Окрема думка

від 14.11.2023 по справі 400/4706/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

14 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4706/19

Судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Семенюка Г.В. щодо постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 400/4706/19.

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу "Миколаївський політехнічний коледж", Департаменту освіти і науки Миколаївської області державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України про застосування заходу реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позов задоволено. Застосовано захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) щодо Державного вищого навчального закладу Миколаївський політехнічний коледж, код ЄДРПОУ 20915954, що розташовано за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 11 А, у вигляді повного зупинення роботи об`єкта, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державний вищий навчальний заклад «Миколаївський політехнічний коледж» подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж» задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі № 400/4706/19 скасовано та ухвалено нову постанову. Відмовлено у задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж», Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контрою).

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до акту, складеного за результатами проведеного обстеження об`єкту, пошкодженого внаслідок воєнних дій від 26.12.2022, подальша експлуатація об`єкту неможлива. Дослідивши зазначений акт та наявні в матеріалах апеляційної скарги докази, а саме фотознімки, апеляційний суд дійшов висновку, що подальша експлуатація будівель навчального закладу взагалі неможлива, і не тільки з підстав відсутності обладнання для захисту від блискавок, обладнання автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу. За вказаних обставин, апеляційний суд погодився з доводами апелянта про те, що подальша експлуатація будівлі навчального корпусу через її руйнування неможлива, що фактично свідчить про відсутність об`єкту стосовно якого застосовані заходи реагування у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно ст. 34 КАС України усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Керуючись вказаними положеннями ст. 34 КАС України, враховуючи незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаю за необхідним викласти свою окрему думку, яка полягає у наступному.

Так, згідно Акту перевірки від 24.06.2021№ 378 залишається не усунено 3 порушення із 13, що викладено в позовній заяві.

Ряд виявлених порушень на об`єкті за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 11 А, є особливо небезпечними, оскільки створюють загрозу життю та здоров`ю людей:

1. (Пункт 8 позову) Не виконано захист будівель гуртожитку та навального корпусу від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку, відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд». (порушено пункт 1.21 розділу IV ППБУ відповідно до якого захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки івторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»);

2. (Пункт 10 позову) Під час експлуатації об`єктів допускається зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта, зокрема наявні приміщення будівлі навчального корпусу, будівлі гуртожитку не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (порушено пункт 1.2 розділу V ППБУ відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»);

3. (Пункт 11 позову) Під час експлуатації об`єктів допускається зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта, зокрема наявні приміщення будівлі навчального корпусу, будівлі гуртожитку не обладнано системою оповіщення людей про пожежу відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (порушено пункт 1.2 розділу V ППБУ відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»).

Частинами 1-3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України визначено, що забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання.

Частиною 1 ст.66 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст.70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Відповідно до ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до п.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

З системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення недотримання суб`єктом господарювання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття рішення у справі відповідачем не усунуто 3 виявлених при перевірці порушень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, вважаю за необхідне зазначити, що не зважаючи на те, що апелянтом вживалися заходи для усунення виявлених порушень, підставою вважати, що загрозу життю та здоров`ю людей усунуто, може бути лише повне усунення виявлених порушень.

Водночас, відсутність систем пожежного захисту призведе до пізнього виявлення пожежі та несвоєчасного оповіщення, внаслідок чого люди не зможуть залишити палаючу будівлю та будуть вражені вогнем і чадним газом. Відсутність системи оповіщення людей про пожежу, може призвести до ускладнення проведення евакуації з будівель та приміщень і недопущення загибелі людей під час знаходження евакуаційних виходів, що несе загрозу для здоров`я і життя людей.

Посилання апелянта на те, що частина будівлі навчального закладу зруйнована і подальше функціонування неможливе, є безпідставним, оскільки не виключає того факту, діяльність закладу є неспіврозмірним із правом на життя та здоров`я, яке передбачене статтею 27 Конституції України, статтею 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, загрозою якому створюють виявлені порушення.

Відповідно до ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Крім того, слід зазначити, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

В даному випадку, застосований до скаржника захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.

Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, спрямованим на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій, та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Виходячи із зазначених вище підстав, я не згодний із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та вважаю, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Таким чином, вважаю помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суддя Г.В. Семенюк