Постанова

від 27.11.2024 по справі 752/14695/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/14695/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3165/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Романишена Романа Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року у складі судді Плахотнюк К.Г.,

у цивільній справі за позовом заступника Генерального прокурора, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Котміст», товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведення на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року заступник Генерального прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся у суд із позовом у якому просив:

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками на 21 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 від 05 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 червня 2014 року, індексний номер 13591601 та здійснення на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05 червня 2014 року за номером 5918484, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0872 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0, 0872 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, розташовану на 21 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради. Вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території острова Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків».

До складу заказника увійшли землі, що перебували в користуванні комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське», а також міські землі, які офіційно не передані у власність чи користування.

Згідно з пунктом 14 згаданого вище рішення ландшафтний заказник створюється без вилучення земельних ділянок, які він займає, у їх землекористувачів - лісопаркового господарства «Конча-Заспа» та колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське».

Підставою для прийняття Київською міською радою рішення № 147/649 стали наукове обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, підготовлене спільно науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, а також картографічні матеріали - план розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до острова Козачий і до межі міста, до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника місцевого значення, погоджений Харківською районною державною адміністрацією м. Києва і лісопарковим господарством «Конча-Заспа» у 1999 році.

Межі заказника детально описані в науковому обґрунтуванні його створення і відповідають картографічному матеріалу. У цих межах заказник був занесений до Генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804. Згідно з даними генерального плану столиці площа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» складає 1 794,6 га.

У довідках державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» від 19 травня 2004 року № 937 та 18.11.2009 № 367 вказано, що територія ландшафтного заказника, якій у Генеральному плані м. Києва до 2020 року встановлено проєктне використання «буферний парк і лугопарк», має площу 1 794,6 га та включає урочище «Жуків Острів» ЛПГ «Конча-Заспа», ландшафтний заказник на лівому березі озера Конча, зони охоронюваного ландшафту, курорт загальнодержавного значення «Конча-Заспа» та другу зону округу його санітарної охорони, загальноміську рекреаційну зону «Конча-Заспа», перспективну територію національного природного парку «Голосіїв» та водоохоронну зону Канівського водосховища.

Листом від 25 листопада 2016 року державне підприємство «Інститут Генерального плану міста Києва» публічного акціонерного товариства «Київпроект» підтвердило актуальність цих відомостей, надавши також витяги з картографічних шарів Генерального плану м. Києва, згідно з якими територія і межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» співпадають зі складеними в 1999 році картографічними матеріалами, які стали підставою для створення заказника.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 18 серпня 2022 року № 055-4699 повідомив, що відомості щодо внесення змін до графічної частини генерального плану столиці в частині зміни площі чи меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» у Департаменту відсутні.

Згідно з картографічними додатками до цього листа за даними генерального плану (шар «Схема планувальних обмежень») територія ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» окреслена сіро-зеленою лінією, що згідно з умовними позначеннями означає об`єкт природно-заповідного фонду.

За даними міського земельного кадастру, уся територія острова Жуків віднесена до зелених зон (лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 серпня 2022 року № 05702-100048).

У Програмі розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, вказано про те, що заплавна частина Канівського водосховища від гирла р. Віта до південної межі м. Києва є землями заказника «Острів Жуків» загальною площею 1 794,6 га (пункт 28 таблиці 23).

Картографічне викопіювання схеми розміщення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» згідно зі згаданою програмою відповідає площі 1 794,6 га та межам заказника, що містяться в Генеральному плані м. Києва і картографічній схемі, на підставі якої його створено.

Аналогічно ця територія означена як територія природно-заповідного фонду згідно зі Схемою планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженою рішенням Київської міської ради від 27 жовтня 2005 року № 271/3732.

Спеціалістами державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» здійснено векторизацію меж ділянки план-схеми розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до острова Козачий і до межі міста, до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника місцевого значення, на підставі якої створено заказник, прив`язано по кілометровій сітці топографічної карти масштабу 1:10000 і встановлено, що орієнтовна площа заказника (в межах м. Києва) складає 1 707 га.

У звіті державного науково-виробничого центру «Природа» Національного космічного агентства України про науково-дослідну роботу «Дослідження території «Острів Жуків» засобами дистанційного зондування землі з метою визначення його сучасного стану і меж та порівняння з минулим за допомогою архівних даних» від 10 грудня 2004 року, виконаного на доручення Постійної комісії з питань екологічної політики Київської міської ради, вказано, що територія ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» зазнає незаконної забудови. Під час дослідження виготовлено картографічний додаток із проходженням заказника. Також наголошено, що певна частина заповідних територій уже зазнала забудови чи пошкоджена через підготовку до забудови, тому необхідно негайно вжити заходів зі збереження непошкоджених земель, які наразі складають орієнтовно 1 600 га.

Зокрема, у ній вказано, що ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 02 грудня 1999 (дата прийняття рішення Київської міської ради № 147/649) на підставі наукового обґрунтування, підготовленого науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, та згідно з довідкою від 19 травня 2004 року державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» його площа становить 1 794,6 га.

Таким чином, вбачається, що ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» входить в адміністративні межі м. Києва, розташований у південній частині Голосіївського району і включає 1 794,6 га земель на території острова Жуків, які перебувають під особливою державною охороною.

Крім того згадані території, а саме острів Жуків і прибережну смугу до південної межі міста, віднесено до зони охоронюваного ландшафту.

За часів незалежної України розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатка 1 до розпорядження.

Таким чином, територія острова Жуків у м. Києві належить як до земель ландшафтного заказника регіонального значення «Острів Жуків» (природно-заповідний фонд), так і до зони охоронюваного ландшафту (землі історико-культурного призначення).

Відповідно до наукового обґрунтування цінності земель заказника, наданого Інститутом фізіології рослин і генетики Національної академії наук України 19 листопада 2015 року, острів Жуків розглядається вченими як єдиний збережений в Європі еталон заплавного біотопу крупної східноєвропейської річки у середній її течії, у зв`язку з чим саме з метою охорони та збереження унікальних заплавних ландшафтів та біотичного різноманіття водної та навколоводної флори і фауни на цій території у 1999 році утворено однойменний ландшафтний заказник місцевого значення.

Інститут географії Національної академії наук України у висновку від 12 липня 2022 року № 01-03/100 звернув увагу на виняткову різноманітність ландшафтів заказника «Острів Жуків» і красу його краєвидів, а також унікальність рельєфів, які, на відміну від більшої частини заплави р. Дніпро, збереглися в первинному стані після затоплення внаслідок будівництва каскаду Дніпровських водосховищ.

Між тим, Київською міською радою прийнято рішення від 22 серпня 2007 року № 162/1996, яким схвалено схему меж ландшафтного заказника зі співзвучною назвою «Жуків острів» у складі детального плану території острова Жуків у розмірі 196 га та доручено Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища внести на розгляд Київської міської ради детальний план території острова Жуків до 01 жовтня 2007 року.

Це рішення не було погоджене Постійною комісією Київської міської ради з питань екологічної політики (лист від 01 серпня 2016 року № 08/288-187, протоколи від 21 серпня 2007 року та 25 грудня 2007 року) та у подальшому не реалізоване, оскільки детальний план території острова Жуків, до складу якого мала увійти згадана схема меж, так і не розроблено (лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 07 лютого 2017 року № 057021-2128 і лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 25 січня 2017 року № 055-1103).

Неможливість розроблення детального плану зумовлена тим, що усупереч вимогам статей 1, 12, 13 чинного на той час Закону України «Про планування і забудову територій» він не відповідав Генеральному плану м. Києва, згідно з яким уся територія острова Жуків була віднесена до природно-заповідного фонду.

Згідно з листами Управління водних ресурсів у м. Києва та Київській області від 31 серпня 2016 року № 01-12/830, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10 серпня 2016 року № 3-28-0.17-13163/2-16, Міністерства екології та природних ресурсів України від 09 серпня 2016 року № 5/3-9/7580-16, Кабінету Міністрів України від 09.09.2016 № 14395/0/2-16, Верховної Ради України від 09 серпня 2016 року № 06/07-290 (194022) вказані органи згоди на вилучення (викуп) земельних ділянок зі складу ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не надавали.

Установлено, що у 2007 році ОКЖК «Котміст» звернувся до Київської міської ради щодо виділення йому для житлової забудови земельної ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» передано згаданому кооперативу у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га, які фактично розташовані на території острова Жуків у м. Києві.

У подальшому ОКЖК «Котміст» оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га та вніс їх до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»).

Надалі ділянку площею 6,0799 га, яка є частиною земельної ділянки площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29 січня 2009 року відчужило ОСОБА_2 .

Після укладення зазначеного договору й оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) ОСОБА_2 здійснив її поділ на 32 ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120 та отримав нові правовстановлюючі документи на них.

У подальшому земельну ділянку площею 0,0872 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0094) ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05.06.2014 відчужив ОСОБА_1 , за якою ця ділянка зареєстрована на праві власності й на час пред`явлення зазначеного позову.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14, яке залишено без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року та Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних ділянок та видані цьому кооперативу державні акти на право власності на земельні ділянки, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва.

У зазначеній справі суди встановили, що ОКЖК «Котміст» не створювався як житлово-будівельний кооператив згідно з ЖК Української РСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 ЗК України, що свідчить про їх незаконне вибуття з власності територіальної громади м. Києва. Відсутність у вказаного кооперативу права на отримання земельних ділянок підтверджує також неправомірність їх подальшої передачі до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

Окрім цього, суди у рішеннях у справі № 910/3724/14 зазначали і про те, що згаданим кооперативом набуто у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 09 березня 2017 року № 713/17-41, проведеної у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001068 щодо начальника Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації Муховикова А.М., якому інкримінувалося зловживання службовим становищем в інтересах обслуговуючих житлових кооперативів (у тому числі ОКЖК «Котміст»), що призвело до безоплатного передання їм у власність та оренду для забудови земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року у справі № 761/25555/17, яка набрала законної сили, звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності), земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 (за рахунок якої сформована спірна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094) знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

За висновком Інституту географії Національної академії наук України від 12 липня 2022 року № 01-03/100, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яка на цей час зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , розміщена в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649.

Також відповідно до цього самого висновку вказана ділянка згідно з геоморфологічною картою м. Києва розташована у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро.

Крім віднесення спірної ділянки до земель природно-заповідного фонду, вона також має статус зони охоронюваного ландшафту, встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» зі змінами, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920», тобто є землею історико-культурного призначення.

Так, питання віднесення згаданої ділянки до зони охоронюваного ландшафту, яка згідно із зазначеними вище рішенням і розпорядженням включає острів Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста, досліджувалося незалежним спеціалістом у сфері містобудування Корольонок С.С., яка має освіту за спеціальністю «Міське будівництво», кваліфікацію інженера-будівельника та більш ніж 25 років досвіду роботи у відповідній сфері, у тому числі в державних установах із збереження культурної спадщини.

За результатами наукового вивчення цього питання шляхом співставлення площі земельних ділянок із зоною охоронюваного ландшафту в ідентичному масштабі спеціаліст підтвердила накладення площі земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 та вказаної охоронюваної зони, встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 і розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979.

Також Українським державним інститутом культурної спадщини вивчено питання розташування цієї ділянки у зоні охоронюваного ландшафту й листом від 04 серпня 2020 року № 01-05/23 підтверджено, що згідно з опорним планом м. Києва земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва входять до меж зони охоронюваного ландшафту.

Усі наведені докази, зокрема й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельних ділянок та ландшафтного заказника «Острів Жуків» і зони охоронюваного ландшафту, у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка, яку набула ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , входить у межі цих об`єктів і за своїми характеристиками є землею природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, зокрема заказників, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яку набула ОСОБА_1 , у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» згідно з чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням «для житлової забудови».

У цій справі спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16.

Окрім того у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що « незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для житлової забудови - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта».

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 належить до зони охоронюваного ландшафту, на ній заборонено здійснювати діяльність, яка може негативно впливати на цей природний комплекс, зокрема й проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , проте в силу законодавства вона не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, тому права територіальної громади м. Києва на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ділянку площею 0,0872 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0094) у комунальну власність.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання вимог законодавства при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також його спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянок у реалізації права власності, наявні правові підстави для усунення територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради перешкод у користуванні ділянками шляхом визнання згаданого договору недійсним.

Ураховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді м. Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 червня 2014 року, індексний номер 13591601, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05 червня 2014 року за номером 5918484, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю ділянку.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності не через помилку органів місцевого самоврядування, а фактично у зв`язку із вчиненням злочинних дій, відповідні події викликали суспільний резонанс та були загальновідомими, варто поставити під обґрунтований сумнів можливість необізнаності відповідача про незаконність їх вибуття із комунальної власності, тому, оскільки обов`язок повернути правомірному власнику земельні ділянки, які не можуть перебувати у приватній власності, встановлений у національному законодавстві, наслідок невиконання такого обов`язку у вигляді пред`явлення відповідного позову є передбачуваним.

Таким чином, набуваючи за договором купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0872 га, ОСОБА_1 не діяла добросовісно і мала усвідомлювати можливість виникнення в подальшому ситуації, за якої до неї буде пред`явлено вимогу про повернення майна.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року позовні вимоги заступника Генерального прокурора, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Романишен Р.М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у позові заступника Генерального прокурора, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції провів розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, не було взято до уваги клопотання адвоката Романишен Р.М. про відкладення розгляду справи призначеного на 26 вересня 2023 року.

Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Зазначає, що прокурор шляхом подачі нагаторного позову оскаржує правочин, а саме договір купівлі продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто між двома фізичними особами.

Посилається на те, що Київська міська рада в інтересах якої прокурор заявив вимоги не була стороною правочину, а отже її інтерес цим договором не порушений, а тому відсутні підстави для заявлення прокурором таких вимог.

Скаржником вказано, що прокурором до матеріалів справи не надано доказів, які би свідчили про бездіяльність з боку Київської міської ради щодо невжиття заходів повернення спірної земельної ділянки, що надало би прокурору право звернутися до суду з позовом, однак суд не звернув уваги на ці обставини.

Зазначено, що прокурором при зверненні до суду було обрано неналежний спосіб захисту порушених інтересів держави та спрямований на повернення спірної земельної ділянки у будь-який спосіб з підміною понять про віндикаційний та негаторний позов. Суд задовольнивши ці вимоги неправильно застосував норми матеріального права.

Крім того заявлена вимога прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки не є необхідною для ефективного відновлення права територіальної громади м. Києва в особі Київської міської адміністрації.

Звертає увагу суду на те, що Київська міська рада прийняла рішення №147/649 від 02 грудня 1999 року «Про оголошення природних об`єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві», згідно з яким острів Жуків було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення, при цьому, вказаним рішенням межі території об`єктів природно-заповідного фонду не встановлювались.

Окрім цього з аналізу схеми меж ландшафтного заказника «Жуків острів», затвердженої рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007 року №162/1996 вбачається, що земельні ділянки, яких стосувалось рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189, не накладаються на межі ландшафтного заказника «Жуків острів», які відображені на зазначеній схемі.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор Сімаченко А.О. в інтересах Офісу Генерального Прокурора просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник третіх осіб обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Котміст» та ТОВ «Будівельна спілка» в судове зсідання не з`явилися про розгляд справи повідомлялися в установленому процесуальним законом порядку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Романишена Р.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, представницю Офісу Генерального прокурора Сімаченко А.О. яка вважала апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Стаття 125 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, право, зокрема власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга, третя статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Обов`язок суду захистити порушене право у спосіб який передбачений законом визначено у частині першій статті 5 ЦПК України, згідно якої, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як убачається зі справи, рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649 на території острова Жуків у м. Києві створено ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» (а.с. 64 т.1).

До складу заказника увійшли землі, що перебували в користуванні комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське», а також міські землі, які офіційно не передані у власність чи користування.

Заказник створювався без вилучення земельних ділянок у користувачів, при його оголошенні межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися.

За даними Генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, площа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» становить 1 794,6 га.

Програмою розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепцією формування зелених насаджень у м. Києві, затвердженими рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, заказник займає заплавну частину Канівського водосховища від гирла річки Віта до південної межі м. Києва загальною площею 1 794,6 га.

Заказник також був занесений до Схеми планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 27 жовтня 2005 року № 271/3732.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико- культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», підтвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920», острів Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста оголошено зоною охоронюваного ландшафту (а.с. 213-214 т.1).

Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» 74,69 га земель заказника передано кооперативу у власність та в довгострокову оренду для житлової забудови (а.с. 65-68 т.2).

Цим самим рішенням внесено зміни до Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, Програми розвитку зеленої зони м. Києва та Схеми планування частини території Голосіївського району і віднесено передану територію до земель житлової забудови.

При цьому як свідчать матеріали справи зазначені рішення Київської міської ради скасовані, у тому числі з підстав неправомірної передачі під забудову природно-заповідних земель заказника, на чому наголошено судами (справи №23/63, №13/82, №22/110, № 51/71, № 910/3725/14 і № 31/70).

Установлено, що ОКЖК «Котміст» оформив правовстановлюючі документи на земельні ділянки площами 34,3740 та, 30,5199 га і 0,2402 га та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», яке ділянку площею 6,0799 га (частина земельної ділянки площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019), за договором дарування від 29 січня 2009 року відчужило ОСОБА_2 (а.с. 90-93 т. 2).

Після укладення зазначеного договору й оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042) ОСОБА_2 здійснив її поділ на 32 ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120 та отримав нові правовстановлюючі документи на них:

У подальшому земельну ділянку площею 0,0872 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0094) ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05.06.2014 відчужив ОСОБА_1 , за якою ця ділянка зареєстрована на праві власності й на час пред`явлення зазначеного позову (а.с. 96-99 т.2).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 грудня 2016 року у справі №910/3724/14, яке залишено без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року та Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №355/3189 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних, ділянок та видані цьому кооперативу державні акти на право власності на земельні ділянки, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права власності "на спірні ділянки на 21-му км Столичного шосе із Голосіївському p-ні м. Києва (а.с. 105-207 т.2).

Суди у справі № 910/3724/14 встановили, що земельна ділянка площею 34,3740 га, до складу якої входила ділянка площею 6,0799 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0042), а також входить і спірна земельна ділянка площею 0,0872 га незаконно вибула з власності територіальної громади міста Києва.

З огляду на викладене та у сукупності з долученими до справи матеріалами, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про наявність правових підстав до задоволення заявленого по справі позову.

Твердження апеляційної скарги про порушення районним судом процесуальних прав ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи у відсутність сторони відповідача та необгрунтоване відхилення клопотання її адвоката Романишен Р.М. про відкладення розгляду справи з причин завантаженості представника апеляційний суд визнає безпідставними, остільки відповідно до даних протоколу судового засідання від 26 квітня 2023року, дату наступного судового засідання по справі - о 15 год. 26 вересня 2023року судом було погоджено з адвокатом Романишен Р.М., який проти призначення справи до розгляду цього дня не заперечував.

До того ж, до справи не долучено будь-яких доказів, які б свідчили про поважність причин неявки в судове засідання відповідачки чи її адвоката в судове засідання, що відбулося 26 вересня 2023року (а.с. 138,154 т.3).

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора повноважень на звернення у суд із даним позовом.

Так, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020року у справі № 912/2385/18 «прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично дає йому можливість відреагувати на стверджувальне порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен вказати їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Як свідчать матеріали справи, листом від 17 червня 2022 року № 12/2-33076вих22 Офіс Генерального прокурора повідомив Київській міській раді про перебування у приватній власності ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094, яка належить до природно-заповідних та історико-культурних територій і не може передаватися з комунальної в приватну власність із подальшим виникненням приватного володільця (а.с.59,60 т.1).

Відповідно до відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 червня 2022 року № 0570202/1-8392, Департамент не володіє відомостями про вжиття заходів цивільно-правового характеру з метою повернення земельної ділянки від ОСОБА_1 . Про намір звернутися з відповідним позовом на захист земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не зазначено (а.с.61 т.1).

З долучених до справи доказів, зокрема, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019року, у справі № 761/25555/17, якою закрито кримінальне провадження № 42017100000000538 в тому числі й щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.27, ч.2 ст.364 КК України з нереабілітуючих підстав - п.4 ч.1 ст.49 КК України ( за спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності), встановлено факт зловживання службовим становищем в інтересах ОКЖК «Кокміст» колишнім начальником головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) ОСОБА_4 який підписав позитивний висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення цьому кооперативу земельної ділянки для житлової забудови, не вказавши обмежень та обтяжень, які були викладені у висновках погоджувальних служб, що в подальшому призвело до незаконного переходу до ОКЖК «Кокміст» права власності на в тому числі й спірну земельну ділянку в межах природно - заповідної зони - ландшафтного заказника «Острів Жуков» відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189, яким затверджено наданий проект рішення «Про передачу земельних ділянок для житлової забудови на 21-ому км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» в силу необізнаності депутатів про наявні обмеження щодо передачі у власність для житлової забудови ( а.с.239-250 т.2, 1-4 т.3).

Матеріалами справи доведено про обізнаність з 2008 року Київської міської ради щодо порушення прав територіальної громади м. Києва через позбавлення можливості реалізувати свої права на земельну ділянку, власником якої нині є ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про обґрунтованість представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Київської міської ради, що не суперечить положенням ст. 56 ЦПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Та обставина, що Київська міська рада не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 червня 2014року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не спростовує наявність у Київської міської ради повноважень щодо оспорення законності указаного правочину, остільки таке право передбачено законом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, законодавець надав право особі, яка не була учасником угоди, проте яка вважає що оспорюваним правочином порушено її права та законні інтереси, звертатися у суд за захистом своїх прав.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 466/1604/18 «оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі».

Отже, прокурор в особі Київської міської ради правомірно звернувся у суд за захистом прав територіальної громади на спірну земельну ділянку, яка вибула з власності громади незаконно.

Відповідно до матеріалів, у долученому до справи поясненні представника Київської міської ради зазначено про повну підтримку правової позиції прокуратури та законністю ухваленого по справі рішення.

Висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020року у справі № 912/2385/18, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, не вказують на незаконність дій позивача, пов`язаних зі зверненням у суд за захистом порушених прав, спрямованих на усунення перешкод в користуванні майном комунальної власності.

Визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової забудови на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» свідчить про те, що у територіальної громади міста Києва не було волі на вибуття земельних ділянок, до складу яких входить спірна земельна ділянка, з її власності.

За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги про відсутність у Київської міської ради права заявляти вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачкою та третьою особою договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094.

Відповідно до пункту "в" частини четвертої статті 83 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав виключний статус.

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною третьою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність і підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову про її повернення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від у справі № 359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц, від у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц).

Отже, практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане із позбавленням права володіння.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19 спір у якій стосувався інших земельних ділянок, які межують зі спірною, вказано, що повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16 формулюючи правову позицію щодо ефективного способу захисту земель природно-заповідного фонду дійшла наступного висновку: «ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено. Надання земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на природно-заповідній території суперечать законодавчим обмеженням на здійснення діяльності на відповідних землях».

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що «правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що землі природно-заповідного фонду України, якими вважаються ділянки суші і водного простору, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення».

У цій справі спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на них об`єкта природно-заповідного фонду, тому та обставина, що в державному земельному кадастрі про право власності на речові права на земельну ділянку зазначено, що спірна земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови правового значення 6не має й на суть прийнятого рішення не впливає.

При оголошенні заказника його межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися, оскільки обов`язкового попереднього розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єктів природно-заповідного фонду законодавство не вимагає. У такому випадку межі визначаються за матеріалами проектів створення, що прямо передбачено статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Отже, надана відповідачу земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, а тому її правовий режим врегульовується, окрім земельного, також природоохоронним законодавством.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зробила наступний висновок: « положення розділу II "Землі України" ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Стаття 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлює обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Установлено, що відповідно до п. 14 додатку №1 до рішення Київської міської ради від 02 грудня 1999року № 147/649 на території острова Жуків у м. Києві створено ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» й у графі «власники і користувачі природних об`єктів» зазначено лісопаркове господарство «Конча Заспа», колективне сільськогосподарське підприємство «Хотівське» (а.с.64-66 т.1).

Отже, серед земель, що увійшли до складу заказника, були землі, що перебували у згаданих суб`єктів, що не суперечить положенням ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до яких оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Так, в матеріалах справи наявні документи, які є складовими проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а саме: наукове обґрунтування потреби створення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, підготовлене спільно науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника; картографічна схема розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до о-ва Козачого, до межі міста й до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника від 1999 року, погоджену Харківською районною державною адміністрацією і лісопарковим господарством «Конча-Заспа».

У науковому обґрунтуванні наведено такий словесний опис меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»: «Північна межа - від північного краю острова Жуків на рівні будинків АДРЕСА_1 . Західна межа - по річці Коник до селища Чапаєвка, далі течією річки Віта на південь по межі лісу, правим берегом озера Конча, до межі земель, що входять до складу Київської області. Південна межа - адміністративна межа з Київською областю. Східна межа - берегова лінія правого берега річки Дніпро вздовж островів Ольжин та Козачий до північного краю острова Жуків».

Графічне зображення цих меж містить відповідна картографічна схема розміщення прилеглого узбережжя р. Дніпро до о-ва Козачого, до межі міста й до озер Конча, Заспа під оголошення ландшафтного заказника від 1999 року.

Таким чином, у матеріалах справи наявні документи, які є складовими проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» і з яких можливо встановити місцезнаходження території заказника та проходження його межі, а також знаходження спірної земельної ділянки в межах цього заказника.

Відповідно до листа Інституту географії НАН України від 12 липня 2022 року № 01-03/100 з картографічними додатками, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 знаходиться в південній частині ландшафтного заказника місцево значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649. Ділянка розміщена між оз. Конча (на південному заході) та протокою (рукавом) р. Дніпра (на північному сході), що розділяє острови Жуків і Ольжин (додатки 2.3). Згідно з геоморфологічною картою Києва спірна земельна ділянка знаходяться в межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпра.

Також згідно висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 25 липня 2007 року № 05-08/5330, Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 липня 2007 року № 5509, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 липня 2007 року № 19-7727, висновку головного управління містобудування, архітектури і дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 30 липня 2007 року «19-7727», висновку Київської міської санепідемстанції від 09 серпня 2007 року № 6290, санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2007 року № 1298, висновку земельно-технічної експертизи від 09 березня 2017 року №713/17-41, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року у справі № 761/25555/17) спірна земельна ділянка сформована за рахунок територій, які оголошені ландшафтним заказником місцевого значення «Острів Жуків».

Відповідно до висновку, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування ОСОБА_5 щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, 0090, 0091, 0092, 0093, 0094, 0095, 0096, 0097, 0098, 0099, 0100, 0101, 0102, 0103, 0104, 0105, 0106, 0107, 0108, 0109, 0110, 0111, 0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0165, 0171, 0173, 0174, 0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, для визначення відповідності (невідповідності) розташування спірних земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва було проведено кореляцію (пошарове накладання, суміщення в ідентичному масштабі) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок на основний кресленик історико-архітектурного опорного плану та, паралельно, кореляцію (суміщення) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок, території охоронюваного ландшафту що показаний штрихуванням) на карту-схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та земельних ділянок, переданих під забудову ОКЖК «Котміст» та зроблено висновок, що шляхом кореляції та порівняння доведено, що зазначені кадастрові ділянки розташовані на території охоронюваного ландшафту.

Апеляційний суд відхиляє твердження про те, що указаний висновок не є належним доказом, остільки у спеціаліста ОСОБА_5 відсутня в реєстрі інженерів-геодезистів, який веде Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

При цьому суд виходить з того, що згідно долучених до висновку документів ОСОБА_5 має освіту за спеціальністю «Міське будівництво», кваліфікацію інженера-будівельника, досвід роботи понад 25 років та в профільних установах- Українському державному науково-дослідному та проектному інституті «УкрНДІпроектреставрація», Українському державному інституті культурної спадщини обіймала посади ландшафтного архітектора, головного спеціаліста і керівника групи відділу ландшафтної архітектури, провідного наукового співробітника відділу історичних населених місць і культурних ландшафтів, провідного архітектора відділу збереження історичних населених місць.

Згідно містобудівного законодавства зона охоронюваного ландшафту належить до обмежень у використанні земель з урахуванням чого питання належності певної території до зони охоронюваного ландшафту за містобудівною документацією відповідає спеціальності, компетенції та кваліфікації ОСОБА_5 .

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про визнання висновку, складеного незалежним спеціалістом Корольонок С.С. належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до справи, рішення Київської міської ради від 22 серпня 2007року «162/1996 про схвалення схеми меж ландшафтного заказника «Жуків острів» у складі детального плану території острова Жуків у розмірі 196га жодним чином не визначило і не змінило межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.299 № 147/649, загальна площа якого становить 1 794,6 га.

Отже, спірна земельна ділянка відноситься до зони охоронюваного ландшафту та земель природно-заповідного фонду, надання яких у приватну власність заборонено чинним законодавством України, а способом захисту порушеного територіальної громади м. Києва права є саме звернення у суд з негаторним позовом.

З огляду на викладене та матеріали справи, у їх сукупності, апеляційний суд визнає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка не належить до земель природно-заповідного фонду тапро неправильно обраний позивачем спосіб захисту.

Посилання на те, що у довідці дочірнього підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» ВАТ «Київпроект» від 19.05.2004 № 937 вказана не площа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а площа іншого заповідного об`єкта апеляційний суд відхиляє, остільки відповідно до змісту указаної довідки у ній перелічено усі території, які входять до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» і разом становлять площу 1 794,6 га.

Долучені до пояснень третьої особи докази про те, що спірна земельна ділянка не входить до схеми меж ландшафтного заказника «Жуків острів», схваленої рішенням Київської міської ради від 22.08.2007 № 162/1996 не спростовують висновки суду, остільки указана схема не визначає місцезнаходження, площу і межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а отже, не змінює її належність до земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649, тобто до території природно-заповідного фонду.

Згідно даних долученого до справи Генерального плану м. Києва до 2020 року уся територія острова Жуків віднесена до природно-заповідного фонду.

Долучений до справи лист комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» від 27 вересня 2023 року з картографічними матеріалами до нього свідчить про розроблення комунальною організацією лише проекту Генерального плану м. Києва, в той час як спірна земельна ділянка незаконно вибула у приватну власність в період дії чинного Генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого у 2002 році.

У листах Міністерства культури та інформаційної політики України від 06 грудня 2023 року та Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23 лютого 2024 року не зазначено, що спірна земельна ділянка не належить до встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» до зони охоронюваного ландшафту.

Не заслуговують на увагу посилання про відсутність у рішенні Київської міської рад від 01 жовтня 2007 року №355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на 21 -му км Столичного шосе у Голосіївському районі м.Києва» не зазначено, що відведені земельні ділянки, куди входить і спірна земельна ділянка, розташовані на території Жукова острова, остільки розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0094 саме на острові Жуків та в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» долученими до справи доказами доведено.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 мала можливість дізнатися про правовий режим спірної земельної ділянки, а тому її повернення у комунальну власність територіальної громади міста Києва не порушуватиме принцип пропорційності втручання в право власності відповідачки.

Вимоги заявлені прокуратурою про визнання цього договору недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику всіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною ділянкою.

Задоволення вимоги про визнання договору недійсним призведе до усунення юридичних перешкод у реалізації права власності, унеможлививши вчинення ОСОБА_1 будь-яких юридично значимих дій на його підставі та створення додаткових перешкод законному власнику ділянки в реалізації прав щодо неї шляхом, зокрема, відчуження майна, укладення щодо нього інших договорів, що передбачатимуть використання ділянки, проведення реєстраційних дій, об`єднання/поділ ділянок, отримання дозвільних документів на будівництво тощо.

Такий спосіб захисту повністю відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Використання згаданого способу захисту забезпечить відновлення відповідних прав та інтересів територіальної громади м. Києва, оскільки ця позовна вимога за своєю правовою природою є вимогою про усунення перешкод у користуванні майном і правовим наслідком її задоволення є створення територіальній громаді в особі Київської міської ради належних умов і можливостей для повноцінного використання та розпорядження землями на 21 -му км Столичного шосе в Голосіївському p-ні м. Києва.

Окрім цього апеляційний суд зауважує, що законодавство встановлює також особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду.

Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена ст. ст. 51-53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

Погоджується апеляційний суд і з висновками районного суду про усунення перешкод у користуванні спірної земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 червня 2014 року та здійсненої на його підставі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05 червня 2014 року за номером 5918484, припинивши право власності відповідачки на цю ділянку, остільки такий спосіб захисту відповідає критерію ефективності, остільки спрямований не лише на офіційне визнання і підтвердження державою права комунальної власності на земельну ділянку, а й одночасне унеможливлення користування і розпорядження нею неправомірним власником.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, відповідно до якого задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду без скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на неї не є достатньо ефективним способом захисту.

Отже, матеріалами справи доведено, що спірна ділянка віднесена до земель природно-заповідного фонду, яка за імперативною вказівкою законодавця не може передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у неї приватного володільця, а тому її реєстрація на праві власності за ОСОБА_1 є порушенням статті 178 ЦК України, статей 43, 44, 58, 59, 83 ЗК України, статей 5, 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 3, 7, 9, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та статей 1,2,32, 33, 33-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Отже, законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , була і залишається територіальна громада, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 83 ЗК України заволодіння землями природно-заповідного фонду комунальної форми власності приватними особами є неможливим.

Таким чином позивачем доведено, що спірна земельна ділянки відносяться до особливо цінних земель природно-заповідного фонду.

За таких обставин, оскільки заволодіння спірною земельною ділянкою відбулось всупереч вимогам закону, а тому з огляду на встановлені фактичні обставини справи та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин районним судом обґрунтовано задоволено заявлений по справі позов.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Романишена Романа Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: