Рішення

від 01.11.2023 по справі 630/18/20

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/18/20

Провадження № 2/630/5/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретарів Кондратенка Б.С., Нерубацької А.О.,

представника позивача (дистанційно) Котляра А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/18/20 (провадження № 2/630/5/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Башинська Людмила Василівна, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», з вимогами, зміненими на підставі заяви від 22 червня 2020 року, наступного змісту:

1. Визнати недійсним договір про поділ майна, що є у спільній власності, посвідчений 12 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Башинською Л.В. за реєстр. № 150;

2. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

житловий будинок з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, експлікація земельних угідь: малоповерхова забудова - 0,0087 га, малоповерхова забудова - 0,0913 га;

телефон Samsung Galaxy S9Plus2018 64 GBTutanum grey (G96FZ)I;

еко-тестер Amnez Greentest 2;

телефон Xiaomi Redmi Note 5A 2/16 Gray I;

телефон x1 - Xiaomi Redmi Note 6 Зкщ 4/64 Black EU;

чайник електричний S JM610 Kenwood;

піч мікрохвильова Samsung;

монітор ASUS Z101 Prime;

пилосос BOSCH B GS4U2242;

моноблок ASUS V272UN K-BA002R Black Gold (FHD-AG);

суму боргу 329232,09 грн. перед АТ «Альфа-Банк» згідно з кредитним договором № 501033069 від 06 червня 2018 року;

суму боргу 827640,26 грн. перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно з кредитними договорами від 12 липня 2018 року та 16 липня 2018 року;

суму боргу 50757,91 грн. перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно з кредитною угодою від 16 липня 2018 року;

3. Здійснити поділ спільного майна подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності;

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, експлікація земельних угідь: малоповерхова забудова - 0,0087 га, малоповерхова забудова - 0,0913 га;

6. Залишити у власності ОСОБА_3 наступне майно:

1/2 частину житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, експлікація земельних угідь: малоповерхова забудова - 0,0087 га, малоповерхова забудова - 0,0913 га;

телефон Samsung Galaxy S9Plus2018 64 GBTutanum grey (G96FZ)I;

еко-тестер Amnez Greentest 2;

телефон Xiaomi Redmi Note 5A 2/16 Gray I;

телефон x1 - Xiaomi Redmi Note 6 Зкщ 4/64 Black EU;

чайник електричний S JM610 Kenwood;

піч мікрохвильова Samsung;

монітор ASUS Z101 Prime;

пилосос BOSCH B GS4U2242;

моноблок ASUS V272UN K-BA002R Black Gold (FHD-AG);

7. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину спільних боргових зобов`язань у розмірі 300000,00 грн.;

8. Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування заявленого позову вказав, що з 24 квітня 2010 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , та під час шлюбу 25 травня 2018 року ним був придбаний у власність житловий будинок з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказав, що 15 листопада 2017 року він уклав з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» договір про споживчий кредит з метою придбання автомобіля, а 08 листопада 2018 року він звільнився з ТОВ «VLADI»; у нього виникли проблеми по розрахункам із постачальними, з якими працював як ФОП. Це призвело до нестачі грошових коштів на сплату заборгованості по кредиту, а від банківської установи почали надходити погрози про звернення до суду з відповідним позовом. Через це виникла загроза банкрутства і втрати нерухомого майна. Від так, перебуваючи під впливом тяжких для нього обставин, та щоб уникнути примусового відчуження майна, він вимушений був погодитися на наполегливі вмовляння своєї дружини ОСОБА_4 та її батьків та укласти 12 лютого 2019 року на вкрай невигідних умовам договір про поділ майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Башинською Л.В. За цим договором в особисто приватну власність ОСОБА_4 перейшли житловий будинок з надвірним будівлями та спорудами і земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 отримав у свою приватну власність настуне майно: телефон Samsung Galaxy S9Plus2018 64 GBTutanum grey (G96FZ)I, еко-тестер Amnez Greentest 2, телефон Xiaomi Redmi Note 5A 2/16 Gray I, телефон x1 - Xiaomi Redmi Note 6 Зкщ 4/64 Black EU, чайник електричний S JM610 Kenwood, піч мікрохвильова Samsung, монітор ASUS Z101 Prime, пилосос BOSCH B GS4U2242, моноблок ASUS V272UN K-BA002R Black Gold (FHD-AG). Але на момент укладення такого договору позивач ОСОБА_1 перебував під впливом тяжких для нього обставин і тому вимушений був на вкрай невигідних умовах для себе погодитися на наполегливі вмовляння своєї дружини ОСОБА_4 та її батьків та укласти вказаний вище договір, щоб уникнути примусового відчуження майна. Тому такий договір, хоча й був укладений ним добровільно, слід визнати недійсним, оскільки на відсутності тяжких обставин він не вчинив би такий договір.

До обставин, якими обґрунтовується позов, представником позивача ОСОБА_5 були внесені доповнення у відповідності до заяви від 22 червня 2020 року, в якій він вказав, що позивачем в інтересах сім`ї були укладені кредитні договори, за якими наразі існує заборгованість, яка також підлягає поділу між подружжям. Так 06 червня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір № 501033069 на суму 299999,71 грн., і ці гроші були використані для повернення боргів, які виникли внаслідок придбання житлового будинку і земельної ділянки, та на проведення підготовчих будівельних робіт з благоустрою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 11 березня 2020 року за цим договором існує заборгованість перед Банком в загальній сумі 329232,09 грн. Крім цього, 12 липня 2018 року та 16 липня 2018 року ОСОБА_1 були укладені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитні договори на загальну суму 575000,00 грн., за якими станом на 08 травня 2020 року обліковується заборгованість в сумі 827640,26 грн.

Ухвалою головуючого в справі судді ОСОБА_12 від 11 січня 2020 року було відкрито провадження в справі та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою головуючого в справі судді ОСОБА_12 від 16 січня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено будь-якій особі у будь-який спосіб проводити реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, експлікація земельних угідь: малоповерхова забудова - 0,0087 га, малоповерхова забудова - 0,0913 га, право власності на які зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 .

Третьою особою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Башинською Л.В. подані письмові пояснення від 20 січня 2020 року, в яких вона вказала, що договір про поділ майна що є у спільній власності, за реєстр. № 150, був посвідчений нею 12 лютого 2019 року з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Ухвалою від 16 березня 2020 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Ухвалою від 26 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

Третьою особою ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» були подані письмові пояснення від 04 травня 2020 року, в яких висловлені заперечення проти позову, які ґрунтуються на тому, що між Банком і Позивачем триває судовий спір щодо заборгованості за кредитним договором, який виник ще до моменту розподілу майна подружжя. Тому поділ майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільних правовідносин для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Від так можливі дії щодо поділу майна подружжя, вчинені боржником, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу, порушують майнові права та інтереси кредитора. З огляду на це представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 09 липня 2020 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про прийняття до розгляду відзиву відповідача ОСОБА_3 , підписаного від її імені її представником адвокатом Рибак Я.В. і поданого у відповідь на заяву про збільшення позовних вимог. У задоволенні позову представник відповідача просила відмовити в повному обсязі з тих підстав, що за існуючою судовою практикою правочин, укладений з метою ухилення від виконання рішення суду, не може вважатися таким, що укладений під впливом вкрай тяжкої обставини. В той же час умови, які вочевидь є невигідними для позивача, на час укладання оспорюваного договору не існували, так як не існувало жодного судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на кредитними зобов`язаннями. Представник відповідача також висловила незгоду з доводами позивача про спільну відповідальність сторін як подружжя щодо повернення боргів, адже позивачем не надано доказів того, що кредитні договори були укладені за згодою ОСОБА_3 або в інтересах сім`ї. Так, у договорі з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12 липня 2018 року ОСОБА_1 зазначений як фізична особа - підприємець, і це вказує на те, що грошові кошти були ним отримані для ведення підприємницької діяльності. Щодо іншої заборгованості, то подані позивачем документи не можна вважати належними доказами, бо вони не являються первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують дійсний розмір такої заборгованості, чи рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості. До того ж позивачем не залучено до участі в справі банківські установи, які наділені правом на отримання грошових коштів по укладеним кредитним договорам. Також представник відповідача вказала на відсутність у позивача належних розрахунків, за яких ним визначена сума грошових коштів 300000,00 грн., які мають бути стягнуті на його користь.

Представником позивача ОСОБА_6 подано відповідь на відзив від 12 серпня 2020 року, в якій він вказав, що не погоджується із запереченнями відповідача з тих підстав, що до обсягу спільного майна, яке підлягає поділу, включається усе наявне у подружжя майно на час розгляду справи, і при здійсненні поділу спільного майна враховуються наявні у подружжя боргові зобов`язання. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не лише фактом придбання такого майна в період шлюбу, а й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Тому правочини, вчинені в інтересах сім`ї, покладають на подружжя солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникають з таких правочинів. З огляду на це представник позивача вказав, що відповідачем не надані докази на підтвердження того, що кредитні договори були укладені не в інтересах сім`ї і що кредитні кошти були використані не в інтересах сім`ї. Таким чином суд повинен керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном. Тому укладення подружжям договору поділу спільного сумісного майна позбавило кредиторів позивача реального права на задоволення вимог за кредитними договорами за рахунок спільного майна подружжя. Також представник позивача навів у відповіді на відзив посилання на рішення судів господарської і цивільної юрисдикції, за якими стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитами на користь банківських установ, і що такими рішеннями підтверджується не лише чинність укладених кредитних договорів, а й існування боргових зобов`язань. Саме з метою усуненні загрози втрати житла і банкрутства через виниклі фінансові борги позивач ОСОБА_1 вимушений був підписати запропонований відповідачем договір про поділ спільного майна подружжя. За відсутності такої загрози, яку позивач розцінює як тяжку обставину, він би не погодився на укладення такого договору.

Інших процесуальних заяв по суті справи сторонами не подано.

Ухвалою від 09 вересня 2020 року в справі на підставі клопотання позивача ОСОБА_1 була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Провадження в справі було зупинено.

Ухвалою від 05 липня 2021 року провадження в справі було відновлено після повернення до суду матеріалів цивільної справи з повідомлення судового експерта від 30 березня 2021 року про неможливість надання висновку через те, що сторонами не було задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 15 липня 2021 року провадження по справі було зупинено у зв`язку з призначенням на підставі клопотання представника позивача ОСОБА_6 судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Рішенням Вищої ради правосуддя № 1997/0/15-21 від 16 вересня 2021 року головуючого в справі суддю ОСОБА_12 звільнено з посади судді Люботинського міського суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

17 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено суддю Малихіна О.О. для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою від 11 травня 2023 року було відновлено провадження в справі після надходження повідомлення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» про неможливість проведення експертизи з причини не надання судовому експерту за його клопотанням додаткових матеріалів, та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 , виступаючи з промовою, підтримав заявлені позовні вимоги та акцентував увагу, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи під тиском тяжких обставин, таких як звільнення з роботи, кредитні борги і ухваленні судами рішення про стягнення грошових коштів, піддався на вмовляння дружини укласти договір поділу спільного майна подружжя, щоб уникнути відповідальності за боргами. Але при проведенні такого поділу не було враховано наявність боргових зобов`язань перед банківськими установами і те, що кредитні кошти в банківських установах були отримані позивачем з метою погашення боргів за придбання житлового будинку і земельної ділянки та проведення робіт з їх благоустрою, тобто витрачені на потреби сім`ї.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, хоча про день, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялась судом шляхом направлення судових повісток на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка нею була використання для надсилання звернень до суду в цій справі.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Башинська Л.В. участі в судових засіданнях не приймала, направила до суду заяву з проханням проводити розгляд справи за її відсутності з урахуванням поданих нею письмових пояснень проти позову.

Третя особа ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» в судове засідання не з`явилась, але її представником ОСОБА_7 була подана заяви про проведення розгляду справи за її відсутності.

В судовому засіданні, вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з копії рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року, ухваленого в справі № 629/768/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, сторони в справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2010 року, про що відділом РАЦС по місту Харкову був складений актовий запис № 438.

Зміна ОСОБА_4 прізвища на ОСОБА_3 підтверджується відповідним свідоцтвом НОМЕР_1 , виданим 11 грудня 2019 року Харківським міським відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

В період перебування у шлюбу сторони реалізували право на поділ майна і на підстави взаємної згоди ними був укладений договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, посвідчений 12 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Башинською Л.В. за реєстр. № 150. До обсягу спільного майна, стосовного якого був проведений поділ, подружжям станом на 12 лютого 2019 року були включені об`єкти нерухомого майна:

житловий будинок з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 25 травня 2018 року за реєстр. № 654;

земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, експлікація земельних угідь: малоповерхова забудова - 0,0087 га, малоповерхова забудова - 0,0913 га, право власності на яку зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 25 травня 2018 року за реєстр. № 651;

та рухоме майно за таким переліком: телефон Samsung Galaxy S9Plus2018 64 GBTutanum grey (G96FZ)I; еко-тестер Amnez Greentest 2; телефон Xiaomi Redmi Note 5A 2/16 Gray I; телефон x1 - Xiaomi Redmi Note 6 Зкщ 4/64 Black EU; чайник електричний S JM610 Kenwood; піч мікрохвильова Samsung; монітор ASUS Z101 Prime; пилосос BOSCH B GS4U2242; моноблок ASUS V272UN K-BA002R Black Gold (FHD-AG).

За договором про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, від 12 лютого 2019 року в особисту приватну власність ОСОБА_4 було передано нерухоме майно у виді житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; а в особисту приватну власність ОСОБА_1 було передано рухоме майно у виді телефону Samsung Galaxy S9Plus2018 64 GBTutanum grey (G96FZ)I; еко-тестеру Amnez Greentest 2; телефону Xiaomi Redmi Note 5A 2/16 Gray I; телефону НОМЕР_2 - Xiaomi Redmi Note 6 Зкщ 4/64 Black EU; чайника електричного S JM610 Kenwood; печі мікрохвильової Samsung; монітору ASUS Z101 Prime; пилососу BOSCH B GS4U2242; моноблоку ASUS V272UN K-BA002R Black Gold (FHD-AG).

Заявляючи вимогу про визнання договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, від 12 лютого 2019 року, позивач ОСОБА_1 вказав у позові, що цей правочин був укладений ним під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для неї умовах.

Ухвалюючи рішення у справі № 6-551цс16 «Про визнання недійсним правочину (договору дарування), який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах», Постановою від 06 квітня 2016 року Верховний Суд України дійшов нижчевикладеного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Серед іншого, на думку Верховного суду України, тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини.

Основною ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те що він повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, мають існувати в сукупності такі підстави, зокрема: 1) наявність у особи, що вчинює правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин, повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Також, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення в судовому процесі нерозривного причино-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Верховний суд України чітко констатує: «Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах».

Позивач ОСОБА_1 в позові стверджував, що тяжкі обставини, які спонукали його до укладення договору про поділ, що є у спільній власності, виражались в тому, що він 08 листопада 2018 року звільнився з роботи, що у поєднанні з економічним спадом викликало для нього проблеми у розрахунках з постачальними, з яким він співпрацював як фізична особа - підприємець, та сплаті боргів по кредитам. Через це перед ним виникла загроза у зверненні кредиторів з вимогами про визнання його банкрутом і, як наслідок, втрати майна.

Згідно ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , укладаючи оспорюваний договір від 12 лютого 2019 року, діяв свідомо та добровільно, і це відповідало його волевиявленню. В той же час суд відхиляє доводи позивача про те, що такий правочин був укладений ним під впливом тяжких для нього обставин, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження того, що такі обставини дійсно існували станом на дату укладення правочину, ним не представлено.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що позивач ОСОБА_1 в тексті позовної заяви вказує на ту обставину, що метою укладення договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, було уникнення примусового відчуження майна. Враховуючи такі доводи позивача, та оцінюючи подані разом з позовною заявою копії ухвал Господарського суду Харківської області від 01 березня 2019 року в справі № 922/309/19 та від 12 серпня 2019 року в справі № 922/2492/19, та Ленінського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року в справі № 642/3576/19 та від 03 червня 2019 року в справі № 642/3577/19, якими були відкриті судові провадження за позовами з вимогами до ОСОБА_1 , як фізичної особи та фізичної особи - підприємця, про стягнення заборгованості, суд робить висновок, що позивач ОСОБА_1 станом на 12 лютого 2019 року усвідомлював можливе звернення кредиторів у найближчому майбутньому до суду з відповідними вимогами і що такі звернення матимуть наслідком ухвалення судових рішень про стягнення виниклої заборгованості, а тому мав намір зберегти своє майно від його можливої втрати у зв`язку з примусовим відчуженням в порядку виконання рішень судів органами Державної виконавчої служби. Тому це не може бути підставою для застосування ч. 1 ст. 233 ЦК України.

На підстави викладеного суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання правочину недійсним.

Щодо інших вимог позивача, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (Постанова КЦС ВС від 11 квітня 2019 року, справа № 339/116/16-ц).

Відповідна позиція, наприклад, прослідковується в Постанові КЦС ВС від 19 травня 2021 року у справі № 641/9402/13-ц, в якій, крім іншого, вказано: «доказів того, що отримані грошові кошти були витрачені не в інтересах сім`ї, не надано та не підтверджено це відповідними доказами».

Отже, судовою практикою викристалізовано критерії, які застосовуються для визначення належності коштів, отриманих за договором одним з подружжя, спільною сумісною власністю:

1)чи укладено договір під час шлюбу;

2) чи укладено договір в інтересах сім`ї, а не у власних, не пов`язаних із сім`єю інтересах одного з подружжя;

3) чи використано одержане за договором в інтересах сім`ї не у власних, не пов`язаних із сім`єю інтересах одного з подружжя.

Ч. 4 ст. 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18, Верховний Суд вказав, що тлумачення ч. 4 ст. 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Відповідна позиція закріплена, зокрема, і в Постанові КЦС ВС від 24 травня 2022 року у справі № 333/911/20.

У постанові КЦС ВС від 5 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20, зазначено, що «внаслідок придбання подружжям квартири у кредит, боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір».

Кредитний договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї - солідарна відповідальність подружжя за кредитними зобов`язаннями.

Показовою в цьому контексті є постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц, відповідно до якої «правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї».

Напрацьовані підходи прослідковуються в наступних постановах Верховного Суду.

Так, в постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 203/284/17, висвітлена наступна позиція: «якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, вони повинні враховуватися при поділі майна подружжя. Умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя».

Постанові ВС від 14 червня 2022 року у справі № 2011/13610/12, зазначено, «оскільки використано кредит в інтересах сім`ї, дружина позичальника несе солідарну відповідальність за неповернення боргу відповідно до частини четвертої статті 65 СК України».

У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок них майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. До такого висновку дійшов КЦС ВС у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 640/1846/19.

01 вересня 2022 року Верховним судом розглянуто справу № 295/9244/17, в рамках якої особа звернулася, зокрема, з вимогою про визнання боргу колишнього подружжя спільним зобов`язанням та стягнення коштів в порядку регресу.

В частині щодо розподілу боргових зобов`язань подружжя ВС вказав, «виходячи зі змісту статей 60, 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.

Водночас, ретельному доказуванню підлягатиме факт витрачання отриманих кредитних коштів саме на придбання майна, а не на якісь інші потреби іншого з подружжя тощо. Так, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 361/7130/15-ц зазначає: «Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди з`ясовують справжню правову природу вкладеного договору, незалежно від найменування документа. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, отримані за спірним договором позики кошти було використано в інтересах сім`ї, а саме на будівництво житлового будинку. За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший із подружжя в письмовій формі згоду на укладення договору позики».

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16-ц указує на правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що наявна в матеріалах справи розписка не дає підстав для висновку, що договір позики укладено в інтересах сім`ї, а одержані в борг грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї, оскільки доказів про надання дружиною згоди на укладення договору позики, як і доказів про те, що вона знала про існування такого договору та про придбання спірних будинку й земельної ділянки за одержані в борг за розпискою грошові кошти, не надано.

Позивач ОСОБА_1 , заявляючи вимоги про поділ боргових зобов`язань, стверджував, що ним були використані в інтересах сім`ї отримані за кредитними договорами грошові кошти, зокрема, на погашення боргів за позикою на придбання житлового будинку і земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та на проведення робіт з благоустрою придбаної земельної ділянки та житлового будинку.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 16 липня 2018 року між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір на суму 75000,00 грн. Але примірник такого договору позивачем суду не поданий, що позбавляє суд можливості надати оцінку умов такого договору, мети його укладення і цільового призначення кредитних коштів.

Позивач також вказав, що 12 липня 2018 року між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір на суму 500000,00 грн. Але з поданих документів вбачається, що такий договір був укладений ОСОБА_1 саме як фізичною особою - підприємцем та з метою поповнення обігових коштів, і грошові кошти в сумі 500000,00 грн. були перераховані на безготівковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , на підставі меморіального ордеру від 12 липня 2018 року. З виписки по рахунку, відкритому на ім`я позивача, сформованої за період з 11 липня 2018 року і до 10 січня 2020 року, вбачається, що грошові кошти в сумі 500000,00 грн. були повністю витрачені на погашення заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2018 року та на сплату по угодам. Отже, такі документи не підтверджують те, що кредитні кошти в сумі 500000,00 грн. були витрачені в інтересах сім`ї, і що за їх рахунок позивач здійснював погашення боргів за купівлю житлового будинку і земельної ділянки.

Оцінюючи досліджені документи позивача, суд дійшов переконання, що вони не являються належними і достовірними доказами, які б давали змогу встановити обставини, які входять до предмету доказування. Тим більше, що з поданого представником позивача примірника рішення Господарського суду Харківської області від 03 червня 2019 року, ухваленого в справі № 922/309/19 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т. 2, а.с. 172-179), вбачається, що ОСОБА_1 , як відповідач, заперечував як сам факт укладення 12 липня 2018 року кредитного договору з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 500000,00 грн., так і факт видачі йому грошових коштів в якості кредиту.

Позивач ОСОБА_1 також посилався на кредитний договір № 501033069 від 06 червня 2018 року, укладений ним з АТ «Альфа-Банк», за яким ним були отримані грошові кошти в інтересах сім`ї, і що такі грошові кошти були витрачені на погашення позики, отриманої на придбання житлового будинку і земельної ділянки. З тексту вказаного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 були отримані від АТ «Альфа-Банк» грошові кошти в сумі 276752,50 грн. у безготівковій формі, шляхом здійснення переказу на відкритий у банківській установі рахунок, з позначенням мети кредиту - власні потреби.

Однак з тексту вказаного кредитного договору неможливо однозначно встановити, що кредитні кошти були отримані ОСОБА_1 , як одним з подружжя, саме для задоволення потреб сім`ї.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні були оголошені і досліджені показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , надані ними під час розгляду справи під головуванням судді ОСОБА_12, з огляду на наявність обставин, які перешкоджають участі цих свідків в новому розгляді справи.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , і познайомився з позивачем ОСОБА_1 в травні 2018 року, коли той купив собі житловий будинок по сусідству. Також свідок пояснив, що бачив ОСОБА_1 разом з його батьками на земельній ділянці в той час, коли відбувались роботи зі знесення старого будинку і улаштування нового фундаменту. Але хто і як здійснював оплату робітникам за виконані роботи, він, ОСОБА_8 , не знає.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , і познайомилася з позивачем ОСОБА_1 в травні 2018 року, коли той купив собі житловий будинок по сусідству. Також свідок пояснила, що на земельній ділянці бачила ОСОБА_1 лише з його батьками, і що залучені робітники розібрали старий будинок і збудувати новий паркан і надвірну будівлю, схожу на сарай.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що знайомий з ОСОБА_1 ще з 2016 чи 2017 року, і що в травні чи червні 2018 року той запропонував йому роботу по знесенню старих будівель на ділянці в м. Люботин, за яку платив 500 грн. в день.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що позивач ОСОБА_1 його син, і що він придбав земельну ділянку в м. Люботин разом зі старим будинком. Він, ОСОБА_11 , разом з дружиною допомагав синові очищати земельну ділянку від рослинності та старих дерев, після чого розпочалось будівництво нового житлового будинку, і що фінансування цього будівництва син здійснював частково за рахунок кредитних коштів, а ще за рахунок 70000,00 грн., які він, ОСОБА_11 , передав йому в якості допомоги. Також свідок ОСОБА_11 пояснив, що коли у сина почалися проблеми з банками, той разом зі своєю дружиною вирішили укласти між собою договір, за яким право власності на житловий будинок і земельну ділянку перейшло до дружини.

Оцінюючи показання, надані свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в судовому засіданні, суд робить висновок, що вони фактично не мають жодного доказового значення, оскільки зводяться до пояснень про обставини виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , і жодним чином не підтверджують те, що на оплату таких робіт були використані саме кредитні кошти, зокрема, ті, що були отримані кредитним договором № 501033069 від 06 червня 2018 року.

Показання свідка ОСОБА_11 суд оцінює як такі, що не дають змоги достовірно встановити ті обставини, що, як стверджує позивач, на проведення підготовчих будівельних робіт з благоустрою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , були витрачені виключно кредитні кошти, а тим більше, що кредитні кошти були використані позивачем на погашення позики, отриманої на придбання житлового будинку і земельної ділянки, адже показання свідка не ґрунтуються на письмових доказах, в яких відображається використання позивачем кредитних коштів, первісно отриманих у безготівкову виді.

Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , укладаючи договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, діяв свідомо та добровільно і з метою убезпечити нерухоме майно від можливого відчуження на випадок пред`явлення до нього вимог з боку банківських установ чи інших організацій виконання рішень. Доказів того, що внаслідок укладення оспорюваного договору він, ОСОБА_1 , опинився у невигідних для себе умовах, суду не представлено.

Позивачем також не представлено суду належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що отримані ним грошові кошти за кредитними договорами були використані в інтересах сім`ї.

З огляду на викладене вище, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Одночасно суд скасовую раніше застосовані заходи забезпечення позову, що передбачено ч. 9 ст. 158 ЦПК України. Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 203, 233 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 69 СК України, ст.ст. 10-13, 76, 81, 83, 141, 158, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Скасувати захід забезпечення позову у виді заборони будь-якій особі у будь-який спосіб проводити реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 6311200000:25:049:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, експлікація земельних угідь: малоповерхова забудова - 0,0087 га, малоповерхова забудова - 0,0913 га, право власності на які зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 , застосований ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 16 січня 2020 року (справа № 630/18/20, провадження № 2/630/73/20).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Башинська Людмила Василівна, адреса здійснення діяльності: м. Харків, вул. Мироносицька, 15;

Третя особа - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», адреса місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 22.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

10 листопада 2023 року.