Рішення
від 26.09.2023 по справі 752/14695/22
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14695/22

Провадження № 2/752/2790/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 вересня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.

за участі прокурора Офісу Генерального прокурора Сімаченко А.О.

представника Київської міської ради - Рослик А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом заступника Генерального прокурора, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведення на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

20.10.2022 року заступник Генерального прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведення на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог, позивачем зазначено, що Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території острова Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків».

До складу заказника увійшли землі, що перебували в користуванні комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське», а також міські землі, які офіційно не передані у власність чи користування.

Згідно з пунктом 14 згаданого вище рішення ландшафтний заказник створюється без вилучення земельних ділянок, які він займає, у їх землекористувачів - лісопаркового господарства «Конча-Заспа» та колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське».

Підставою для прийняття Київською міською радою рішення № 147/649 стали наукове обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, підготовлене спільно науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, а також картографічні матеріали - план розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до острова Козачий і до межі міста, до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника місцевого значення, погоджений Харківською районною державною адміністрацією м. Києва і лісопарковим господарством «Конча-Заспа» у 1999 році.

Межі заказника детально описані в науковому обґрунтуванні його створення і відповідають картографічному матеріалу.

У цих межах заказник був занесений до Генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Згідно з даними генерального плану столиці площа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» складає 1 794,6 га.

У довідках державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» від 19.05.2004 № 937 та 18.11.2009 № 367 вказано, що територія ландшафтного заказника, якій у Генеральному плані м. Києва до 2020 року встановлено проєктне використання «буферний парк і лугопарк», має площу 1 794,6 га та включає урочище «Жуків Острів» ЛПГ «Конча-Заспа», ландшафтний заказник на лівому березі озера Конча, зони охоронюваного ландшафту, курорт загальнодержавного значення «Конча-Заспа» та другу зону округу його санітарної охорони, загальноміську рекреаційну зону «Конча-Заспа», перспективну територію національного природного парку «Голосіїв» та водоохоронну зону Канівського водосховища.

Листом від 25.11.2016 державне підприємство «Інститут Генерального плану міста Києва» публічного акціонерного товариства «Київпроект» підтвердило актуальність цих відомостей, надавши також витяги з картографічних шарів Генерального плану м. Києва, згідно з якими територія і межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» співпадають зі складеними в 1999 році картографічними матеріалами, які стали підставою для створення заказника.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 18.08.2022 № 055-4699 повідомив, що відомості щодо внесення змін до графічної частини генерального плану столиці в частині зміни площі чи меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» у Департаменту відсутні.

Згідно з картографічними додатками до цього листа за даними генерального плану (шар «Схема планувальних обмежень») територія ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» окреслена сіро-зеленою лінією, що згідно з умовними позначеннями означає об`єкт природно-заповідного фонду.

За даними міського земельного кадастру, уся територія острова Жуків віднесена до зелених зон (лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.08.2022 № 05702-100048).

У Програмі розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, вказано про те, що заплавна частина Канівського водосховища від гирла р. Віта до південної межі м. Києва є землями заказника «Острів Жуків» загальною площею 1 794,6 га (пункт 28 таблиці 23).

Картографічне викопіювання схеми розміщення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» згідно зі згаданою програмою відповідає площі 1 794,6 га та межам заказника, що містяться в Генеральному плані м. Києва і картографічній схемі, на підставі якої його створено.

Аналогічно ця територія означена як територія природно-заповідного фонду згідно зі Схемою планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженою рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 № 271/3732.

Спеціалістами державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» здійснено векторизацію меж ділянки план-схеми розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до острова Козачий і до межі міста, до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника місцевого значення, на підставі якої створено заказник, прив`язано по кілометровій сітці топографічної карти масштабу 1:10000 і встановлено, що орієнтовна площа заказника (в межах м. Києва) складає 1 707 га.

У звіті державного науково-виробничого центру «Природа» Національного космічного агентства України про науково-дослідну роботу «Дослідження території «Острів Жуків» засобами дистанційного зондування землі з метою визначення його сучасного стану і меж та порівняння з минулим за допомогою архівних даних» від 10.12.2004, виконаного на доручення Постійної комісії з питань екологічної політики Київської міської ради, вказано, що територія ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» зазнає незаконної забудови. Під час дослідження виготовлено картографічний додаток із проходженням заказника. Також наголошено, що певна частина заповідних територій уже зазнала забудови чи пошкоджена через підготовку до забудови, тому необхідно негайно вжити заходів зі збереження непошкоджених земель, які наразі складають орієнтовно 1 600 га.

Зокрема, у ній вказано, що ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 02.12.1999 (дата прийняття рішення Київської міської ради № 147/649) на підставі наукового обґрунтування, підготовленого науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, та згідно з довідкою від 19.05.2004 державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» його площа становить 1 794,6 га.

Таким чином, вбачається, що ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» входить в адміністративні межі м. Києва, розташований у південній частині Голосіївського району і включає 1 794,6 га земель на території острова Жуків, які перебувають під особливою державною охороною.

Крім того, згадані території, а саме острів Жуків і прибережну смугу до південної межі міста, віднесено до зони охоронюваного ландшафту.

За часів незалежної України розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатка 1 до розпорядження.

Таким чином, територія острова Жуків у м. Києві належить як до земель ландшафтного заказника регіонального значення «Острів Жуків» (природно-заповідний фонд), так і до зони охоронюваного ландшафту (землі історико-культурного призначення).

Відповідно до наукового обґрунтування цінності земель заказника, наданого Інститутом фізіології рослин і генетики Національної академії наук України 19.11.2015, острів Жуків розглядається вченими як єдиний збережений в Європі еталон заплавного біотопу крупної східноєвропейської річки у середній її течії, у зв`язку з чим саме з метою охорони та збереження унікальних заплавних ландшафтів та біотичного різноманіття водної та навколоводної флори і фауни на цій території у 1999 році утворено однойменний ландшафтний заказник місцевого значення.

Інститут географії Національної академії наук України у висновку від 12.07.2022 № 01-03/100 звернув увагу на виняткову різноманітність ландшафтів заказника «Острів Жуків» і красу його краєвидів, а також унікальність рельєфів, які, на відміну від більшої частини заплави р. Дніпро, збереглися в первинному стані після затоплення внаслідок будівництва каскаду Дніпровських водосховищ.

Незважаючи на це, у 2007 році V скликанням Київської міської ради здійснено спробу роздати землі заказника житлово-будівельним кооперативам безоплатно у власність під забудову.

З цією метою Київською міською радою прийнято рішення від 22.08.2007 № 162/1996, яким схвалено схему меж ландшафтного заказника зі співзвучною назвою «Жуків острів» у складі детального плану території острова Жуків у розмірі 196 га та доручено Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища внести на розгляд Київської міської ради детальний план території острова Жуків до 01.10.2007.

Це рішення не було погоджене Постійною комісією Київської міської ради з питань екологічної політики (лист від 01.08.2016 № 08/288-187, протоколи від 21.08.2007 та 25.12.2007) та у подальшому не реалізоване, оскільки детальний план території острова Жуків, до складу якого мала увійти згадана схема меж, так і не розроблено (лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 07.02.2017 № 057021-2128 і лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 25.01.2017 № 055-1103).

Неможливість розроблення детального плану зумовлена тим, що усупереч вимогам статей 1, 12, 13 чинного на той час Закону України «Про планування і забудову територій» він не відповідав Генеральному плану м. Києва, згідно з яким уся територія острова Жуків була віднесена до природно-заповідного фонду.

Згідно з листами Управління водних ресурсів у м. Києва та Київській області від 31.08.2016 № 01-12/830, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.08.2016 № 3-28-0.17-13163/2-16, Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2016 № 5/3-9/7580-16, Кабінету Міністрів України від 09.09.2016 № 14395/0/2-16, Верховної Ради України від 09.08.2016 № 06/07-290 (194022) вказані органи згоди на вилучення (викуп) земельних ділянок зі складу ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не надавали.

Незважаючи на невдалу спробу зменшення площі об`єкта природно-заповідного фонду, розроблення документації із землеустрою щодо передання цієї території у власність кооперативам для забудови продовжилось.

Зокрема, у 2007 році ОКЖК «Котміст» звернувся до Київської міської ради щодо виділення йому для житлової забудови земельної ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва.

При опрацюванні документації із землеустрою погоджувальні служби вказували на віднесення запланованих до передачі кооперативу ділянок до земель природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення.

Так, у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 25.07.2007 № 05-08/5330 вказано, що ділянка знаходиться у межах території, оголошеної ландшафтним заказником місцевого значення «Острів Жуків» згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649, та належить до переліку зелених зон, визначених Програмою розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381.

Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у висновку від 25.07.2007 № 5509 звернуло увагу на те, що запропонована до виділення кооперативу земля згідно з Генеральним планом м. Києва і розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920» знаходиться у Феофаніє-Пирогівській історичній частині міста, зоні охоронюваного ландшафту, частково на землях природно-заповідного фонду, в історичній місцевості, в лісовому заповіднику, а також в зоні відпочинку - Конча-Заспі.

Управлінням наголошено, що в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту, проектування і будівництво нових житлових районів, промислових та інших об`єктів обмежується, а дисгармонуючі та спотворюючі історичний ландшафт будинки та споруди належать до знесення. Проте одночасно вказано, що, зважаючи на згоду заступника Київської міського голови - секретаря Київської міської ради на розроблення ОКЖК «Котміст» документації із землеустрою, Управління не заперечує проти передачі земельних ділянок кооперативу під житлову забудову. Також, з урахуванням можливої негативної реакції суспільства на передання у приватну власність озеленених територій та зміну характеру традиційного середовища, що історично склалося, рекомендовано забезпечити участь громадян і їх об`єднань в обговоренні проекту містобудівного і ландшафтного перетворення ділянок на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському р-ні м. Києва.

У висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.07.2007 № 19-7727 було зазначено, зокрема, що територія, запропонована до виділення кооперативу, згідно з Генеральним планом м. Києва є лугами і лугопарками; відповідно до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, відноситься до території, в межах якої мають бути визначені межі заказника «Жуків острів»; за Схемою планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженою рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 № 271/3732, відноситься до складу об`єктів природоохоронного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

У висновку Київської міської санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2007 № 1298 вказано, що земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва зайняті лугами, захисними зеленими насадженнями, сіножатими і чагарниками. Протягом останніх ста років територія була вільна від забудови. Згідно з Генеральним планом м. Києва ця територія є лугами і лугопарками; відповідно до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, відноситься до території, в межах якої мають бути визначені межі заказника «Жуків острів»; за Схемою планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженою рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 № 271/3732, відноситься до складу об`єктів природоохоронного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів». Відведення цієї землі під житлову забудову не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам в частині забудови територій ландшафтно-рекреаційного призначення та прибережно-захисних смуг водойм.

Таким чином, у погоджувальних висновках зазначено про віднесення запропонованих для виділення ОКЖК «Котміст» земельних ділянок до природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», а у висновку Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2007 № 5509 також вказувалося про їх віднесення до зони охоронюваного ландшафту.

Незважаючи на зазначені обставини і викладені в погоджувальних висновках застереження, 01.10.2007 на сесії Київської міської ради шляхом включення до порядку денного за усним клопотанням на голосування депутатів поставлено питання щодо виділення земельних ділянок 14-ти кооперативам, у тому числі ОКЖК «Котміст», і рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» передано згаданому кооперативу у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га, які фактично розташовані на території острова Жуків у м. Києві.

У подальшому ОКЖК «Котміст» оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га та вніс їх до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»).

Надалі ділянку площею 6,0799 га, яка є частиною земельної ділянки площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29.01.2009 відчужило ОСОБА_2 .

Після укладення зазначеного договору й оформлення правовстановлюючі документів на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) ОСОБА_2 здійснив її поділ на 32 ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120 та отримав нові правовстановлюючі документи на них.

У подальшому земельну ділянку площею 0,0872 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0094) ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05.06.2014 відчужив ОСОБА_1 , за якою ця ділянка зареєстрована на праві власності й на час пред`явлення зазначеного позову.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, яке залишено без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та Вищого господарського суду України від 11.07.2017, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних ділянок та видані цьому кооперативу державні акти на право власності на земельні ділянки, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва.

У зазначеній справі суди встановили, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з ЖК Української РСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 ЗК України, що свідчить про їх незаконне вибуття з власності територіальної громади м. Києва. Відсутність у вказаного кооперативу права на отримання земельних ділянок підтверджує також неправомірність їх подальшої передачі до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

Крім установлення порушень статей 41, 127 ЗК України та статей 133, 134, 137 ЖК Української РСР при передачі земельних ділянок ОКЖК «Котміст», суди у рішеннях у справі № 910/3724/14 зазначали і про те, що згаданим кооперативом набуто у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 09.03.2017 № 713/17-41, проведеної у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001068 щодо начальника Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_4., якому інкримінувалося зловживання службовим становищем в інтересах обслуговуючих житлових кооперативів (у тому числі ОКЖК «Котміст»), що призвело до безоплатного передання їм у власність та оренду для забудови земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2019 у справі № 761/25555/17, яка набрала законної сили, звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності), земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 (за рахунок якої сформована спірна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094) знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

За висновком Інституту географії Національної академії наук України від 12.07.2022 № 01-03/100, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яка на цей час зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , розміщена в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649.

Також відповідно до цього самого висновку вказана ділянка згідно з геоморфологічною картою м. Києва розташована у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро.

Крім віднесення спірної ділянки до земель природно-заповідного фонду, вона також має статус зони охоронюваного ландшафту, встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» зі змінами, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920», тобто є землею історико-культурного призначення.

Так, питання віднесення згаданої ділянки до зони охоронюваного ландшафту, яка згідно із зазначеними вище рішенням і розпорядженням включає острів Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста, досліджувалося незалежним спеціалістом у сфері містобудування ОСОБА_3 , яка має освіту за спеціальністю «Міське будівництво», кваліфікацію інженера-будівельника та більш ніж 25 років досвіду роботи у відповідній сфері, у тому числі в державних установах із збереження культурної спадщини.

За результатами наукового вивчення цього питання шляхом співставлення площі земельних ділянок із зоною охоронюваного ландшафту в ідентичному масштабі спеціаліст підтвердила накладення площі земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 та вказаної охоронюваної зони, встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 і розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979.

Також Українським державним інститутом культурної спадщини вивчено питання розташування цієї ділянки у зоні охоронюваного ландшафту й листом від 04.08.2020 № 01-05/23 підтверджено, що згідно з опорним планом АДРЕСА_1 входять до меж зони охоронюваного ландшафту.

Усі наведені докази, зокрема й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельних ділянок та ландшафтного заказника «Острів Жуків» і зони охоронюваного ландшафту, у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка, яку набула ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , входить у межі цих об`єктів і за своїми характеристиками є землею природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення.

Вказана обставина додатково підтверджується і постановою Київського апеляційного суду від 11.05.2021 у справі № 752/3090/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.09.2022, якою зобов`язано ОСОБА_2 повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради 17 земельних ділянок загальною площею 3,5464 га, розташованих у межах ландшафтного заказника «Острів Жуків», які не були ним відчужені.

Ці земельні ділянки розташовані в одному масиві із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, що є предметом спору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, зокрема заказників, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яку набула ОСОБА_1 , у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» згідно з чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням «для житлової забудови».

У цій справі спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для житлової забудови - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 належить до зони охоронюваного ландшафту, на ній заборонено здійснювати діяльність, яка може негативно впливати на цей природний комплекс, зокрема й проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , проте в силу законодавства вона не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, тому права територіальної громади м. Києва на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ділянку площею 0,0872 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0094) у комунальну власність.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання вимог законодавства при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також його спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянок у реалізації права власності, наявні правові підстави для усунення територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради перешкод у користуванні ділянками шляхом визнання згаданого договору недійсним.

Ураховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді м. Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2014, індексний номер 13591601, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05.06.2014 за номером 5918484, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю ділянку.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності не через помилку органів місцевого самоврядування, а фактично у зв`язку із вчиненням злочинних дій, відповідні події викликали суспільний резонанс та були загальновідомими, варто поставити під обґрунтований сумнів можливість необізнаності відповідача про незаконність їх вибуття із комунальної власності, тому, оскільки обов`язок повернути правомірному власнику земельні ділянки, які не можуть перебувати у приватній власності, встановлений у національному законодавстві, наслідок невиконання такого обов`язку у вигляді пред`явлення відповідного позову є передбачуваним.

Таким чином, набуваючи за договором купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0872 га, ОСОБА_1 не діяла добросовісно і мала усвідомлювати можливість виникнення в подальшому ситуації, за якої до неї буде пред`явлено вимогу про повернення майна.

Просили усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками на АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 від 05.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2014 року, індексний номер 13591601 та здійснення на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05.06.2014 року за номером 5918484, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0872 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0, 0872 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, розташовану на 21 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради; стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

04.11.2022 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

17.11.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про забезпечення позову.

26.04.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду.

06.03.2023 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Романишен Р.М. подав до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

16.03.2023 року до суду подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої, позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 26.09.2023 року представник позивача - заступника Генерального прокурора - прокурор Офісу Генерального прокурора Сімаченко А.О. заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведення на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку підтримала, просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Київської міської ради підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні відсутня, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Треті особи ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення судового розгляду справи до суду не зверталися.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до правил ст. 15 ЦК України, ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У випадках встановлених законом, до суду можуть звернутися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Правилами ч. 2 ст. 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 5 ст. 16, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Таким чином, реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Київська міська рада, починаючи з 2008 року, була стороною у судових справах, у яких прокуратура оскаржувала рішення від 01.10.2007 № 355/3189 і вказувала на незаконність передачі земельних ділянок на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва у приватну власність (справи № № 5/6, 35/124, 5011-66/4667-2012 та ін.).

Крім того, вона була стороною у справі № 910/3724/14 і після набрання рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у відповідній частині законної сили достовірно знала не лише про факт, а і про зміст допущених порушень, внаслідок яких територіальна громада м. Києва втратила можливість користуватися та розпоряджатися земельними ділянками площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га.

Також у кримінальному провадженні № 42017100000000538, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2017, встановлено факт зловживання службовим становищем в інтересах ОКЖК «Котміст» колишнім начальником Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_4 , який підписав позитивний висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення цьому кооперативу земельної ділянки для житлової забудови, не вказавши обмежень і обтяжень, які були викладені у висновках погоджувальних служб, що в подальшому призвело до незаконного переходу до ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки у межах природно-заповідної зони - ландшафтного заказника «Острів Жуків».

Згадані обставини беззаперечно підтверджують тривалу (з 2008 року) обізнаність Київської міської ради про порушення прав територіальної громади м. Києва через позбавлення її можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яка наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .

Листом від 17.06.2022 № 12/2-33076вих22 Офіс Генерального прокурора звернувся до Київської міської ради і просив повідомити про вжиті заходи щодо забезпечення усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 площею 0,0872 га та її повернення від ОСОБА_1 територіальній громаді м. Києва.

З відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2022 № 0570202/1-8392 встановлено, що Департамент не володіє відомостями про вжиття заходів цивільно-правового характеру з метою повернення земельної ділянки від ОСОБА_1 .

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично дає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Ураховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Київської міської ради про порушення прав територіальної громади м. Києва як власника спірної земельної ділянки та беручи до уваги формальний характер наданої на запит Офісу Генерального прокурора відповіді, є визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

Водночас інтереси держави охоплюють інтереси членів територіальної громади, що відповідає змісту статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17).

Заступником Генерального прокурора зазначено, що необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Окрім того, що за рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 з комунальної власності вибули безпрецедентні за площею землі. Ці земельні ділянки, у тому числі, зареєстрована на праві власності за відповідачем, також є особливо цінними, оскільки віднесені до земель природно-заповідного та історико-культурного призначення.

Науковці та фахівці у природоохоронній сфері за результатами наукових досліджень підтвердили визначну роль ландшафтного заказника «Острів Жуків» в екосистемі України, важливе суспільне значення збереження його території у первинному стані, недопущення її забудови та використання в промислових і транспортних цілях.

Здійснення будівництва на цих земельних ділянках або пошкодження їх будь-яким іншим чином призведе до втрати унікального об`єкта екосистеми, який розглядається вченими як єдиний збережений в Європі еталон заплавного біотопу крупної східноєвропейської річки у середній її течії, має виняткове багатство рослинного і тваринного світу, різноманітний рельєф і ландшафтні форми (наукове обґрунтування Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України від 19.11.2015, висновок Інституту географії Національної академії наук України від 12.07.2022 № 01-03/100).

У листі від 06.08.2020 державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» вказано, що забудова заплав річок становить загрозу для довкілля і людини, оскільки зумовлює такі негативні наслідки, як знищення та фрагментацію локальних екосистем, ерозію ґрунтів, поширення інвазивної флори, створює загрозу водним об`єктам через знищення так званого бар`єра фільтрації, який затримує зайву органіку, що змивається з полів під час танення снігів чи злив, тому погіршується якість води та загальний санітарний стан відповідного регіону.

За таких обставин цей позов про повернення територіальній громаді м. Києва земельної ділянки природно-заповідного, водного фондів та історико-культурного призначення, незаконно переданої у приватну власність органом місцевого самоврядування для забудови, спрямований на збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Позитивні зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у статті 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах. Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не закріплює право на безпечне довкілля, питання його захисту та вплив екологічних факторів на людину все частіше стають предметом розгляду Європейського суду з прав людини, у тому числі й у справах проти України.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фондів, у тому числі й спірній земельній ділянці, яка входить у межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплавної тераси р. Дніпро.

Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

З урахуванням викладеного подання цього позову про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин.

У випадках, коли правопорушення стосується інтересів великої кількості громадян або потрібно захистити інтереси держави, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, є виправданою (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Менчинська проти Російської Федерації», «Бацаніна проти Росії»).

Відповідачка у поданому до суду відзиві на позов, заперечувала проти права Заступника Генерального прокурора подавати зазначений позов, однак належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо відсутності в останнього такого права суду не надала.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території острова Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків».

До складу заказника увійшли землі, що перебували в користуванні комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське», а також міські землі, які офіційно не передані у власність чи користування.

Згідно з п. 14 зазначеного вище рішення, ландшафтний заказник створюється без вилучення земельних ділянок, які він займає, у їх землекористувачів - лісопаркового господарства «Конча-Заспа» та колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське».

Підставою для прийняття Київською міською радою рішення № 147/649 стали наукове обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, підготовлене спільно науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, а також картографічні матеріали - план розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до острова Козачий і до межі міста, до озер Конча-Заспа під оголошення ландшафтного заказника місцевого значення, погоджений Харківською районною державною адміністрацією м. Києва і лісопарковим господарством «Конча-Заспа» у 1999 році.

Підставою для прийняття Київською міською радою рішення № 147/649 стали наукове обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, підготовлене спільно науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, а також картографічні матеріали - план розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до острова Козачий і до межі міста, до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника місцевого значення, погоджений Харківською районною державною адміністрацією м. Києва і лісопарковим господарством «Конча-Заспа» у 1999 році.

Необхідність заповідання цієї території мотивована її унікальним рельєфом, який включає дюни льодовикової доби, наявністю рідкісних тополево-в`язових та вербово-в`язових угрупувань, у тому числі тополі чорної, залишків дубових лісів, серед яких є екземпляри кількасотрічних дубів, чагарникової рослинності (бруслини, свидини, крушини), інших рідкісних видів рослин і тварин.

При оголошенні заказника його межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися, оскільки обов`язкового попереднього розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єктів природно-заповідного фонду законодавство не вимагає. У такому випадку межі визначаються за матеріалами проєктів створення, що прямо передбачено статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (лист-роз`яснення Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 17.11.2021).

Межі заказника детально описані в науковому обґрунтуванні його створення і відповідають картографічному матеріалу.

У цих межах заказник був занесений до Генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Згідно з даними генерального плану столиці площа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» складає 1 794,6 га.

У довідках державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» від 19.05.2004 № 937 та 18.11.2009 № 367 вказано, що територія ландшафтного заказника, якій у Генеральному плані м. Києва до 2020 року встановлено проєктне використання «буферний парк і лугопарк», має площу 1 794,6 га та включає урочище «Жуків Острів» ЛПГ «Конча-Заспа», ландшафтний заказник на лівому березі озера Конча, зони охоронюваного ландшафту, курорт загальнодержавного значення «Конча-Заспа» та другу зону округу його санітарної охорони, загальноміську рекреаційну зону «Конча-Заспа», перспективну територію національного природного парку «Голосіїв» та водоохоронну зону Канівського водосховища.

Листом від 25.11.2016 державне підприємство «Інститут Генерального плану міста Києва» публічного акціонерного товариства «Київпроект» підтвердило актуальність цих відомостей, надавши також витяги з картографічних шарів Генерального плану м. Києва, згідно з якими територія і межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» співпадають зі складеними в 1999 році картографічними матеріалами, які стали підставою для створення заказника.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 18.08.2022 № 055-4699 повідомив, що відомості щодо внесення змін до графічної частини генерального плану столиці в частині зміни площі чи меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» у Департаменту відсутні.

Згідно з картографічними додатками до цього листа за даними генерального плану (шар «Схема планувальних обмежень») територія ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» окреслена сіро-зеленою лінією, що згідно з умовними позначеннями означає об`єкт природно-заповідного фонду.

За даними міського земельного кадастру, уся територія острова Жуків віднесена до зелених зон (лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.08.2022 № 05702-100048).

У Програмі розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, вказано про те, що заплавна частина Канівського водосховища від гирла р. Віта до південної межі м. Києва є землями заказника «Острів Жуків» загальною площею 1 794,6 га (пункт 28 таблиці 23).

Картографічне викопіювання схеми розміщення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» згідно зі згаданою програмою відповідає площі 1 794,6 га та межам заказника, що містяться в Генеральному плані м. Києва і картографічній схемі, на підставі якої його створено.

Аналогічно ця територія означена як територія природно-заповідного фонду згідно зі Схемою планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженою рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 № 271/3732.

Спеціалістами державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» здійснено векторизацію меж ділянки план-схеми розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до острова Козачий і до межі міста, до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника місцевого значення, на підставі якої створено заказник, прив`язано по кілометровій сітці топографічної карти масштабу 1:10000 і встановлено, що орієнтовна площа заказника (в межах м. Києва) складає 1 707 га.

У звіті державного науково-виробничого центру «Природа» Національного космічного агентства України про науково-дослідну роботу «Дослідження території «Острів Жуків» засобами дистанційного зондування землі з метою визначення його сучасного стану і меж та порівняння з минулим за допомогою архівних даних» від 10.12.2004, виконаного на доручення Постійної комісії з питань екологічної політики Київської міської ради, вказано, що територія ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» зазнає незаконної забудови. Під час дослідження виготовлено картографічний додаток із проходженням заказника. Також наголошено, що певна частина заповідних територій уже зазнала забудови чи пошкоджена через підготовку до забудови, тому необхідно негайно вжити заходів зі збереження непошкоджених земель, які наразі складають орієнтовно 1 600 га.

Етапи створення цього об`єкта природно-заповідного фонду також детально описані в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/3724/14.

Зокрема, у ній вказано, що ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 02.12.1999 (дата прийняття рішення Київської міської ради № 147/649) на підставі наукового обґрунтування, підготовленого науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, та згідно з довідкою від 19.05.2004 державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» його площа становить 1 794,6 га.

Таким чином, вбачається, що ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» входить в адміністративні межі м. Києва, розташований у південній частині Голосіївського району і включає 1 794,6 га земель на території острова Жуків, які перебувають під особливою державною охороною.

Крім того, згадані території, а саме острів Жуків і прибережну смугу до південної межі міста, віднесено до зони охоронюваного ландшафту.

Так, на виконання вимог Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» 1978 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» з метою кращого збереження історико-культурної спадщини міста, поліпшення її наукового дослідження та популяризації серед трудящих затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва згідно з додатками 1 і 2.

З додатка 1 до рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури м. Києва» вбачається, що острів Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту (пункт 4.1).

За часів незалежної України розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатка 1 до розпорядження.

Таким чином, територія острова Жуків у м. Києві належить як до земель ландшафтного заказника регіонального значення «Острів Жуків» (природно-заповідний фонд), так і до зони охоронюваного ландшафту (землі історико-культурного призначення).

Відповідно до наукового обґрунтування цінності земель заказника, наданого Інститутом фізіології рослин і генетики Національної академії наук України 19.11.2015, острів Жуків розглядається вченими як єдиний збережений в Європі еталон заплавного біотопу крупної східноєвропейської річки у середній її течії, у зв`язку з чим саме з метою охорони та збереження унікальних заплавних ландшафтів та біотичного різноманіття водної та навколоводної флори і фауни на цій території у 1999 році утворено однойменний ландшафтний заказник місцевого значення.

Інститут географії Національної академії наук України у висновку від 12.07.2022 № 01-03/100 звернув увагу на виняткову різноманітність ландшафтів заказника «Острів Жуків» і красу його краєвидів, а також унікальність рельєфів, які, на відміну від більшої частини заплави р. Дніпро, збереглися в первинному стані після затоплення внаслідок будівництва каскаду Дніпровських водосховищ.

Зазначені висновки науковців і фахівців у природоохоронній сфері підтверджують визначну роль ландшафтного заказника «Острів Жуків» в екосистемі України, важливе суспільне значення збереження його території у первинному стані, недопущення її забудови та використання в промислових і транспортних цілях.

Незважаючи на це, у 2007 році V скликанням Київської міської ради здійснено спробу роздати землі заказника житлово-будівельним кооперативам безоплатно у власність під забудову.

З цією метою Київською міською радою прийнято рішення від 22.08.2007 № 162/1996, яким схвалено схему меж ландшафтного заказника зі співзвучною назвою «Жуків острів» у складі детального плану території острова Жуків у розмірі 196 га та доручено Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища внести на розгляд Київської міської ради детальний план території острова Жуків до 01.10.2007.

Це рішення не було погоджене Постійною комісією Київської міської ради з питань екологічної політики (лист від 01.08.2016 № 08/288-187, протоколи від 21.08.2007 та 25.12.2007) та у подальшому не реалізоване, оскільки детальний план території острова Жуків, до складу якого мала увійти згадана схема меж, так і не розроблено (лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 07.02.2017 № 057021-2128 і лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 25.01.2017 № 055-1103).

Неможливість розроблення детального плану зумовлена тим, що усупереч вимогам ст. ст. 1, 12, 13 чинного на той час Закону України «Про планування і забудову територій» він не відповідав Генеральному плану м. Києва, згідно з яким уся територія острова Жуків була віднесена до природно-заповідного фонду.

У постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2010 у справі № 36/131-21/64 викладено висновок про те, що рішення Київської міської ради від 22.08.2007 № 162/1996 має організаційний характер врегулювання поточних питань і жодним чином не встановлює та не вирішує питання щодо визначення розміру чи меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Згідно з листами Управління водних ресурсів у м. Києва та Київській області від 31.08.2016 № 01-12/830, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.08.2016 № 3-28-0.17-13163/2-16, Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2016 № 5/3-9/7580-16, Кабінету Міністрів України від 09.09.2016 № 14395/0/2-16, Верховної Ради України від 09.08.2016 № 06/07-290 (194022) вказані органи згоди на вилучення (викуп) земельних ділянок зі складу ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не надавали.

Незважаючи на невдалу спробу зменшення площі об`єкта природно-заповідного фонду, розроблення документації із землеустрою щодо передання цієї території у власність кооперативам для забудови продовжилось.

Зокрема, у 2007 році ОКЖК «Котміст» звернувся до Київської міської ради щодо виділення йому для житлової забудови земельної ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва.

При опрацюванні документації із землеустрою погоджувальні служби вказували на віднесення запланованих до передачі кооперативу ділянок до земель природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення.

Так, у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 25.07.2007 № 05-08/5330 вказано, що ділянка знаходиться у межах території, оголошеної ландшафтним заказником місцевого значення «Острів Жуків» згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649, та належить до переліку зелених зон, визначених Програмою розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381.

Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у висновку від 25.07.2007 № 5509 звернуло увагу на те, що запропонована до виділення кооперативу земля згідно з Генеральним планом м. Києва і розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920» знаходиться у Феофаніє-Пирогівській історичній частині міста, зоні охоронюваного ландшафту, частково на землях природно-заповідного фонду, в історичній місцевості, в лісовому заповіднику, а також в зоні відпочинку - Конча-Заспі.

Управлінням наголошено, що в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту, проектування і будівництво нових житлових районів, промислових та інших об`єктів обмежується, а дисгармонуючі та спотворюючі історичний ландшафт будинки та споруди належать до знесення. Проте одночасно вказано, що, зважаючи на згоду заступника Київської міського голови - секретаря Київської міської ради на розроблення ОКЖК «Котміст» документації із землеустрою, Управління не заперечує проти передачі земельних ділянок кооперативу під житлову забудову. Також, з урахуванням можливої негативної реакції суспільства на передання у приватну власність озеленених територій та зміну характеру традиційного середовища, що історично склалося, рекомендовано забезпечити участь громадян і їх об`єднань в обговоренні проекту містобудівного і ландшафтного перетворення ділянок на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському р-ні м. Києва.

У висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.07.2007 № 19-7727 було зазначено, зокрема, що територія, запропонована до виділення кооперативу, згідно з Генеральним планом м. Києва є лугами і лугопарками; відповідно до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, відноситься до території, в межах якої мають бути визначені межі заказника «Жуків острів»; за Схемою планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженою рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 № 271/3732, відноситься до складу об`єктів природоохоронного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

У висновку Київської міської санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2007 № 1298 вказано, що земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва зайняті лугами, захисними зеленими насадженнями, сіножатими і чагарниками. Протягом останніх ста років територія була вільна від забудови. Згідно з Генеральним планом м. Києва ця територія є лугами і лугопарками; відповідно до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, відноситься до території, в межах якої мають бути визначені межі заказника «Жуків острів»; за Схемою планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженою рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 № 271/3732, відноситься до складу об`єктів природоохоронного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів». Відведення цієї землі під житлову забудову не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам в частині забудови територій ландшафтно-рекреаційного призначення та прибережно-захисних смуг водойм.

Таким чином, у погоджувальних висновках зазначено про віднесення запропонованих для виділення ОКЖК «Котміст» земельних ділянок до природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», а у висновку Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2007 № 5509 також вказувалося про їх віднесення до зони охоронюваного ландшафту.

Незважаючи на зазначені обставини і викладені в погоджувальних висновках застереження, 01.10.2007 на сесії Київської міської ради шляхом включення до порядку денного за усним клопотанням на голосування депутатів поставлено питання щодо виділення земельних ділянок 14-ти кооперативам, у тому числі ОКЖК «Котміст», і рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» передано згаданому кооперативу у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га, які фактично розташовані на території острова Жуків у м. Києві.

У подальшому ОКЖК «Котміст» оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га та вніс їх до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»).

Надалі ділянку площею 6,0799 га, яка є частиною земельної ділянки площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29.01.2009 відчужило ОСОБА_2 .

Після укладення зазначеного договору й оформлення правовстановлюючі документів на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) ОСОБА_2 здійснив її поділ на 32 ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120 та отримав нові правовстановлюючі документи на них.

У подальшому земельну ділянку площею 0,0872 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0094) ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05.06.2014 відчужив ОСОБА_1 , за якою ця ділянка зареєстрована на праві власності й на час пред`явлення зазначеного позову.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14, яке залишено без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та Вищого господарського суду України від 11.07.2017, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних ділянок та видані цьому кооперативу державні акти на право власності на земельні ділянки, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва.

У зазначеній справі суди встановили, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з ЖК Української РСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 ЗК України, що свідчить про їх незаконне вибуття з власності територіальної громади м. Києва. Відсутність у вказаного кооперативу права на отримання земельних ділянок підтверджує також неправомірність їх подальшої передачі до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

Крім установлення порушень статей 41, 127 ЗК України та статей 133, 134, 137 ЖК Української РСР при передачі земельних ділянок ОКЖК «Котміст», суди у рішеннях у справі № 910/3724/14 зазначали і про те, що згаданим кооперативом набуто у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 09.03.2017 № 713/17-41, проведеної у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001068 щодо начальника Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_4., якому інкримінувалося зловживання службовим становищем в інтересах обслуговуючих житлових кооперативів (у тому числі ОКЖК «Котміст»), що призвело до безоплатного передання їм у власність та оренду для забудови земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2019 у справі № 761/25555/17, яка набрала законної сили, звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності), земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 (за рахунок якої сформована спірна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094) знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

За висновком Інституту географії Національної академії наук України від 12.07.2022 № 01-03/100, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яка на цей час зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , розміщена в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649.

Також відповідно до цього самого висновку вказана ділянка згідно з геоморфологічною картою м. Києва розташована у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро.

Крім віднесення спірної ділянки до земель природно-заповідного фонду, вона також має статус зони охоронюваного ландшафту, встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» зі змінами, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920», тобто є землею історико-культурного призначення.

Так, питання віднесення згаданої ділянки до зони охоронюваного ландшафту, яка згідно із зазначеними вище рішенням і розпорядженням включає острів Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста, досліджувалося незалежним спеціалістом у сфері містобудування ОСОБА_3 , яка має освіту за спеціальністю «Міське будівництво», кваліфікацію інженера-будівельника та більш ніж 25 років досвіду роботи у відповідній сфері, у тому числі в державних установах із збереження культурної спадщини.

За результатами наукового вивчення цього питання шляхом співставлення площі земельних ділянок із зоною охоронюваного ландшафту в ідентичному масштабі спеціаліст підтвердила накладення площі земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 та вказаної охоронюваної зони, встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 і розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979.

Також Українським державним інститутом культурної спадщини вивчено питання розташування цієї ділянки у зоні охоронюваного ландшафту й листом від 04.08.2020 № 01-05/23 підтверджено, що згідно з опорним планом АДРЕСА_1 входять до меж зони охоронюваного ландшафту.

Усі наведені докази, зокрема й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельних ділянок та ландшафтного заказника «Острів Жуків» і зони охоронюваного ландшафту, у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка, яку набула ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , входить у межі цих об`єктів і за своїми характеристиками є землею природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення.

Вказана обставина додатково підтверджується і постановою Київського апеляційного суду від 11.05.2021 у справі № 752/3090/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.09.2022, якою зобов`язано ОСОБА_2 повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради 17 земельних ділянок загальною площею 3,5464 га, розташованих у межах ландшафтного заказника «Острів Жуків», які не були ним відчужені.

Ці земельні ділянки розташовані в одному масиві із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, що є предметом спору.

Частинами 1, 2 ст. 178 ЦК України, яка врегульовує питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті; види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Визначення на законодавчому рівні об`єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Відповідно до п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює, що заказники відносяться до природних об`єктів природно-заповідного фонду і залежно від походження, мети та необхідного режиму охорони, бувають, зокрема, ландшафтними, а залежно від екологічної, наукової, історико-культурної цінності - загальнодержавного або місцевого значення.

Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Таким чином, згідно з наведеними положеннями ЗК України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, у якому немає забудови.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, зокрема заказників, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яку набула ОСОБА_1 , у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» згідно з чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням «для житлової забудови».

Це твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність і підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову про її повернення.

Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане із позбавленням права володіння.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, спір у якій стосувався інших земельних ділянок, переданих ОКЖК «Котміст», вказано, що повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Таким чином, входження спірної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 до території ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» засвідчує її статус як обмежено обороноздатного майна, повернення якого законному власнику, у цьому випадку - територіальній громаді м. Києва, здійснюється шляхом подання негаторного позову.

Цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено при її передачі у власність ОКЖК «Котміст» з метою неправомірного позбавлення територіальної громади м. Києва права власності на землю.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України цільовим призначенням земельної ділянки вказано «житлова забудова», ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданої ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановила, що землі природно-заповідного фонду України, якими вважаються ділянки суші і водного простору, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

У справі, що розглядається спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

У постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за статтею 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для житлової забудови - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зона охоронюваного ландшафту - це встановлена навколо пам`ятки культурної спадщини зона охорони, в межах якої діє спеціальний режим її використання.

Природні ландшафти, які становлять історичну, наукову чи іншу культурну цінність, відносилися до пам`яток містобудування та архітектури і за законодавством Української РСР (ст. ст. 1, 6 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» 1978 року).

Статтями 8, 17, 29 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» 1978 року встановлювалося, що виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР; з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів; для забезпечення охорони пам`яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Зони охорони пам`яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам`яток.

У межах зазначених зон забороняються проведення земляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам`яток Союзу РСР або Української РСР.

Правилами статей 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Комплекс (ансамбль) пам`яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.

Історико-культурним заповідником місцевого значення оголошується комплекс (ансамбль) пам`яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту.

У межах історико-культурного заповідника забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об`єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.

Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів у межах історико-культурного заповідника здійснюються за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник.

Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам`яток історико-культурним заповідником місцевого значення приймає відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська і Севастопольська міські ради.

На виконання вимог Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» 1978 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» з метою кращого збереження історико-культурної спадщини міста, поліпшення її наукового дослідження та популяризації серед трудящих затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва згідно з додатками 1 і 2.

Пунктом 3.2 цього наказу доручено Головному планувальному управлінню і Головкиївпроекту здійснювати постійний контроль за додержанням статусу та впорядкуванням затверджених заповідників і охоронних зон при розробці проектів планування, забудови та реконструкції міста.

Відповідно до додатка 1 до рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури м. Києва» острів Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту (пункт 4.1).

За часів незалежної України розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатка 1 до розпорядження.

Стаття 54 ЗК України визначає, що навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

У ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

За ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Додатком 2 до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 і додатком 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 є Статуси історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва.

Згідно з положеннями згаданих Статусів в обох редакціях у межах охоронних зон, зон регулювання забудови та зон охоронюваного природного ландшафту забороняється провадження земляних та будівельних робіт без дозволу і погодження органів, які відають охороною пам`яток, і без погодження з Київською міською організацією Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, а в редакції 2002 року - без дозволу управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища (пункти 5 і 6 відповідно).

У зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту. Передбачається збереження і регулювання рослинності, заходи щодо зміцнення берегових територій, схилів ярів, знесення дисгармонуючих будинків і споруд, що спотворюють історичний ландшафт. Проектування та будівництво житлових районів, промислових та інших об`єктів обмежується (пункти 7 і 13 відповідно).

На території заповідників і охоронних зон до початку робіт з будівництва повинні бути проведені археологічні дослідження (пункт 5 і підпункт 10.7 відповідно).

Залежно від характеру історичного середовища на історико-культурні заповідники і зони охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва поширюється принцип реставрації, реабілітації та режим регенерації з обмеженим перетворенням історичного середовища. Для історико-культурних заповідників, зон охорони пам`яток історії та культури необхідно передбачати збереження історичного планування та забудови, історичного середовища і ландшафту, виведення промислових підприємств, майстерень, складів та інших дисгармонуючих споруд, які завдають фізичну, естетичну та екологічну шкоду (пункти 3, 4 Статусу історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва від 17.05.2002).

За змістом ст. 53 ЗК України, землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби належать до земель історико-культурного призначення.

Землі історико-культурного призначення як такі, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність (пункт «в» частини четвертої статті 83 ЗК України).

Належність земельних ділянок до зони охоронюваного ландшафту з особливим режимом використання додатково доводить неможливість їх передачі з комунальної у приватну власність та виникнення у них приватного володільця.

Відповідно, суд приходить до висновку, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 належить до зони охоронюваного ландшафту, на ній заборонено здійснювати діяльність, яка може негативно впливати на цей природний комплекс, зокрема й проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи.

Судом також встановлено, що передані ОКЖК «Котміст» земельні ділянки згідно з геоморфологічною картою Київського геодинамічного полігону належать до низької заплавної тераси цієї річки (лист Інституту географії Національної академії наук України від 12.07.2022 № 01-03/100).

Відповідно до ст. 1 ВК України, заплавними землями є прибережні території, що можуть бути затоплені чи підтоплені під час повені (паводку).

Заплавні комплекси відіграють особливо важливу роль у створенні зеленого каркасу міста, оздоровленні повітря, як місця рекреації та екологічної освіти. Вони виконують також надважливу повенезахисну та водоочищувальну функції.

У зв`язку з цим законодавство встановлює особливий режим та обмежує види цільового використання таких земель.

Так, статтею 80 ВК України визначено, що заборонено надавати земельні ділянки у заплавах малих річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , проте в силу законодавства вона не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, тому права територіальної громади м. Києва на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ділянку площею 0,0872 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0094) у комунальну власність.

Такі твердження узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц та від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Таким чином, зазначені позивачем обставини доводять, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2014, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відчужена ділянка, яка згідно з вимогами частини четвертої статті 83 ЗК України взагалі не могла бути предметом такого правочину між приватними особами.

На підставі цього договору ділянка не вибула з володіння територіальної громади м. Києва і її зареєстрований власник змінився лише формально. Проте існування договору є юридичною перешкодою у реалізації територіальною громадою правомочностей користування та розпорядження ділянками, оскільки ОСОБА_1 , за відсутності рішення суду про визнання договору недійсним, може знову ставити вимогу про реєстрацію за нею права власності на землю та іншим чином оспорювати законний статус територіальної громади м. Києва як правомочного власника цієї ділянки.

За ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.

Стаття 203 ЦК України закріплює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст.. 215 ЦК України).

Зміст ст. ст. 203, 215 ЦК України свідчить, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефектів (незаконності) змісту, форми, суб`єктного складу, волевиявлення тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Статтями 655, 656, 658 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Договір купівлі-продажу є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за статтями 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

Крім того, з урахуванням змісту статті 178 ЦК України щодо неможливості вільного відчуження обмежених в цивільному обороті об`єктів, за такими правочинами право власності на майно набувається та переходить від однієї приватної особи до іншої лише у разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.

У пункті 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки вказано про її належність продавцю ( ОСОБА_2 ) на праві власності.

Проте рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі № 910/3724/14 встановлена відсутність у ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права на земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва, що беззаперечно підтверджує незаконність їх подальшого відчуження ОСОБА_2 , а від нього - ОСОБА_1 , оскільки укладати договір купівлі-продажу може лише законний власник майна.

Також у пункті 1.9 договору купівлі-продажу земельної ділянки вказано про відсутність обставин, які обмежують можливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що суперечить вимогам статті 178 ЦК України, статей 43, 44, 53, 54, 83 ЗК України, статей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7, 9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які підтверджують статус зазначеної ділянки як обмежено оборотоздатної і такої, що не може бути предметом правочину купівлі-продажу із переходом права власності на неї від однієї фізичної особи до іншої.

Таким чином, оскільки при укладенні оспорюваного договору має місце порушення вимог ЦК України, ЗК України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» та «Про охорону культурної спадщини», суд приходить до висновку про необхідність визнання правочину недійсним з підстав, що передбачені статтями 203, 215 ЦК України.

Крім того, оспорюваний правочин перешкоджає Київській міській раді в реалізації від імені територіальної громади правомочностей користування і розпорядження майном, оскільки формально він є правочином, що посвідчує перехід права власності щодо земельної ділянки.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання вимог законодавства при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також його спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянок у реалізації права власності, наявні правові підстави для усунення територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради перешкод у користуванні ділянками шляхом визнання згаданого договору недійсним.

Такий спосіб захисту повністю відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які спрямоване, тому його оскарження має на меті не позбавлення рішення юридичної сили, а захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення).

Аналогічно у випадку із вказаним вище договором його існування зумовлює стан юридичної невизначеності, оскільки відповідач посилається на нього на обґрунтування своїх доводів про правомірність набуття у власність земельної ділянки. Визнання цього правочину недійсним належним чином захистить інтерес територіальної громади м. Києва в юридичній визначеності та усуне правові невідповідності у статусі відчуженої ділянки, що свідчить про негаторний характер таких позовних вимог.

Належність вимог про визнання правочину недійсним до негаторних вбачається також зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, згідно з якими власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи договори або інші правочини.

Також для забезпечення територіальній громаді м. Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2014, індексний номер 13591601, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05.06.2014 за номером 5918484, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю ділянку.

Відповідачка, заперечуючи проти позову, у відзиві зазначила про те, що позивачем обрано неналежним спосіб захисту.

Однак, заперечення ОСОБА_1 не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наступним.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод дає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини дає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Землі природно-заповідного фонду, до яких належать і землі заказників, землі історико-культурного призначення комунальної форми власності, не могли передаватися у приватну власність у силу частини четвертої статті 83 ЗК України. Статтею 80 ВК України передбачалася пряма заборона щодо передачі земельних ділянок у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Відповідні приписи національного законодавства щодо неможливості переходу у приватну власність земельних ділянок, розташованих у заплавах річок, віднесених до природно-заповідного фонду та земель історико-культурного призначення, є доступними, чіткими та передбачуваними.

Отже, стосовно земель водного і природно-заповідного фондів, історико-культурного призначення установлено пріоритет права власності Українського народу, державної та комунальної власності над приватною, тобто законно набути права приватної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі й відповідач ОСОБА_1 .

Однак вона набула таке право власності у спосіб, який, за формальними ознаками, має вигляд законного, оскільки юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність та вчинення щодо них правочинів, у тому числі відчуження ділянки відповідачу за договором купівлі-продажу.

Проте у цьому випадку варто звернути особливу увагу на те, що спірна земельна ділянка на час її набуття відповідачем була значно віддалена від найближчої лінії забудови м. Києва та від будь-яких інших об`єктів інфраструктури, суцільно вкрита деревною і чагарниковою рослинністю, розташовувалася у безпосередній близькості від р. Дніпро та у межах її заплавної тераси.

Згадані особливості розташування ділянки і наразі підтверджуються наявними у загальному доступі в мережі «Інтернет» зйомками земельної поверхні, згідно з якими придбана ОСОБА_1 ділянка не межує із щільною міською забудовою.

Тобто відповідач у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих характерних для земель водного і природно-заповідного фондів ознак (віддаленість від забудови, наявність незайманої рослинності, безпосередня близькість до русла р. Дніпро) спірної земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про те, що ця ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону. Придбання такої ділянки всупереч зазначеним обставинам ставить під обґрунтований сумнів її добросовісність під час набуття її у власність.

Це узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15.

Крім того, мало місце здійснення досудових розслідувань і в порядку кримінального судочинства розглядалися кримінальні провадження щодо притягнення до відповідальності осіб, злочинні дії яких призвели до вибуття земель водного і природно-заповідного фондів особливо великої площі з комунальної власності. У матеріалах цих розслідувань фігурували найменування зазначених юридичних осіб (ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «Башта-2» і ТОВ «ФК «Індекс-Груп») як учасників протиправної схеми, у порядку проведення слідчих дій вилучалися їх реєстраційні документи та документи щодо господарської діяльності.

Також було пред`явлено обвинувачення начальнику Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_4., кримінальне провадження щодо якого у подальшому закрито з нереабілітуючих підстав (у зв`язку із закінченням строків давності) ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2019 у справі № 761/25555/17, яка набрала законної сили.

Цією ж ухвалою встановлено, що, перебуваючи на відповідній посаді у 2007 році, ОСОБА_4 допустив зловживання службовим становищем в інтересах ОКЖК «Котміст», підписав позитивний висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення цьому кооперативу земельної ділянки для житлової забудови, не вказавши обмежень і обтяжень, які були викладені у висновках погоджувальних служб, що в подальшому призвело до незаконного переходу до ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га, розташовані на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва у межах природно-заповідної зони - ландшафтного заказника «Острів Жуків».

Усі відповідні судові рішення, що стосуються кримінальних проваджень, є загальнодоступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а факт протизаконності дій службових осіб Київської міської ради при передачі спірних земельних ділянок ОКЖК «Котміст» - загальновідомим.

У рішенні від 04.05.2017 у справі «Осіпков та інші проти Латвії» Європейський суд з прав людини оцінював питання добросовісності останнього з набувачів майна і поставив її під сумнів, оскільки той знав про наявність судового спору щодо майна, яке набувається у власність. У цій справі суд не встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності не через помилку органів місцевого самоврядування, а фактично у зв`язку із вчиненням злочинних дій, відповідні події викликали суспільний резонанс та були загальновідомими, варто поставити під обґрунтований сумнів можливість необізнаності відповідача про незаконність їх вибуття із комунальної власності, тому, оскільки обов`язок повернути правомірному власнику земельні ділянки, які не можуть перебувати у приватній власності, встановлений у національному законодавстві, наслідок невиконання такого обов`язку у вигляді пред`явлення відповідного позову є передбачуваним.

Таким чином, набуваючи за договором купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0872 га, ОСОБА_1 не діяла добросовісно і мала усвідомлювати можливість виникнення в подальшому ситуації, за якої до ней буде пред`явлено вимогу про повернення майна.

Повернення територіальній громаді м. Києва земельної ділянки природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення, незаконно переданої у приватну власність органом місцевого самоврядування для забудови, має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Ландшафтний заказник «Острів Жуків» характеризується винятковим багатством рослинного і тваринного світу, різноманітністю рельєфу і ландшафтних форм, які, на відміну від іншої частини заплави р. Дніпро, збереглися у первинному стані після затоплення внаслідок будівництва каскаду Дніпровських водосховищ, що зумовлює необхідність збереження цієї території у первинному стані й заборони будь-якої діяльності, здатної деструктивно на неї вплинути.

Згідно з листом від 06.08.2020 державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» забудова та господарська діяльність у заплавах річок створює загрозу паводків на відповідних територіях, знижує продукційні характеристики екосистеми, негативно впливає на гідрологічний режим території, уповільнює самовідтворення флори і фауни, зумовлює перебудову та руйнацію екосистеми на суміжних ділянках, призводить до втрати популяцій ресурсно значущих видів рослин і тварин та до погіршення якості води у водотоці.

Тобто той захист і охорона, які забезпечує держава в особі відповідних органів ландшафтному заказнику «Острів Жуків», у тому числі й шляхом звернення з позовом про повернення земельної ділянки, відповідають легітимній меті і спрямовані на захист громадських інтересів, які полягають у збереженні унікального об`єкта екосистеми, сприянні стабільності навколишнього природного середовища, наданні населенню доступу до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

При цьому «справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Принцип «пропорційності» потребує співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей, тобто органи влади не повинні покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Згідно з наявними у вільному доступі в мережі «Інтернет» зйомками земельної поверхні, даними Публічної кадастрової карти України, на спірній земельній ділянці відсутня здійснена відповідачем забудова, відомостей щодо понесення витрат, пов`язаних з утриманням ділянки, чи її використання відповідачем для особистих потреб також немає.

Застосування саме такого юридичного механізму поновлення порушеного права не призведе до непропорційного втручання у права ОСОБА_1 , оскільки в цьому випадку питання захисту навколишнього природного середовища, охорони довкілля, створення належних умов для реалізації екологічних прав громадян і забезпечення населенню доступу до об`єктів природно-заповідного фонду, враховуючи їх загальносуспільне значення, превалюють над індивідуальними правами окремих громадян.

Іншим чином досягти поставленої мети, а саме повернення до комунальної власності території ландшафтного заказника для забезпечення населенню вільного доступу до нього, неможливо.

Окрім того, ОСОБА_1 не позбавлена права заявити вимоги про відшкодування шкоди, якщо вона зазнала її через повернення земельної ділянки, до продавця ОСОБА_2 на підставі статті 661 ЦК України.

У вказаному випадку варто звернути увагу на оцінку критерію пропорційності втручання, надану Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Гамер проти Бельгії». Так, суд зазначив, що заявник побудував заміський будинок у лісовій зоні, де згідно з національним законодавством будівництво не дозволялося і порядку легалізації такого будівництва закон не визначав. Окрім як шляхом приведення місця забудови до його первинного стану шляхом знесення, ніякий інший спосіб захисту не міг вважатися належним з огляду на беззаперечне втручання у цілісність лісової зони, у якій не дозволялася жодна забудова. За таких обставин Європейський суд з прав людини, врахувавши те, що втручання у право мирного володіння майном відбулося згідно із законом і переслідувало легітимну мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів, визнав таке втручання пропорційним.

Подібні за змістом висновки викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Депаль проти Франції», «Бросее-Трибуле та інші проти Франції», у яких суд вказав, що в питаннях забудови берегів міркування захисту громадських інтересів і охорони навколишнього середовища є підставою для позбавлення права приватної власності. Тобто рішення влади спрямовані якраз на захист прав людини, а саме - на вільний доступ до берега, які конфліктують з правом власності заявника.

У рішенні у справі «Депаль проти Франції» Європейський суд з прав людини наголосив, що збереження прибережної зони, пляжів, «місць, відкритих для всіх» є прикладом місць, які потребують особливого порядку облаштування. У зв`язку з цим втручання держави у здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена з усією очевидністю. Тому суд дійшов висновку, що покладений на заявника тягар не був особливим і надмірним, а розрив рівноваги між інтересами суспільства і заявника не мав місця.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем заявлено спір з метою повернення спірної земельної ділянки з володіння відповідачки ОСОБА_1 , що буде задовольняти суспільні потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у користування громадянам земель природо-заповідного та водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведення на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку, підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про охорону земель», Законом України «Про охорону культурної спадщини», ЗК України, ВК України, ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги заступника Генерального прокурора, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведення на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку, задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками на АДРЕСА_1 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 від 05.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2014 року, індексний номер 13591601 та здійснення на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05.06.2014 року за номером 5918484, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0872 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0, 0872 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, розташовану на 21 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. № 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 818 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімнадцять) гривень 69 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г. Плахотнюк

СудГолосіївський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення26.09.2023
Оприлюднено21.11.2023
Номер документу114964083
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Судовий реєстр по справі —752/14695/22

Постанова від 27.11.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Ухвала від 05.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Ухвала від 05.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Ухвала від 27.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Рішення від 26.09.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Плахотнюк К. Г.

Рішення від 26.09.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Плахотнюк К. Г.

Ухвала від 26.04.2023

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Плахотнюк К. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні