Постанова

від 13.11.2023 по справі 338/795/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/795/22

Провадження № 22-ц/4808/1193/23

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Максюти І.О., Томин О.О.

з участю секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргуОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Богородчанського районного суду від 03 серпня 2023 року, у складі судді Шишка О.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 9 вересня 2011 року був призначений на посаду заступника директора з господарської діяльності Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Наказом директора Порогівського ліцею від 15.06.2022 року за № 37-к його звільнено з роботи 13.06.2022 згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули допущені без поважних причин у відповідні проміжки часу 13, 14, та 15 червня 2022 року. Наказ про його звільнення відповідачем йому не вручався та ніхто позивача з ним не ознайомлював. Зазначав, що запис про його звільнення в трудову книжку не вносився, а розрахунок щодо виплати зарплати та коштів за невикористані відпустки проведено 27.06.2022 без його повідомлення про підстави та розмір здійснених нарахувань та виплат.

10.06.2022 позивач подав заяву про надання неоплачуваної відпустки з 13.06.2022 по 12.08.2022 на час дії військового стану. В цей період часу увесь педагогічний колектив навчального закладу фактично перебував у щорічних оплачуваних відпустках. Попередивши адміністрацію за три дні до початку відпустки та не отримавши будь-якої відмови у її наданні він вибув за межі України. В період перебування у відпустці, а саме 28.07.2022 йому надійшло електронне повідомлення на особистий телефон системою «вайбер» з фотознімком наказу про звільнення з роботи за прогул.

Вважав своє звільнення безпідставним, протизаконним і таким, що є формою умисного порушення його трудових прав. Звільняючи його з роботи за вказаних підстав, відповідач допустив системне порушення норм діючого трудового законодавства і фактично сфальшував фактичні обставини з метою незаконного звільнення з роботи.

Позивач просив скасувати наказ від 15.06.2022 за № 37-к про звільнення його з роботи, поновити на роботі на посаді заступника директора з господарської діяльності Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області з дня звільнення, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за увесь час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.

Рішенням Богородчанського районного суду від 03 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування наказу від 15 червня 2022 року № 37-к про його звільнення з роботи за прогул на підставі п.4 ч.1ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі на посаді заступника директора Порогівського ліцею з господарської роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не враховано істотних обставин та доказів у справі.

Зазначає, що з наказом про звільнення від 15.06.2022 позивача ніхто не ознайомлював та не вручав такого. Про факт свого звільнення ОСОБА_2 дізнався 28.07.2022 шляхом отримання копії наказу на свій особистий номер телефону менеджером «вайбер».

ОСОБА_2 , перебуваючи в вимушеному простої 10.96.2022 подав директору Порогівського ліцею заяву про надання йому неоплачуваної відпустки з 13.06.2022 по 12.08.2022 на час дії військового стану. В цей час весь педагогічний колектив навчального закладу перебував у щорічних оплачуваних відпустках.

Апелянт стверджує, що відповідач незаконно звільнив його з роботи, допустив системне порушення норм діючого трудового законодавства. Вказує, що звільнення відбулось під час його перебування у відпустці, без отримання жодних письмових пояснень причин його відсутності на роботі, а також без будь-якої оцінки характеру та обставин вчинення ним проступку. Крім того, наказ про звільнення в момент його видачі ОСОБА_2 не надавався, остаточний розрахунок з ним проведено лише 27.06.2022.

Зазначає, що згідно наказу директора закладу від 29.04.2022 №26-к «Про оголошення простою та оплату праці працівників Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради, фінансування яких здійснюється за кошти місцевого бюджету» ОСОБА_2 з 01.05.2022 перебував у простої, а його відсутність на роботі носила вимушений характер.

Апелянт вважає, що відповідач скрив той факт, що ОСОБА_3 10.06.2022 подав також заяву про надання йому щорічної неоплачуваної відпустки з 13.06.2022 по 12.08.2022 на час військового стану. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» особам з інвалідністю ІІ групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю ІІІ групи 26 календарних днів у зручний для нього час. На час звільнення позивач був інвалідом по зору ІІІ-ї групи, на сьогодні ІІ-ї групи.

Крім того, згідно пунктів 9, 10 розділу ІІІ режим праці та відпочинку колективного договору, укладеного між керівником та профспілковим комітетом Порогівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Боргодчанського району Івано-Франківської області керівник зобов`язується забезпечувати надання відпусток, передбачених ст. 26 Закону України «Про відпустки» працівникам установ і закладів освіти, які підпорядковані управлінню освіти у разі простою не з їх вини з оплатою не нижче двох третин тарифної ставки, а за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівників не з їх вини - в розмірі середнього заробітку. Надавати відпустки без збереження заробітної плати за наявності особистої заяви працівника.

Таким чином роботодавець звільнив ОСОБА_2 за прогул без поважних причин у період перебування останнього у вимушеному простої.

Апелянт вважає недостовірним наказ директора ліцею від 10.06.2022 №34-к «Про відпустку заступника директора з господарської роботи ОСОБА_2 , оскільки такий позивачу не вручався для ознайомлення. За змістом наказу він стосується вказівок щодо роботи ОСОБА_2 та термінів їх виконання, які не відповідають раніше затвердженому керівником плану заходів по підготовці ліцею до навчального року та суперечать посадовій інструкції заступника з господарської діяльності закладу. Крім того з простою ОСОБА_2 не відкликали, а в період виконання доручених робіт підпорядковані ОСОБА_2 працівники перебували у простої та відпустках.

Також вважає недостовірним акт про відмову ОСОБА_2 від ознайомлення з наказом №34 від 10.06.2022 «Про відпустку заступника директора з господарської роботи ОСОБА_2 » та копію з журналу реєстрації заяв Порогівського ліцею. Також графік відпусток не відповідає дійсності, бо формується на початок календарного року і доводиться до відома працівників не пізніше 5-го січня календарного року.

Крім того в табелі робочого часу за червень 2022 року ОСОБА_2 знаходиться у щорічній оплачуваній відпустці, тобто є невідповідність обліку робочого часу та фактичного звільнення.

Наявні істотні протиріччя між поясненнями представника відповідача та поданими доказами.

Апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради Парфан Т.Д. заперечив доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено прав позивача при звільненні його з роботи.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом директора Порогівського ліцею №13-к від 08.09.2011 ОСОБА_2 прийнято на роботу заступником директора школи з адміністративно-господарської діяльності Порогівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 09.09.2011 (а.с.78 т.1).

10.06.2022 ОСОБА_2 подав заяву про надання щорічної оплачуваної відпустки з 20.06.2022 по 13.07.2022. Згідно резолюції директора ліцею на заяві зазначено, що у зв`язку з виробничою необхідністю основну відпустку ОСОБА_2 надати з 05.09.2022.

Наказом №34-квід 10.06.2022«Провідпустку заступникадиректоразгосподарської роботи ОСОБА_2 »позивачуосновнувідпустку за2021-2022рокинаданоз 05.09по28.09.2022року.Крім тогоцимнаказомзобов`язано ОСОБА_2 :до01.08.2022зробитизамінуводяного кранадогідроферадля подачі водивкорпусі№2,денавчаютьсяучні початковихкласів; з 15.06.2022 розпочати будівництво гаражу для шкільного автобуса; до 01.08.2022 зробити ремонти в класних приміщеннях, коридорах навчального закладу (пофарбувати підлоги, підбілити стіни), покосити територію ліцею (а.с.99 т.1).

Встановлено також, що 10.06.2022 ОСОБА_2 подав заяву про надання неоплачуваної відпустки з 13.06.2022 по 12.08.2022. За резолюцією директора ліцею у зв`язку з виробничою необхідністю неоплачувану відпустку перенести на пізніший термін після завершення робіт, які заплановані у навчальному році (а.с.238).

Відповідно до Актів про відсутність на роботі заступник директора з господарської роботи ОСОБА_2 був відсутній на роботі 13.06.2022, 14.06.2022 та 15.06.2022 року (а.с.53-57).

Наказом відповідача №37-к від 15.06.2022 ОСОБА_2 , заступника директора Порогівського ліцею з господарської роботи, звільнено з 13.06.2022 року за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.58).

Встановлено також, що наказом відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради від 18.04.2022 № 50 наказано керівникам закладів освіти Солотвинської селищної ради з 01.05.2022 року та на період дії воєнного стану оголосити простій для працівників закладів освіти громади, фінансування яких здійснюється за кошти місцевого бюджету Солотвинської селищної ради, а саме працівників закладів загальної середньої освіти. Оплату праці таких працівників здійснювати у розмірі встановленого працівникові тарифного розряду ( посадового окладу).

Директором Порогівського ліцею видано наказ № 26-к від 29.04.2022, згідно якого працівникам Порогівського ліцею Солотвинської селищної ради з 01.05.2022 та на період дії воєнного стану в Україні оголошено простій для працівників Порогівського ліцею, фінансування яких здійснюється за кошти місцевого бюджету Солотвинської селищної ради. Оплату праці працівників здійснювати у розмірі встановленого працівникові тарифного розряду ( т.1 а.с. 79-80).

Наказом директора Порогівською ліцею №40-к від 29.07.2022 з 01 серпня 2022 року припинено простій для працівників навчального закладу.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першоїстатті 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Відповідно до Указу Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Статтею 34КЗпП України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно достатті 113 КЗпП Україничас простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання звільнення незаконним, позивач посилався на те, що 10.06.2022 він подав заяву про надання йому неоплачуваної відпустки з 13.06.2022 по 12.08.2022 на час дії військового стану та не отримавши відмови у наданні такої вибув за межі України. Крім того, позивач являється інвалідом 3-ї групи внаслідок загального захворювання, а тому відповідно до п.6 ст. 25 Закону України «Про відпустки» - відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку, інвалідам третьої групи - тривалістю 30 днів, а відтак у відповідача не було законних підстав відмовити у наданні йому відпустки.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених вимог, суд першої інстанції згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Саме з`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд правильно зазначив про те,що вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі надається, виходячи з конкретних обставин.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Даючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин його відсутності на роботі, суд правильно зазначив про те, що твердження позивача про те, що він не вийшов на роботу з поважної причини, оскільки 10.06.2022 подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 13.06.2022 року по 12.08.2022 року на час дії воєнного стану та розумів, що перебуває у такій відпустці не заслуговують на увагу, оскільки директором ліцею наказ про надання такої відпустки ОСОБА_2 не видавався, а та обставина, що позивачу ні письмово, ні усно не відмовлено у наданні відпустки, не може підтверджувати факт надання такої відпустки.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц (провадження № 61-18573св18) зроблено правовий висновок, з посиланням на пункт 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, що невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду про те, що ччастиною 3 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено право, а не обов`язок роботодавця на прохання працівника надавати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки», а відтак посилання позивача про те, що в період дії воєнного стану відповідач зобов`язаний був надати відпустку без збереження заробітної плати є необґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про незаконність його звільнення за прогул, з тих підстав, що на час його звільнення Порогівський ліцей перебував у простої слід зазначити наступне.

Поняття «простій» законодавчо зафіксовано у ст. 34 КЗпП і визначено як призупинення роботи, що викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Так, наказом директора Порогівського ліцею № 26-к від 29.04.2022, з 01.05.2022 та на період дії воєнного стану в Україні оголошено простій для працівників Порогівського ліцею, фінансування яких здійснюється за кошти місцевого бюджету Солотвинської селищної ради. Оплату праці працівників здійснювати у розмірі встановленого працівникові тарифного розряду.

Вказаний наказ стосувався виключно працівників ліцею, фінансування яких здійснюється за кошти місцевого бюджету Солотвинської селищної ради, до числа яких серед інших, належить позивач ОСОБА_2 .

Вказаний наказ видано на підставі рішення виконавчого комітету Солотвинської селищної ради «Про оплату праці працівників бюджетних установ, що фінансуються з селищного бюджету в умовах воєнного стану» від 11.04.2022 року.

Разом з тим наказ не містить зазначення обставин, за наявності яких працівники з об`єктивних причин тимчасово не мають можливості виконувати свої трудові функції.

У наказі також відсутня інформація щодо звільнення працівників від обов`язку бути присутніми на робочих місцях, чи визначення іншого графіку роботи для таких працівників.

Акт про оголошення простою в ліцеї не видавався.

Згідно долученого до матеріалів справи табелю виходу на роботу техпрацівників Порогівського ліцею за червень 2022 року, оформленого ОСОБА_2 (т.1 а.с.168), встановлено, що усі техпрацівники працювали з 8-ми годинним робочим днем, тобто фактично працювали у звичному режимі.

Доказів того, що у зв`язку з оголошеним простоєм технічні працівники ліцею та позивач були звільнені від обов`язку перебувати на робочому місці матеріали справи не містять.

Крім того, наказом Порогівського ліцею від 10.06.2022 № 34-к (а.с.99) у зв`язку з ремонтами та підготовкою навчального закладу до нового навчального року та з військовим станом в країні, ОСОБА_2 визначено ряд робіт, які він, як заступник директора з господарської роботи, повинен виконати до початку навчального року в приміщенні та на території ліцею, що засвідчує необхідність перебування позивача на робочому місці.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що порушень прав позивача в частині його звільнення в період оголошеного простою не встановлено.

Доводи апелянта про порушення відповідачем вимог статті 149 КЗпП України в частині не відібрання письмових пояснень від працівника перед застосуванням дисциплінарного стягнення не заслуговують на увагу, оскільки правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2018 року у справі № 359/7299/16-ц.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду від 03 серпня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2023 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.О. Максюта

О.О.Томин