Рішення

від 16.11.2023 по справі 441/525/23

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/525/23 2/441/319/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16.11.2023 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого, судді - Ференц О.І.,

за участю секретаря судових засідань - Пеленської Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Городоцька міська рада Львівської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та за позовом третьої особи - Городоцької міської ради Львівської області, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Праймчек», третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння -

В С Т А Н О В И В:

09.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, покликаючись на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.36 га. На цій же земельній ділянці знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 , який був збудований його батьками і де проживали він із своєю рідною сестрою і батьками. У 2006 між ним та сестрою виник земельний спір, який був вирішений Мшанською сільською радою Городоцького району Львівської області рішенням № 66 від 08.06.2006 «Про затвердження Акту земельної комісії», в даному акті було вирішено розділити земельну ділянку в рівних частинах між ним та його сестрою ОСОБА_4 , внаслідок чого площа кожної земельної ділянки становила близько 18 кв.м.. Сімя ОСОБА_5 після винесення цього рішення виготовила документацію із землеустрою на земельну ділянку для обслуговування будинку АДРЕСА_2 . Між тим ОСОБА_2 07.11.2017 звернувся із заявою до Мшанської сільської ради про надання дозволу на виготовлення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0.100 га на АДРЕСА_1 , що стосується саме земельної ділянки, на якій знаходиться його будинок. 14.12.2017 Мшанська сільська рада своїм рішенням № 36 надала ОСОБА_2 такий дозвіл і в подальшому рішенням № 80 від 29.03.2018 затвердила ОСОБА_2 . Детальний план території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Рішенням Мшанської сільської ради № 136 від 07.07.2018 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 вищезгадану земельну ділянку площею 0.0888 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки усі три вищезгадані рішення Мшанської сільської ради порушували його права, він оспорив їх в судовому порядку. 26.01.2023 Львівським апеляційним судом було прийнято постанову, якою частково задоволено його позов визнано незаконним і скасовано рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14.12.2017 «Про надання дозволу на виготовлення Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 », № 80 від 29.03.2018 «Про затвердження Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 » та № 136 від 07.07.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ». Отже цим судовим рішенням встановлено незаконність набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку.

В продовження вказує, що із вищевказаним рішенням суду він звернувся до державного реєстратора із заявою про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, однак йому було відмовлено з огляду на те, що 02.02.2023 така земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 141. Таким чином, не будучи власником земельної ділянки, ОСОБА_2 відчужив її без дозволу законного власника Городоцької міської ради Львівської області, порушивши і його права як землекористувача. Вважає даний договір купівлі-продажу фіктивним, оскільки сторони угоди є родичами, вони не мали наміру створити правові наслідки, які передбачалися договором, а метою укладення такого було уникнення виконання рішення суду з припинення права власності на таку земельну ділянку.

Просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4620985600:12:021:0117, укладений 02.02.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Марців І.В..

06.06.2023 від представника третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги підтримують та просять позов задоволити, оскільки ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність постанови Львівського апеляційного суду від 26.01.2023 у справі 441/1773/18, відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , а той, у свою чергу, вніс її до статутного капіталу ПП «Праймчек». З огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності в цивільному процесі та враховуючи приписи ч.3 і 4 ст.390 ЦК України, ОСОБА_1 не позбавлений права самостійного заявлення позову до осіб, які здійснили відчуження земельної ділянки, у тому числі шляхом визнання угоди купівлі-продажу земельної ділянки недійсними. Наведені обставини, зважаючи на наявність права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельного спору з приводу користування земельною ділянкою площею 0.36 га, призначеною для обслуговування житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , даних погосподарських книг Мшанської сільської ради, актів комісій та рішень сільської ради, на їхню думку, повністю відповідають критеріям справедливого балансу між інтересами ОСОБА_1 та відповідачами.

12.07.2023 від представниці відповідача ОСОБА_3 адвоката Думич Н.Б., надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким проти задоволення позову заперечують з наступних мотивів. Постановою Львівського апеляційного суду від 26.01.2023 скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано незаконним і скасовано рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14.12.2017 «Про надання дозволу на виготовлення Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 », визнано незаконним та скасовано рішення Мшанської сільської ради № 80 від 29.03.2018 «Про затвердження Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 », визнано незаконним та скасовано рішення Мшанської сільської ради № 136 від 07.07.2018 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0888 га, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, в іншій частині рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27.12.2019 було залишено без змін. Таким чином право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку залишилося незмінним та дійсним. Таким чином на дату укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 діяв в межах повноважень та у передбачений законом спосіб, оскільки його право власності на спірну земельну ділянку скасовано не було, а в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на дату укладення договору були відсутні будь-які записи щодо наявності обтяжень на земельну ділянку, продаж якої була предметом договору. Право володіння спірною земельною ділянкою позивачем не оформлене у визначеному законом порядку, жодних доказів набуття такої земельної ділянки у власність чи користування не надано. Відомості, наведені в погосподарських книгах, в яких до того ж вказані різні площі, самі по собі без інших належних доказів не є підтвердженням того, що саме спірна земельна ділянка надавалася позивачу у користування. Акт земельної комісії від 22.05.2006 щодо поділу земельної ділянки в рівних частинах та рішення Мшанської сільської ради № 66 від 08.06.2006 про затвердження цього акту також не свідчать про набуття позивачем спірної земельної ділянки у користування згідно із законом. Більше того, із акту комісії та рішення сільської ради не вбачається, про яку саме земельну ділянку йдеться, її площу, розташування та цільове призначення, обставини та підстави користування нею. З аналізу норм ЦК України вбачається, що оспорювати правочин може також особа, яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Однак слід памятати, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України) спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Тобто судова практика зміст ч.3 ст.215 ЦК України тлумачить таким чином, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Тобто необхідні дві обовязкові умови для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, які повинні мати місце одночасно: встановлення обставин недодержання стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину, та доведеність позивачем факту порушення оспорюваним правочином його цивільного права, за захистом якого він звернувся до суду, надання вичерпних відповідей позивачем суду щодо того, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення. Враховуючи, що позивачем не набуто у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою, вважають, що заявлений ним позов є безпідставним та не підлягає задоволенню судом. Припущення позивача про фіктивність вчиненого правочину є голослівним, оскільки внаслідок його укладення настали реальні наслідки для його сторін.

14.07.2023 представник третьої особи Городоцької міської ради Львівської області, подав зустрічний позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Праймчек», третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння, який ухвалою суду від 01.08.2023 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом. Згідно поданого позову третьої особи внаслідок прийнятої Львівським апеляційним судом 26.01.2023 постанови спірна земельна ділянка кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 повернулася в комунальну власність Городоцької міської ради як правонаступника Мшанської сільської ради. Однак 02.02.2023 ОСОБА_2 незаконно відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_3 , а останній вніс її в статутний капітал ПП «Праймчек». Державну реєстрацію переходу права власності на спірну земельну ділянку до ПП «Праймчек» здійснив державний реєстратор Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Душек І.М. 22.02.2023. ОСОБА_3 є власником ПП «Праймчек» згідно відомостей сайту youcontrol.com.ua. Таким чином, не будучи власником земельної ділянки, так як судом було визнано недійсними правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 незаконно відчужив земельну ділянку комунальної власності Городоцької міської ради Львівської області. Остання не була стороною оспорюваного договору, відтак земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею. Керуючись нормами ЦК України, зокрема ст. 330, 387-388, просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, укладений 02.02.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Марців І.В., витребувати з незаконного володіння ПП «Праймчек» земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 та стягнути з відповідачів понесені ними судові витрати.

ОСОБА_1 та його представник, а також представник Городоцької міської ради Львівської області подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності, вимоги поданих позовів підтримують.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не зявилися, належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду невідомі, від представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли відзиви на позовні заяви.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.

Беручи до уваги письмові пояснення учасників судового розгляду, викладені у заявах по суті справи, проаналізувавши підстави позовних заяв, оглянувши та оцінивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що первісний позов та позов третьої особи підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.10-13).

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області № 136 від 10.07.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у власність» затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0.0888 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (а.с.14).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 141257495 від 14.10.2018 підтверджується, що станом на вказану дату ОСОБА_2 був одноосібним власником земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (а.с.15).

Постановою Львівського апеляційного суду від 26.01.2023 у справі № 441/1773/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним і скасовано: рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14.12.2017 «Про надання дозволу на виготовлення Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 », рішення Мшанської сільської ради № 80 від 29.03.2018 «Про затвердження Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 » та рішення Мшанської сільської ради № 136 від 07.07.2018 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.16-19).

22.02.2023 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Світенко О.М. про відмову у проведенні реєстраційних дій № 66506712 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із тим, що 02.02.2023 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Марців І.В. право власності № 27138370 від 17.07.2018 на земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 за ОСОБА_2 припинено згідно договору купівлі-продажу № 141 і зареєстровано право власності № 49123123 за ОСОБА_3 (а.с.20, 41-42). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 323625827 від 22.02.2023 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 площею 0.0888 га зареєстровано 02.02.2023 за ОСОБА_3 (а.с.21-22).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 22.02.2023 власником земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 площею 0.0888 га на підставі акту приймання-передачі від 17.02.2023 є ПП «Праймчек» (код ЄДРПОУ 45132542), власником якого згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій є ОСОБА_3 , відповідач у справі.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зіст. 655 ЦКУкраїниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені устатті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені устатті 215 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч.2 та 3ст. 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.5ст. 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2ст. 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правиламистатті 215 цього Кодексує підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) вказано, що: «[…] Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладеннядоговору;контрагент зяким боржниквчиняє оспорюванийдоговір (наприклад,родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

ОСОБА_2 , знаючи про наявність судового спору з приводу спірної земельної ділянки з жовтня 2018 (текст постанови Львівського апеляційного суду), знаючи про скасування Верховним Судом постанови Львівського апеляційного суду від 29.07.2021 у даній справі з поверненням справи на новий апеляційний розгляд, не зважаючи на постанову Львівського апеляційного суду від 26.01.2023, прийняту у його присутності та присутності його представника, якою було скасовано три вищенаведені рішення Мшанської сільської ради, які були підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, уклав 02.02.2023 договір купівлі-продажу такої спірної земельної ділянки, за яким з метою уникнення виконання рішення суду відчужив таку земельну ділянку своєму родичу ОСОБА_3 .. При цьому матеріали справи не містять доказів оплати вартості такої земельної ділянки.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність ознак фраудаторного правочину, що вчинений на шкоду власнику земельної ділянки - Городоцькій міській раді Львівської області, та землекористувачу такої ОСОБА_1 . З огляду на наведене, договір купівлі-продажу від 02.02.2023, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Марців І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 141, підлягає визнанню недійсним.

При цьому не заслуговують на увагу заперечення проти позову представниці відповідача ОСОБА_3 адвоката Думич Н.Б., в тій частині, що на момент укладення оспорюваного правочину ОСОБА_2 діяв в межах повноважень та у передбачений законом спосіб, оскільки його право власності на земельну ділянку не було скасовано вищезазначеними рішеннями суду, оскільки ОСОБА_2 було достовірно відомо про скасування рішенням суду правової підстави набуття ним права власності на спірну земельну ділянку рішення Мшанської сільської ради № 136 від 07.07.2018 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ». Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19, власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним).

В продовження, відповідно до ст.317, 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зміст приписів цієї статті свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власник до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 388 ЦК України встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власникам або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не усі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2028 у справі № 183/1617/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Беручи до уваги те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки 02.02.2023 ОСОБА_2 не мав права її відчужувати, оскільки не був власником такої, з огляду на що такий правочин визнається судом недійсним, Городоцька міська рада Львівської області, яка в силу положень ст.83-84 ЗК України, є власником спірної земельної ділянки і така ділянка вибула з її володіння не з її волі іншим шляхом, таку слід витребувати у кінцевого набувача ПП «Праймчек», що має наслідком скасування державної реєстрації права власності ПП «Праймчек» на таку земельну ділянку.

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог в силу положень ст.141 ЦПК України слід стягнути в рівних частинах з відповідачів в користь позивачів за обома позовами понесені останніми судові витрати.

Керуючись ст. 141,247, 258,263-265,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позови задоволити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , укладений 02.02.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Марців І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 141.

Витребувати на користь Городоцької міськоїради Львівськоїобласті із володіння Приватного підприємства «Праймчек» (код ЄДРПОУ 45132542) земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_3 , в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. сплаченого судового збору, тобто по 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. з кожного.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_3 , Приватного підприємства «Праймчек» (код ЄДРПОУ 45132542) в користь Городоцької міської ради Львівської області (код ЄДРПОУ 26269892, місцезнаходження: м. Городок, майдан Гайдамаків, 6 Львівської області), 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. сплаченого судового збору, тобто по 1789 (одній тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 32 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Ференц О.І.