Постанова

від 16.11.2023 по справі 300/3110/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 300/3110/20

провадження № К/9901/38362/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань праці

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича про визнання протиправними, скасування наказів

про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року (у складі головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Шевчук С.М., Шинкар Т.І.) у справі №300/3110/20,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся в суд із позовною заявою до Державної служби України з питань праці (далі - відповідач), в якій просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 537 К від 08.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20 жовтня 2020 року;

звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеської області з 20 жовтня 2020 року;

стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, а саме з 25 червня 2020 року по з 20 жовтня 2020 року;

стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 20 жовтня 2020 року по день поновлення на посаді;

стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу;

звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця;

зобов`язати Державну служби України з питань праці подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що спірні накази є незаконними та протиправними, оскільки було допущено грубі порушення, як під час здійснення дисциплінарних проваджень, так і в момент винесення оскаржуваних наказів; санкції застосовані до позивача не відповідають порушенням та фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 зазначав, що порушено гарантії державного службовця оскільки наказ про звільнення був застосований поза межами року з моменту вчинення дисциплінарного порушення. Оскаржувані накази позивач вважав службовим переслідуванням, пов`язаним з особистим упередженим ставленням окремих посадових осіб відповідача та бажанням його незаконного звільнення тощо.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці № 537 К від 08.10.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20 жовтня 2020 року.

Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків, з 25 червня 2020 року по 20 жовтня 2020 року в розмірі 95997 гривень 33 копійки.

Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 151790 гривень 65 копійок з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області допущено до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 25435 (двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень 10 копійок, з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування допущено до негайного виконання.

4. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того що відповідач незаконно звільнив позивача з посади, оскільки для цього не було фактичних підстав.

5. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до пункту 4 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039) та частини 1 статті 69 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , яке було розпочате 26 травня 2020 року згідно наказу №260-К, мало бути завершене прийняттям рішення не пізніше 15-денного строку з моменту прийняття рішення, тобто не пізніше 10 липня 2020 року; вже в самому наказі №260-К було порушено встановлені Порядком № 1039 строки для здійснення дисциплінарного провадження, оскільки визначено дату для підготовки подання комісії - 13 липня 2020 року, тобто поза межами 15-денного строку, а в цей 15-денний строк мало бути не тільки підготовлено подання, а й прийнято рішення суб`єкта призначення відповідно до частини 11 статті 69 та частини 1 статті 77 Закону України «Про державну службу»; при цьому відповідачем не надавались докази, що у відповідності до пункту 5 Порядку №1039 суб`єктом призначення продовжувались строки дисциплінарного провадження, і що дисциплінарне провадження було закінчене, а рішення було прийнято в межах продовжених строків.

6. Твердження відповідача, що через відсутність позивача на робочому місці через тимчасову непрацездатність суб`єктом призначення у відповідності до роз`яснення від 23.07.2020 Національного агентства України з питань державної служби було прийнято рішення шляхом проставлення 08 липня 2020 року резолюції на поданні, суд першої інстанції вважав такими, що не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законодавстві; самі ж дії відповідача спростовують факт застосування такого роз`яснення, слідуючи позиції відповідача, що в момент проставлення резолюції на поданні було прийнято рішення, а даний наказ мав бути оформлений в перший робочий день позивача, тобто 20 жовтня 2020 року, але чомусь спірний наказ про звільнення був оформлений за дванадцять днів до цього - 08 жовтня 2020 року.

7. Суд першої інстанції вказував, що згадуване роз`яснення датоване тільки 23 липня 2020 року, тобто було підписане вже після підготовки подання та проставлення резолюції; Національне агентство України з питань державної служби не відноситься до суб`єктів, які мають право на офіційне тлумачення норм права; при цьому, дане роз`яснення суперечить вимогам частини 5 статті 87 Закону України "Про державну службу", відповідно до якого наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки; саме у відповідності до вимог частини 5 статті 87 Закону України "Про державну службу" враховуючи, що у період тимчасової непрацездатності позивача закінчувались строки визначені для здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення, відповідач мав право прийняти рішення про притягнення до відповідальності за умови, що результати дисциплінарного провадження підтвердили факт вчинення дисциплінарного проступку, і таке рішення мало бути оформлене відповідно до частини 2 статті 77 Закону України "Про державну службу" у вигляді наказу чи розпорядження, а не у формі резолюції, що відповідало б вимогам закону.

8. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновків, що наказ №537-К від 08.10.2020 відповідачем було прийнято поза межами строків, визначених пунктом 5 Порядку №1039 та частиною 11 статті 69 і частиною 1 статті 77 Закону України "Про державну службу", що не передбачено чинним законодавством.

9. Щодо наявності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, суд першої інстанції зазначав, що із представлених відповідачем доказів слідує, що сам наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.10.2019 №1855 "Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2019 №ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС" не був предметом дослідження дисциплінарної комісії, остання керувалась виключно висновками, викладеними в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №420/4750/19; при дослідженні оригіналу наказу №1855 від 15.10.2019 встановлено, що даний наказ крім підпису керівника містить візи ще п`яти осіб.

10. Суд першої інстанції дійшов висновків, що виконавцем даного наказу був не керівник, а разом з підписом керівника даний документ був ще погоджений іншими фахівцями, згідно із своєю компетенцією; таким чином, якщо керуватись пунктом 6 та 60 Інструкції з діловодства в Головному управлінні Держпраці в Одеській області, затвердженої наказом Головного управління Держпраці в Одеській області №755 від 18.06.2018 (далі - Інструкція № 755), то керівник не може нести самостійно відповідальність за підписання наказу №1855 від 15.10.2019, оскільки така відповідальність має розподілятись між особами, які були автором чи візували даний документ; а отже в даному випадку не може йти мова про вину та умисність чи необережність дій позивача, наявність яких має бути невід`ємною складовою правопорушення; в даному випадку перевищення службових повноважень не було очевидним для позивача і він не міг усвідомлювати протиправність своєї поведінки, оскільки ним підписувався документ у відповідності до вимог Інструкції з діловодства №755.

11. Окрім того, суд першої інстанції зазначав, що дисциплінарною комісією також не враховано те, що проступок за який позивача притягнуто до виняткового виду дисциплінарної відповідальності - звільнення, не потягнув за собою настання тяжких наслідків; жодних доказів цьому матеріали справи не містять, висновок комісії, що підписання та видача наказу №1855 підриває довіру до позивача, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету Державної служби України з питань праці, дії позивача порочать честь і гідність служби, не можна вважати тяжким наслідками і не відповідає обставинам справи. Тобто дисциплінарною комісією у поданні не доведено факту перевищення саме позивачем своїх службових повноважень, що вказує на безпідставність висновків подання дисциплінарної комісії від 08.07.2020. Такі дії дисциплінарної комісії не можна вважати дотриманням гарантій державного службовця.

12. Суд першої інстанції звертав увагу, що дисциплінарним проступком за які до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є підписання останнім 15 жовтня 2019 року наказу №1855, тому, з цієї дати слід вираховувати строки для застосування дисциплінарного стягнення, які визначені частинами 4 - 5 статті 74 Закону України "Про державну службу", а саме, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення; при цьому, в системному аналізі частин 4 - 5 статті 74 та частини 5 статті 87 Закону України "Про державну службу" слід розмежовувати поняття прийняття рішення про звільнення, тобто видання наказу, і його застосування.

13. Суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки в період тимчасової непрацездатності державного службовця відповідно до частини 4 статті 74 Закону дисциплінарне стягнення не може бути застосовано, то відповідно до частини 5 статті 87 Закону дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення може бути реалізоване шляхом видання наказу із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто перший робочий день і буде днем застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; при цьому, частина 5 статті 74 Закону України "Про державну службу" містить обмеження відповідно до якого дисциплінарне стягнення не застосовується якщо минув рік після його вчинення, тобто річний строк з моменту вчинення дисциплінарного проступку є присічним і не дає можливості застосовувати звільнення державного службовця після його сплину навіть, якщо таке рішення було прийнято раніше у відповідності до частини 5 статті 87 Закону. Таким чином, застосування наказу №537-К від 08.10.2020 після 15.10.2020 є порушенням гарантій державного службовця, передбачених статтею 74 Закону України "Про державну службу".

14. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновків, що фактично відповідачем було позбавлено позивача на реалізацію передбаченою статтею 76 Закону України "Про державну службу" права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, наданні пояснень, й передчасно прийнято рішення щодо звільнення; позивач відповідно до статті 75 Закону України "Про державну службу" мав надати свої пояснення якраз до моменту прийняття рішення та фактичного звільнення, а не в день звільнення чи на наступний день після звільнення; при цьому, відповідачем не надано суду належних доказів, що ним було дотримано вимоги частин 6 - 7 статті 77 Закону України "Про державну службу" і вручено наказ №537-К не пізніше наступного дня після його прийняття чи у разі відмови, надіслано державному службовцю за місцем проживання в триденний строк тощо.

15. Підсумовуючи, суд першої інстанції дійшов висновків, що встановлені обставини у своїй сукупності вказують на очевидну протиправність та неправомірність оскаржуваних наказів №537-К від 08.10.2020 та №559-К від 20.10.2020, дані накази не можна вважати такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а також що вони винесені в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а відповідач не зміг довести правомірності своїх рішень; а відтак, відповідачем протиправно звільнено позивача з посади начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частин другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а тому наказ Державної служби України з питань праці №537-К від 08.10.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

16. Оскільки за висновками суду оскаржуваний наказ №537-К від 08.10.2020 підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на посаді, то суд першої інстанції зазначав, що виплаті підлягає середньомісячна заробітна плата як за час вимушеного прогулу з моменту звільнення - тобто з 20 жовтня 2020 року по день поновлення на посаді, так і за час відсторонення - з 25 червня 2020 року по 20 жовтня 2020 року; період, з якого позивач був відсторонений від роботи становить 117 календарних днів (з 25.06.2020 по 20.10.2020), отже (25 435,10 грн. : 31 (кількість календарних днів у місяці перед відстороненням) = 820,49 грн./день x 117 = 95 997,33 грн.; для здійснення розрахунку середнього заробітку за період вимушеного прогулу, необхідно застосувати розмір середньоденної заробітної плати у сумі 820,49 грн./день (25435,10 (середньомісячна заробітна плата, згідно довідки №15/01-33-472 від 20.01.2021 : 31 (кількість календарних днів у травні 2020, перед відстороненням від роботи) x 185 (кількість календарних днів з дня звільнення по день постановлення судового рішення) = 151 790,65 грн.

17. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року в справі № 300/3110/20 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці № 559-К від 20.10.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1».

18. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ про звільнення ОСОБА_1 є правомірним, а позовні вимоги про поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню; щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов`язків за посадою колегія суддів зазначила, що позивач не оскаржував відповідний наказ, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов`язків за посадою немає; що стосується наказу Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, то такий наказ суд апеляційної інстанції вважав протиправним з огляду на те, що цей наказ не містить підстав для застосування вказаного виду відповідальності, у наказі не розкрито, які посадові обов`язки не виконав чи неналежно виконав позивач, в тому числі, які акти законодавства порушив позивач та якими діями, внаслідок чого апеляційний суд не може дати оцінку суті цього наказу.

19. Обґрунтовуючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначав, що, дослідивши Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області, яке затверджене наказом Держпраці від 03.08.2018 року № 84, яким визначено повноваження позивача, як начальника обласного управління Держпраці, встановив те, що позивач не мав повноважень вносити зміни в постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Водночас, Типова інструкція з діловодства в Головних управліннях Державної служби України з питань праці в областях, яка затверджена наказом Держпраці від 24.02.2017, передбачає внесення змін лише в наказ, як розпорядчий акт, а не постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення; отже, дисциплінарна комісія достовірно встановила склад дисциплінарного проступку, який вчинив позивач, і який полягає у перевищенні службових повноважень, шляхом вчинення дій (прийняття рішення), які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

20. Суд апеляційної інстанції вказував, що відповідно до частини 5 статті 65 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону; таким чином, дисциплінарний проступок, який вчинив позивач, передбачає лише один вид відповідальності у вигляді звільнення з роботи.

21. Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновків, що, з урахуванням норм Порядку № 1039 та статей 74 та 77 Закону № 889-VIII, слово «акт» в нормі частини 1 статті 77 Закону № 889-VIII вживається в розумінні волевиявлення суб`єкта призначення на прийняття чи відмову у прийнятті висновків комісії, яке може бути виражене, як шляхом прийняття окремого письмового документа, так і шляхом проставлення резолюції, яка свідчить про волевиявлення суб`єкта призначення. Інакше, через тимчасову непрацездатність особи, яка може виходити за межі строку дисциплінарного провадження, рішення про накладення дисциплінарного стягнення не зможе бути прийняте, що не відповідає засадам дисциплінарної відповідальності.

22. В контексті наведеного, суд апеляційної інстанції зазначив, що 08 жовтня 2020 року т.в.о. начальника Державної служби України з питань праці прийняв наказ № 537-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », на підставі якого позивач звільнений з посади начальника Головного управління Держпраці у Одеській області відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме, за перевищення службових повноважень. При цьому датою звільнення вирішено вважати перший робочий день після тимчасової непрацездатності; отже, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняте 08 липня 2020 року, що підтверджується відповідною резолюцією, а оформлене наказом після закінчення тимчасової непрацездатності позивача, а відтак відповідач не порушив строки дисциплінарного провадження та прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення; враховуючи те, що 09 червня 2020 року голові Державної служби України з питань праці ОСОБА_4 подано службову записку заступника голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_5 щодо розгляду питання доцільності ініціювання дисциплінарного провадження відносно позивача, 08 липня 2020 року підготовлено подання Дисциплінарної комісії про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, то прийняття 08 жовтня 2020 року наказу № 537-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », було здійснено в межах наведених строкових обмежень.

23. Суд апеляційної інстанції вказував, що повідомлення відповідача про дату та час засідання дисциплінарної комісії позивач отримав 25 червня 2020 року на електронну пошту, яку вказав у повідомленні від 10.06.2020, також на адресу позивача, яка вказана у повідомлення від 10.06.2020, дисциплінарна комісія 25 червня 2020 року надіслала відповідне повідомлення № 76-Д, що підтверджується квитанцією поштового відділення зв`язку; встановлено, що відповідні пояснення позивач не надав та на засідання комісії не з`явився; виходячи із цих обставин, немає підстав стверджувати про порушення дисциплінарною комісією права позивача на надання пояснень стосовно суті виявленого дисциплінарного проступку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

24. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 і залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 в справі № 300/3110/20.

25. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, а саме, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Крім цього, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

- частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу», щодо можливості видання наказу (розпорядження) у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності;

- частини 5 статті 74 Закону України «Про державну службу» щодо строку застосування дисциплінарного стягнення;

- статей 73, 74, 75 Закону України «Про державну службу» щодо порушення процедури прийняття рішення та відібрання пояснень державного службовця;

- пункту 6 та 60 Інструкції №755, а саме що керівник не може нести самостійно відповідальність за підписання наказу, оскільки така відповідальність має розподілятись між особами, які були автором чи візували такий наказ;

- статей 65-67 Закону України «Про державну службу» щодо можливості застосування виняткового виду відповідальності, пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, наслідків вчинення дисциплінарного проступку;

- пункту 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» щодо необхідності з`ясування усіх складових дисциплінарного проступку, для переконання в тому, що цей проступок не становить складу кримінального чи адміністративного правопорушення;

- пункту 3 статті 72 Закону України «Про державну службу» щодо тривалості відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків тощо.

26. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що резолюція керівника на поданні дисциплінарної комісії не може вважатись прийняттям рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки це не відповідає Закону України «Про державну службу»; таке рішення було прийнято тільки 08 жовтня 2020 року у вигляді наказу № 537-К, а застосовано його було тільки 20 жовтня 2020 року - в перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності; таким чином, оскаржуваний наказ відповідачем було прийнято поза межами строків, визначених пунктом 5 Порядку № 1039 та частини 11 статті 69 і частини 1 статті 77 Закону України «Про державну службу», що не передбачено чинним законодавством.

27. Касатор вважає, що застосування відповідачем наказу №537-К від 08.10.2020 в перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності позивача, тобто 20 жовтня 2020 року, - є грубим порушенням гарантій державного службовця, оскільки такий наказ застосовано після 15 жовтня 2020 року, а отже поза межами річного строку, що суперечить частині 5 статті 74 та частини 3 статті 65 Закону України «Про державну службу».

28. Позивач стверджує, що суб`єкт призначення, у відповідності статті 75 Закону України «Про державну службу» перед прийняттям рішення зобов`язаний був отримати від державного службовця письмове пояснення, а у випадку відмови - належним чином таку відмову оформити; обов`язок відібрати в державного службовця пояснення мають окремо дисциплінарна комісія, у відповідності до статті 73 Закону України «Про державну службу», та суб`єкт призначення - у відповідності до статті 74 цього Закону; дотримання такого обов`язку одним суб`єктом - дисциплінарної комісією, не свідчить про дотримання свого обов`язку суб`єктом призначення - відповідачем.

29. Касатор також зазначає, що стаття 66 Закону України «Про державну службу» передбачає право, а не обов`язок суб`єкта призначення застосовувати той чи інший вид відповідальності; суд апеляційної інстанції зазначаючи, що допущені відповідачем процедурні порушення не вплинули на правильність оскаржуваного рішення, не вказав, які саме процедурні порушення були допущені відповідачем, при цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем не було допущено жодних порушень.

30. Щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов`язків за посадою, скаржник вказує, що оскільки суб`єктом призначення порушено строки здійснення дисциплінарного провадження то і порушено строки відсторонення, а відтак, має право на стягнення середнього заробітку за час такого відсторонення; рішення суду першої інстанції в цій частині та з цих підстав апелянтами не оскаржувались, отже суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції в частині, яка не оспорювалась сторонами та з підстав, які не наводились апелянтами.

31. До Верховного Суду від Державної служби України з питань праці та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких сторони, посилаючись на дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, та необґрунтованість касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 - без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

32. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 23 жовтня 2021 року.

33. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В , судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.

34. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №300/3110/20 на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

35. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2022 дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Державної служби України з питань праці від 04.05.2018 за №20-кт ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного управління Держпраці в Одеській області та взято до уваги, що ОСОБА_1 присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби. А відповідно до наказу ГУ Держпраці в Одеській області від 05.05.2018 №118-к ОСОБА_1 приступив до виконання свої посадових обов`язків.

37. З 19.06.2020 по 24.06.2020, а також з 26.06.2020 по 19.10.2020 ОСОБА_1 не перебував на службі, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується листками непрацездатності.

38. 09 червня 2020 року голові Державної служби України з питань праці ОСОБА_4 подано службову записку заступника голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_5 щодо розгляду питання доцільності ініціювання дисциплінарного провадження відносно начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 .

39. 11 червня 2020 року наказом Державної служби України з питань праці №230-к "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 ", відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача. Пунктом 2.1 наказу встановлено строк для перевірки інформації викладеної в службовій записці з 11.06.2020 по 25.06.2020, а пунктом 2.1. встановлено, що до 01.07.2020 слід підготувати подання.

40. Листом Голови дисциплінарної комісії від 12.06.2020 ОСОБА_1 було запрошено на засідання, яке мало відбутися 19.06.2020.

41. Листом від 16.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови дисциплінарної комісії з проханням надати інформацію чи/або службову записку ОСОБА_6 від 09.06.2020 для розуміння обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

42. 19 червня 2020 року наказом Держпраці №243-к "Про внесення змін до наказу Держпраці від 11.06.2020 №230-к" у пункті 2.1 цифри "25.06.2020" змінено цифрами "10.07.2020"; у пункті 2.2 цифри "01.07.2020" змінено цифрами "15.07.2020".

43. Листом Голови дисциплінарної комісії від 22.06.2020 ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020.

44. 25 червня 2020 року тимчасово виконуючому обов`язки (далі - т. в. о.) Голови Держпраці ОСОБА_5 подано службову записку начальника управління юридичного забезпечення Держпраці ОСОБА_7 щодо прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 та відсторонення його від виконання посадових обов`язків.

45. 25 червня 2020 року наказом Держпраці №260-к "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 ", відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача. Пунктом 2.1 наказу встановлено строк для перевірки інформації викладеної в службовій записці з 25.06.2020 по 09.07.2020, а пунктом 2.1. встановлено, що до 13.07.2020 слід підготувати подання. Відповідно до п.3 наказу ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника Головного управління Держпраці в Одеській області.

46. Листом Голови дисциплінарної комісії від 25.06.2020 ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020.

47. 25 червня 2020 року за участю т. в.о. начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_10 і головних спеціалістів відділу персоналу ОСОБА_8 та ОСОБА_11 складено акт про ознайомлення щодо отримання документів на виконання.

48. 01 липня 2020 року членами дисциплінарної комісії складено акт про відмову від надання пояснень.

49. 08 липня 2020 року підготовлено подання Дисциплінарної комісії, в якому за результатами дисциплінарної справи зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень. Також, дисциплінарною комісією запропоновано за перевищення службових повноважень застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

50. Відповідно до окремого дорученням т. в. о. голови Державної служби України з питань праці від 10.07.2020 за №Д-252/1/10-20 начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 зобов`язано прибути невідкладно до апарату Державної служби України з питань праці, для надання письмових пояснень по суті порушених під час дисциплінарного провадження питань, протягом двох діб після відновлення працездатності. Дане окреме доручення було винесено на виконання пункту 1 ст.75 Закону України "Про державну службу" відповідно до наказів Держпраці від 11.06.2020 №230-к та від 25.06.2020 №260-к.

51. Листом голови Одеської обласної державної адміністрації від 11.08.2020 остання повідомила, що погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці в Одеської області виходить за межі повноважень обласної державної адміністрації.

52. 08 жовтня 2020 року Управлінням персоналу Держпраці за участю т. в. о. начальника управління персоналу, начальника відділу розвитку персоналу управління персоналу та головного спеціалісту відділу розвитку персоналу управління персоналу складено акт про відмову від надання пояснень. Відповідно до акту листом Держпраці від 05.10.2020 №6945/2.1/10-20 ОСОБА_1 повторно запропоновано надати пояснення по суті порушених питань під час проведення дисциплінарного провадження відкритого відповідно до наказу Держпраці від 25.06.2020. Граничною датою подання ОСОБА_1 зазначених пояснень визначено 08.10.2020. Станом на 18:00 08.10.2020 письмові пояснення ОСОБА_1 до Держпраці не надсилав.

53. 08 жовтня 2020 року т. в. о начальника Державної служби України з питань праці видано наказ №537-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці у Одеській області відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме за: перевищення службових повноважень.

54. 20 жовтня 2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області за участю першого заступника начальника, начальника відділу персоналу, т. в. о. начальника відділу юридичного забезпечення, старшого інспектора сектора документального забезпечення та контролю, складено акт відмови від ознайомлення. Згідно тексту документу акт про ознайомлення щодо отримання на виконання окремого доручення Держпраці від 07.10.2020 №Д-252/1//10-20, щодо невідкладного прибуття до апарату Держпраці для надання письмових пояснень по суті порушених під час дисциплінарного провадження відповідно до наказів Держпраці від 11.06.2020 №230-к та від 25.06.2020 №260-к, протягом двох діб після відновлення працездатності, складено відносно начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 .

55. 20 жовтня 2020 року старшим інспектором сектору документального забезпечення та контролю ОСОБА_9 усно повідомлено ОСОБА_1 , про необхідність письмового ознайомлення та надсилання сканокопії до відділу персоналу Держпраці. Вищезазначений документ з письмовою відміткою про ознайомлення, начальник Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 , надати відмовився.

56. 20 жовтня 2020 року Управління персоналу Держпраці за участю т. в. о. начальника управління персоналу, начальника відділу розвитку персоналу управління персоналу, головного спеціаліста відділу розвитку персоналу управління персоналу складено акт про відмову від надання пояснень. Актом встановлено, що оскільки відповідно до наказу від 08.10.2020 №537-к ОСОБА_1 звільняється із займаної посади в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 20.10.2020, то відповідно до окремого доручення Держпраці від 07.10.2020 №Д-252/1//10-20 ОСОБА_1 повинен був надати письмові пояснення до 17:00 20.10.2020.

57. 20 жовтня 2020 року т. в. о начальника Державної служби України з питань праці видано наказ №559-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", яким застосовано дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

58. Дане касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

59. Крім цього, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугував пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ряду правових норм у подібних правовідносинах, а саме: частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу», щодо можливості видання наказу (розпорядження) у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності; частини 5 статті 74 Закону України «Про державну службу» щодо строку застосування дисциплінарного стягнення; статей 73, 74, 75 Закону України «Про державну службу» щодо порушення процедури прийняття рішення та пояснень державного службовця; пункту 6 та 60 Інструкції №755, а саме що керівник не може нести самостійно відповідальність за підписання наказу, оскільки така відповідальність має розподілятись між особами, які були автором чи візували такий наказ; статей 65-67 Закону України «Про державну службу» щодо можливості застосування виняткового виду відповідальності, пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, наслідків вчинення дисциплінарного проступку; пункту 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» щодо необхідності з`ясування усіх складових дисциплінарного проступку, для переконання в тому, що цей проступок не становить складу кримінального чи адміністративного правопорушення; пункту 3 статті 72 Закону України «Про державну службу» щодо тривалості відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків тощо.

60. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

61. Нормами Закону України "Про державну службу" та Порядку №1039 чітко врегульовано процедуру здійснення дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження та порядок накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення.

62. Відповідно до частини першої статті 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

63. Відповідно до частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

64. Пунктами 5 і 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а також перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

65. Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України "Про державну службу" державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

66. Частиною першою статті 66 Закону України "Про державну службу" передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

67. Відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу" звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

68. Частиною першою статті 67 Закону України "Про державну службу" зазначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

69. За приписами статті 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії, а на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

70. Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої - одинадцятої статті 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

71. Відповідно до частин першої, другої статті 72 Закону України "Про державну службу" державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі: наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження; впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи; перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

72. Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).

73. Відповідно до пунктів 4 і 5 Порядку 1039, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до одного місяця.

74. Відповідно до пункту 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

75. Пунктом 31 Порядку № 1039 передбачено, що Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

76. Відповідно до пункту 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

77. Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

78. За приписами статті 75 Закону України "Про державну службу" перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

79. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

80. У відповідності до частин шостої та сьомої статті 77 Закону України "Про державну службу" державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

81. За приписами статті 78 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

82. Статтею 74 Закону України "Про державну службу" передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до якої дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

83. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

84. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

85. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

86. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

87. Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

88. Частина 3 статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.

89. Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

90. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).

91. Відповідно до частини 3 статті 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

92. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

93. Колегія суддів звертає увагу, що норми КАС України встановлюють вимоги до форми та змісту судового рішення.

94. Так, відповідно до частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

95. Пункт 3 частини першої статті 322 КАС України встановлює, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

96. Оцінюючи зміст оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, якою переглядалось рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, та за результатом чого таке рішення було скасоване, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не відповідають вимогам статей 246 та 322 КАС України, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

97. Так, зокрема, судом першої інстанції адміністративний позов у даній справі було задоволено в повному обсязі.

98. Суд першої інстанції, окрім іншого, із посиланням та аналізом пунктів 6 та 60 Інструкції з діловодства в Головному управлінні Держпраці в Одеській області, затвердженої наказом Головного управління Держпраці в Одеській області №755 від 18.06.2018 (далі - Інструкція № 755) дійшов висновків, що керівник не може нести самостійно відповідальність за підписання наказу №1855 від 15.10.2019, оскільки така відповідальність має розподілятись між особами, які були автором чи візували даний документ.

99. З приводу зазначеного, судом апеляційної інстанції, без належного обґрунтування відхилення доводів суду першої інстанції в цій частині, зазначено, що «…Дисциплінарна комісія встановила, що суб`єктом дисциплінарного проступку є позивач, проступок вчинений шляхом прийняття рішення, серед повноважень начальника управління Держпраці в області, немає повноваження на прийняття наказу чи іншого рішення щодо внесення змін до постанови про накладення штрафу за наслідками перевірки законодавства про працю та зайнятість населення. Комісія вважає, що позивач перевищив службові повноваження, шляхом вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти…»

100. Судом апеляційної фактично продубльовано доводи сторони відповідача, з приводу яких судом першої інстанції вже була надана оцінка. Натомість, відмовляючи у задоволенні позову та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції в силу вимог процесуального закону повинен належно обґрунтувати мотиви, з якого суд дійшов того чи іншого висновку, чого судом апеляційної інстанції дотримано не було. Вказані обставини унеможливлюють надання судом касаційної інстанції оцінки застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині.

101. Суд першої інстанції, в частині блоку доводів щодо ненадання позивачем пояснень в рамках дисциплінарних проваджень, з аналізу матеріалів справи дійшов, зокрема, висновків, що відповідачем було позбавлено позивача можливості на реалізацію передбаченого ст. 76 Закону України "Про державну службу" права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, наданні пояснень тощо, й передчасно прийнято рішення щодо звільнення, а також, що відповідачем не надано суду належних доказів, що ним було дотримано вимоги ч.6 та ч.7 ст.77 Закону України "Про державну службу" і вручено наказ №537-К не пізніше наступного дня після його прийняття чи у разі відмови надіслано державному службовцю за місцем проживання в триденний строк, що в свою чергу на думку суду свідчить про порушення відповідачем процедури прийняття спірного наказу №537-К від 08.10.2020.

102. Відхиляючи такі висновки суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції, було зазначено, що позивач повідомлявся про дату та час засідання дисциплінарної комісії на електронну пошту, яку вказав у повідомленні від 10.06.2020 року. Також на адресу позивача, яка вказана у повідомленні від 10.06.2020 року, дисциплінарна комісія 25.06.2020 року надіслала відповідне повідомлення № 76-Д про дату та час засідання комісії. Водночас, апеляційний суд встановив, що відповідні пояснення позивач не надав та на засідання комісії не з`явився, внаслідок чого у суду апеляційної інстанції немає підстав стверджувати про порушення дисциплінарною комісією права позивача на надання пояснень стосовно суті виявленого дисциплінарного проступку.

103. Верховний Суд звертає увагу, що крім права державного службовця надати свої пояснення дисциплінарній комісії під час здійснення дисциплінарного провадження, останній у відповідності до статті 76 Закону України "Про державну службу" має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

104. Колегія суддів додатково зазначає, що відповідно до частин 2-4 статті 9-1 Закону України «Про державну службу» інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

105. Як підтверджується матеріалами справи, в повідомленні від 10.06.2020 ОСОБА_1 вказав особисту електронну адресу, яка є службовою поштою Головного управління Держпраці в Одеській області, а особистим номером телефону - телефон, який є стаціонарним телефоном приймальні начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, адресою реєстрації та фактичного проживання - АДРЕСА_1 .

106. Водночас, адресою фактичного проживання станом на 09 червня 2020 року, при подачі позову до Одеського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправним та скасування наказу Держпраці від 03.06.2020 №39-кт, ОСОБА_1 зазначав місто Одеса, вказував номер телефону та адресу електронної пошти відмінні від зазначених ним у повідомленні від 10.06.2020.

107. Верховний Суд додатково звертає увагу, що надання достовірної інформації щодо фактичного місця проживання, електронної пошти та інших засобів телекомунікаційного зв`язку є обов`язком державного службовця, передбаченим статтею 9-1 Закону України «Про державну службу», тому при наданні недостовірної інформації, відповідальність за правові наслідки, в тому числі щодо отримання кореспонденції та строків отримання такої кореспонденції покладаються на державного службовця.

108. Відтак, отримання пояснень від ОСОБА_1 дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення, ознайомлення позивача із матеріалами дисциплінарної справи, в контексті обставин даної справи, могло прямо залежати від виконання позивачем вимог щодо надання достовірної інформації стосовно адреси місця проживання/перебування, адреси електронної пошти, номера телефону задля належного повідомлення тощо.

109. Однією з підстав касаційного оскарження позивачем зазначено, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, а саме, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

110. Так в пункті 34 постанови Верховного Суду у справі №813/1790/18 від 23.04.2020 зазначено, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

111. Судом апеляційної інстанції, з посиланням на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, зроблено висновок, що допущені відповідачем процедурні порушення не вплинули на правильність оскарженого рішення, оскільки такі не мали вплив на його суть, внаслідок чого рішення суб`єкта владних повноважень не могло бути іншим.

112. Разом з тим, всупереч принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріпленого в статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом достеменно не встановлено, чи була у розпорядженні відповідача інформація про місце проживання/перебування відповідача або його засоби зв`язку, відмінна від тієї, яка містилась в його повідомленні від 10.06.2020, а отже, як наслідок, чи була можливість у відповідача належним чином повідомити позивача про засідання дисциплінарної комісії та надати останньому можливість надати свої пояснення з приводу дисциплінарних проваджень.

113. При наданні оцінці обґрунтованості позовних вимог та доводів сторін у справі, судами попередніх інстанцій наведених вище обставин в повній мірі досліджено та враховано не було. Таким чином, вказані обставини унеможливлюють надання судом касаційної інстанції оцінки застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині (зокрема щодо порушення процедури прийняття рішення та відібрання пояснень державного службовця).

114. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що за змістом частини 3 статті 65 та частини 5 статті 74 Закону України «Про державну службу», законодавець передбачив два строкових обмеження застосування дисциплінарного стягнення. Одне з них полягає в тому, що дисциплінарне стягнення не може застосовуватися, якщо минув один рік після вчинення відповідного дисциплінарного проступку. Друге строкове обмеження полягає в тому, що дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше шести місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку (не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці).

115. Отже, при виявленні факту вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення, приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, має діяти в межах наведених граничних строків.

116. Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що як підтверджено матеріалами даної справи, ОСОБА_1 перебував тривалий час (чотири місяці) на лікарняному - з 19.06.2020 по 24.06.2020, а також з 26.06.2020 по 19.10.2020.

117. У випадку визначення таких обставин як безумовної підстави для скасування рішення про застосування дисциплінарного стягнення, яке виходить за рамки річного строку, таке може слугувати зловживанням зі сторони осіб, щодо яких здійснюється дисциплінарне провадження, оскільки, виходячи з норм законодавства, такий строк є присічним.

118. У такому разі, тривале перебування будь-якої особи на лікарняному може бути підставою для непритягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, що в свою чергу може знівелювати сутність та призначення правового інституту дисциплінарної відповідальності.

119. Відтак, Верховний Суд констатує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині недотримання вимог до змісту судових рішень та повноти дослідження обставин справи, перевірки їх доказами та надання оцінки всім доказам виходячи з матеріалів даної адміністративної справи. Судом апеляційної інстанції в повній мірі недоліків неповного дослідження та аналізу матеріалів справи судом першої інстанції, усунуто не було.

120. Принцип з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі повинні бути повністю встановлені обставини справи, дослідженні усі докази, які можуть встановити ці обставини, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Судом мають бути визначені обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовано якими доказами сторони можуть обґрунтувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин, в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити певні обставини, а також надати суду додаткові докази тощо.

121. Колегія суддів зауважує, що повноваженнями Верховного Суду є надання оцінки застосування судами першої та/або апеляційної інстанції застосування норм матеріального та процесуального права. Вимоги КАС України встановлюють обмеження щодо дослідження судом касаційної інстанції обставин справи та доказів на стадії касаційного розгляду справи.

122. Відтак, перевірка доводів касаційної скарги в частині застосування норм матеріального права, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження можливе лише при повному дослідженні судами обставин справи, перевірку їх доказами та надання оцінки всім доводам, що заявляють сторони процесу.

123. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

124. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

125. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд встановив порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому в силу положень статті 353 КАС України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №300/3110/20 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

126. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

127. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №300/3110/20 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду