Ухвала

від 04.06.2024 по справі 932/9677/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1132/24 Справа № 932/9677/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, з клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, ТОВ НОРД ВТОРМЕТ на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 25.10.2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12023046030000797, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року клопотання дізнавачаСД ДніпровськогоРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023046030000797 від 25.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, про накладення арешту на майно було задоволено.

Накладено арешт на брухт чорних металів, а саме: металеві залишки побутових предметів, залишки металевих труб, секції, батареї, інші металеві приладдя, який залишено на відповідальне зберігания АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», а також ваги «Олими», які залишено на відповідальне зберігания АТ «Ітерпайп Дніпропетровський Втормет».

Обґрунтовуючи прийнятерішення,слідчий суддявказав, що вилучені речі відповідають критеріям ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак їх арешт є виправданим.

В апеляційній скарзі ТОВ НОРД ВТОРМЕТ просить ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 25 жовтня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023046030000797 від 25.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, про накладення арешту на майно, - відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що слідчим суддею не надано належної оцінки тому, що у клопотанні не зазначено, на підставі яких доказів дізнавач або прокурор дійшли висновку про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, а саме здійснення заготівлі металобрухту, переробки брухту кольорових і чорних металів фізичними особами без дотримання вимог законодавства щодо державної реєстрації як суб?екта господарювання, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту четалобрухту, за адресою: АДРЕСА_1 .

В ухвалі слідчого судді також не вказано, якими доказами обгрунтовується клопотання дізнавача про накладення арешту на майно ТОВ «НОРД ВТОРМЕТ», які для цього є правові підстави, і чи доведено дізнавачем, що вилучене майно є тими матеріальними об?єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що про місце, дату та час судового розгляду апелянт належним чином повідомлений не був, копію оскаржуваної ухвали отримав 21 травня 2024, після чого у встановлений законом строк подав апеляційну скаргу.

Представник апелянта до суду апеляційної інстанції не з`явився, в апеляційній скарзі просив здійснити апеляційний розгляд за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Обговорюючи строк апеляційного оскарження, колегія суддів не вважає його пропущеним ТОВ НОРД ВТОРМЕТ з огляду на те, що оскаржувану ухвалу слідчого судді було постановлено без участі та виклику представників, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України вказаний строк для апелянта почав свій перебіг з моменту отримання її копії. Відтак він пропущений не був, а підстав для його поновлення не вбачається.

Надаючи оцінку правильності висновків слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно дост.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався.

Так, приймаючи рішення про арешт майна, вилученого при огляді будівлі по АДРЕСА_1 , слідчий суддя в ухвалі зазначив, що матеріалами клопотання встановлено, що виявлене та вилучене майно має значення речових доказів, відповідні предмети містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Також існує ризик втрати цих речових доказів, а відтак незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі вилученого майна, тобто втрати речових доказів у кримінальному провадженні.

Мету арешту майна слідчий суддя визначив як забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів вважає, що на момент розгляду слідчим суддею клопотання дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області виявлені речі та предмети (майно) були обгрунтовано визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, а тому ухвала слідчого судді є законною.

Так, досудове розслідування здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, - здійснення заготівлі металобрухту, переробки брухту кольорових і чорних металів фізичними особами без дотримання вимог законодавства щодо державної реєстрації як суб`єкта господарювання, організації незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, - а відтак металобрухт та ваги, на які був накладений арешт, можуть бути об`єктами кримінально протиправних дій та речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Доводи апелянта про те, що факт вчинення кримінального правопорушення не є доведеним, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони стосуються обставин, які підлягають встановленню та дослідженню у межах кримінального провадження, і не спростовують необхідності арешту речових доказів на ранньому етапі досудового розслідування, який і має сприяти його повноті та об`єктивності.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що ТОВ НОРД ВТОРМЕТ, посилаючись в апеляційній скарзі на належність йому арештованого майна та законність операцій з ним, у той же час не надає будь-яких доказів того, що: будівля по АДРЕСА_1 перебуває у його користуванні на законних підставах; вказана будівля є законним пунктом прийому металобрухту у розумінні ст. 5 Закону України Про металобрухт; металобрухт був законно придбаний апелянтом із дотриманням вимог ст. 6 Закону України Про металобрухт.

Твердження апелянта про, що дізнавач СД ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, під час складання протоколу огляду місця події допустив помилку в адресі, а саме зазначив вул. Василя Чапленка, буд.15, у той час як фактична адреса приймального пункту металобрухту ТОВ НОРД ВТОРМЕТ - це вул. Вокзальна, буд. 5, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони нічим не підтверджені. У той же час ОСОБА_8 , який надав дозвіл на проведення огляду, у своїй заяві чітко вказує, що оглядається приміщення по вул. В.Чапленка (а.с. 25).

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність підстав для накладення арешту не заслуговують на увагу.

Отже, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що на початковому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували втручання у права та інтереси власника майна. Слідчий суддя дотримався вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, врахувавши розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна.

Вважаючи, що на даний час потреба в арешті майна відпала, ТОВ НОРД ВТОРМЕТ не позбавлений можливості ініціювати його скасування в порядку ст. 174 КПК України. Разом із тим, апеляційні доводи не спростовують законності та обгрунтованості ухвали слідчого судді на час її постановлення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ НОРД ВТОРМЕТ, - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 25.10.2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12023046030000797 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4