Рішення

від 15.11.2023 по справі 320/1652/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року № 320/1652/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ТОВ «Еко ХХІ століття»

до виконавчого комітету Мукачівської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Еко ХХІ століття» з позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №541 від 06.12.2022 та зобов?язати виконавчий комітет Мукачівської міської ради видати ТОВ «Еко ХХІ століття» дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою м. Мукачево, перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна, біля м-ну «Військторг» строком на 5 років.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розміщення реклами посилається на загальні норми законодавства та місцеві правила. Вважає, оскільки протиправна бездіяльність відповідача вже доведена у судовому порядку в іншій справі, відповідач відмовив у наданні дозволу з формальних підстав.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 01.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

12.05.2008 на підставі розпорядження Мукачівського міського голови №150 від 29.03.2004 виконавчим комітетом Мукачівської міської ради було надано позивачу дозвіл на розміщення зовнішньої реклами в м. Мукачево, перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна.

29 серпня 2013 рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради №170 позивачеві було продовжено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна з 12.05.2013 до 12.05.2018.

11 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання рішення про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м. Мукачево, перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна, однак заява позивача була відхилена.

02 квітня 2021 року позивач знову звернувся до відповідача із заявою про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м. Мукачево, перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна та знову заява була відхилена.

Так як за заявою позивача рішення про видачу дозволу або про відмову у видачі дозволу відповідачем прийнято не було, позивач звернувся до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №260/1765/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Мукачівської міської ради щодо розгляду заяви від 02.04.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" про видачу Дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Мукачево за адресою перехрестя вул. І. Зріні та вул. Окружна, біля м-ну "Військторг". Зобов`язано виконавчий комітет Мукачівської міської ради розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" про видачу Дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Мукачево за адресою перехрестя вул. І. Зріні та вул. Окружна, біля м-ну "Військторг", за результатом розгляду якої прийняти рішення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Мукачівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" судовий збір в розмірі 2951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятсот одну гривню). Рішення набрало законної сили.

На виконання рішення суду, відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Мукачево, затверджених рішенням 21 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання від 15.12.2016 №423, враховуючи рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №260/1765/21, протокол засідання технічної ради від 05.12.2022 №93/2022, керуючись пп. 13 п. «а» ст. 30, ст. 40, ч. 1 ст. 52, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідачем було прийнято рішення №541 від 06.12.2022, яким відмовлено в наданні дозволу ТОВ «ЕКО ХХІ століття» на розміщення зовнішньої реклами в кількості 1 конструкція за адресою: перехрестя вул. І. Зріні та вул. Окружна, біля м-ну "Військторг" у м. Мукачево.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Абзацом 2 ч.1 ст.41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.13 п. "а" ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надання дозволу на розміщення реклами, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Пунктами 1, 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила), встановлено, що ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно ч.2 Типових правил дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; а в частині 3 даних Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до абзацу 2 п.3 Типових правил видача (відмова у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до абзацу 4 ч.1 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.3 та 5 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

Згідно з пунктом 6 Типових правил, до повноважень робочого органу, зокрема, належить, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні.

Відповідно до п.23 Типових правил дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

VI. Оцінка суду

Судом встановлено, що робочий орган за результатами розгляду заяви про видачу дозволу може прийняти одне з двох рішень: про видачу дозволу або про відмову у такій видачі.

Можливість вчинення інших дій або прийняття рішень за результатами розгляду заяви рекламорозповсюджувача про видачу дозволу законодавством не передбачена.

Отже, надати дозвіл на розміщення реклами або вмотивовано відмовити в такому дозволі робочий орган може виключно шляхом прийняття відповідного рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 червня 2021 у справі №160/2922/19.

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача, викладеної у спірному рішенні від 06.12.2022, суд зазначає таке.

За приписами ч.5 ст.4-1 Закону №2806-IV, підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Таким чином, вказаний Закон визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу, при цьому зобов`язує орган у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Окремих підстав відмови в продовженні строку дії дозволу на розміщення реклами зазначений Закон не передбачає. Проте застосування зазначених підстав допускається і при вирішенні питання щодо продовження чи відмови в продовженні строку дії дозволу (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №750/293/17).

Оцінюючи підстави відмови позивачу у продовженні строку дії дозволу, суд зазначає, що виключний перелік підстав для відмови у видачі відповідного дозволу установлений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», який є спеціальним законодавчим актом, що регулює відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру.

Відмовляючи у продовженні строку дії дозволу, відповідач лише указав лише загальні посилання на положення законодавства, а саме перераховані повноваження відповідача, згідно з пп. 13 п. а ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами; ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження; ч. 1 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради; ч.6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сказано, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

При цьому відповідач жодним чином не конкретизує, які саме норми чинного законодавства порушено позивачем, або ж яким нормам не відповідає розміщення рекламної конструкції та не довів існування обставин, з якими він пов`язує наявність підстав для відмови у продовженні строку дії дозволу.

Як установлено матеріалами справи, первісно дозвіл наданий позивачеві ще в 2008 році і він був на той час погоджений у встановленому законодавством порядку з усіма компетентними органами.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку, що підстави відмови відповідачем у продовженні строку дії дозволу не передбачені чинним законодавством, тобто не входять до вичерпного переліку підстав, установлених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», тоді як конкретні підстави для відмови передбачені в ч. 5 ст. 4-1 Закону №2806-IV.

При цьому відповідач жодним належним і допустимим доказом не підтвердив наявності передбачених саме законами України підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру або продовженні строку його дії.

Ураховуючи викладене, відмова відповідача у продовженні строку дії дозволу вчинена не на підставі, передбаченою законодавством і нормативно-правовими актами міської ради та не відповідає принципам, визначеним у статті 2 КАС України, а тому є протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Мукачівської міської ради видати ТОВ «Еко ХХІ століття» дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою м. Мукачево, перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна, біля м-ну «Військторг» строком на 5 років, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано вище наведеними нормами діючого законодавства.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про надання дозволу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу прийняти рішення про надання дозволу або відмовити в наданні дозволу. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови, а ті доводи, які зазначені відповідачем, визнані судом безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати виконавчий комітет Мукачівської міської ради повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою м. Мукачево, перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна, біля м-ну «Військторг» строком на 5 років, з урахуванням правових висновків, сформульованих судом у цьому рішенні.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першої статті 72Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексуадміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду із цим позовом позивачкою сплачено судовий збір на суму 2684,00 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №541 від 06.12.2022.

Зобов`язати виконавчий комітет Мукачівської міської ради (код ЄДРПОУ 04053743; місцезнаходження: 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, площа Духновича, 2) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ХХІ СТОЛІТТЯ» (код ЄДРПОУ 33784216; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32-Г, прим. №261) про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою м. Мукачево, перехрестя вул. І.Зріні та вул. Окружна, біля м-ну «Військторг» строком на 5 років, з урахуванням правових висновків, сформульованих судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ХХІ СТОЛІТТЯ» (код ЄДРПОУ 33784216; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32-Г, прим. №261) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04053743; місцезнаходження: 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, площа Духновича, 2) судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 15.11.2023