Рішення

від 15.11.2023 по справі 120/12353/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 р. Справа № 120/12353/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарської комісії Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

10.08.2023 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до КНП "Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії КПН "Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування", яка оформлена довідкою від 14.06.2023 № 09/897, протокол від 01.06.2023 № 83/1064, та зобов`язання відповідача провести повторний огляд позивача або, у разі неможливості проведення необхідних медичних обстежень, доручити проведення повторного огляду військово-лікарській комісії вищого рівня.

Ухвалою суду від 16.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 106-161 КАС України та надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали. Так, судом встановлено, що позивач належними документами не підтвердив факт сплати судового збору за подання адміністративного позову. Крім того, позивачу запропоновано визначитися з належним відповідачем у справі та навести додаткові пояснення в цій частині з наданням, за необхідності, додаткових документів на їх підтвердження.

31.08.2023 поштою до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору. Також позивач зазначає, що належним відповідачем у справі, на його думку, має бути Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується довідкою КНП "Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування" від 25.08.2023 № 09/1306, доданою до заяви. Водночас позовні вимоги позивач залишає незмінними.

Отже, позивач усунув недоліки позовної заяви, про які було зазначено в ухвалі суду від 16.08.2023.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як співвідповідача військово-лікарську комісію Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центральну військову-лікарську комісію Збройних Сил України.

Також вказаною ухвалою відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600229106659 копію ухвали суду від 05.09.2023 разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами вручено Тульчинському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки 24.10.2023, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2100108486564 копію ухвали суду від 05.09.2023 разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами вручено військово-лікарській комісії Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 19.09.2023.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату постановляння рішення до суду не надходили відзиви на позовну заяву.

07.11.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких представник Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи зазначає, що військово-лікарська комісія Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки прийняла постанову про ступінь придатності до військової служби позивача з формулюванням "Придатний до військової служби", яку оформила довідкою ВКЛ. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до ЦВЛК ЗС України, яка повідомила про те, що за встановленим йому діагнозом постанову ВЛК про ступінь придатності до військової служби прийнято вірно.

Представник зауважує, що оцінка ВЛК стану здоров`я проводиться на момент огляду, оскільки здоров`я це стан організму, який постійно змінюється і залежить від багатьох факторів. Тому надані позивачем під час огляду консультативні висновки лікарів за 2020 рік не можуть бути підставою для прийняття відповідного рішення.

Крім того, представник вказує на те, що суд у межах адміністративного процесу не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВКЛ при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Інших заяв по суті спору не надходило.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив такі обставини справи.

Листом від 14.06.2023 № 09/897 КНП "Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування" повідомила позивача ОСОБА_1 про те, що комісією ВЛК, протокол від 01.06.2023 № 83/1064, йому встановлено діагноз: ампутація культа І пальця правої кисті на рівні дистальної головки І пальця п`ясткової кістки; міопія середньої ступені обох очей. Згідно наказу МОУ від 14.08.2008 № 402 на підставі статті 62в; 30г графи 2 розкладу хвороб таблиці додаткових вимог Б придатний до військової служби.

Позивач, вважаючи протиправним та необґрунтованим рішенням, прийняте відповідачем за результатами його медичного огляду, звернувся із скаргою до Центральної ВЛК Міністерства оборони України.

Листом від 19.07.2023 Центральна ВЛК Збройних Сил України повідомила позивача про те, що за встановленим йому діагнозом постанову ВЛК Тульчинського РТЦК та СП про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 01.06.2023 прийнято вірно.

Вважаючи неправомірною постанову відповідача, оформлену довідкою від 14.06.2023 № 09/897, протокол від 01.06.2023 № 83/1064, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом частини п`ятої статті 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частини 1, 2 ст. 2 цього Закону).

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі ДІВ), компонентами ракетного палива (далі КРП), джерелами електромагнітних полів (далі ЕМП), лазерного випромінювання (далі ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно із підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі ЛЛК)) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (пп. 2.6.1 п. 2.6. глави 2 розділу І Положення № 402).

Перелік військових лікувальних закладів, військових частин, лікувально-профілактичних закладів, в яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджує голова ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів (пп. 2.6.6. п. 2.6. глави 2 розділу І Положення № 402).

Згідно з пунктом 2.4.5 Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

За приписами пунктів 1.1, 1.2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 3).

Відповідно до пункту 6.6 Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом.

Суд також враховує, що за змістом пунктів 20.1-20.2 Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Як визначено підпунктом "г" пункту 20.3 Положення № 402, при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема такого змісту: "Обмежено придатний до військової служби". Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. З метою медичної та соціальної реабілітації зазначені особи можуть бути переоглянуті госпітальними (гарнізонними) ВЛК ВМКЦ, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби.

Згідно з пунктом 20.4 Положення № 402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби".

За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби".

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби штатні ВЛК (пункти 21.1,21.2 Положення № 402.

Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає (пункт 22.7 Положення № 402).

Відповідно до пункту 22.12 Положення № 402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.

Як вбачається зі змісту листа від 14.06.2023 № 09/897 КНП "Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування", комісією ВЛК протокол від 01.06.2023 № 83/1064 позивачу встановлено діагноз: ампутація культа І пальця правої кисті на рівні дистальної головки І пальця п`ясткової кістки; міопія середньої ступені обох очей. Згідно наказу МОУ від 14.08.2008 № 402 на підставі статті 62в; 30г графи 2 розкладу хвороб таблиці додаткових вимог Б позивача визнано придатним до військової служби.

Суд зауважує, що за змістом п. 2.4.6 Положення № 402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Відповідно до п. 2.8.3 Положення№ 402 ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені у справі обставини, суд вважає, що переглядати та скасовувати постанови військово-лікарських комісій районних ТЦК та СП мають право Центральна ВЛК, ВЛК регіону та ВЛК обласного ЦК та СП.

Так, судом встановлено, що позивач звертався зі скаргою до ЦВЛК ЗС України щодо незгоди з постановою ВЛК Тульчинського РТЦК та СП про ступінь придатності до військової служби. Водночас за результатами розгляду скарги листом від 19.07.2023 позивача повідомлено, що за встановленим йому діагнозом постанову ВЛК Тульчинського РТЦК та СП про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 01.06.2023 прийнято вірно.

В силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

А згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові № 820/5570/16 від 12.02.2021, при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення № 402.

Тобто суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Позивач також посилається на порушення процедури проведення ВЛК та зазначає, що в порушення абз. 7 п. 3.8. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 йому не було надано копії рішення ВЛК, що обмежило в часі право на підготовку матеріалів для оскарження відповідної постанови, і лише на особистий запит 14.06.2023 йому було видано довідку про висновок ВЛК згідно протоколу № 83/1064 від 01.06.2023.

Водночас суд враховує, що відповідно до п. 3.8. глави 3 розділу ІІ Порядку № 402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Відтак, на думку суду, у цьому випадку відсутнє порушення процедури проведення ВЛК, оскільки позивачу на його запит надано рішення ВКЛ, тоді як Положенням № 402 не передбачено строку для надання відповідної довідки за результатом проведення огляду, а вказано лише про те, що така довідка видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Крім того, позивач вказує на те, що з метою досудового врегулювання спірних правовідносин ним було подано заяву про перегляд рішення ВЛК до ЦВЛК в м. Києві.

Суд звертає увагу, що перегляд ЦВЛК постанов ВЛК є не способом досудового врегулювання спору, а є складовою частиною процесу проведення військово-лікарської експертизи, яка визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Позивач звернувся до ЦВЛК ЗС України із заявою про перегляд постанови ВЛК, що є предметом оскарження, та за результатами розгляду йому надано відповідь, оформлену листом від 019.07.2023, про те, що постанову ВЛК Тульчинського РТЦК та СП про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 01.06.2023 прийнято вірно.

Згідно з п. 2.3.5.Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідне рішення ЦВЛК, яким було визнано правомірним прийняття постанови ВЛК, позивач у межах цієї справи не оспорює.

Враховуючи викладене, під час розгляду справи по суті судом не встановлено порушення ВЛК процедури прийняття постанови, оформленої довідкою від 14.06.2023 № 09/897 (протокол від 01.06.2023 № 83/1064).

Крім того, судом не встановлено підстав для визнання неправомірними дій відповідача, вчинених під час прийняття вказаної постанови за результатами проходження позивачем військово-лікарської комісії.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються індивідуально-виражені права позивача.

Водночас право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з положеннями статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).

Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42)).

Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Va№ de Hurk v. The №etherla№ds" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spai№" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgi№s a№d others v. Fra№ce" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.

Відтак, перевіривши основні доводи позивача та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог адміністративного позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) відповідач 1: Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09785936, місцезнаходження: вул. Свидницького, буд. 5, м. Тульчин, Вінницька область, 23600);

3) відповідач 2: Військово-лікарська комісія Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: вул. Свидницького, буд. 5, м. Тульчин, Вінницька область, 23600);

4) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179, місцезнаходження: вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133).

Повне судове рішення складено 15.11.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович