Ухвала

від 26.10.2023 по справі 932/9677/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/9677/23

Провадження № 1-кс/932/3888/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м Дніпра ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12023046030000797 від 25.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м Дніпра ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12023046030000797 від 25.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, в якому дізнавач просить накласти арешт на брухт чорних металів, а саме: металеві залишки побутових предметів, залишки металевих труб, секції, батареї, інші металеві приладдя, що залишено під відповідальне зберігання АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», а також ваги «Олимп», які залишено під відповідальне зберігання АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном з метою збереження речових доказів.

В обґрунтування зазначеного клопотання, дізнавач зазначає, що провадженні СД Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046030000797 від 25.10.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.10.2023 до Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали співробітників СДОП ВП Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про те, що невстановлена особа порушує порядок здійснення операцій з металобрухтом на території м. Дніпро, а саме, за адресою: м. Дніпро, вул. Василя Чапленка, буд. 15. (ЖЕО N633884 від 24.10.2023).

Для запобігання знищення, спотворення речових доказів, а також метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального проступку, 25.10.2023 у період часу з 10:00 годин до 14:05 години дізнавачем сектору дізнання Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 було проведено огляд місця події, а саме - одноповерхової цегляної будівлі, яка прибудована до п`ятиповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , - пункту прийому металобрухту.

В ході огляду вказаного приміщення, за вищезазначеною адресою, за попередньо отриманим дозволом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав співробітникам поліції брухт чорних металів, а саме: металеві залишки побутових предметів, залишки металевих труб, секції, батареї, інші металеві приладдя, а також ваги «Олимп», які було вилучено та поміщено до камери зберігання речових доказів Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Загальна вага металобрухту становить 4700 кг., який залишено під відповідальне зберігання АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет».

Таким чином, в ході проведених слідчих дій було встановлено достатньо підстав вважати, що брухт чорних металів, а саме: ??металеві залишки побутових предметів; ??залишки металевих труб, секції, батареї, інші металеві приладдя; ??ваги «Олімп», які було вилучено та поміщено до камери зберігання речових доказів Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, а саме здійснення заготівлі металобрухту, переробки брухту кольорових і чорних металів фізичними особами без дотримання вимог законодавства щодо державної реєстрації як суб`єкта господарювання, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту та є предметом кримінального правопорушення.

В разі не застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони користування, розпорядження (відчуження, реалізації) майна та його можливе подальше незаконне відчуження або володіння ним, позбавить орган досудового можливості проведення об`єктивного та всебічного розслідування у даному кримінальному провадженні.

У судове засідання дізнавач не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином. В клопотанні просила розглянути без участі та без виклику сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю можливим розглянути клопотання за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Арешт майна, відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що підрозділом дізнання Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023046030000797 від 25.10.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України за фактом порушення невстановленою особою порядку здійснення операцій з металобрухтом на території м. Дніпро.

Згідно протоколу огляду місця події від 25.10.2023 року дізнавачем СД ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 було проведено огляд місця події, а саме - одноповерхової цегляної будівлі, яка прибудована до п`ятиповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого за добровільною згодою ОСОБА_6 , дізнавачу було надано брухт чорних металів, а саме: металеві залишки побутових предметів, залишки металевих труб, секції, батареї, інші металеві приладдя, а також ваги «Олимп», які було вилучено та поміщено до камери зберігання речових доказів Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, які постановою дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 25.10.2023 року визнано речовими доказами та передано на зберігання АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет».

З наведених вище підстав, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що зазначене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та без їх арешту та вилучення існує реальна загроза зміни слідової інформації, яка наявна на них на теперішній час, крім того необхідно провести ряд невідкладних слідчих (розшукових) та процесуальний дій, в тому числі експертних досліджень, для встановлення об`єктивної істини по кримінальному провадженню, у зв`язку з чим, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на майно, вказане у клопотанні.

Слідчий суддя враховує наявність правових підстав для накладання арешту, можливість використання вказаного речового доказу у кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги, що вищевказані речі, можуть бути використані, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, тому з метою збереження цього речового доказу та досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання, тому воно підлягає задоволенню.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Оскільки вилучене майно необхідно зберігати в тому вигляді, в якому вони були вилучені, а також для забезпечення дієвості повного та всебічного розслідування злочину та проведення ряду відповідних експертиз, вважаю, що існують підстави для заборони користування, відчуження та розпорядження майном.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 131, 170-173, 309, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя-

У Х В А Л И В:

Клопотання дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м Дніпра ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12023046030000797 від 25.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на брухт чорних металів, а саме: металеві залишки побутових предметів, залишки металевих труб, секції, батареї, інші металеві приладдя, що залишено під відповідальне зберігання АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», а також ваги «Олимп», які залишено під відповідальне зберігання АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном з метою збереження речових доказів.

Копію ухвали направити прокурору, слідчому та власнику майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ