Постанова

від 15.11.2023 по справі 320/1610/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1610/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Епель О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, прийнятого в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» від 16.09.2022 № 0577583-2408-1002 про визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за 2021 рік в сумі 20 572, 80 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджується з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 та просить скасувати таке, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує, що в процесі оброблення інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, було виявлено, що у власності позивача перебуває: нежитлова будівля, загальною площею 857,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачу було сформовано податкове повідомлення-рішення № 0577583-2408-1002 від 16.09.2022 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 2 0572,80 грн.

Доводи позивача з посиланням на підпункт «ж» пп. 266,2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України згідно з яким, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку - та на те, що будь-які інші умови для застосування відповідної податкової пільги не передбачено, на думку відповідача, є необґрунтованими.

Відповідач вказує, що визначальним в даному випадку є те, що, по-перше, об`єкти оподаткування (будівлі, споруди) належать сільськогосподарським товаровиробникам, по-друге, такі об`єкти призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

В той же час, в межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов, оскільки підпунктом «ж» не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній сільськогосподарській діяльності. Доказів на підтвердження здійснення позивачем сільськогосподарської товаровиробничої діяльності не надано, а тому враховуючи вищевикладене, положення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на платника не розповсюджуються.

Також, відповідач просить справу розглянути за участю представника ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України.

11.09.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На думку позивача, оскаржуване рішення суду першої інстанції у справі № 320/1610/23, що оскаржується Головним управлінням ДПС у Київській області, у повній мірі співвідноситься як із нормами процесуального права, а також у повній мірі відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового Кодексу України

Також, позивач вважає, що не є платником спірного податку, бо вказаний об`єкт є будівлею сільськогосподарського призначення, та використовується ним для власних потреб.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є зареєстрованим суб`єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем (дата державної реєстрації - 01.07.2020, номер запису: 2003530010003043270). Основним видом економічної діяльності позивача (КВЕД) згідно із ЄДРПОУ є: « 16.10 Лісопильне і стругальне виробництво».

Позивач займався вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) та прісноводним рибництвом (аквакультура) (Код КВЕД 03.22). Безпосередню виробничу діяльність із товарного вирощення видів риб, риборозведення (аквакультурою) протягом 2021 року позивач здійснював на земельній ділянці водного фонду із розташованим на ній водним об`єктом в адміністративних межах с. Потіївка Маловільшанської сільської ради Київської області відповідно до Договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом № 37 від 05.04.2011 (площа - 16, 8484 га, площа водного дзеркала - 10, 4105 га, прибережна захисна смуга - 6, 1942 га, гідротехнічні споруди - 0, 2437 га).

У приватній власності позивача з 14.08.2003 перебуває і земельна ділянка площею 4,177 га в адміністративних межах с. Потіївка Маловільшанської сільської ради, кадастровий номер 3220485600:03:016:0003, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ділянка у 2021 році використовувалась позивачем для вирощування сільськогосподарських культур (ячменю, пшениці) з метою їх застосування у якості корму для розведення риб (аквакультура).

Крім того, відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.12.2006 у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлова будівля (позначена на плані літ. «А») площею 857, 20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Будівля розташована на неприватизованій земельній ділянці площею 0,10 га. Згідно із Технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 10.11.2021 (копія додається) будівля являє собою приміщення пилорами із іншими допоміжними та суміжними приміщеннями (склади, комори, підсобні приміщення, токарний цех, кабінет, цехи, санвузли, цех розпилювання деревини тощо). Відповідно до Довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна № 77 від 10.11.2021 за результатами проведеної інвентаризації встановлено, що вказана вище нежитлова виробнича будівля (пилорама загальною площею 857, 2 кв.м.) призначена для використання у сільськогосподарській діяльності та згідно із Державним класифікатором будівель та споруд «ДК 018-2000» відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», код - 1271 (пилорама).

Згідно з довідкою Маловільшанської сільської ради від 28.12.2022 № 195 нежитлова будівля (позначена на плані літ. «А») площею 857, 20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 з 15.12.2006 та протягом 2021 року використовувалась ним для зайняття власною підприємницькою діяльністю. У 2021 році позивач використовував дану будівлю у своїй господарській діяльності з метою зберігання сільськогосподарського інвентарю, кормів для риб, підготовки кормів для внесення до ставка тощо. Протягом звітного періоду об`єкт нерухомості використовувався виключно позивачем у власній підприємницькій діяльності, в оренду, лізинг чи позичку третім особам не передавався.

Головним управлінням ДПС у Київській області позивачу нараховано податок на даний об`єкт нерухомості за 2021 рік згідно з розрахунком податку на нерухоме майно.

16.09.2022 Головне управління ДПС у Київській області винесло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від № 0577583-2408-1002 про визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за 2021 рік в сумі 20 572, 80 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлову будівлю (позначену на плані літ. «А») площею 857, 20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач використовує в своїй підприємницькій діяльності і фактично вищезазначена будівля є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень п. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 та 3 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених ч. 4 ст. 12 КАС України.

Як вбачається з поданого клопотання позивача відповідача, в таких не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами частин 5 та 7 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі;

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України.

Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги п. 20 ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 266.1.1 та 266.2.1. ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпункт «ж» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 по справі № 0340/1905/18 зазначив, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов:

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як підтверджено Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності 13.12.2006 належить нежитлова будівля (позначена на плані літ. «А») площею 857, 20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із Технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 10.11.2021, будівля являє собою приміщення пилорами із іншими допоміжними та суміжними приміщеннями (склади, комори, підсобні приміщення, токарний цех, кабінет, цехи, санвузли, цех розпилювання деревини тощо).

Відповідно до Довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна № 77 від 10.11.2021 за результатами проведеної інвентаризації встановлено, що вказана вище нежитлова виробнича будівля (пилорама загальною площею 857,20 кв.м.) призначена для використання у сільськогосподарській діяльності та згідно із Державним класифікатором будівель та споруд «ДК 018-2000» відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», код - 1271 (пилорама).

Згідно з довідкою Маловільшанської сільської ради від 28.12.2022 № 195 вказана нежитлова будівля використовується позивачем для сільськогосподарських потреб.

За визначенням, що міститься у ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості, серед іншого, виділяють будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку (абзац «а» цього підпункту), будівлі промислові та склади (абзац «г» цього підпункту).

Щодо того, яка діяльність вважається сільськогосподарською слід звернутися до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості, його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, чинний з 01.01.2001 (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до вказаного Класифікатора ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким:

споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт;

будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів;

інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

З положень ДК 018-2000, вбачається, що клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, нежитлова будівля (позначена на плані літ. «А») площею 857, 20 кв.м., що розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Потіївка, вул. Зелена, буд. 36, яка розташована на території Маловільшанської сільської ради, в розумінні Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно із ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

З огляду на це зміст поняття «будівлі для ведення сільського господарства» не обмежується лише промисловими та складськими будівлями, загонами, стайнями, іншими приміщеннями для утримання свійської худоби, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів.

Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій. За таких обставин будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель сільського господарства.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.6.1. п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктами 266.7.1. та 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не є платником спірного податку, бо вказаний об`єкт нерухомого майна є будівлею сільськогосподарського призначення, та використовується ним для власних потреб. Вказане підтверджується, Довідкою виконавчого комітету Маловішанської сільської ради Білоцерківського району Київської області області довідкою Маловільшанської сільської ради від 28.12.2022 № 195, первинними бухгалтерськими документами, які доводять факт здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності відповідно до кодів КВЕД (01.11) (03.22), зокрема, договір поставки № 1 від 16.11.2021, копії накладних № 103 від 16.09.2021, № 128 від 16.11.2021, № 12 від 12.10.2021, № 18 від 24.12.2021, копія платіжного доручення № 2 від 19.11.2021, копія паспорту ПЛР 700 на пристрій для розпилювання лісу.

За визначенням, що міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Зважаючи на встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що нежитлова будівля (позначена на плані літ. «А») площею 857, 20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач використовується ним в підприємницькій діяльності і є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень п. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Отже, оскаржуване рішення відповідача не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача 1 не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

О.В. Епель