Постанова

від 10.09.2024 по справі 441/525/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/525/23 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/811/3702/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.В.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа Городоцька міська рада Львівської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та за позовом третьої особи Городоцької міської ради Львівської області до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Праймчек», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та її витребування з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа Городоцька міська рада Львівської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4620985600:12:021:0117, укладеного 02.02.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Марців І.В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.36 га. На цій земельній ділянці знаходиться житловий будинок № 66 А , який був збудований його батьками і в якому проживали він із своєю рідною сестрою і батьками. У 2006 між ним та сестрою виник земельний спір, який був вирішений Мшанською сільською радою Городоцького району Львівської області рішенням № 66 від 08.06.2006 «Про затвердження Акту земельної комісії». Згідно з цим актом вирішено розділити земельну ділянку в рівних частинах між ним та його сестрою - ОСОБА_6 , внаслідок чого площа кожної земельної ділянки становила близько 18 кв.м.

Сім`я Рілінг після винесення цього рішення виготовила документацію із землеустрою на земельну ділянку для обслуговування будинку № 66 А . Між тим ОСОБА_5 07.11.2017 звернувся із заявою до Мшанської сільської ради про надання дозволу на виготовлення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0.100 га на АДРЕСА_1 , що стосується саме земельної ділянки, на якій знаходиться його будинок. 14.12.2017 Мшанська сільська рада своїм рішенням № 36 надала ОСОБА_5 такий дозвіл і в подальшому рішенням № 80 від 29.03.2018 затвердила ОСОБА_5 Детальний план території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Рішенням Мшанської сільської ради № 136 від 07.07.2018 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_5 вищезгадану земельну ділянку площею 0.0888 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 26.01.2023 у справі № 441/1773/18 визнано незаконним і скасовано рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14.12.2017 «Про надання дозволу на виготовлення Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_5 », № 80 від 29.03.2018 «Про затвердження Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_5 » та № 136 від 07.07.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1».

На підставі вказаної постанови Львівського апеляційного суду позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про припинення права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, однак йому було відмовлено з огляду на те, що 02.02.2023 така земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 141. Таким чином, не будучи власником земельної ділянки, ОСОБА_5 відчужив її без дозволу законного власника - Городоцької міської ради Львівської області, порушивши і його права як землекористувача. Вважає даний договір купівлі-продажу фіктивним, оскільки сторони угоди є родичами, вони не мали наміру створити правові наслідки, які передбачалися договором, а метою укладення такого було уникнення виконання рішення суду з припинення права власності на таку земельну ділянку.

На підставі наведеного просив задовольнити його позов.

Городоцька міська рада Львівської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ПП «Праймчек», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння, який ухвалою суду від 01.08.2023 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок прийняття Львівським апеляційним судом 26.01.2023 постанови у справі № 441/1773/18 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4620985600:12:021:0117 повернулася у комунальну власність Городоцької міської ради як правонаступника Мшанської сільської ради. Однак 02.02.2023 ОСОБА_5 незаконно відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_1 , а останній вніс її в статутний капітал ПП «Праймчек». Державну реєстрацію переходу права власності на спірну земельну ділянку до ПП «Праймчек» здійснив державний реєстратор Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Душек І.М. 22.02.2023. ОСОБА_1 є власником ПП «Праймчек» згідно відомостей сайту youcontrol.com.ua. Таким чином, не будучи власником земельної ділянки, ОСОБА_5 незаконно відчужив земельну ділянку комунальної власності Городоцької міської ради Львівської області. Городоцька міська рада Львівської області не була стороною оспорюваного договору, відтак земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею.

На підставі наведеного позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, укладений 02.02.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Марців І.В., та витребувати з незаконного володіння ПП «Праймчек» земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16.11.2023 позови задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , укладений 02.02.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Марців І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 141.

Витребувано на користь Городоцької міської ради Львівської області із володіння ПП «Праймчек» земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 1073,60 грн сплаченого судового збору, тобто по 536,80 грн з кожного.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в користь Городоцької міської ради Львівської області 5368,00 грн сплаченого судового збору, тобто по 1789,32 грн з кожного.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_5 , укладаючи спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2023, посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Марців І.В., реєстровий № 141, діяв в межах повноважень та у передбачений законом спосіб, оскільки право власності відповідача ( ОСОБА_5 ) на земельну ділянку не було скасовано зазначеними вище судовими рішеннями, а в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на дату укладення спірного договору були відсутні будь-які записи щодо наявності обтяжень на земельну ділянку, продаж якої є предметом договору. Наголошує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б стверджували факт набуття ним права на володіння спірною земельною ділянкою, яка була передана у власність ОСОБА_5 , оскільки будь-яких рішень органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування про передачу у власність або користування позивачу такої земельної ділянки не приймалося і відповідач не надав доказів існування таких. В даному конкретному випадку будь-які зобов`язальні відносини між позивачами та відповідачами відсутні. Таким чином, застосовані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правові висновки Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів договорів не є релевантними до правовідносин, які є предметом розгляду у цій судовій справі. Натомість реальне настання правових наслідків для сторін в результаті укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки на підставі договору відбулася зміна правового статусу майна (зміна власника) та одночасно з цим відбувся перехід права власності на земельну ділянку від попереднього власника ОСОБА_5 до ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, у передбачений законом спосіб була внесена така ділянка до статутного капіталу ПП «Праймчек», внаслідок чого до підприємства перейшло право власності на неї. Таким чином заявлена позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4620985600:12:021:0117, укладеного 02.02.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Марців І.В., є неналежним (неефективним) способом судового захисту. Вважає, що Городоцькою міською радою Львівської області не доведено, що спірна земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею, оскільки вона, як випливає із змісту поданої позовної заяви, є повним правонаступником Мшанської сільської ради, тобто до неї перейшли усі права та обов`язки сільської ради в частині розпорядження спірною земельною ділянкою, яка у свою чергу своїм Рішенням № 136 від 07.07.2018 передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 4620985600:12:021:0117, тобто фактично розпорядилася такою ділянкою за наявності волі на її передачу у власність іншій особі. За таких обставин стверджує про відсутність у позивача (Городоцької міської ради Львівської області) достатніх правових підстав для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4620985600:12:021:0117 з володіння ПП «Праймчек». Звертає увагу на те, що зустрічний позов у справі має можливість заявити лише відповідач і, як правило, задоволення вимог зустрічного позову повністю або частково виключає можливість задоволення первісного позову. Городоцька міська рада Львівської області у цьому конкретному судовому провадженні набула статусу третьої особи, оскільки до неї не заявлено жодних позовних вимог. Тому зазначення судом першої інстанції в процесуальних документах наявних в матеріалах справи про подачу Городоцькою міською радою зустрічного позову є порушенням норми ст. 193 ЦПК України. Більше того наявність у справі як первісного позову так і зустрічного виключає можливість одночасного повного їх задоволення, однак в оспорюваному рішенні судом першої інстанції вказано саме про повне задоволення обох позовів. Отже, судом першої інстанції при прийнятті рішення від 16 листопада 2023 року порушені процесуальні норми встановлені ЦПК України, зокрема норма ст. 193 ППК України.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_3 та Городоцької міської ради Львівської області - відмовити.

Від ОСОБА_3 та Городоцької міської ради Львівської області надійшли письмові відзиви на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечив проти задоволення скарги.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області № 136 від 10.07.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 у власність» затверджено ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , передано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 0.0888 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 141257495 від 14.10.2018 підтверджується, що станом на вказану дату ОСОБА_5 був одноосібним власником земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 26.01.2023 у справі № 441/1773/18 визнано незаконним і скасовано: рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14.12.2017 «Про надання дозволу на виготовлення Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_5 », рішення Мшанської сільської ради № 80 від 29.03.2018 «Про затвердження Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_5 » та рішення Мшанської сільської ради № 136 від 07.07.2018 про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1».

22.02.2023 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 про відмову у проведенні реєстраційних дій № 66506712 відмовлено ОСОБА_3 у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із тим, що 02.02.2023 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Марців І.В. право власності № 27138370 від 17.07.2018 на земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 за ОСОБА_5 припинено згідно договору купівлі-продажу № 141 і зареєстровано право власності № 49123123 за ОСОБА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 323625827 від 22.02.2023 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 площею 0.0888 га зареєстровано 02.02.2023 за ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 22.02.2023 власником земельної ділянки кадастровий номер 4620985600:12:021:0117 площею 0.0888 га на підставі акту приймання-передачі від 17.02.2023 є ПП «Праймчек», власником якого згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій є ОСОБА_1

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.03.2019 у справі 607/15555/17-ц).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Задовольняючи позови про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_5 , знаючи про наявність судового спору з приводу спірної земельної ділянки з жовтня 2018 року та про ухвалену апеляційним судом постанову від 26.01.2023 у справі № 441/1773/18, під час проголошення короткого тексту якої він був присутній із своїм представником, уклав 02.02.2023 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, за яким відчужив земельну ділянку своєму родичу - ОСОБА_1 , який, в свою чергу, невдовзі, 22.02.2023 на підставі акту приймання-передачі від 17.02.2023 передав ділянку у власність ПП «Праймчек».

З огляду на вказані обставини, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність ознак фраудаторного правочину, що вчинений на шкоду власнику земельної ділянки - Городоцькій міській раді Львівської області, так як ОСОБА_5 не мав права відчужувати земельну ділянку, тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.

Факт реального виконання договору не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення повернення ділянки законному власнику.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваним договором купівлі-продажу не порушено права ОСОБА_3 спростовуються судовими рішеннями у справі № 441/1773/18, якими, зокрема, встановлено, що площу земельної ділянки ОСОБА_3 було зменшено до 0,09 га за рахунок надання дозволу Мшанською сільською радою на виготовлення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_5 , який надалі отримав у власність земельну ділянку площею 0,0888 га на АДРЕСА_1 .

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 359/3912/15-ц, провадження № 61-3901св23; від 20.09.2023 у справі № 206/2421/16-ц, провадження № 61-18150св21).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Отже, право власника на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 932/779/22, провадження№ 61-13249св22).

Місцевий суд, взявши до уваги, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки 02.02.2023 ОСОБА_5 не мав права її відчужувати, оскільки не був власником такої, з огляду на те, що такий правочин визнається судом недійсним, дійшов правильного висновку про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 388 ЦК України, від ПП «Праймчек» на користь Городоцької міської ради, яка в силу положень ст.ст. 83-84 ЗК України, є власником спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка вибула з володіння Городоцької міської ради за її волею, не заслуговують на увагу, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення міською радою дій, спрямованих на розпоряджання земельною ділянкою на користь ОСОБА_5 після ухвалення Львівським апеляційним судом постанови від 26.01.2023 у справі № 441/1773/18.

Доводи заявника у апеляційній скарзі про те, що він є добросовісним набувачем, відхиляються колегією суддів, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка вибула із власності Городоцької міської ради поза її волею. При цьому, як зазначено вище, вибуття майна із володіння власника поза його волею є підставою для витребування майна у добросовісного набувача.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 20.09.2024

Головуючий

Судді