуальне право на подання апеляційної скарги, надав у судовому засіданні 14.06.2023 свої пояснення та не довів існування обставин, які б об`єктивно перешкоджали розгляду справи апеляційним судом у судовому засіданні 12.07.2023 за наявними у ній матеріалами, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції процесуального законодавства та обмеження права позивача на доступ до правосуддя і справедливий суд.

Посилання скаржника на те, що у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи він не зміг подати до суду апеляційної інстанції докази, а саме розподільчий баланс, не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства щодо порядку та строків подання доказів, передбачених статтею 80 ГПК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представників державних реєстраторів, а також за відсутністю відзиву державного реєстратора Лугинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області Ничипоренко А. А. на апеляційну скаргу не гуртуються на вимогах ГПК України (статей 202, 263) та не впливають на законність оскаржуваного судового рішення, оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України, оскільки фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції та суб`єктивного тлумачення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний партизан» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 у справі № 906/550/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. А. Зуєв