Постанова

від 14.11.2023 по справі 400/4706/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4706/19

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського політехнічного фахового коледжу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж», Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контрою),

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області звернулось із позовом до Державного вищого навчального закладу Миколаївський політехнічний коледж, Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, в якому просило суд застосувати до Державного вищого навчального закладу Миколаївський політехнічний коледж, у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 11 А, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перевіркою об`єкта відповідача виявлено ряд особливо небезпечних порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Державного вищого навчального закладу "Миколаївський політехнічний коледж" задоволений.

Застосовано захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) щодо Державного вищого навчального закладу Миколаївський політехнічний коледж, код ЄДРПОУ 20915954, що розташовано за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 11 А, у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Миколаївський політехнічний фаховий коледж подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що у зв`язку з бойовими діями на території м. Миколаїв, будівля Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж» пошкоджена таким чином, що взагалі не може використовуватись, що підтверджується актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 26.12.2022 та звітом технічного обстеження проведеного у березні 2023 року.

Апелянт вказує, що згідно вказаного акту, подальша експлуатація будівлі навчального корпусу неможлива, що фактично свідчить про відсутність об`єкту стосовно якого застосовані заходи реагування у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Апелянт вказує, що згідно вказаного акту, подальша експлуатація будівлі навчального корпусу, пошкодженого внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією РФ неможлива.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що згідно Акту перевірки від 24.06.2021№ 378 залишається не усунутими три порушення із тринадцяти, про що зазначено в позовній заяві.

Ряд виявлених порушень на об`єкті за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 11 А, є особливо небезпечними, оскільки створюють загрозу життю та здоров`ю людей:

1. (Пункт 8 позову) Не виконано захист будівель гуртожитку та навчального корпусу від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку, відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд». (порушено пункт 1.21 розділу IV ППБУ відповідно до якого захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки івторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»);

2. (Пункт 10 позову) Під час експлуатації об`єктів допускається зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта, зокрема наявні приміщення будівлі навчального корпусу, будівлі гуртожитку не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (порушено пункт 1.2 розділу V ППБУ відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»);

3. (Пункт 11 позову) Під час експлуатації об`єктів допускається зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта, зокрема наявні приміщення будівлі навчального корпусу, будівлі гуртожитку не обладнано системою оповіщення людей про пожежу відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (порушено пункт 1.2 розділу V ППБУ відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїх заперечень не навів, як і не надав будь-яких доказів усунення виявлених позивачем порушень. Існуючий стан пожежної та техногенної безпеки відповідача зумовлює перебування відвідувачів та персоналу закладу в умовах реальної загрози їхньому життю та здоров`ю.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються КЦЗ України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ).

Відповідно до приписів абз. 2 ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять : органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (ч.3 ст.64 КЦЗ України).

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 (далі - Положення), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

У пункті 3 зазначеного Положення зазначено, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КЦЗ України, забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання, відповідно до частини третьої статті 55 цього Кодексу, покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст.66 КЦЗ України).

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 цього Кодексу передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, серед іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Водночас, ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку, що зупинення експлуатації приміщень є заходом, який застосовується за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

За визначенням, яке міститься у п. 24 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків (п. 25 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України).

Підпунктом 4.3.7 пункту 4.3 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» передбачено, що небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать : підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до п. 33 ч.1 ст.2 КЦЗ України, пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Отже, законодавець відносить пожежі до надзвичайних ситуацій та пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Тобто, загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або які підвищують ризик розвитку пожеж.

Частиною другою статті 70 КЦЗ України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Апеляційний суд при вирішенні даного публічно-правового спору, в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 по справі №809/443/16, від 11.09.2019 по справі №807/1410/17, від 19.05.2020 по справі №420/5156/18.

Так, зокрема, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок, тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, тощо. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача, як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Поняття "загроза життю та здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав передбачених статтею 70 КЦЗ України.

Вказана позиція висловлена у постанові від 26.06.2019 Верховного Суду у справі № 2240/2768/18.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457 (далі - Класифікатор) "Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності".

У розділі 6 Класифікатору зазначені коди надзвичайних ситуацій у наслідок пожеж та вибухів.

Згідно визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Важливою умовою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованих підстав для застосування саме конкретного заходу реагування та його адекватність виявленим порушенням.

Судом враховується, що станом на день прийняття рішення у справі відповідачем не усунуто 3 виявлених при перевірці порушень.

Так, відповідно до акту, складеного за результатами проведеного обстеження об`єкту, пошкодженого внаслідок воєнних дій від 26.12.2022, подальша експлуатація об`єкту неможлива.

Дослідивши зазначений акт та наявні в матеріалах апеляційної скарги докази, а саме фотознімки, апеляційний суд дійшов висновку, що подальша експлуатація будівель навчального закладу взагалі неможлива, і не тільки з підстав відсутності обладнання для захисту від блискавок, обладнання автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що

подальша експлуатація будівлі навчального корпусу через її руйнування неможлива, що фактично свідчить про відсутність об`єкту стосовно якого застосовані заходи реагування у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Застосовування такого заходу реагування як зупинення роботи вже зруйнованого об`єкта, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, дійсно є нелогічним.

Адже саме по собі встановлення на зруйнованому об`єкті обладнання для захисту від блискавок, обладнання автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, може бути формальним усуненням порушень, але в жодному разі не надасть можливості відновити роботу об`єкта, який оцінений як аварійний та потребує капітального ремонту з виконанням окрім іншого і робіт з улаштування захисту від блискавок, автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.

Апеляційний суд звертає увагу, що для того, аби на теперішній час усунути виявлені порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки, необхідне проведення повної реконструкції приміщень навчального закладу, що на даний час це неможливо зробити, з урахуванням запровадження в Україні воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що наявні обставини, фактично, унеможливлюють усунення відповідачем порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки.

При прийнятті рішення враховуються не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті обставини, які існують на час ухвалення судового рішення.

Апеляційний суд враховує, що вказана інформація була відсутня на час проведення перевірки, але наявна на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Виходячи з суті неусунутого порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки та можливих ризиків настання надзвичайної ситуації, апеляційний суд вважає, що воно не створює загрози життю та/або здоров`ю людей та не є співмірним для застосування такого заходу реагування як повне зупинення експлуатації будівлі навчального закладу, оскільки останній не функціонує взагалі.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову шляхом застосування заходів реагування до апелянта, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом відключення від системи електрозабезпечення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, наявність доказів сплати апелянтом судового збору в сумі 2881,50 грн, та висновки щодо задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що з позивача на користь апелянта мають бути стягнуті понесені апелянтом судові витрати, пов`язані зі сплатою апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 139, 242, 257, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж» - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі № 400/4706/19 скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж», Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контрою).

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 38524996) на користь Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж» (код ЄДРПОУ: 20915954) у відшкодування понесених судових витрат сплаченого судового збору 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 38524996).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.11.2023

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький