Рішення

від 08.11.2023 по справі 185/4667/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/4667/23

Провадження № 2/185/1970/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Астапчук Д.В., за участю представника позивача - Фещенко І.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/4667/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи: Служба усправах дітейЛуганської обласноївійськово-цивільноїадміністрації,Луганська обласнавійськово-цивільнаадміністрація, про позбавлення батьківських прав та вилучення дитини,-

ВСТАНОВИВ:

21.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,треті особи: Служба усправах дітейЛуганської обласноївійськово-цивільноїадміністрації,Луганська обласнавійськово-цивільнаадміністрація, про позбавлення батьківських прав та вилучення дитини.

Стислий виклад позиції позивача.

14 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірваний рішенням суду від 11 травня 2017 року. Фактично шлюбні відносини припинились з 12.06.2015 року. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В 2015 році ОСОБА_2 разом з дитиною поїхали відпочивати до Автономної Республіки Крим, після чого на територію України не повернулись, дитина була незаконно вивезена до м.Луганськ.

Позивачу відомо,що ОСОБА_2 разом здитиною проживаютьна тимчасовоокупованій територіїм.Луганськ, щонегативно впливаєна розвитокдитини,формування їїставлення досвоєї країни,мати схиляєдитину до«проросійської політики».Дитина навчаєтьсяу сьомомукласі Луганськоїшколи,після закінченняякої отримуєсвідоцтво проповну загальнусередню освіту,яке немає встановленоїюридичної сили. Узв`язку зпроведенням бойовихдій вм.Луганськта областів цілому,існують реальніпобоювання позивачата цілкомпередбачувана загрозаздоров`ю тажиттю дитини.Певний часдитина проживалаокремо відматері збабусею вс.РозкішнеЛуганської області,мама дитинувідвідувала навихідних,дитиною незаймалась,що єнеприпустимим. Відповідач свідомо піддає небезпеці життя та здоров`я, соціальний розвиток та розвиток за освітою, спільної з позивачем дитини.

Натомість позивач забезпечений житлом, проживає в м.Бориспіль Київської області, має достатній дохід для утримання дитини.

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучити дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_2 для передання батьку - ОСОБА_1 .

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідачка повторно у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, причин неявки суду не повідомила.

Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити на підставі доводів позовної заяви.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Луганської обласної військово-цивільна адміністрації повідомив суд, що Луганська міська військово-цивільна адміністрація не утворювалась, жодний орган державної влади на підконтрольній українській владі території не здійснює повноважень Луганської міської ради.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 14 квітня 2007 року, який зареєстрований Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції за актовим записом № 201. Від шлюбу мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 431/5643/16-ц, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 квітня 2007 року Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції за актовим записом № 201; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини щомісячного доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 29 листопада 2016 року по момент набрання рішенням законної сили; визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 та передано дитину ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 04 липня 2017 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року змінено; скасовано рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовлено; викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кіровськ Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Луганськ, Луганська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини щомісячного доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2016 року та до досягнення дитиною повноліття»; в іншій частині рішення Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, яка набрала законної сили 02.10.2019року, рішення апеляційного суду Луганської області від 04 липня 2017 року залишено без змін, виключивши з нього посилання настаттю 6 Декларації прав дитини.

Позивач згідно з довідкою від 24.04.2014 року проживає у АДРЕСА_1 .

Згідно з листом від 01.03.2023 року, служба у справах дітей Бориспільської міської ради Київської області повідомила, що немає можливості сприяти евакуації дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до безпечного місця, немає можливості з`ясувати місцезнаходження доньки.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 13.09.2023 року, в базі даних не виявлено відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянами України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 08.11.2017 року по теперішній час станом на 09-49 13.09.2023 року.

Позивач стверджує, що на даний час ОСОБА_2 разом з їх спільною донькою Мирославою проживають у місті Луганськ, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 30.

На вказаній території органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

При розгляді цивільної справи № 431/5643/16-ц, судом було встановлено, що на час розгляду цивільної справи № 431/5643/16-ц, донька сторін ОСОБА_3 проживала постійно, крім матері, також із своїм старшим рідним братом ОСОБА_6 .

Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Положеннями ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно доприписів частин1,2статті 171СК Українидитина маєправо нате,щоб бутивислуханою батьками,іншими членамисім`ї,посадовими особамиз питань,що стосуютьсяїї особисто,а такожпитань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Висновок органу опіки та піклування надається відповідним органом за місцем проживання дитини, та формується на підставі з`ясування, в тому числі, умов проживання дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відомостей, наданих Державною прикордонною службою України, дитина з матір`ю на територію підконтрольну українській владі не поверталась, що не заперечується позивачем, тобто донька позивача на даний час проживає разом з матір`ю на тимчасово окупованій території України.

Тому суд позбавлений можливості направити судове доручення для отримання висновку відповідного органу опіки та піклування щодо розв`язання спору між батьками щодо позбавлення батьківських прав матері та вилучення дитини, так само суд позбавлений можливості вислухати думку дитини щодо вирішення спору між її батьками.

Положеннями Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1,5 ст.81 ЦПК України).

В частині 3 статті 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено обов`язок позивача довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, шляхом подання до суду належних та допустимих доказів.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Невчинення позивачем необхідних процесуальних дій унеможливлює встановлення обставин справи, перевірки їх доказами, в той час як суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, що визначено в частині 7 ст.81 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді даної справи суд насамперед виходить з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, при вирішенні справи враховує, що спільна донька сторін у справі з 2015 року, тобто вісім останніх років, проживає разом з матір`ю, відвідує школу за місцем свого проживання, тобто склався певний уклад життя, батько не надав суду належних та допустимих доказів створення належних умов проживання його з дитиною за адресою проживання батька. Доказів, що середовище, в якому зараз проживає дитина є неблагонадійним, суду не надано також, враховуючи відсутність достовірних даних про конкретне місце проживання дитини. Суд зауважує, що на даний час вся територія України є небезпечною для проживання, враховуючи ракетні обстріли, які здійснюються російською федерацією.

При цьому суд наголошує на обов`язку та відповідальності батьків забезпечити дитині безпечні та належні умови проживання та розвитку.

Отже, наявні в матеріалах цивільної справи докази не можуть бути достатніми для обґрунтованості висновку про свідоме та умисне ухилення відповідача від виховання дитини та від забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та вилучення дитини.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи: Служба усправах дітейЛуганської обласноївійськово-цивільноїадміністрації,Луганська обласнавійськово-цивільнаадміністрація, про позбавлення батьківських прав та вилучення дитини відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення в повному обсязі складено 16 листопада 2023 року.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Треті особи - Служба у справах дітей Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, код ЄДРПОУ: 25939439, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, ПРОСПЕКТ ЦЕНТРАЛЬНИЙ, будинок 26, кімната 303-304.

Луганська обласнавійськово-цивільнаадміністрація, код ЄДРПОУ: 00022450, місцезнаходження: 49111, м.Дніпро, Запорізьке шосе, 30ф.

Суддя А. О. Врона