Ухвала

від 16.08.2023 по справі 2-950/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-950/11

Провадження № 6/0203/62/2023

УХВАЛА

16 серпня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

з участю секретаря судового засідання - Пльохіної В.В.,

за участі:

заявника (позивача) - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

встановив:

17.07.2023 року через систему «Електронний суд» до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа, в якій заявник просить суд:

- видати дублікат виконавчого листа по справі №2-950/11 про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_2 на його користь;

- поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого документу.

В обґрунтування вимог заяви заявник зазначив, що в архіві Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа №2-950/11 про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_2 на його користь. Відповідно до відповіді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2011 року у справі було винесено рішення, яке набрало законної сили станом на 26.07.2011 року щодо укладення мирової угоди.

При цьому 29.03.2013 року до суду із заявою про видачу виконавчого листа звернувся представник заявника - адвокат Курпіль А.М., який отримав його особисто 23.05.2013 року, а 02.07.2013 року виконавчий лист був пред`явлений для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання. Заявник 07.06.2023 року звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про інформацію стосовно виконавчого провадження (ВП №43853597) та оригіналу виконавчого листа №2-950/11 на виконанні, на що він отримав повідомлення про те, що державним виконавцем була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07.07.2014 року. Своє рішення державний виконавець обґрунтовує тим, що рішення суду не потребує примусового виконання, оскільки воно не вимагає вжиття заходів примусового виконання. Докази про направлення на його адресу постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа у відділі державної виконавчої служби відсутні та повторно виконавчий лист до відділу державної виконавчої служби не надходив. Однак, ці документи заявник не отримав. Також згідно з відповіддю Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, до суду не повертався оригінал виконавчого листа, що підтверджує факт невиконання рішення суду.

Водночас 25.06.2015 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу, якою роз`яснено, що у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, а саме ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2011 року про затвердження мирової угоди між сторонами по цивільній справі №2-950/11 вона підлягає примусовому виконанню. Представник заявника запевнив його, що тримає справу на особистому контролі та ним був пропущений встановлений законом трирічний строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Станом на момент звернення заявника до суду зв`язок з представником був відсутній, а рішення суду залишилось невиконаним та гроші він не отримував.

Отже, у заявника відсутні відомості щодо місцезнаходження виконавчого листа та пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому він звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 року, судову справу №2-950/11, провадження №6/0203/62/2023, за заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М. та передано канцелярією суду - 19.07.2023 року.

Ухвалою суду від 19.07.2023 року було прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа в цивільній справі та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 16.08.2023 року, з`явився заявник.

Боржник у судове засідання не з`явився, був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Під час судового засідання заявник підтримав вимоги заяви та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду із заявою пояснив суду таким чином, як про це вказано в заяві. Також заявник пояснив, що веденням справи з 2013 року займався його представник - адвокат Курпіль А.М., який особисто і отримав оригінал виконавчого листа. Проте судове рішення досі невиконане. Наразі, можливо, у боржника з`явилось інше майно, на яке можна звернути стягнення, та судове рішення може бути виконане.

Суд, заслухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.02.2006 року між сторонами ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позивальник) був укладений договір позики грошових коштів, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 46260 грн, що еквівалентно 9000 доларів США.

20.07.2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровськ у цивільній справі №2-950/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним було постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, за умовами якої сторони домовились про добровільну сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 протягом 12 календарних місяців боргу за договором позики в сумі 13000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 104000 грн.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Крайняка М.С., ВП №33763452, від 06.08.2012 року при примусовому виконанні виконавчого документа - ухвали №2-950/2011 від 20.07.2011 року, яка набрала законної сили 06.08.2012 року, на підставі заяви про примусове виконання від 02.08.2012 року, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа), за змістом якої державним виконавцем було встановлено, що порушені вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не вказаний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

25.04.2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська Ноженку Ю.В. було видано виконавчий лист, строк пред`явлення якого до виконання вказаний 26.07.2012 року.

Відповідно до заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Курпіля А.М. (за договором про надання правової допомоги від 04.02.2013 року №04/02/13) від 29.03.2013 року за вх.№6217, 25.05.2013 року представником ОСОБА_1 був отриманий виконавчий лист.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №04/02/13 від 04.02.2013 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Курпіль А.М, уповноважений, зокрема, пред`являти виконавчі документи до виконання та бере участь у виконавчому провадженні.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Крайняка М.С., ВП №39221276, від 07.08.2013 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа), за змістом якої державним виконавцем було встановлено, що у виконавчому документі відсутні дії примусового характеру, що повинні бути здійснені державною виконавчою службою відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Крайняка М.С., ВП №43853597, від 07.07.2014 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа), за змістом якої державним виконавцем було встановлено, зокрема, що рішення про визнання фактів і правовідносин, перетворення правовідносин не потребують примусового виконання внаслідок їх загальнообов`язковості; у виконавчому документі відсутні дії примусового характеру, що мають бути вчинені державною виконавчою службою.

На копії супровідного листа від 07.07.2014 року №13817/06/6 державного виконавця про надіслання на адресу ОСОБА_1 постанови від 07.07.2014 року та оригіналу виконавчого листа стоїть відмітка та підпис про отримання 17.07.2014 року копії постанови та оригіналу виконавчого листа представником ОСОБА_1 - адвокатом Курпілем А.М.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (суддя - Маймур Ф.Ф.) від 09.12.2014 року, справа №2-950/2011, було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 07.07.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (суддя - Маймур Ф.Ф.) від 25.06.2015 року, справа №2-950/2011, ОСОБА_1 було роз`яснено, що в разі невиконання в добровільному порядку ухвали суду від 20.07.2011 року про затвердження мирової угоди між сторонами в цивільній справі №2-950/2011, вона підлягає виконанню в примусовому порядку.

Відповідно до листа Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра від 14.06.2023 року №28.41/55686, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що з 25.07.2011 року не має можливості надати докази направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження стягувачу разом з оригіналом виконавчого листа, оскільки реєстри на відправлену кореспонденцію зберігаються один рік, відповідно до п.128 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 17.4 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (в чинній редакції) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якої зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до положень ст. 175 ЦПК України (в редакції, чинній станом на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди від 20.07.2011 року ), мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Отже, якщо зобов`язана сторона її не виконує, то інша сторона має право подати таку для її примусового виконання, в порядку виконання рішень.

Відповідно до положень статей 38, 40 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 04.02.2013 року), сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

При цьому суд враховує те, що державним виконавцем 06.08.2012 року, 07.08.2013 року та 07.07.2014 року на підставі п. 6, п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання ухвали №2-950/2011, виданої 20.07.2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, в цивільній справі №2-950/11, про що є постанови державного виконавця та відмітки на копії виконавчого листа, виданого 25.04.2013 року, відповідно.

Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на момент відмови у відкритті виконавчого провадження 06.08.2012 року, 07.08.2013 року та 07.07.2014 року; далі - Закон №606-XIV), державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Закону, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону №606-XIV, одним із видів виконавчих документів є виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до змісту ст. 32 Закону №606-XIV, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 1 ст. 34 Закону №606-XIV встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

Пунктом 21 роз`яснень, викладених в Постанові №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», встановлено, що при невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», заявникові роз`яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону

Відповідно до положень ст. 18 Закону №606-XIV, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо ;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 6, п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону №606-XIV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №910/12230/16, а також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі №911/1070/20, мирова угода у розумінні змісту статей 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, і згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України підлягає обов`язковому виконанню.

За своєю правовою природою мирова угода є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою: якщо ухвала про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом, і підлягає виконанню державною виконавчою службою; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Аналіз викладеного вище дає суду підстави для висновку про те, що заявник не довів належними та допустимими доказами факт наявності у нього підстав для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа в цивільній справі.

Так, у ході судового розгляду справи було встановлено, що виконавчі документи (ухвала суду та виконавчий лист) декілька разів подавались стороною заявника до примусового виконання державному виконавцю Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Проте державним виконавцем кожного разу було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження було те, що у виконавчому документі (ухвалі суду) не вказано строк його пред`явлення до виконання та те, що у виконавчому документі (виконавчому листі) відсутні дії примусового характеру, що повинні бути здійснені державною виконавчою службою, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд враховує те, що за змістом виконавчого листа, виданого 25.04.2013 року, строк пред`явлення його до виконання вказаний як - 26.07.2012 року. Тобто заявник звернувся до державного виконавця із заявою про примусове виконання судового рішення вже поза межами строку, встановленого законом для його пред`явлення до виконання. Натомість підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження було не пропущення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а те, що у виконавчому листі відсутні дії примусового характеру, що повинні бути здійснені державною виконавчою службою, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Тобто ані ухвала суду про затвердження мирової угоди, ані виконавчий лист не містить усіх даних, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження» та не мають статусу виконавчого документа.

Крім того, суд відхиляє як безпідставні твердження заявника про те, що він не був обізнаний про хід виконання судового рішення в цивільній справі, бо його представник діяв у межах повноважень, визначених сторонами договору про надання правової допомоги №04/02/13 від 04.02.2013 року, та відповідно до положень статей 38, 40 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 04.02.2013 року). Тобто між сторонами цього договору виникли зобов`язальні правовідносини саме щодо виконання умов договору.

Тому суд дійшов висновку, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа поза межами строку для його пред`явлення до виконання вже станом на 26.07.2012 року та не довів суду наявності підстав для поновлення вказаного строку. З урахуванням цього, у суду відсутні правові підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

Тим більше, суд зазначає, що неможливість виконання судового рішення заявником як стягувачем у примусовому порядку пов`язана не з пропущенням ним строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та втратою оригіналу виконавчого листа, а з тим, що такий виконавчий документ не містить усіх даних, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», як і ухвала суду від 20.07.2011 року, яка також є виконавчим документом. Тому такі виконавчі документи не мають статусу виконавчого документа, який має виконуватися державним виконавцем у примусовому порядку, і сторона у справі не позбавлена права звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа в цивільній справі.

Керуючись ст. ст. 258-260, 433, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,

Ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 23.08.2023 року.

Суддя Ф.М. Ханієва