Рішення

від 16.11.2023 по справі 344/9171/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9171/23

Провадження № 2/344/2317/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Лікос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,- ОСОБА_2 про визнання майнових прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Лікос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,- ОСОБА_2 про визнання майнових прав. В обґрунтування вимог позову зазначив, що 13 липня 2005 року між ним та Приватним підприємством «КОСМАЛ» було укладено Договір № 56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 . Згідно з п. 1.2 Договору, Дольовик вносить кошти і по закінченні будівництва цього будинку Замовник виділяє йому 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на дев`ятому поверсі. Зобов`язання з оплати вартості майнових прав ним були виконані в повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 79 від 13 липня 2015 року на суму 163 134,00 грн. Незважаючи на повне виконання Позивачем своїх обов`язків за Договором, після здачі об`єкта в експлуатацію, станом на момент звернення до суду із цим позовом, спірне нерухоме майно позивачу передано не було, право власності на нього не зареєстровано, вимогу щодо виконання своїх зобов`язань за Договором №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 щодо передачі позивачу проінвестованої в повному обсязі квартири відповідач ігнорує.

У п. 5.1 Договору закріплено, що Замовник виділяє Дольовику квартиру згідно п. 1.2 Договору при дотриманні Дольовиком умов, передбачених Договором і додатком до нього. По закінченні спорудження будинку та здачі його в експлуатацію та проведення остаточного розрахунку Замовник передає Дольовику квартиру, вказану в п. 1.2 цього Договору, надає йому всі необхідні документи, а також сприяє в оформленні права власності на вказану квартиру. Ціна Договору, відповідно до п. 2.1 Договору складає 163 134,00 грн., відтак зобов`язання Позивача стосовно оплати вартості майнових прав на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на дев`ятому поверсі, загальною площею 61,56 кв. м. виконано, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №79 від 13 липня 2015 року на суму 163 134,00 грн. Таким чином, згідно з умовами Договору № 56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 та з урахуванням повного виконання Позивачем умов Договору, у Відповідача виникло зобов`язання щодо виділення 2-кімнатної квартири АДРЕСА_2 на дев`ятому поверсі по закінченні спорудження будинку та здачі його в експлуатацію. Як вбачається із сертифікату №ІФ122220126268 від 08.02.2022 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . бн. був зданий в експлуатацію. Рішенням від 19.05.2022 року № 391 багатоквартирному житловому будинку (замовник: обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІКОС») - було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_4 . Відтак, оскільки будинок, в якому знаходиться спірне нерухоме майно, зданий в експлуатацію, Позивач має право вимагати від Відповідача оформлення права власності на нього.

11.02.2016 Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ЛІКОС", звернувся до Позивача із Повідомленням, яким довів до відома, що усі функції Замовника за Договором № 56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул. Молодіжна (Проектна) були передані Приватним підприємством «КОСМАЛ» на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІКОС». До зазначеного повідомлення Відповідачем, на підтвердження викладених обставин, було долучено копію Договору про передачу функцій замовника будівництва №2016/02-1 від 10.02.2016 року. Згідно з п. 2.1 Договору про передачу функцій замовника будівництва №2016/02-1 від 10.02.2016, на підставі та на умовах, а також з метою, визначеними цим Договором, Первинний замовник зобо`язується безоплатно передати Новому замовнику функції замовника будівництва щодо спорудження на Земельній ділянці об`єкта, а Новий замовник зобов`язується прийняти такі функції замовника будівництва. У п. 1.7.1 Договору про передачу функцій замовника будівництва № 2016/02-1 від 10.02.2016 закріплено, що метою укладення даного Договору є передача всіх функцій замовника будівництва щодо об`єкту в розумінні чинного законодавства України від Первинного замовника до нового замовника, що полягає у вчиненні комплексу дій юридичного та/або фактичного характеру, описаних в п. 2.2 даного Договору. Згідно з п. 2.2.5 Договору про передачу функцій замовника будівництва № 2016/02-1 від 10.02.2016, Первинний замовник передасть Новому замовнику оригінали договорів, укладених з третіми особами з метою залучення коштів для спорудження об`єкта. Окрім того, первинний замовник та новий замовник вчинять додаткові правочини за такими договорами, у відповідності до яких весь обсяг прав та обов`язків первинного замовника по таких договорах перейде до нового замовника. З огляду на зазначене вище, належним відповідачем за цим позовом є саме Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ЛІКОС"», оскільки ним були перейняті усі зобов`язання за Договором від Приватного підприємства «КОСМАЛ». Враховуючи наведене, просить визнати за ОСОБА_1 майнові права на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.07.2023 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Лікос» про визнання майнових прав, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 .

28.07.2023 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 подано до суду письмові пояснення, з яких вбачається, що на початку серпня 2005 року, вона з чоловіком ОСОБА_3 вирішили придбати квартиру для своєї сім`ї. У зв`язку з цим, вона з мамою прибули до місцезнаходження на той час офісу забудівника ПП «Космал» по АДРЕСА_6 , де вони познайомились із керівником ПП «Космал» ОСОБА_4 . ОСОБА_4 запропонував позивачу однокімнатну квартиру на 10 поверсі з мансардою. Вона погодилась із вказаною пропозицією і уклала з ПП ОСОБА_5 в особі директора ОСОБА_4 договір на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (на даний час О.Кисілевської). Через деякий час від ОСОБА_4 надійшла пропозиція змінити умови договору, а саме замість мансарди укласти договір на двокімнатну квартиру на 9 поверсі та кладове приміщення між 08 та 09 поверхами. Порадившись з чоловіком вони погодились на пропозицію директора ПП ОСОБА_5 . Тому розраховуючи на порядність та добросовісність забудівника, 23 грудня 2005 року вона уклала договір №64 з ПП «Космал» на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , на даний час АДРЕСА_4 та виділення їй 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 , на дев`ятому поверсі та кладового приміщення між 8 і 9 поверхами по закінченню будівництва. На виконання вказаного Договору нею була здійснена оплата 3-ома окремими платежами в загальній сумі 90 000,00 грн.

З моменту укладення договору, вона з чоловіком завжди цікавилась у директора ПП ОСОБА_5 ОСОБА_6 про перебіг будівництва будинку, на що останній завжди повідомляв, що він буде добудований у строк визначений у договорі та запевняв, щоб вони ні про що не турбувались, так як будинок буде зданий в експлуатацію вчасно.

В 2015 році в квартирі вони розпочали проводити роботи по її облаштуванню, зокрема за свої власні кошти: залили стяжку, провели електрику, виконали перепланування кладової в квартирі для збільшення кухонного приміщення, поштукатурили стіни, вимурували кладове приміщення між 8 та 9 поверхами та встановили двері в квартирі та кладовій. Так як в 2016 році будинок не був зданий в експлуатацію, була створена ініціативна група з дольовиків будинку. Серед яких ОСОБА_7 поставила їх перед фактом, що нею створено ОК ЖБК «Лікос» з метою подальшої здачі будинку в експлуатацію. Вони не були проти створення ЖБК, оскільки це сприяло закінченню будівництва їхнього будинку. В подальшому всі громадяни їхнього будинку, які уклали договір із забудівником на дольову участь в будівництві, здавали грошові кошти на благоустрій прибудинкової території. При цьому, від ОСОБА_2 директор ОК ЖБК «Лікос» отримала 25 100,00 грн. за лишні квадратні метри. В них не було жодних конфліктів з ОСОБА_7 щодо виплат та інших питань, що стосувались будинку. Вони завжди йшли на співпрацю. До 2022 року чоловік завжди прибував до квартири на вимогу директора ОК ЖБК «Лікос» ОСОБА_7 для встановлення газового лічильника, його перевірки, проведення зварювальних робіт газових труб, тощо. В 2022 році від одного із членів ЖБК «Лікос» її чоловіку стало відомо, що їхній будинок зданий в експлуатацію та йому присвоєно адресу АДРЕСА_7 . Після чого, літом 2022 року її чоловік ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_7 з метою з`ясування питання коли вони зможуть отримати документи на право власності на квартиру. На що остання повідомила, що їм необхідно доплатити кошти в сумі 4000,00 доларів США за квартиру і тільки тоді вони отримають документи на право власності на квартиру, однак не пояснила необхідності та цільового призначення сплати вказаних коштів. Її чоловік повідомив, що вони не відмовляються від оплати, однак зараз в них таких коштів немає та повідомив останній, що вони сплатять пізніше ці кошти. Після цього, час від часу вони їздили з чоловіком на квартиру для огляду, при цьому директор ЖБК Лікос за грошові кошти вже не згадувала. Однак, 25 квітня 2023 року вона з чоловіком прибувши на квартиру, виявили, що ключ до дверей не підходить, тобто були замінені замки в дверях і доступу до квартири у них вже не було. Того ж дня, її чоловік зв`язався по телефону з ОСОБА_7 , яка повідомила, що квартира їм не належить, що є інший власник. Також повідомила, що власником квартири є ОСОБА_1 і вона доведе в суді ці обставини. З цього приводу 10 травня 2023 року вона звернулась до Головного управління НП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення злочину. 17 травня 2023 року слідчим СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Василенко М.Г. було внесено відомості до Єдиного реєтру досудових розслідувань за №12023091010001620 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 190 КК України. На даний час, органом досудового розслідування проводиться ряд слідчих дій спрямованих на встановлення обставин пов`язаних із вчиненням шахрайських дій відносно потерпілої ОСОБА_2 , та встановлення особи, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення.

Стосовно поданого ОСОБА_1 позову про визнання майнових прав, вважає, що зазначений позов є безпідставним і необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки починаючи із дати укладення договору №64 з ПП «Космал» на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , а саме 23 грудня 2005 року і по 25 квітня 2023 року протягом більш як 17 років, ОСОБА_2 сплачено повну вартість квартири, яка вказана у договорі, за власні кошти нею проводилось ряд робіт по облаштуванню квартири, вимурувано кладове приміщення між 8 та 9 поверхами та встановлено двері в квартирі та кладовій. Неодноразово сплачувались грошові кошти на благоустрій прибудинкової території та значна сума коштів була сплачена відповідачу ОК ЖБК «Лікос» за лишні квадратні метри, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 фактично вступила у володіння та користування вказаною квартирою, в той час як ОСОБА_1 з часу укладенням договору жодного разу не появлявся за місцем знаходження квартири, не брав участі в зборах дольовиків та в подальшому членів ЖБК, не проводив жодних робіт по облаштуванню квартири, не здійснював платежів по благоустрою прибудинкової території, що свідчить про його не зацікавленість та безпосередню байдужість до цієї квартири. При цьому, позивачем не було зроблено жодних пропозицій та не вживалось заходів пов`язаних із відшкодуванням та компенсацією їй грошових коштів сплачених за надлишкові квадратні метри у квартирі.

Враховуючи наведене просить суд відмовити у задоволенні позову.

Директором обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛІКОС» подано до суду заяву про визнання позову, в якій зазначає, що позивач є дольовиком за Договором №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул.Молодіжна (Проектна) від 13 липня 2005 року. У додатках до позовної заяви містилася квитанція до прибуткового касового ордера №79 від 13 липня 2015 року на суму 163 134,00 грн. Ціна Договору №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул.Молодіжна (Проектна) від 13 липня 2005, відповідно до п.2.1 Договору складає 163 134,00 грн., відтак зобов?язання Позивача стосовно оплати вартості майнових прав на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на дев`ятому поверсі, загальною площею 61,56 кв.м. відповідає дійсності. Обслуговуючий кооператив «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІКОС», набув функції замовника за Договором №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул.Молодіжна (Проектна) від Приватного підприємства «КОСМАЛ». Відтак, y Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІКОС», дійсно виникло зобов`язання щодо виділення 2-кімнатної квартири АДРЕСА_2 на дев`ятому поверсі, оскільки спорудження будинку завершилося, будинок був зданий в експлуатацію, йому присвоєно поштову адресу. Повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІКОС» про визнання майнових прав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених в позовній заяві, просив про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.10.2023 року позов визнав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши всі докази в їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.07.2005 року між приватним підприємством «Космал», надалі «Замовник», в особі директора Малярчука М.І., що діє на підставі Статуту, з одної сторони та ОСОБА_1 надалі «Дольовик», укладено договір №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.1 Договору №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 приймає на себе виготовлення проектно-кошторисної документації житлових будинків, споруд, що попадають в зону забудови, будівництво і забезпечення необхідним обладнанням, а також веде контроль та технічний нагляд за будівництвом 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.2. Договору №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 дольовик вносить кошти і по закінченні будівництва цього будинку «Замовник» виділяє йому 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на дев`ятому поверсі.

Вартість 1м2 загальної площі в кошторисних цінах, що діяли станом на 13.07.2005 року складає 2 650,00 грн. Повна вартість договору на 61,56 м2 загальної площі в умовах і цінах, що діяли станом на 13.07.2005 року складає 163 134,00 грн.

Згідно п.2.3. Договір вступає в силу після підписання його сторонами.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2., 5.3. Договору №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 ) 13.07.2005 року «Замовник» виділяє «Дольовику» квартиру згідно п.1.2. Договору при дотриманні «Дольовиком» умов, передбачених Договором і додатком до нього. Оформлення документів на право власності виділеної «Дольовику» квартири вважати обов`язком останнього. По закінченні спорудження будинку та здачі його в експлуатацію та проведенні останнього розрахунку «Замовник» передає «Дольовику» квартиру, вказану в п.1.2. цього Договору, надає йому всі необхідні документи, а також сприяє в оформленні права власності на вказану квартиру.

13.07.2005 року ПП «Космал» прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 163 134,00 грн. на підставі договору №56 від 13.07.2005 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №79 від 13.07.2005 року (а.с.13).

Відповідно до Договору №64 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул.Молодіжна (Проектна) від 23.12.2005 року між Приватним підприємством «Космал», надалі «Замовник», в особі директора Малярчука М.І. та ОСОБА_2 , надалі «Дольовик» укладено зазначений договір, предметом якого «Замовник» приймає на себе виготовлення проектно-кошторисної документації житлових будинків, споруд, що попадають в зону забудови, будівництво і забезпечення необхідним обладнанням, а також веде контроль та технічний нагляд за будівництвом 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 вносить кошти і по закінченню будівництва цього будинку «Замовник» виділяє йому 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на дев`ятому поверсі та кладове приміщення між восьмим і дев`ятим поверхами.

Вартість 1м2 загальної площі в кошторисних цінах, що діяли станом на 23.12.2005 року складає 1462,70 грн. Повна вартість договору на 61,54 м2 загальної площі в умовах і цінах, що діяли станом на 23.12.2005 року складає 90 000,00 грн.

У п.2.2. Договору №64 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул.Молодіжна (Проектна) від 23.12.2005 року передбачено, що « ОСОБА_8 » вносить перший внесок 100% до 02.07.2011 року.

П.2.3. Договору №64 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул.Молодіжна (Проектна) від 23.12.2005 року передбачено, що договір вступає в силу після підписання його сторонами.

06.04.2011 року ОСОБА_2 сплачено ПП «Космал» 60 000,00 грн. відповідно до договору №64 від 23.12.2005 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.37).

21.04.2011 року ОСОБА_2 сплачено ПП «Космал» 5 000,00 грн. відповідно до договору №64 від 23.12.2005 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.37).

01.07.2011 року ОСОБА_2 сплачено ПП «Космал» 25 000,00 грн. відповідно до договору №64 від 23.12.2005 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.37).

Із квитанції до прибуткового касового ордера №75 встановлено, що ОСОБА_2 сплачено ПП «Космал» 2 000 грн. за квадратні метри не проплачені по договору (а.с.40).

Згідно розписки від 29.07.2015 року ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_2 4 000,00 грн. в рахунок оплати лишніх квадратних метрів (а.с.39 на звороті).

31.07.2015 року ОСОБА_2 сплачено ПП «Космал» 4 000,00 грн. за лишні квадратні метри, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №31 (а.с.39).

Із розписки від 09.09.2015 року вбачається, що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_2 2 000,00 грн. в рахунок оплати лишніх квадратних метрів за квартиру АДРЕСА_2 (а.с.39 на звороті).

24.11.2015 року ОСОБА_2 сплачено ПП «Космал» 2 000,00 грн. за лишні квадратні метри, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №113 (а.с.38).

10.02.2016 року між ПП «Космал» та обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІКОС» укладено договір про передачу функцій замовника будівництва №2016/02-1 відповідно до якого на підставі та на умовах, а також з метою, визначеними цим Договором, Первинний замовник зобов`язується безоплатно передати Новому замовнику функції замовника будівництва щодо спорудження на Земельній ділянці Об`єкта, а Новий замовник зобов`язується прийняти такі функції замовника будівництва. Під функціями замовника будівництва Сторони дійшли згоди вважати весь комплекс прав та обов`язків суб`єкта господарювання, передбачених чинним законодавством України, що визначають правовий статус такого суб`єкта господарювання як замовника будівництва в розуміння Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (п.2.1 Договору).

У п. 1.7.1 Договору про передачу функцій замовника будівництва № 2016/02-1 від 10.02.2016 закріплено, що метою укладення даного Договору є передача всіх функцій замовника будівництва щодо об`єкту в розумінні чинного законодавства України від Первинного замовника до нового замовника, що полягає у вчиненні комплексу дій юридичного та/або фактичного характеру, описаних в п. 2.2 даного Договору.

Відповідно до п.2.2.5 Договору Первинний замовник передасть Новому замовнику оригінали договорів, укладених з третіми особами з метою залучення коштів для спорудження об`єкта. Окрім того, Первинний замовник та Новий замовник вчинять додаткові правочини за такими договорами, у відповідності до яких весь обсяг прав та обов`язків Первинного замовника по таких договорах перейде до Нового замовника.

Первинний замовник передасть Новому замовнику оригінали будь-яких інших договорів (або ж будь-яких інших правочинів), укладених з фізичними та/або юридичними особами (в т.ч. в особі їх відокремлених підрозділів, філій представництва), як резидентами, так і нерезидентами України, які прямо чи опосередковано стосуються Об?єта, можуть вплинути на права, інтереси чи обов`язки Нового замовника при набутті ним функцій замовника будівництва; 2.2.7. Первинний замовник в письмовій формі попередить Нового замовника про всі можливі ризики, права третіх осіб, обмеження, обтяження щодо Об?єкта, а також його пов`язаність будь-якими фінансовими інститутами. Також Первинний замовник в письмовій формі попередить Нового замовника про будь-які особливості об?єкта, що в будь-яким ймовірним чином можуть вплинути на його права, інтереси, обов`язки та виконання Новим замовником функцій замовника будівництва.

З повідомлення директора Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛІКОС» від 11.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що усі функції Замовника за Договором №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на вул.Молодіжна (Проектна) від 13.07.2005 року передані Приватним підприємством «Космал» на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ЛІКОС» (а.с.24).

15.04.2016 року ОСОБА_9 сплачено ПП «Космал» 11 000,00 грн. за лишні квадратні метри, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №149(а.с.41).

Із сертифікату №ІФ122220126268 від 08.02.2022 року встановлено, що цим сертифікатом Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради Управління питань державного архітектурно-будівельного контролю засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, а саме: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:08:010:0012, за адресою: АДРЕСА_3 , б. бн.(а.с.25-27).

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.05.2022 року №391 «Про присвоєння, зміну адрес» багатоквартирному житловому будинку (замовник: обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Лікос») присвоєно адресу АДРЕСА_4 (а.с.28).

18.06.2022 року ОСОБА_1 звертався до директора Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛІКОС» із вимогою виконати свої зобов`язання за Договором №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 щодо передачі йому проінвестованої в повному обсязі квартири (а.с.22-23).

10.05.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Начальника ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення кримінального злочину (а.с.61).

18.05.2023 року за заявою ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєтру досудових розслідувань за №12023091010001620 та розпочато досудове розслідування за фактами, наведеними в заяві ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України (а.с. 62).

В статті 11 Цивільного Кодексу України зазначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон № 978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон № 1560-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону № 978-IV вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Як встановлено судом, 13.07.2005 року між приватним підприємством «Космал», та ОСОБА_1 надалі «Дольовик», укладено договір №56 на дольову участь у будівництві 80-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , за яку 13.07.2005 року ОСОБА_1 оплачено грошові кошти в сумі 163 134,00 грн. що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №79 від 13.07.2005 року.

Позивач звертаючись до суду з позовом просив визнати за ним майнові права на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

В той же час, 08.02.2022 року багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:08:010:0012, за адресою: АДРЕСА_3 . бн. введено в експлуатацією, що підтверджується сертифікатом №ІФ122220126268 (а.с.25-27) та рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.05.2022 року №391 «Про присвоєння, зміну адрес» багатоквартирному житловому будинку (замовник: обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Лікос») присвоєно адресу АДРЕСА_4 (а.с.28).

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Оскільки квартира, знаходиться у багатоквартирному житловому будинку,який введено в експлуатацією, ефективним способом захисту права позивача в даному випадку є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Таким чином, позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому суд вважає, що в позові ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Лікос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання майнових прав слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Лікос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання майнових прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Татарінова О.А.