Постанова

від 14.11.2023 по справі 420/17987/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17987/23

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Цибульська Ю.М.,

за участю: представника позивача - Кондракова В.В.,

представників відповідача Тарановського Р.В., Мунтяна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 420/17987/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 № 5711/15-32-04-06.

31.08.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області здійснювати у інформаційній системи оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування облікові операції нарахування штрафних санкцій у сумі 11 928 697 грн. 26 коп. на підставі податкового повідомлення-рішення (форма Н) № 10049/15-32-04-06 від 28.11.2022 до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що під час розгляду цієї та подібної ситуації (нарахування штрафних (фінансових) санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) Головним управлінням ДПС у Одеській області здійснювались облікові операції нарахування штрафних санкцій у інтегрованій картці платника (ІКП) ТОВ "Будівельна фірма "Паритетбудінвест" всупереч тому, що питання правомірності їх застосування було неузгодженим. З огляду на те, що сума штрафних (фінансових) санкцій у цій справі є значною, а збоку Головного управління ДПС у Одеській області щодо ТОВ "Будівельна фірма "Паритетбудінвест" вчинялись неправомірні дії направлені на виникнення податкового боргу з метою, ймовірно, створення передумов для виникнення права податкової застави на підставі ст.ст. 87-89 ПК України із подальшим стягненням такого податкового боргу за механізмом передбаченим Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 586 від 16.06.2017, то існує ймовірна загроза оспорюваним правам або інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та внаслідок чого ТОВ "Будівельна фірма "Паритетбудінвест" може бути завдана майнова шкода.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2023 заяву товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ про забезпечення позову задовольнив.

Заборонив Головному управлінню ДПС в Одеській області здійснювати у інтегрованій картці платника (ІКП) товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ облікові операції нарахування штрафних санкцій у сумі 11 928 697,26 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 10049/15-32-04-06 від 28.11.2022 до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у цій справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 18.09.2023, якою було задоволено заяву позивача про забезпечення позову , Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

суд першої інстанції не врахував, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2019 по справі№ 400/722/19 сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову;

суд першої інстанції проігнорував, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.08.2022 по справі № 420/21952/22 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

На підставі частин 1-2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Також суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову зазначив, що, з урахуванням обставин справи, невиконання відповідачем вимог пп.2 п.13 розділу ІV Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 (далі Порядок) під час досудового оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 07.04.2023 №5711/15-32-04-06 є достатньо обґрунтованим припущення позивача, що і після звернення його до суду з даним адміністративним позовом та відкриттям судом провадження у справі № 420/17987/23 ухвалою від 21.07.2023, яку відповідачем отримано в його електронному кабінеті в системі Електронний суд 26.07.2023 (ухвалу доставлено до електронного кабінету 25.07.2023 о 22:35), ним не виконано вимоги пп.2 п.13 розділу ІV Порядку та не вжито дії щодо внесення відомостей до ІКП про виключення інформації про нарахування штрафних санкцій у сумі 11928697,26 грн. на підставі такого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду із апеляційної скаргою податковий орган не надав контраргументів з цього приводу та не зміг достеменно ствердити, що на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом та відкриттям судом першої інстанції провадження у справі № 420/17987/23 ним було виконано вимоги підпункту 2 пункту 13 розділу ІV Порядку.

Отже, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що встановлені обставини свідчать про наявність дійсного спору поміж учасниками справи та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди позивачу.

Додатково суд зазначає, що ухвала суду першої інстанції, якою вжиті заходи забезпечення позову, жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваного рішення.

У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті і спрямоване на ефективний судовий захист прав та законних інтересів, юридичної особи, що за ним звернулася.

Викладений у апеляційній скарзі довід про ненадання судом першої інстанції оцінки будь-яким доказам, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду чи унеможливить ефективний захист порушеного права, є безпідставним та спростовується вищенаведеним. Натомість доводів про порушення судом першої інстанції правил оцінки доказів, що визначені статтею 90 КАС України, апеляційна скарга не містить, а судом апеляційної інстанції такі обставини не встановлені.

Надаючи оцінку доводами апеляційної скарги, щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статей 150, 151 КАС України в контексті висновків, викладених у постановіВерховного Суду від 05.09.2019 по справі № 400/722/19 , суд вважає, що вони не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки фактично ґрунтується на оцінці доказів та обставин, наведених у конкретній заяві про забезпечення позову; у вказаній постанові специфіка правовідносин, щодо яких виник спір, та їх законодавче регулювання не є аналогічними зі справою, що розглядається.

Отже, висновки у наведеній апелянтом справі зроблені Верховним Судом виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду та не свідчать, що висновки суду першої інстанції при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі не відповідають усталеному правозастосуванню норм статей 150, 151 КАС України.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.08.2022 по справі № 420/21952/22, колегія суддів зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень такої немає.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 420/17987/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 16 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк